Рішення: готовий прийняти виклик підвищення. Марко Сілва - видатний тренер.
Підготували справжній океан компліментів для нашого наставника "Фулгема". Кожен з них - цілковито заслужений.
Пам'ятаєте, з яким бекграундом свого часу очолив "Ньюкасл" Едді Гау? Нагадаю: він був тренером, який за підсумком останнього на той момент свого матчу вилетів до Чемпіоншипу разом із "Борнмутом" і залишився безробітнім. Так, перспективний і цікавий, але без великих перемог, без досвіду виступів у єврокубках взагалі, без навички знаходити спільну мову з топ-футболістами, бо таких у клубі просто не було. Проте в "Ньюкаслі" в нього повірили, бо робота Гау у "Борнмуті" була виконана справді добре, надто з урахуванням невеликих щодо багатших клубів ліги можливостей "вишень": розвиток гравців, виграш ЧШ, фініш у ТОП-10 Прем'єр-Ліги, привабливий футбол тощо. Й усі одразу сказали: Гау заслужив.
Отже, у нас є ще один наставник, який виконує свої функції на високому рівні, проте досі не отримав можливості проявити себе в провідній команді, адже... Чому ж так відбувається? У наступних абзацах я детально висловлю свою незадоволеність тим, що Марко Сілва, тренер "Фулгема", залишається поза увагою керівників найвідоміших клубів Європи.
Якщо говорити коротко, все йде добре, а якщо детальніше — навіть дуже добре. За вартістю трансферів гравців "Фулгем" займає 4-те місце з кінця у лізі. Лише команди-новачки мають дешевші склади, і всі вони, ймовірно, покинуть лігу наприкінці сезону. Цікаво, що ці невдахи наразі мають 49 очок в АПЛ, тоді як "дачники" — 48. Можна порівняти "Фулгем" з клубами, що мають вищу вартість, і тут також лондонці виглядають краще. Наприклад, склади "Вулвергемптона" та "Евертона" трохи дорожчі, але "Фулгем" випереджає їх щонайменше на 10 очок. Серед семи найдешевших клубів ліги саме команда Сілви є єдиною, що наразі входить до ТОП-10 таблиці АПЛ. І це враховуючи, що лише три клуби мають менше гравців у складі. Таким чином, тренер демонструє успіх, працюючи без великої кількості варіантів.
Один із ключових моментів для оцінки готовності/неготовності тренера очолити сильнішу команду - виступи в матчах проти найсильніших колективів. Цей сезон є третім поспіль повним для спеціаліста в АПЛ, тож можливостей здивувати когось із топів у нього було достатньо. Й Сілва використав свій шанс. У перший же сезон після підвищення "Фулгем" зміг відібрати очки в "Ліверпуля" Клоппа (2:2). Проте на 10-му щаблі фінішував здебільшого через те, що стабільно перемагав опонентів із нижньої половини таблиці. Справжнє шоу стартувало на другий рік: 4 очки в 2-х поєдинках проти срібного "Арсенала" (2:2, 2:1), домашній розгром "Тоттенгема" (3:0), гостьова перемога над "МЮ" (2:1), а ще "чайовими" - півфінал англійського Кубка ліги (там - 1:2 та 1:1 проти "Ліверпуля"). Машина вже завелася на той час, а цього сезону поїхала.
"Фулгем" у поточному сезоні АПЛ не поступився жодній з команд ТОП-4 під час домашніх матчів, здобувши 3 перемоги та 1 нічию. Вони не програли "Ліверпулю" (3:2, 2:2), "Ньюкаслу" (3:1, 2:1) чи "Ноттінгем Форест" (1:0, 2:1). Додатково команда здобула важливі перемоги над "Челсі" (2:1) на їхньому полі та "Брайтоном" (3:1) і "Тоттенгемом" (2:0) вдома. У матчах проти команд ТОП-7 "Фулгем" накопичив 20 очок за 11 поєдинків, демонструючи результативність на рівні 1,82 бали за гру. Для порівняння, "Челсі" в такій же ситуації заробив лише 8 очок за 9 матчів, а "Арсенал" — 17 за 10. Цікаво, що навіть "Ліверпуль" показує гірші результати за загальним показником, з 19 очками в 10 матчах та темпом 1,9. Якщо б "Фулгем" не втрачав очки проти слабших суперників через невміння завершувати матчі, команда могла б бути в боротьбі за чемпіонство разом із "Ліверпулем", адже в іграх проти лідерів вони демонструють кращу гру, ніж конкуренти "червоних".
Варто зазначити, що команда демонструє постійний прогрес у своїх виступах. Тренер, взявши "дачників" у Чемпіонаті Шляхів, в першому ж сезоні вивів їх до АПЛ. Завдяки перемогам над аутсайдерами команда змогла зберегти місце в другій лізі, а в третьому сезоні навчилася перемагати сильніші клуби. У четвертому сезоні команда стала справжньою загрозою для лідерів та претендентом на єврокубки. Це не просто один успішний сезон — це ціла серія досягнень, причому кожен наступний кращий за попередній. І все це відбувається при обмеженому складі та без значних трансферних витрат. Створена система, яка приносить результати, і її вдосконалення дозволяє досягати успіхів з кожним роком. Уявіть, які можливості були б, якби клуб мав більше ресурсів. А якби особисто Сілва отримав більше підтримки? Наступним етапом стане конкурентна боротьба за місця в Лізі чемпіонів з такими клубами, як "Челсі", "Ман Сіті", "Ньюкасл", "Астон Вілла" і т.д. Можливо, нинішнього складу вже недостатньо. Якщо це так, тренеру варто подумати про своє подальше місце.
Вийду з козирів: нещодавно, менше ніж два тижні тому, "Фулгем" не лише здобув перемогу над "Ліверпулем" у себе вдома (3:2), але й перевершив його в плані гри (1,73 проти 1,41 за xG). Було б нечесно пояснювати це лише відсутністю мотивації у майбутнього чемпіона, адже "Ліверпуль" може завершити сезон лише з двома поразками, одна з яких сталася саме в Лондоні. Протягом матчу "Фулгем" пережив різні сценарії: як відставання, так і перевагу в рахунку, що свідчить про їхню адаптивність до різних ігрових умов. За очікуваними голами команда займає 8-у позицію в лізі, поступаючись "Астон Віллі" лише на символічний бал, а також "Ньюкаслу", який після недавньої перемоги піднявся на 3-ю сходинку в таблиці АПЛ. Цікаво, що "Брайтон", який отримує багато похвали, знаходиться нижче. Що вже говорити про "Ноттінгем", який наразі не демонструє такої ж гри, як "Фулгем"! За цими критеріями "дачники" заслуговують тільки на похвалу.
Однак компліменти можна висловлювати й з інших приводів. Ви, напевно, помітили, що провідні клуби останнім часом не запрошують тренерів, які віддають перевагу оборонному стилю гри і не акцентують увагу на контролі м'яча. Якщо ти прагнеш працювати в елітному клубі, необхідно навчити гравців грати з м'ячем у ногах. Сілва успішно впроваджує цю стратегію, завдяки чому "Фулгем" має середній показник володіння м'ячем у 52,4%, що дозволяє їм займати 7-ме місце в АПЛ (вище - тільки "велика шістка"). Якщо не враховувати "Манчестер Юнайтед", який має вищий показник володіння, але менш ефективний у реалізації, "Фулгем" взагалі займає 6-ту позицію. Лондонці також входять до ТОП-6 АПЛ за показником OPPDA, що відображає кількість передач, які команда виконує перед тим, як суперник намагається відібрати м'яч. Це означає, що пресинг проти них є відносно неефективним, оскільки вони рідше втрачають м'яч на своїй половині поля під час побудови атаки. Крім того, "Фулгем" забив більше голів з гри (36), ніж "Арсенал" і "Челсі", у яких по 33. Команда проводить менше часу у своїй третині поля (29%) у порівнянні з "Астон Віллою" (30%), що свідчить про їхнє бажання грати в атакуючий футбол.
Звичайно, можна трохи відступити від цифр: матчі "Фулгема" просто приносять задоволення. Так, там немає 15 варіантів розташування гравців на полі — зазвичай застосовується одна й та сама схема з подібними налаштуваннями. Завжди можна спостерігати за підключенням крайніх захисників до атак. Завжди на полі присутня чиста "дев'ятка", яка виконує роль орієнтира для атаки. Завжди є креативний Івобі, який має свободу дій і може рухатися фактично по всьому полю. Не можу сказати, що це простий футбол, але він точно не схожий на гвардіолівський. Якщо шукати аналогії, найкраще порівняння — з "Ліверпулем" під керівництвом Слота, де якісний футбол базується на прийнятті, в основному, простих рішень. Тут ситуація схожа. На полі панує порядок, і кожен гравець знає своє завдання, проте немає заборони на творчість — це не лише гравці, що виконують функції, а скоріше актори, які грають свої ролі за заздалегідь прописаним сценарієм, додаючи власні нюанси, які хоч і не змінюють основний сюжет, але роблять їх виконання більш виразним. І команда не відходить від цього навіть у поєдинках проти найсильніших суперників.
Чесно: це - жах! Коли я грав у FM за команду-новачка, то я, насамперед, шукав собі гравців із цього самого чемпіонату, які більше не потрібні своїм клубам. Коли я ставав дещо сильнішим, уже за рік, то вже купляв футболістів з-за кордону та міг дозволити собі забрати гравця основного складу в прямого конкурента. Так от, "Фулгем" поставив цю ідею - "беремо не потрібних іншим" - на потік. Дуже мало зараз у топ-лігах Європи проєктів, які живуть на "збитих льотчиках", і тих, хто "не виправдав очікувань". Зазвичай, такі клуби просто виживають. Проте не "Фулгем". Лише перед цим сезоном під'їхали Сессеньйон (був настільки не потрібен "шпорам") і Сміт-Роу (не оговтався після травми, тож не знадобився "Арсеналу"). Минулого сезону прибули Кастань, Івобі та Хіменес, які до цього провели поганий рік у складах "Лестера", "Евертона" та "Вулвз" відповідно. Вже зрозуміли логіку?
Раніше клуб уклав угоди з Траоре (вільний агент), Перейрою (компенсація лише 9,5 мільйонів євро для "МЮ") та Лено (за смішні 3,6 мільйона євро з "Арсеналу"). Напередодні успішного сезону в ЧШ було придбано Харрі Вілсона з "Ліверпуля". Ці трансфери я вважаю виключно позитивними та з відчутним впливом на команду. Звичайно, були й епізодичні гравці, такі як Діоп і Джеймс. Не можна не згадати і вдалі іноземні підписання: Муніз (бюджетний ноунейм з Бразилії), Соломон (залишився без команди через війну в Україні), Вілліан (ветеран, який знову повернувся після від'їзду на батьківщину), Тете (який не знадобився навіть у кризовому "Ліоні") тощо. Хоча були й невдалі покупки, їх значно менше. Не можу стверджувати, наскільки Сілва причетний до всіх цих угод, але навіть якщо він не має до них жодного відношення, то все одно заслуговує на увагу, адже здатність інтегрувати в команду стільки непотрібних гравців на такому рівні свідчить про великий талант. А якщо він ще й сам брав участь у виборі гравців для команди...
Лено з Сілвою за сезон надає більше асистів, ніж у будь-якому з його років в "Арсеналі". Для Івобі цей чемпіонат став найуспішнішим у кар'єрі за кількістю гольових моментів. У Сессеньйона це рекордний сезон за забитими голами в АПЛ. Робінсон має 10 асистів у лізі, що перевищує показники будь-якого іншого захисника. Бессі та Перейра демонструють найкращу гру в своїй кар'єрі. Вілліан, Сміт-Роу та Траоре часто виходять на поле з лави запасних, але їх внесок у команду дійсно відчутний: тренер ставить їх у гру не з браку гравців, а через те, що вони можуть суттєво допомогти. Це єдиний клуб у топ-десятці АПЛ, де існує справжня конкуренція між центральними форвардами: Хіменес має більше голів, ніж Муніз (10 проти 8), і, на відміну від нього, також може асистувати (3 проти 1), хоча й грає вдвічі довше. Саме тому вони чергуються в іграх (минулого сезону бразилець забив 8 голів у 8 матчах, тоді як лише він виходив в старті). У Сілви майже всі гравці є корисними та важливими для команди.
Колись тренер уже діставав шанс у серйознішій команді - в другому клубі Ліверпуля. Тоді було непогано першого сезону (8-ме місце), але не пішло другого: 9 поразок у 15-ти турах, і дострокове звільнення. Того разу тренера покарали за погані стандарти біля своїх воріт: "Евертон" навіть мав цілу серію з матчів, коли пропускав саме в такий спосіб. У перший сезон "іриски" стали найгіршими в АПЛ за пропущеними після штрафних і кутових (16 голів), у другий - майже (15), хоча Сілва пропрацював менше половини турів. Тож слабке місце тренера було відомо всім. І він його позбувся: лише дві команди ліги цього сезону АПЛ пропустили зі стандартів менше за "Фулгем" (6). Чи то Сілва запросив відповідного тренера до штату, чи то сам став після травматичного досвіду більше часу та уваги приділяти компоненту, але прогрес очевидний. А більше очевидних слабких сторін його "Евертон" і не мав.
А от дійсно сильні команди – це так. Наприклад, пресинг. У єдиному повному сезоні з Марко Сілвою "іриски" продемонстрували 5-й найкращий показник PPDA (кількість передач, які виконує суперник до того, як ви спробуєте перехопити м'яч) у лізі, що свідчить про високу інтенсивність гри без м'яча, і це найкращий результат серед команд поза ТОП-5 таблиці АПЛ. Команда "Фулгем", навпаки, не має таких досягнень у цьому аспекті через невідповідний склад (як змусити Вілліана активно пресингувати?), а тренер готовий відмовитися від своїх ігрових принципів заради результату - це позитивна риса. Це не схоже на підхід умовного Постекоглу, який дотримується одного і того ж стилю без врахування характеристик складу. Ні, Сілва ретельно аналізує та визначає, що буде корисно для команди, а що – ні. Він досить адаптивний. Не такий, що кардинально підлаштовується під кожного суперника, але той, хто запропонує футболістам грати в стилі, який найбільше відповідає їхнім можливостям. Це вдалий баланс, який необхідний на топ-рівні.
Сілва ще не мав досвіду роботи в команді, здатній на купівлю футбольних зірок, тому я не можу стверджувати, що за таких обставин він досягне успіху. Проте його потенціал вражає! Він майстерно організовує гру з м'ячем і без нього. Сілва знає, як долати найсильніші клуби АПЛ навіть з обмеженими ресурсами. Йому вдається ефективно взаємодіяти з футболістами з різними стилями гри (згадайте, наприклад, як Траоре і Вілліан можуть мати спільне?). Він має дар розвивати таланти і відновлювати кар'єри, а не лише працювати з готовими зірками. Сілва відкритий до компромісів у питаннях ігрового стилю. Він продемонстрував свій професійний зріст, трансформувавшись з "тренера, який знає тільки пресинг і має найслабшу оборону на стандартних положеннях" у "наставника, чия команда може адаптуватись до різних стилів і рідко пропускає після кутових". Це заслуговує на увагу!
Існує безліч ситуацій, коли тренери отримували можливість працювати в топових командах, маючи значно скромніші досягнення. Наприклад, той же Гау. Хоча він провів на своїй посаді вдвічі більше часу, ніж Сілва, чотирирічного досвіду, здавалося б, мало б вистачити, щоб оцінити здатність тренера до тривалої роботи. Сілва зробив усе можливе, щоб піднятися на новий рівень. Куди ще краще? Хіба що можна згадати про минулорічну "Жирону" чи цьогорічний "Форест", проте в них були середні за лігою склади, тоді як "Фулгем" значно поступається. Сілва вже досягнув найвищої сходинки, і єдиний шлях вгору — це знайти нові можливості. У цьому контексті його контракт є важливим фактором: він дійсний до літа 2026 року, тож викупити його навіть зараз не повинно бути надто дорогим (для клубів з найбагатшої ліги світу — це взагалі незначні витрати). А раптом ніхто не ризикне його забрати, і вже з січня 2026 року він зможе почати переговори з іншими командами — тоді, всього через рік, ми можемо побачити його в більш амбітному проєкті.
Покидати Англію після майже десятирічної роботи в цій країні здається не надто мудрим рішенням. Тому навряд чи Сілва вирушить рятувати свій рідний "Спортінг" (він уже його тренував) або кризовий "Порту". Він скоріше чекатиме на пропозиції з місцевого ринку. І, безсумнівно, дочекається, адже клубам потрібні досвідчені тренери. Якщо "Челсі" зазнає невдачі цього сезону і не потрапить до Ліги чемпіонів, це може призвести до звільнення Марески. "Манчестер Юнайтед" робить ставку на Аморіма, надаючи йому свободу дій до літа, але після цього очікує на результати: якщо команда не покаже успіху, його можуть усунути ще до зими. Навіть Гвардіолі в "Сіті" не буде даровано ще один провальний старт сезону. А що, якщо Емері чи Гау отримають запрошення від більш сильних клубів після успішного сезону і вирішать піти? І ще не згадано про "Тоттенгем", який, здається, робить крок уперед, але вже потрапляє в новини та чутки про можливе призначення Сілви, хоча умови роботи там залишають бажати кращого для тренера топ-команди (в інших великих клубах президенти забезпечують своїм тренерам кращі умови). Отже, перспективні варіанти можуть з'явитися вже влітку, а якщо ні — то восени або взимку.
І серед усіх, хто потребує допомоги, Сілва обов'язково потрапить до шорт-листа як один із головних претендентів.
