Втікала з дітьми з зони окупації, але померла в Польщі через запізніле надання медичної допомоги: що відомо про трагічну загибель українки.
Медична працівниця поставилась до своїх обов'язків недбало
У Польщі спалахнув гучний скандал у зв'язку зі смертю 35-річної українки. Молодій жінці, яка звернулася по допомогу до швидкої, було відмовлено в обслуговуванні та рекомендовано звернутися до свого сімейного лікаря. Через «переклад» між медичними установами було втрачено цінний час, і коли вона нарешті потрапила в реанімацію, було вже запізно. Тепер двоє неповнолітніх дітей залишилися без матері.
"Телеграф" провів інтерв'ю з чоловіком українки, яка трагічно загинула за кордоном, а також із адвокатом, що підтримує його в боротьбі за справедливість та покарання винних.
Місто Пйотркув-Трибунальський, що розташоване в центральній Польщі, в Лодзинському воєводстві, стало новим домом для сім'ї Олесі Захарової з Херсона. У серпні 2022 року, вирвавшись з окупованих територій, жінка з двома дітьми прибула сюди за запрошенням фонду "PORTA VITAE", який підтримує дітей з розладами аутичного спектра, адже її 10-річний син має такий діагноз. Незабаром до родини приєднався чоловік Олесі, Олексій, який працює моряком за кордоном і на момент початку повномасштабного вторгнення був у черговій подорожі. Він згадує, що у 2020 році його дружина перенесла COVID-19, після якого отримала ускладнення у вигляді перикардиту — запалення серцевої оболонки. Проте вона пройшла курс лікування і відчула себе краще.
У грудні 2022 року ми всі захворіли на ангіну, і в дружини знову проявилося запалення перикарда, - розповів Олексій Захаров в інтерв'ю "Телеграфу". - Ми вирішили звернутися до місцевого відділення невідкладної допомоги лікарні, відомого як SOR (скорочення від польської назви Szpitalny oddział ratunkowy). Тоді ми абсолютно не володіли польською мовою — ні я, ні моя дружина, тому нам призначили лікаря, який спілкувався російською. Я продемонстрував йому виписку з попереднім діагнозом Олесі, і їй одразу почали надавати необхідну медичну допомогу. Вона потрапила до стаціонару, і через тиждень, коли її стан покращився, вже повернулася додому.
Хвороба знову нагадала про себе Олесі в останні дні 2024 року. Увечері 29 грудня жінка відчула знайомі симптоми – важкість у диханні, загальну слабкість та інші неприємні прояви. Вона вирішила прийняти ліки, сподіваючись на полегшення. Проте, коли вранці 30 грудня стан не покращився, вона звернулась до подруги (чоловік був у черговому рейсі) з проханням відвезти її до відділення невідкладної допомоги - того самого, де їй надавали допомогу два роки тому.
Олеся потрапила до реєстратури не своїми силами. На вході в шпиталь їх зустрів рятувальник з бригади швидкої допомоги. Дізнавшись, що дружині стало погано, він допоміг їй сісти в інвалідний візок і доставив до приймального відділення. Він уточнив, чи можуть жінки самостійно заповнити анкету, і, отримавши ствердну відповідь, подруга Олесі почала цю процедуру. "Але пізніше співробітник реєстратури забрав анкету, пояснивши, що так не можна, і направив Олесю до сімейного лікаря для отримання направлення," - розповідає про ті події Олексій. "Незважаючи на те, що дружина показувала їй документи з попередньої госпіталізації та фотографії тонометра, адже вдома в неї різко знизився тиск, і вона згадувала про свої симптоми, медична працівниця не звернула на це уваги, не оглянула її і не призначила жодних аналізів."
Олексій зазначає, що в поліклініці, де його дружина була на обліку, її також не прийняли на прийом, оскільки доводилося чекати цілий тиждень. Тому довелося шукати іншу медичну установу, де зможуть провести огляд.
- Лікар, до якого нарешті потрапила Олеся, відразу зрозумів, що її стан потребує госпіталізації й дуже здивувався, що в SOR їй відмовили, - каже чоловік. - Він викликав швидку, дружину забрали до машини, але вона ще хвилин 30-40 простояла біля поліклініки, а згодом таки відвезли до лікарні. В реєстратурі дружина втратила свідомість і ще дві години лежала в коридорі в очікуванні чи результатів аналізів, чи невідомо чого. До палати інтенсивної терапії її поклали лише о 18-й годині, за 15 хвилин до 19-ї вона мене набрала, все розповіла, та сказала, що їй погано, важко дихати, пообіцяла, як тільки полегшає, вона мені зателефонує. Це була наша остання розмова... Десь за годину в неї зупинилось серце, її намагались реанімувати, але безрезультатно, о 20:30 Олесі не стало.
Після термінового повернення Олексія з поїздки до Польщі, йому знадобилося кілька днів, щоб прийти до тями. Згодом він почав вимагати пояснень від медичного закладу, який відмовився прийняти його дружину, що, в свою чергу, призвело до її загибелі.
2 січня я отримав у лікарні так звану "карту смерті" і надіслав скаргу на електронну адресу медичного закладу. На наступний день мені зателефонували, щоб дізнатися, в якому форматі я хотів би отримати відповідь. Я відповів, що хотів би отримати відповідь на електронну пошту, але до сьогоднішнього дня жодної відповіді не отримав, і представники лікарні більше не намагалися зв’язатися зі мною. А 20 січня в одному з місцевих видань з'явилася стаття про смерть моєї дружини. Завдяки цій статті я дізнався, що існує відеозапис, який підтверджує відмову у наданні допомоги моїй дружині, а також є свідок, який це підтверджує. Неймовірно, але медична працівниця, яка вчинила таку безвідповідальність, отримала підвищення – її призначили координатором фельдшерів у всьому районі. Крім того, представник лікарні повідомив журналістам, що за моєю скаргою була проведена перевірка, яка виявила порушення порядку обслуговування пацієнтів.
Вже після цього, зазначає Олексій, про його історію розповіли польські телеканали, а також на своїй сторінці в Instagram юрист та волонтер Давид Денерт, який допомагає українцям на постійній основі.
Олексій звернувся до моєї юридичної компанії за підтримкою, оскільки лікарня не відреагувала на його офіційну скаргу і не повідомила про інцидент поліцію, - розповів Давид в інтерв'ю нашому виданню. - Єдине, що було зроблено, це накладено догану на медичну працівницю, яка відмовила Олесі в отриманні допомоги, але вона продовжила свою діяльність. У свою чергу, ми подали звернення до прокуратури щодо можливого вчинення злочину, передбаченого статтею 155 Кримінального кодексу Польщі - ненавмисне заподіяння смерті. На мою думку, у цій ситуації існує велика ймовірність доведення провини конкретних осіб. Проте наразі я не можу розголошувати деталі справи та наявні докази.
На даний момент в прокуратурі району Пйотркув-Трибунальський повідомили про проведення розслідування у справі, що стосується "створення безпосередньої загрози загибелі або тяжкого ушкодження здоров'я 32-річної українки, а також причинення її смерті". За цей вид злочину польські закони передбачають покарання у вигляді тюремного ув'язнення на строк від 3 місяців до 5 років.
- У 2022 році, коли дружина вперше потрапила до лікарні, я був вражений тим, що нам оперативно допомогли й все це було безплатно, - говорить Олексій. - Я ще кілька разів перепитував, чи не потрібно купувати медикаменти, але мене запевнили, що нічого не треба. Й від того ще гірше, що вже цього разу дружина приїхала до того самого відділення SOR, а від неї просто відмахнулись. Врешті Олесі не стало. Наразі двоє дітей лишились без мами, при цьому старша донька (вона від першого шлюбу Олесі) взагалі кругла сирота, бо її біологічний батько помер пів року тому. Зараз я чекаю на рішення суду, щоб стати її опікуном. Сину - 10, в нього РАС. Дружина займалась вихованням дітей, а я був єдиний, хто заробляв, тож тепер наша родина позбавлена засобів для існування. Тож, звичайно, якщо вина медиків буде доведена, на що я сподіваюсь, наступним кроком будемо добиватися компенсації за заподіяну шкоду.
З метою підтримки сім'ї, яка зазнала тяжкої втрати коханої дружини та матері, юрист Давид Денерт ініціював збір коштів. Наразі він вже передав кілька тисяч злотих родині Захарових і продовжить надавати їм юридичну допомогу.
На історію 35-річної Олесі, яку не врятували лікарі, активно відгукнулись в коментарях до постів Давида Денерта як поляки, так й українці, що мали проблеми з отриманням медичної допомоги.
- Жодна лікарня в Любліні не хотіла приймати мого 36-річного чоловіка на той час. У нього перестали працювати нирки, і він помирав на очах. Я особисто возила його з лікарні в лікарню. Його поклали тільки в 4-ту... Я не пішла просто так. Я подзвонила на телеканал, у нас була зйомка, потім вся програма була про мого чоловіка. Треба боротися, надавати розголосу, а не замітати такі ситуації під килим. Це не залежить від національності. Мій чоловік поляк і він теж був би мертвий, якби не боротьба та рішучість тих, хто покликаний рятувати людські життя, - написала українка Руслана.
Галина поділилася своїми враженнями: "Ми кілька разів відвідували SOR з дитиною, і я була вражена. На жаль, ставлення до польських громадян не відрізняється позитивно, вони також змушені благати та просити, щоб їх прийняли. Я не можу зрозуміти цю систему і, напевно, ніколи не зрозумію".
Моя восьмирічна донька отримала відмову у наданні медичної допомоги в нічному відділенні лікарні Легінова, коли вона страждала від гострого вірусного ларингіту, важко дихала і кашляла з свистом. Причиною відмови вказали на мою нездатність спілкуватися польською мовою. Я була в розпачі, помчала туди, де знайшла закриту дитячу палату, але на щастя, там був добрий лікар, який вчасно встановив крапельницю та зробив укол. На жаль, це не перший подібний випадок, - підкреслила Тетяна Руденко.
Я є українкою. Разом з донькою ми тричі відвідували травмпункт через 40-градусну температуру та перелом руки. На мою думку, проблема не в національності, а в системі охорони здоров'я. Наше ставлення було позитивним, хоча іноді лікарі можуть проявляти суворість, і це не лише в Польщі, - поділилася своїми враженнями Олена Руденко.
Давид підкреслив, що справжня суть питання не полягає у національності, оскільки лікарі мають обов'язок надавати допомогу всім, хто її потребує. Юрист також поділився на своїй сторінці покроковим планом для осіб, які звертаються до лікарень у Польщі. Першим кроком є вимога тріажу — процедури, яку повинен виконати персонал SOR для визначення пріоритетності надання медичних послуг. Далі слід посилатися на законодавчі гарантії, зокрема на статтю 68 Конституції Польщі, яка забезпечує право на охорону здоров'я та рівний доступ до медичних послуг, що фінансуються з державного бюджету.
Третій момент: якщо вам все ж таки відмовляють у наданні медичної допомоги, наполягайте на отриманні офіційного документа, в якому буде пояснено причини відмови у госпіталізації. Юрист радить, що така вимога може змусити медичний персонал переглянути своє рішення. Якщо ж цього не станеться, обов'язково зверніться до Уповноваженого з прав пацієнтів та повідомте про ситуацію до Національного фонду охорони здоров'я (NFZ), який відповідає за контроль якості та доступності медичних послуг.
Варто відзначити, що 11 січня те саме відділення невідкладної допомоги у лікарні Пйотркува-Трибунальського ще раз трапило в скандал. Цього разу через лікаря, що чергував у нетверезому стані.
Як інформував "Телеграф", торік внаслідок скандалу виникла ситуація навколо дитячого садка у Вроцлаві, де оселилася родина Томич з Харкова. У процесі перебування в цьому закладі маленька Соломія отримала опіки на 20% свого тіла, а адміністрація закладу намагалася приховати цей інцидент.
