ВІДЕО. "Шахтар - це сім'я". Прощальне інтерв'ю з Тарасом Степаненком.
Півзахисник покинув розташування донецького клубу
Відомий півзахисник донецького "Шахтаря" Тарас Степаненко завершив своє співробітництво з командою. Гравець згадав незабутні епізоди своєї кар'єри в рядах "гірників".
- Тарасе, після матчу з "Боруссією" ти офіційно попрощався з командою. Напевно, тобі зараз непросто емоційно, усе ж поділися своїми відчуттями.
- Так, я сказав, що для мене це подорож довжиною у пів життя, а якщо брати мою футбольну карʼєру, то подорож у все футбольне життя. Я дуже щасливий, що свого часу мене запросили до "Шахтаря", - і я зміг довести, що це було не просто так. Я здобув багато трофеїв з командою, але найголовніше, що ми вистояли разом у тяжкі часи. Тому я, скажімо так, йду із чистим серцем та чистою душею, від себе все, що міг, для цього клубу я зробив, так само як і клуб зробив для мене. Авжеж, хочу сказати велике дякую президенту, генеральному директору та спортивному директору, працівникам клубу - усьому менеджменту, персоналу, робітникам бази, - тому що це люди, яких я знаю багато-багато років. Так само хлопці, з якими я грав, усі тренери, які були в "Шахтарі". Озираючись назад, я можу тільки сказати, що для мене це був дуже-дуже щасливий час.
Протягом майже 15 років ти був частиною "Шахтаря". Це значний період, і під час нього сталося безліч подій. Які спогади про ці роки в "Шахтарі" залишилися в твоїй пам'яті?
Вони завжди виділялися яскравістю з того моменту, як я вперше відвідав Донецьк. Я мав можливість побувати на базі, відвідати "Донбас Арену", пережити емоції від першої гри в Лізі чемпіонів та святкувати перші трофеї. Однак були і важкі часи, коли нам довелося залишити Донецьк, мандруючи містами України без свого дому. Повномасштабне вторгнення призвело до того, що багато іноземних гравців покинули команду, і ми змушені були грати з тими, хто залишився, з українськими хлопцями, які повернулися. Але ми пройшли цей шлях разом, проявляючи гідність і єдність. Для мене ця команда - як велика родина. У моєму серці завжди залишаться теплі спогади та емоції, і я буду вірним прихильником цієї команди, підтримуючи її в усіх випробуваннях.
Який поєдинок і який гол запам'яталися тобі найбільше? Ми усвідомлюємо, що було безліч вражень і обрати лише один варіант може бути непросто, проте все ж спробуй.
- Ну я завжди кажу, що це перший гол у Лізі чемпіонів - "Партизану". Скажімо так: після цього гола та цієї перемоги я став повноцінним гравцем футбольної команди "Шахтар", на мене почали розраховувати, побачили в мені потенціал, завдяки цьому я почав грати на високому рівні.
- Який поєдинок залишив найглибший слід у пам'яті?
Мій дебют виявився просто неймовірним: у своєму першому матчі я вже підняв трофей. Це була гра за Суперкубок проти "Таврії", де ми святкували перемогу з рахунком 7:1. Я вийшов на поле в другому таймі. Таким чином, у своєму першому поєдинку я здобув трофей і відразу усвідомив, що з цією командою нас чекає багато успіхів. І справді, так і сталося.
Порівняй молодого Тараса Степаненка, який багато років тому приєднався до "Шахтаря", з Тарасом Степаненком, який сьогодні залишає свій рідний клуб.
- Скажу так, що в "Шахтарі" я виріс не лише як футболіст, а найголовніше, я вважаю для себе, як людина. Із такого дуже емоційного, агресивного, конфліктного хлопака. Я зміг навчатися, зростати і став капітаном команди, який показує своїм прикладом молодим хлопцям те, як треба відноситися до клубу, до тренувань та ігор. І я намагався ніколи не давати спуску, так би мовити, та в першу чергу - не давати спуску собі. Тому що предʼявляти претензії комусь можна лише після того, як предʼявляєш їх собі. Я дуже сподіваюся, що після того, як я піду з клубу, мене запамʼятають людиною, яка завжди була чесною, завжди була щирою і роботящою.
"Шахтар" для мене - це символ незламності та справжньої пристрасті до футболу.
- Родина.
- Невідʼємною частиною цієї "оранжево-чорної" родини є наші вболівальники, які дуже сумуватимуть за тобою. Що ти хочеш їм сказати?
Наші шанувальники – це справжні герої, адже ми знаємо, що багато з вас опинилися в різних куточках світу. Хочу звернутися до вас, дорогі підтримувачі: ми завжди грали, граємо й "Шахтар" завжди буде грати заради вас. Ви завжди в наших думках, незважаючи на те, що ми не можемо виступати вдома і постійно на виїздах, наші серця залишаються з вами. Дякую вам за всі ті роки, які ми пройшли разом. Я кажу лише "до побачення", адже життя триває набагато довше за спортивну кар'єру, і невідомо, що принесе майбутнє. Можу запевнити, що я ще повернуся на футбольне поле, а далі вже побачимо.
