З призначенням Буданова завершилися постійні пошуки та розслідування внутрішніх ворогів, - зазначив мер Дніпра Борис Філатов.

Після зимового енергетичного краху підготовка до нового опалювального сезону в Україні стартувала раніше звичного терміна і набула політичного підтексту. На початку березня відбулося засідання Ради національної безпеки та оборони, на якому президент запросив мерів та очільників обласних військових адміністрацій, щоб вислухати їхні "стратегії стійкості".

На енергетичну стійкість громад уряд виділяє 10 мільярдів гривень із резервного фонду.

Дивно, але міста, що розташовані поблизу фронту і чиї теплоелектроцентралі отримали суттєві пошкодження у 2022-2023 роках, пережили зиму більш успішно, ніж столиця. Наприклад, Харків зміг забезпечити тепло завдяки розвитку системи когенерації. А в Дніпрі опалювальний сезон пройшов без необхідності зливати батареї завдяки введенню в експлуатацію нових котелень.

Мер Дніпра Борис Філатов - один із найбільш публічних міських голів країни і частий критик влади.

У інтерв'ю для Української Правди він ділиться своїм досвідом щодо того, як місто, що знаходиться поблизу фронту, переживало зимовий опалювальний сезон. Також обговорюються відносини з Банковою, а також вплив Геннадія Корбана і його сина на процес розподілу бюджету міста.

- Лінія фронту наближається до Дніпра, і бойові дії вже охопили територію області. Які відчуття панують у місті?

Нервова напруга серед населення зростає. Дніпро перетворюється на важливий військовий, медичний, транспортний та логістичний центр. Кількість переселенців також збільшується. На сьогоднішній день офіційно зареєстровано близько 200 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Все більше військових можна побачити на вулицях міста.

Турбує не стільки просування фронту, скільки покращення російських безпілотних літальних апаратів. Необхідні суттєві заходи для протидії.

Одна з минулих тижнів стала вражаючою: неподалік вашого житла приземлився "Шахед". Яким чином це змінило ваше уявлення про теперішню ситуацію?

- Ніяк. Просто прийшла моя черга. В Дніпрі загалом 1400 будинків було зруйновано або пошкоджено. З них понад 960 - багатоповерхівки. Кожен приліт обходиться місту в десятки мільйонів гривень. Я вже давно живу короткими планами: дожити до весни, закінчити опалювальний сезон, розпочати підготовку до нового.

У бюджеті на 2026 рік передбачено історично мале фінансування для оборонних сил — менше ніж 1%. Чи справді ви вважаєте, що війна добігає кінця?

Дійсно, ми інвестували 200 мільйонів, що є менше порівняно з минулим роком. У 2025 році ця сума складала 500 мільйонів.

- У перші роки вторгнення суми вимірювалися мільярдами.

Протягом усього періоду активних бойових дій ми інвестували приблизно 8 мільярдів в підтримку Сил оборони, які використали на придбання матеріально-технічних засобів та надання прямих грошових субвенцій. Ми також забезпечували їх комунальною технікою, облаштовували позиції для протиповітряної оборони та здійснювали багато інших заходів, про які можна буде детально розповісти після завершення війни. Для потреб Сил оборони ми надали 55 тисяч квадратних метрів комунальної власності.

Чому в цьому році ми зменшимо підтримку армії? Витрати постійно зростають. На місцеве самоврядування щороку покладається дедалі більше обов’язків. Якщо така тенденція триватиме, то не лише Дніпро, а й інші міста можуть стати лише місцями виплат зарплат комунальникам та соціальних допомог.

Іншою причиною є кримінальні розслідування. Раніше ми здійснювали закупівлі квадроциклів, вантажівок та різноманітних матеріальних ресурсів — від цвяхів до гумових чобіт. Однак минулого року ми вирішили перейти на прямі грошові субсидії. Це сталося через те, що при кожній закупівлі, незалежно від того, що, де і як ми купували, відразу ж виникали кримінальні справи. Директор відповідного департаменту, який займався цими закупівлями, не витримав тиску і подав у відставку — на його рахунку вже була четверта кримінальна справа.

Хотів би підкреслити, що 200 мільйонів - це лише попередня цифра. Якщо ситуація з доходами бюджету буде стабільною, ми зможемо виділити більше фінансування для армії. Це стане зрозумілим після підсумків фінансового півріччя.

На даний момент, наприклад, ми виділяємо з місцевого бюджету 150-200 мільйонів гривень на підтримку водоканалу, щоб компенсувати різницю в тарифах. Нещодавно був прийнятий закон, який дозволяє органам місцевого самоврядування встановлювати тарифи.

Додатково хочу зазначити ще один момент, який може не всім сподобатися: держава виділяє значні кошти для забезпечення армії. Є військові підрозділи, які, наприклад, у березні минулого року отримали субвенції, але так їх і не використали. Гроші просто повернулися назад до місцевого бюджету.

Інший приклад: приходить до мене командир підрозділу і звертається із запитом на субвенцію в розмірі 3 мільйонів гривень. Я зв'язуюсь з командуванням, а вони відповідають: "Він вже отримав 900 мільйонів гривень від держави". Чому ж йому потрібно ще 3 мільйони, якщо в нього вже є така сума? Відповідь: "Міноборони вимагає звітності, а нам необхідно вирішувати потреби у вільному режимі". На п'ятому році війни постійно виписувати чеки - це не зовсім коректно.

Ми не відмовляємося від підтримки. На попередній сесії ми виділили 40 мільйонів гривень для "Азову" (1-й корпус Національної гвардії України - УП) та "Ареї" (253-й окремий штурмовий полк - УП), оскільки розуміємо, що це справжні військові підрозділи.

Однак Івано-Франківськ, Вінниця та Хмельницький знаходяться набагато далі від зони бойових дій, проте виділяють на потреби Сил оборони 12-14% своїх бюджетів. Ви ж разом із Харковом найбільше покладаєтеся на армію, але витрачаєте на неї найменше. Чому так виходить?

- Порівнювати Харків і Дніпро некоректно. Свого часу бригада "Хартія" критикувала Харків, а ми тоді її підтримали.

У Харкова заборгованість за тепло на 1 лютого - майже 16 мільярдів гривень, за воду - 3 з чимось, за електрику - 2,8, щось таке. Усе разом - це 20 мільярдів. У нас немає такої заборгованості.

Якщо держава надасть можливість не виконувати свої боргові зобов'язання, фактично забезпечивши фінансову підтримку Дніпровської територіальної громади на суму 20 мільярдів, ви можете бути впевнені, що ми будемо в змозі надати ще більше допомоги.

Якби я мав такі можливості, як у Харкова, ми б організували безкоштовний зоопарк, а, можливо, навіть створили б ковзанку.

Однак, у вас знайшлися ресурси для розміщення рекламних бордів "Пишаємося бути дніпрянами. Борис Філатов", а також для витрат у понад 100 мільйонів на телевізійну рекламу, парки та тротуари — усього цього комунального благополуччя, за яке критикують багато міст, що знаходяться поблизу фронту. Покровськ, перш ніж опинитися на фронтовій лінії, також займався озелененням і висаджуванням клумб.

Чи пам'ятаєте, як місцеве самоврядування втратило військовий ПДФО? Це приблизно 120 мільярдів гривень. Тоді запустили кампанію дискредитації з гаслом "Дрони, а не стадіони". Усі вигукували, що бруківка не є необхідною.

Вилучили 120 мільярдів, причому заднім числом. Військове ПДФО - це ж не лише податок військових частин, це податок усіх силовиків: поліції, ДСНС, військових частини Нацгвардії, колишніх внутрішніх військ, які знаходилися в Дніпрі з моменту їх створення.

Після того, як ці кошти забрали, Асоціація міст України зробила запит, як був використаний військовий ПДФО. Ми отримали відповідь, що розпорядником коштів були призначені Міноборони, Держспецзв'язок та Мінстратегпром. Міноборони з цих 120 мільярдів витратило 45%, Мінстратегпром - 2%, а Держспецзв'язок - 0.

Залишок у розмірі приблизно 70 мільярдів просто був повернутий до бюджету, і, схоже, зник якимось незрозумілим чином. Мені не відомо, на які потреби були витрачені ці кошти: чи то на телебачення, "національний кешбек", чи інші соціальні виплати – але жодних дронів або стадіонів не було.

Квіти ми не купували, вони стали для нас подарунком від Нідерландів. Не буду вдаватися в деталі, як деякі проекти сприяють підтримці міського екологічного балансу, як це робить мій колега з столиці.

Основні витрати, які ми несемо, пов'язані з утепленням фасадів. Це є ключовим елементом для забезпечення енергетичної стабільності нашої країни. І вже зараз ми можемо спостерігати, що в платіжках люди економлять 30-40% у зимовий період. Влітку ж у будинках з утепленими фасадами, навпаки, зберігається прохолодна температура.

Так, ми також інвестуємо в благоустрій. Але йдеться не лише про заміну бруківки, яка вже стала об'єктом для жартів, а про зниження бордюрів та інші заходи для людей з інвалідністю, яких стає все більше.

Ці витрати не можна ігнорувати. Наразі наша головна мета — забезпечити енергетичну стійкість: низькочастотні пристрої, додаткові насоси, генератори, котельні — все це необхідно для успішного проходження опалювального періоду.

Нас постійно бомбардували, але ми пройшли зиму набагато краще, ніж інші територіальні громади. В тому числі ми не були змушені зливати системи, як це робили інші.

- Можна сказати, що Дніпру пощастило взимку?

- Ні, нам не поталанило. Я не ділився цим більше двох років, але тепер можу розповісти, адже нарешті прийшла весна.

Майже весь Лівий берег Дніпра опалюється від так званої Придніпровської ТЕЦ, яка належить ДТЕК. Ще до повномасштабної війни я зрозумів, що не можна ганяти теплоносій в обидві сторони - а це 28 кілометрів. Ми почали відрізати житлові масиви від Придніпровської ТЕЦ і будувати котельні на мікрорайонах.

Був скандал, люди перекривали дороги - бо у Придніпровської ТЕЦ удвічі нижчий тариф. Народ був, відверто скажу, незадоволений. Але ми це робили, бо вважали, що це треба робити.

Під час першого блекауту 23 листопада 2022 року я просто зрозумів, що вони нам Придніпровку все-таки знищать. Я дав вказівки підлеглим, щоб вони почали проєктувати і будувати так звані резервні котельні.

Придніпровської ТЕЦ вже немає, а тепло є: ми збудували дві стаціонарні котельні і ще 4 блочно-модульні. Фактично за 2 роки ми збудували 6 котелень, що дозволило забезпечити теплом весь Лівий берег, окрім маленької частини - це Старе місто, де близько сотні двоповерхових будинків, збудованих ще військовополоненими німцями. Це такі невеликі будиночки барачного типу на 8 квартир. Там є газ, і ми тримали їх на розетці - світло не вимикалося взагалі.

Усі ці котельні разом з мережами, підключеннями, перепідключеннями, з усіма роботами, які було необхідно зробити, нашому бюджету обійшлися в мільярд гривень.

Тому, коли чую заклики "Заощаджуйте, щоб підтримати Збройні Сили", я вважаю, що вже сьогодні необхідно займатися децентралізацією енергетичних ресурсів. Не сподіваюсь на суттєву підтримку з боку держави. Це не через те, що влада не бажає допомогти — у мене налагоджені професійні стосунки з Юлією Свириденко, віцепрем'єром, Олексієм Кулебою, а також Віктором Микитою, який відповідає за регіональні питання в Офісі.

Існує безліч територіальних громад, які потребують підтримки більше, ніж Дніпро. Не можу не згадати про Суми, Шостку, Нікополь та Марганець. Тому я сподіваюся, що "План стійкості", який наразі обговорюється у контексті наступного опалювального сезону, принесе нам певні ресурси. Проте я розумію, що нам слід діяти самостійно, не чекаючи на рішення від високопосадовців у Києві.

Чи правильно я розумію, що ви вирішили не обирати шлях когенерації, про який так багато говорили протягом минулого року?

Когенерація – це дійсно вражаюча технологія. Проте, питання в тому, де знайти її у таких обсягах? Навіть на міжнародному ринку обладнання цього типу не вистачає. І звідки взяти необхідні фінансові ресурси для реалізації таких проектів? Крім того, важливо мати належну інфраструктуру, адже установки когенерації не можуть бути розміщені скрізь. Потрібно, щоб були підведені газопроводи та електромережі.

Ми виявили кілька територій для розміщення когенераційних систем. Надали цю інформацію урядовцям. Жодної реакції. Звернулися до приватних інвесторів. Вони завітали, оглянули ситуацію. І знову ж - ніякого відгуку.

Ми реалізували потужну когенераційну систему в одному з великих житлових районів. Вона вже функціонує, і це справді вражає. Проте, якщо бути чесними, російські сили активно намагаються її знищити. Навіть попри те, що їх важче вивести з ладу, ніж великі теплоелектроцентралі, вони все ж є мішенню для ворога.

Когенерація не є панацеєю. Необхідно застосовувати різноманітні підходи. Варто також звернути увагу на сонячні панелі. Ми вже встановили близько 150 мініелектростанцій на навчальні заклади та плануємо встановлення на медичні установи та інші комунальні організації. Можна довго сперечатися про ефективність сонячної енергії, особливо в зимовий період, але це дійсно працює.

Наша країна є великою та різноманітною, з системами тепло- і електропостачання, що залишилися з радянських часів і суттєво відрізняються в різних регіонах. Наприклад, важко провести аналогію між Закарпаттям, де практично всі споживачі користуються індивідуальним опаленням, та такими містами, як Харків, Кривий Ріг чи Київ, де досі функціонують величезні теплові електростанції, збудовані ще в радянську епоху. Кожен регіон, область та навіть окрема територіальна громада вимагає специфічного підходу до вирішення питань теплозабезпечення.

Отже, виявляється, що одна мільярд гривень здатен забезпечити допомогу великому місту, як-от Дніпро, у боротьбі з холодною зимою?

- Лівий берег - так.

Мільярд — це приблизно стільки ж, скільки щорічний бюджет, виділений на відновлення дорожньої інфраструктури у вашому місті.

Так, дійсно, дороги потребують ремонту, адже в нашій країні, зокрема в Дніпрі, ситуація з ними критична. Виявляється, навіть у Німеччині спостерігається аналогічна проблема. Такої суворої зими не було вже понад десять років.

Говорячи про бруківку та квіти, варто зауважити, що ті, хто висловлює своє незадоволення, часто запитують: "Чому не займаються ремонтом доріг?". Коли ж починається робота над дорогами, вони знову реагують словами: "Це просто витрати коштів на асфальт". Незалежно від того, що я роблю, завжди знайдуться ті, хто залишиться незадоволеним.

З початку повномасштабної війни проти дніпровської мерії, її структурних підрозділів та комунальних підприємств були порушені 192 кримінальні справи.

- Менше, ніж у Києва, але більше, ніж у Харкова?

Ну що ж. Не бажаю порівнювати з Харковом і детально пояснювати, чому у них склалася одна ситуація, а в нас – зовсім інша.

- Можливо, тому, що мер Харкова менше публічно критикує владу?

- Зараз міський голова Харкова може критикувати міністра енергетики, Укренерго і навіть ТЦК. Навіть не хочу уявляти, що було б, якби я почав зараз критикувати Укренерго, Дениса Анатолійовича Шмигаля та ТЦК.

- Що було б?

- Започаткована нова кримінальна справа. Я особисто не відчуваю страху. Мені шкода людей. Вони втомилися від роботи і не прагнуть до праці.

Кличко наводив приклад, що у нього є підлеглий, у якого 8 підозр. У мене є свій рекордсмен, у якого 6 підозр. Коли його в суд приводять, суддя дивується: "Навіщо ви його сюди привели? У людини 3 застави, 3 особистих зобов'язання та домашній арешт. Він що, кудись побігти зможе?".

- Чи це керівник сміттєзвалища, до якого правоохоронці навідувалися з перевірками на початку 2026 року?

- Ні. У начальника сміттєвого полігону інша ситуація: у нього 3 виправдальні вироки суду, включаючи Верховний суд, але від нього не хочуть відчепитися досі. Людину постійно довбають, довбають... Чому? Я не знаю. Може, якісь бізнес-інтереси є на сміттєзвалищі у правоохоронців чи криміналітету? Не знаю. Людину шкода, це ветеран АТО, доброволець батальйону "Донбас".

- Після відставки Андрія Єрмака і призначення Кирила Буданова головою Офісу президента у вас з центральною владою розпочалася відлига?

Чи можу я утриматися від відповіді на це запитання? Безумовно, дихати стало набагато легше. Не можу пояснити чому. Хоча з Андрієм Борисовичем я жодного разу не зустрічався під час повномасштабної війни. Востаннє ми бачилися у 2019 році, коли проходили вибори.

Які ознаки свідчать про те, що стало легше дихати? Можливо, зменшилася кількість кримінальних справ?

- Не знаю, це на рівні відчуттів. Можливо, Кирило Олексійович сконцентрувався на міжнародному треку - постійне колупання та пошук внутрішніх ворогів закінчився. Причому уявних внутрішніх ворогів.

- Хто такий Юрій Яндульський, який нещодавно став вашим заступником?

Я знаю Юрія вже багато років. Він був на чолі Дніпропетровської районної військової адміністрації, що охоплює територію навколо Дніпра. Ще за часів Резніченка склалася така ситуація, що керівник військової адміністрації Дніпропетровського району, з незрозумілих причин, також відповідав за місто обласного підпорядкування.

Тобто фактично у нас було подвійне підпорядкування - і районній адміністрації, і обласній. Хоча це було дивно і підлеглі не розуміли, чому ми повинні надавати паперову звітність ще й у район. Я кажу, вам що, шкода? Зробіть дві копії і надішліть одну в область, одну - в район. Ми починали співпрацювати ще тоді, і дуже плідно.

Згодом Яндульський обійняв посаду першого заступника голови обласної військової адміністрації. Він є справжнім професіоналом у своїй галузі. Не хочу вдаватися в деталі, чому він не продовжив кар'єру на цій позиції. Я запропонував йому приєднатися до команди міської ради і впевнений, що він досягне успіху в нових починаннях.

- Це людина Олега Татарова?

Я не впевнений. Вони з одного краю. Але чи є ця особа пов'язана з Олегом Татаровим, мені невідомо. Чи це погано?

Проте він зовсім не є представником центральної влади, що здійснює контроль над Дніпровською міською радою, хоча можливо, на перший погляд, це може здаватися інакше.

Іноді я приймаю кадрові рішення, які можуть здатися парадоксальними. Згадайте, наприклад, 2015 рік, коли я вирішив призначити командира "Беркуту" на позицію керівника Муніципальної варти. О, що тоді почалося! Люди приходили до мого дому, спалювали моє опудало, влаштовували мітинги та виголошували прокльони. Наразі він на фронті. Ми зустрічалися кілька днів тому, і я помітив, що він схуд. Запитую: "Ти не хворий?" - "Ні, не хворий. Просто схуд, щоб швидше бігати на фронті - щоб уникнути поранень".

Тому я не знаю, чи є Яндульський людиною Татарова, просто бачу, що він професіонал. Тому - будь ти хоч командир "Беркуту", хоч чиєюсь людиною, головне - вміти працювати в команді і виконувати завдання на благо територіальної громади.

Сьогодні залишилося небагато професіоналів, які прагнуть займатися державною службою. Причини зрозумілі: численні кримінальні розслідування, негативні коментарі в соцмережах та нижчі зарплати порівняно з бізнесом. Щоб обрати кар'єру в місцевому самоврядуванні чи державних установах, потрібно справді любити цю справу або бути готовим до ризику.

Головний довгобуд у Дніпрі – це метро. Чи відомо, хто завершить цей проект? З будівництвом пов'язане розслідування НАБУ щодо забудовника Микитася, яке було ініційоване за вашою скаргою про спробу хабарництва на суму 22 мільйони доларів...

На мою думку, це безпрецедентна сума хабаря в історії України. Наразі справа перебуває в суді і знаходиться на завершальному етапі.

Метрополітен у Дніпрі - це перший та єдиний проект, що був ініційований після розпаду Радянського Союзу. Ідея його створення належить Павлу Лазаренку. Дніпровське метро є довгостроковим будівництвом, яке має державне значення, реалізується під державними гарантіями, відповідно до закону, та фінансується за рахунок коштів Європейського банку реконструкції та розвитку.

У цій ситуації міська рада фактично виконує роль пасивного замовника. Наша роль зводиться лише до підписання актів виконаних робіт. Як тільки розпочалася війна, вже на наступний день турецький підрядник, скориставшись обставинами непереборної сили, втік.

Не хочу висловлюватися на політичні теми, але ці особи в даний момент успішно функціонують на російському ринку. Вони займаються будівництвом аеропортів. Ми усвідомлюємо, які зв'язки має ця компанія в Туреччині.

Я звертався до відповідних органів та урядових структур з проханням запровадити санкції проти них. Вони не лише втекли, але й ведуть судові позови за гроші. Але це вже, як кажуть, геополітичні ігри - ніхто не прагне конфліктувати з турецькою владою.

Зараз ми ведемо перемовини з європейськими банками, щоб закінчити першу чергу і не було провалів. Нас почув Мінрегіонбуд, хоча вони були дуже скептично налаштовані, ми довго з ними дискутували, і зараз профільне міністерство стало на наш бік. Дякую заступнику профільного міністра Марині Денисюк, яка нам дуже допомагає, щоб ми хоча б законсервували це все. Потрібно пройти дуже важку фінансову процедуру, тому що це гроші, виділені на добудову, їх потрібно розділити, від них взяти частину, щоб закрити першу чергу. Це європейська фінансова бюрократія.

Чесно кажучи, я б із задоволенням передав це метро комусь іншому — державі або будь-кому ще. Лише б його нарешті завершили. Я не є автором цього метро, не я його започаткував, воно дісталося мені у спадок і зараз тисне на мене, немов Дамоклів меч.

Його треба добудовувати в будь-якому випадку, бо там підземні води, його постійно підтоплює, ми витрачаємо шалені гроші, щоб відкачувати воду. Це системна проблема, і без допомоги держави нам не обійтися.

Як Дніпро перетворився на глобальний осередок шахрайських кол-центрів?

Це не моя справа. Такі дії псують імідж територіальної громади і викликають соціальну напругу. Молоді чоловіки на дорогих автомобілях, які вишукано одягнені, відвідують ресторани, намагаються привернути увагу дівчат і поводяться безцеремонно. Люди це помічають. Чому правоохоронні органи не реагують на це? Здається, їм більше цікаво переслідувати бухгалтерів міської водоканалу. Мені за таке соромно.

- Дніпровські "офісники" були викрадені на Балі, один з них був розчленований. Що вам відомо про цю ситуацію та хто такі Петровський і Комаровський?

- Про Комаровського я дізнався з телеграм-каналів. Хоча я не читаю телеграм-канали - для них у мене взагалі окремий телефон, і там лише офіційні: починаючи від Генеральної прокуратури, закінчуючи НАБУ і Дніпропетровською військовою адміністрацією. Не люблю Телеграм і не вірю в те, що Павло Дуров - добрий хлопчик, який виступає за свободу слова.

А Петровський є нащадком нашого відомого кримінального авторитета, зокрема Олександра Петровського, відомого під прізвиськом Нарік. Що саме вони робили та чим займалися на Балі, я не встиг з'ясувати.

- Петровський свого часу виграв суд у Юрія Луценка, таким чином спростувавши, що він кримінальний авторитет Нарік, і багато років вибудовує собі імідж мецената, релігійного діяча, причетного до отримання Україною Томосу про церковну автокефалію...

Він став персонажем, на межі міфу, про якого навіть пісні почали створювати: "ми ті, хто не боїться куль, і знаємо, хто і які має права..." і далі "...дніпропетровська братва". Але в перший день повномасштабної війни він покинув все. Уявіть, як це сприймалося навіть його прихильниками.

Стосовно Томосу - я не хочу оцінювати його внесок в це, бо не був присутній - але йому не допоможуть ні Томос, ні допомога лікарні Мечникова, ні так зване меценатство. Тому що його репутацію відбілити вже неможливо. Його син також не перебуває в Дніпрі. Він призовного віку, бігає десь по Європі.

Стосовно ж "офісів", відповідь щодо їхньої діяльності в Дніпрі лежить на поверхні. Це певна змичка між правоохоронцями та криміналітетом. Ось і весь секрет полішинеля.

Такі історії нівелюють авторитет української правоохоронної системи. Коли одним оком вона щось бачить, а іншим щось не бачить.

Чи продовжує функціонувати штаб оборони міста в Дніпрі, і чи залишається Геннадій Корбан його керівником?

- Суто формально - так. Розпорядження міського голови не скасовано. Але неможливо очолювати штаб оборони міста, перебуваючи за кордоном. Я дуже вдячний Геннадію за те, що, несправедливо опинившись за межами України, він продовжує жити містом.

У 2014-2015 Геннадій зробив багато, щоб зупинити "русскую весну" на території Дніпропетровська, Дніпропетровської області й 4 районів Донецької області. Він дуже переживає за людей, у нього телеграм-канали. Йому там пишуть скарги: закрийте люк, заасфальтуйте яму...

Як він це здійснює, не будучи присутнім тут і втративши громадянство? Чи він вам телефонує?

Ні, існує громадська рада, яка діє при міському голові, і вони мають власну сторінку на сайті Dniprorada.gov.ua. Учасники ради регулярно збираються для обговорення різних питань. Серед них можна знайти людей різного профілю — від громадських активістів до спортивних функціонерів, а також представників релігійних організацій і тих, хто піклується про осіб з інвалідністю та людей похилого віку. Громадська рада об'єднує різноманітні громадські організації, а її головою було обрано Корбана.

Мені ставлять запитання, як він може займати цю посаду, не маючи українського громадянства. Проте ніхто не бачив указу, і ми не маємо інформації про його існування. Ніхто не знає, які були причини для його прийняття. Це абсолютно незрозуміла ситуація.

Людина трудиться. Якби я був на його місці, давно б уже втомився. Гроші в наявності, сім'я поруч, діти ростуть, а ще є захоплення – він справжній фанат сучасного мистецтва, і дах над головою є – навіщо ж тоді працювати? Інколи він дзвонить мені і починає щось розповідати. Я кажу йому: "Гена, давай поміняємося ролями". Часом навіть відчуваю до нього легку заздрість.

Можливо, хтось з авторитетних людей зверне увагу на ці слова. У нього залишилися батьки, які потребують турботи, і їхній вік вже дуже поважний. Час не стоїть на місці. Якщо, не дай Бог, трапиться біда — хто понесе відповідальність за це?

Було введено безліч подібних санкцій, але жоден випадок не викликав такої масової кампанії підтримки. Петицію на його повернення підписали відомі особистості, такі як Дмитро Ярош, Марія Матіос, міські голови та спортсмени.

Досі не можу зрозуміти, чому це сталося з ним. Можливо, це було спонтанне рішення - хтось раптово підійшов, щось сказав на вушко, потім підсунули документ для підпису, а може, й не підсунули, а просто поставили печатку, і тепер повернутися назад стає все складніше...

Колись ви, Корбан, Боголюбов та Кіперман були тісно пов'язані з Ігорем Коломойським, який нині за ґратами. Як ви зазначаєте, у вас періодично виникають труднощі з владою, Корбан перебуває в вигнанні, а інші – на втечі. На вашу думку, чому все це сталося саме під час президентства Зеленського?

Я не можу оцінити дії Верховного головнокомандувача, оскільки мені незрозуміло, що стоїть за його рішеннями. Я не відхрещуюсь від своїх зв'язків: дійсно, я кілька разів зустрічався з Коломойським у різних обставинах, як формальних, так і неформальних. Однак між нами ніколи не було дружби. Я перший, хто публічно висловив критику на адресу Коломойського, назвавши його злочинцем і крадієм.

Я порівнював його з Мідасом, який перетворював усе, до чого доторкнувся, на золото. Натомість Коломойський має зовсім іншу здатність: все, за що він береться, стає катастрофою. Авіакомпанія "Дніпроавіа" — це провал, ще одна авіакомпанія - провал, футбольний клуб "Дніпро" - провал, стадіон - провал, баскетбольна арена, "Приватбанк" - також провал. Навіть Будинок офіцерів, історичний об’єкт, не витримав: приватівці забрали його і залишили в руїнах.

Ігор Валерійович - це людина, яка прагне контролювати ситуацію, як би метафорично не казати, хоче зайняти домінуючу позицію. Я не висловлюю це через його посаду міського голови; насправді, я завжди був трохи осторонь, і він, здається, ніколи не особливо мене підтримував. Крім того, така особа, як Палиця, також внесла свій внесок у розвиток партії "Укроп", активно залучаючи інших і намагаючись вплинути на ситуацію ще на етапі її створення.

Тому коли зараз у мене запитують, чи правда, що ми з Палицею (народний депутат України IX скликання. Член депутатської групи "За майбутнє" - УП) та Кривецьким (бізнесмен та екснардеп - УП) щось задумуємо, мені просто смішно.

Я перестав висловлювати критику на адресу Коломойського після його ув'язнення, адже, як відомо, від тюрми і фінансових труднощів не застрахований ніхто.

Ми втратили контакт, і мені здається, що він вже навіть не згадує про мене. Я справді відчуваю велике задоволення від того, що він відійшов з мого життя, а я – з його.

Нехай він вирішує свої питання з юристами та судами під час цієї влади чи після її завершення.

Він постійно намагався мене атакувати - ось Санька Дубінський щотижня на "1+1" видавав про мене якісь сюжети, поливаючи брудом цілодобово. Коли ж і сам опинився за ґратами, я не висловив жодної негативної думки щодо нього. Ну, сидить і хай сидить, сам розбирається зі своїми проблемами. До речі, не очікував, що він виявиться таким креативним. Пише щось у соцмережах, не знаю, як йому це вдається - можливо, передає свої послання через адвоката.

Чи залишилися у Корбана інтереси в місті? Його син Артур регулярно виграє тендери в місті?

- Це повна маячня. Вперше чую, щоб він вигравав тендери. Зараз все відкрито, прозоро, і купа сидить різних активістів, які відстежують... Щоб ви розуміли, у нас на кожен тендер по кримінальній справі.

Не є таємницею, що Корбан має бізнес-інтереси в цьому регіоні. Його присутність відзначалася у торгових центрах, ритейлі та офісних будівлях протягом тривалого часу.

Існує чимало легенд про мене, Корбана та його сина. Всі ці парковки, кіоски та забудови – все це, немов у казці про Карабаса-Барабаса, начебто належить мені. Кажуть навіть, що моя дружина володіє власним кладовищем і займає там посаду директора.

Я дійсно маю вплив у цьому місті.

Отже, коли ти потрапляєш до сесійної зали, складається враження, що ти перебуваєш у Північній Кореї: Філатов піднімається на трибуну, звучить гімн України, всі голосують, і на цьому все закінчується. Проте міська рада продовжує свою роботу. Можна говорити про Артура Корбана, але це буде неправда.

- Не так давно Геннадій Корбан розповідав, що фігурант справи НАБУ Юрій Кисель вимагав у нього, щоб ви не балотувалися на виборах-2020. Можете про це розповісти?

Не бажаю, щоб справа дійшла до судових розглядів, тому вчиню обережно. На мою думку, Юрій Кисель, ставши головою обласного відділення партії "Слуга народу", передав франшизу Олександру Петровському. Внаслідок цього в міській раді до фракції "Слуга народу" потрапили представники Наріка та його команди.

Я не завдавав Киселю жодної шкоди, але незрозуміло чому, він мене не сприймає. Я багаторазово звертався до його, як кажуть, старших колег, просячи їх допомогти заспокоїти ситуацію і розібратися в наших відносинах. Щоразу, коли ми випадково перетиналися, наприклад, на конгресі регіональних адміністрацій, він лише усміхався і обіцяв: "Я тобі зателефоную". І на цьому все закінчувалося.

Чи усвідомлюєте ви, в чому полягає суть проблеми? Ти колись був просто Юра - господар бетонного вузла у Кривому Розі. І ось, з часом, ти з невеличкого бізнесмена перетворюєшся на голову комітету, лідера президентської партії в Дніпропетровській області, стаєш серйозною особистістю. Але в цій трансформації криється небезпека - хвороба зростання, яка може засліпити тебе, мов зоряне світло.

Якщо б ви залишилися, то виграв би Загід Краснов, який зайняв другу позицію.

Я, чесно кажучи, не розумію. Він для мене справжній парадокс: намагався стати обраним сім разів, але жодного разу не досяг успіху. Чому він це робить? Це щось на кшталт амбіцій чи, можливо, якась мания. Нехай балотується і далі, але нам важливо пережити цю війну і дочекатися виборів.

До речі, хочу зазначити, що я не коментую вибори ані публічно, ані приватно. Війна продовжується і, на жаль, триватиме ще довгий час. Тому всі ці розмови з'являються і зникають. Я не піддаюся емоціям і не заспокоююся. Я просто щодня виконую свої обов'язки.

- Ви знайомі з Тимуром Міндічем?

- Так.

Чи дійсно він, як стверджують ЗМІ, купував квитки та приносив каву Коломойському та його партнерам?

- Тимур - дуже харизматична людина. Коли Михайло Ткач з ним зустрічався і розмовляв, враження, що він репетицію перед тим провів. Зводити його роль до квитків і кави - це принижувати цю роль. Але деякі побутові доручення Коломойського він виконував.

Що стосується решти - навіщо мені про це говорити? Я зустрічав його десять років тому, а після цього було певне зростання.

- Тобто до того, як він відкривав і опускав шлагбауми в енергетиці? Не пробували скористатися знайомством під час енергетичної кризи?

Де я знаходжуся, де "Енергоатом", а де ж шлагбаум?

Ми здолаємо це самостійно. Зараз мені кажуть: "Ось ти молодець, опалювальний сезон пройшов у тебе успішніше, ніж у Києві. Чому тобі це вдалося, а Кличку – ні?"

По-перше, не варто проводити порівняння, а по-друге, немає необхідності в допомозі – просто залиште нас у спокої. Приберіть своїх «псів», які заважають нормальному функціонуванню, зокрема й психологічно. Ми знаємо, як діяти. І припиніть грабувати місцеві органи влади. Щороку, перед ухваленням бюджету, ви продовжуєте забирати кошти, навантажуючи нас витратами, які навіть не мають підстав у чинному законодавстві.

- Чому в 2014 році ваша команда в Дніпрі активно включилася в опір, а на початку вторгнення, в 2022-му, ви, як і мер Харкова, казали, що все швидко вирішиться і росіяни не будуть чіпати міста?

Я готовий коментувати це і десять, і п’ятнадцять разів. Навіть поважна Оксана Забужко висловлювала свої думки на цю тему. Проте у мене за спиною — 9 років ув'язнення за вироком Басманного суду Росії, тоді як нашого морального авторитета, пані Забужко, ніхто не торкається.

Я не відмовляюся від висловленого раніше і хочу пояснити свою позицію. Я тоді зазначав, що існує два можливі шляхи розвитку подій: афганізація або фінляндизація України. Афганізація - це сценарій, при якому опір буде зламано, і країна перейде до ведення партизанської війни. Фінляндизація - це той варіант, якого ми наразі дотримуємося.

Я мав можливість відвідати Фінляндію, а саме місто Гельсінкі, яке є нашим містом-побратимом. Під час поїздки я зустрічався із сусідами відомого снайпера Сімо Гяюгя і спілкувався з місцевими жителями. Багато хто з них стверджує, що фіни здобули перемогу у війні з Радянським Союзом. Проте насправді, фіни не виграли Радянсько-Фінську війну, оскільки 12% їхньої території були повністю анексовані і тепер входять до складу Росії.

Фіни боролися протягом трьох місяців, тоді як ми вже на п'ятому році війни. Що стосується того, що російські війська уникали великих міст, то це дійсно так - вони пройшли повз Миколаїв, і про це мені розповідав міський голова Сенкевич.

- Ви іронізували щодо ентузіазму людей записуватися в тероборону і відкривати бомбосховища. Вважали, що на переговорах про все домовляться?

- Мене до цих переговорів не долучали, але я на 100% розумів, що ми знаходимося за поясом Донецьких фортець.

- У разі падіння яких росіяни викочуються в міста-мільйонники, зокрема і ваше?

Якщо вони потраплять у оперативний простір, це, безумовно, матиме негативні наслідки.

Чи є прийнятним мир за рахунок Донбасу?

Я не планую давати відповідь. У мене є своє бачення. Я не представляю вищі військово-політичні кола і не володію всім обсягом інформації про хід переговорів, а також про ті гарантії та запевнення, які нам надають партнери. Що б я не висловив, це навряд чи буде зрозуміло частині суспільства.

Якщо відбудеться мирне врегулювання і вибори, чи плануєте ви знову виставити свою кандидатуру, чи, можливо, оберете варіант обміну місцями з Корбаном?