"Він був видатним лідером". На Сумщині загинув старший лейтенант поліції Роман Зеленський - Історії життя | Експрес онлайн
Відважний, самовідданий, професіонал своєї справи. Так відгукуються про Романа колеги й побратими. Він доєднався до лав патрульної поліції Києва від самого початку її створення. А коли ворог віроломно вдерся на нашу землю, без вагань став на її захист і виконував бойові завдання у найгарячіших точках.
Мій брат і я завжди були дуже близькі, незважаючи на те, що я старша за нього на шість років. Наші батьки багато працювали, тому часто мені доводилося доглядати за Ромчиком: забирати його з дитячого садка, а потім допомагати з уроками, — згадує Юлія Панчеліна (Зеленська), сестра воїна. — Брат був енергійним і непосидючим, як той в'юн, і завжди захоплювався футболом. Вже з раннього віку мав великий інтерес до історії України, завжди відстоював справедливість і захищав слабших. Цю чутливість до справедливості він зберіг до самого кінця. Після закінчення школи Роман навчався на автомеханіка в Кременчуці, але зрозумів, що це не його покликання, тож працював охоронцем. Пізніше переїхав до Києва, забрав із собою дружину, сина Артема та дочку Софію. Проте його сімейне життя не склалося. Незважаючи на це, брат активно опікувався дітьми. У 2015 році він став частиною патрульної поліції Києва, а через рік перейшов до нового підрозділу тактично-оперативного реагування (ТОР), де охороняв громадський порядок під час акцій протесту та мітингів, патрулюючи місто. Згодом пройшов відбір до елітного спецпідрозділу поліції TacTeam, часто виїжджаючи на небезпечні виклики, завжди діючи професійно, що принесло йому повагу та авторитет серед колег.
24 лютого 2022 року Роман перевіз сина в безпечніше місце, а сам вирушив назад до Києва. З тих пір він пережив безліч випробувань, беручи участь у боях у найгарячіших точках фронту. "Спочатку він був у Бучі та Ірпені. Після деокупації Київщини мій брат приєднався до зведеної бригади "Хижак", де захищав Бахмут, Кліщіївку, Андріївку, Торецьк, Часів Яр, Малу Токмачку та Серебрянський ліс. Роман виконував обов’язки командира групи аеророзвідки та управління дронів, -- розповідає Юлія. -- Одного разу на Запоріжжі його група виявила три ворожі автомобілі і вчасно коригувала артилерійський вогонь, що призвело до повного знищення російської колони. Це лише один з багатьох епізодів, про які я знаю. Безперечно, було ще чимало подібних. За свою відвагу та героїзм брат отримав почесний нагрудний знак головнокомандувача ЗСУ "Хрест хоробрих" та іменну вогнепальну зброю".
На фронті Роман зустрів свою кохану Луїзу, журналістку з Запоріжжя. "Він був повний щастя. Всього за два місяці до загибелі його брат зробив пропозицію дівчині, яка пройшла відбір та отримала роботу в пресслужбі "Хижака". Вони мріяли про весільну церемонію. Але, на жаль, доля розпорядилася інакше," -- з сумом згадує Юлія Панчеліна.
В ході операції з очищення населеного пункту на Сумському напрямку загинув 36-річний старший лейтенант Роман Зеленський.
"Брат був справжнім командиром, тому першим заходив у будинок, вів за собою групу. Так було і 21 серпня минулого року. Виконуючи завдання, Рома отримав кульове поранення у голову. Його ще довезли до лікарні, намагалися врятувати. Але наступного дня братове серце зупинилося, -- зауважує сестра воїна. -- Наречена Романа стала частиною нашої родини, моєю меншою сестрою. Вона взяла його позивний -- "Зеля" і продовжує службу у війську. А також ініціювала петицію про присвоєння братові звання Герой України. Вдалось зібрати 25 тисяч підписів, але відповіді від президента досі нема. Чекаємо".
