Жіноча мудрість удачі
Рівно шість десятиліть тому київське "Динамо" пережило одну з найболючіших поразок у своїй історії.
Не слід намагатися знайти раціональність у футболі... Іноді навіть беззаперечний лідер може поступитися безнадійно відсталому супернику в найважливіший момент гри, несподівано втрачаючи титул, який, здавалося, вже був у нього в руках.
Саме таку драму пережили рівно 60 років тому київські динамівці, спіткнувшись на фініші союзної першості-1965 у Кутаїсі й упустивши "залізний" шанс здобути друге в історії клубу "золото".
Пів століття тому Динамо обіграло Баварію, представляючи... Українську Народну Республіку
Команда Віктора Маслова відправилася до столичного міста мальовничої Імеретії, здобувши вражаючу перемогу: серія з восьми матчів без поразок включала в себе важливу домашню перемогу над головним суперником — московським "Торпедо" (3:2). Якщо хтось і міг створити проблеми за шість турів до завершення чемпіонату, то точно не грузинські автомобілебудівники, які в семи попередніх зустрічах зазнали поразок із загальним рахунком 1:21! Займаючи передостаннє місце в таблиці, вони фактично мали б готуватися до прощання з вищим дивізіоном.
Проте, футбольна спільнота активно обговорювала ініціативу розширення Першої групи Класу "А" (так у ті часи називалася майбутня Вища ліга). З імовірністю 99,9% кутаїсці, як і їхні "сусіди знизу" – одеські армійці, мали залишитися під футбольним небом відповідно до рішення спортивних керівників наступного року.
Таким чином, з одного боку спостерігається свобода і невимушена атмосфера відпочинку, яку створюють господарі. З іншого боку, існує максимальна напруга у лідера змагань за титул чемпіона, який, окрім внутрішніх викликів, також бореться за престиж радянської імперії на європейській арені.
Киянам випала місія першопрохідців, їхній виступ у розіграші Кубку володарів кубків-1965/66 став дебютним для клубів СРСР у континентальних турнірах, що змушувало наставника Віктора Маслова визнавати величезну відповідальність виклику.
"Київському клубу доведеться першим зіткнутися з усіма труднощами термінів проведення змагань, - відзначив він. - Необхідно знайти нові способи підтримки спортивної форми протягом усього року. Ми будемо експериментувати з міжнародною практикою "рідних" і "чужих" полів, адже в турнірі це виглядає зовсім інакше, ніж у товариських матчах. На нас чекають команди з різними стилями гри, тому ми повинні проявити достатню тактичну адаптивність."
Змагання на кшталт Кубка кубків вносять нові виклики, які нам ще не доводилося вирішувати. Однак участь у цьому турнірі, незважаючи на удачу, відкриває для радянських команд можливості для подальшого розвитку та підвищення рівня майстерності.
Команда "Динамо" з легкістю подолала два раунди міжнародних турнірів, впевнено здолавши північноірландський "Колрейн" з рахунком 6:1 та 4:0, а також норвезький "Русенборг", перемігши його 4:1 і 2:0.
Насправді, саме зустріч із останнім значною мірою не дала можливості підкорювачам Європи повернутися з Кутаїсі з двома "гарантованими" очками. Тоді УЄФА дозволяв командам, які брали участь у єврокубках, самостійно узгоджувати дати матчів. Кияни відвідали Тронгейм 24 жовтня, а матч-відповідь пройшов на Центральному стадіоні "Динамо" 28-го. Перед тим, як вирушити на північ, українські представники зробили подорож у зовсім протилежному напрямку, здобувши важливу волеву перемогу над "Пахтакором" у Ташкенті. Після цього синусоїда їхніх мандрівок знову опустилася на південь, і їм довелося зіграти з "Торпедо" в Грузії через два дні після цього.
"Кияни почали гру дещо академічно, надто спокійно, - звітувала читачам "Спортивна газета". - У їхніх діях в перші хвилини не відчувалось характерного ігрового запалу. Не виключено, що попередні зустрічі на європейський Кубок володарів кубків дещо втомили гравців "Динамо".
Водночас торпедівці атакували дуже гостро, примушуючи захист динамівців і воротаря Банникова бути насторожі. Йшла десята хвилина першого тайму. Торпедівці, перехопивши м'яч, почали чергову контратаку, їхній захисник Лосаберідзе навісив м'яч на ворота киян. Банников у метушні на штрафному майданчику не зовсім вдало обрав місце, і м'яч опинився в сітці.
Кияни кидаються у контрнаступ. Але кутаїсці грають всією командою в захисті, і пробитись до їхніх воріт неможливо..."
Сценарій поєдинку не змінився до фінального свистка. Як, на жаль, і рахунок. Хоча були в гостей нагоди принаймні його зрівняти: удар Віталія Хмельницького потягнув воротар, а Віктор Серебряников не реалізував вихід віч-на-віч.
Треба ж такому статися, щоб засмутив динамівців саме Юза Лосаберідзе, для якого цей гол став... єдиним у 13-річній професійній кар'єрі! Треба ж було нарватися на дискваліфікацію одному з лідерів киян Андрію Бібі. В домашній грі з мінськими одноклубниками, відреагувавши на брутальність суперника, один із найстриманіших, найінтелігентніших гравців колективу начистив грубіяну пику, за що був вилучений (разом із потерпілим). Того сезону Біба блискуче відпрацьовував у нападі, регулярно забивав. Можливо, саме його результативної дії не вистачило в той вечір "Динамо", яке знову пропустило вперед себе в таблиці московських торпедівців (до речі, колишніх підопічних Маслова). Як виявилося - остаточно. Лідерства, що несподівано впало їм до рук, Стрєльцов із партнерами вже не віддали.
Розбилися чемпіонські надії численної київської торсиди. Не справдилися розрахунки тих, хто аргументовано доводив: у рівній загалом боротьбі двох претендентів на "золото" колектив з берегів Дніпра усе ж має перевагу, що її повинно вистачити для переможного фінішу.
Декілька днів перед сенсаційними подіями в Кутаїсі "Спортивна газета" випустила статтю видатного журналіста Михайла Михайлова з назвою "Сучасне "Динамо" з Києва".
"Команда в чудовій спортивній формі. З кожним туром, кожним матчем вона нарощує темп. У грі наших земляків почувається досить свіжості, а їхнього бойового запалу зараз вистачить на дві команди. Колектив згуртувався, морально зміцнів у передчутті важливих і нелегких випробувань", - свої висновки автор ілюстрував цифрами статистики, що свідчили на користь киян - більш результативного, більш надійного, більш збалансованого здобувача трону.
Журналіст акцентував увагу на позитивних трансформаціях, які проявляються у синергії класичних підходів "біло-синіх" зі спортивною витривалістю (досить згадати про внесок Віктора Маслова!) та психологічною стійкістю команди.
"На мою думку, кияни, які продемонстрували надзвичайну рішучість у численних складних зустрічах, тепер, коли блиск золотих медалей став таким очевидним, не здадуться," – підсумував журналіст, справедливо прогнозуючи, що ймовірність втрати очок у Кутаїсі є практично незначною...
У ті часи подібні миттєві замальовки "на ходу" вважалися звичною практикою. Однак, можливо, було б доцільніше почекати та вже після завершення події висловити свої думки про заслужений успіх. Спортсмени часто виявляють забобонність. Згадується випадок, коли багаторічний коментатор "Шахтаря" В'ячеслав Шарафудінов у прямому ефірі зарано привітав "гірників" з перемогою над "Севільєю". Фатальний гол воротаря іспанської команди Палопа в додатковий час в результаті залишив "гірників" поза Кубком УЄФА сезону 2006/07, а надмірна впевненість донецького коментатора стала причиною його відходу з професії.
На щастя, Михайлова не визнали винним. Метр журналістської справи продовжуватиме радувати читачів своєю ґрунтовною аналітикою ще протягом тривалого часу. Його легке і вміле перо описуватиме в газетах та книгах не лише досягнення зіркової команди Валерія Лобановського в середині 1970-х, але й кількарічне домінування "Динамо" під керівництвом Маслова, яке, як можна стверджувати, журналіст передбачив.
Говорячи про чергову перемогу київського дублю восени 1965 року, Михайлов висловив упевненість у блискучому майбутньому найталановитіших гравців резерву.
"Кілька дублерів "Динамо" вже готові для виступів у основному складі навіть такої сильної команди, як київська, - писав Михайлов. - Воротар Євген Рудаков, захисники Сергій Круликовський та Володимир Левченко, півзахисники Віктор Мірошин і Володимир Мунтян, нападники Віктор Кащей, Анатолій Бишевець та Анатолій Пузач. Ба більше, вони вже не раз проходили випробування основним складом, надійно діяли в обороні, забивали голи. Іншими словами, зробили й свій внесок в успіх старших товаришів".
Як видно, лише Мірошин не виправдав очікувань автора, хоча декілька сезонів він вдало грав у "Чорноморці", а потім і в "Дніпрі" під керівництвом Валерія Лобановського. Інші ж гравці безпосередньо сприяли завоюванню чемпіонського хет-трику в 1966-68 роках. А Рудаков, Мунтян, Бишовець (хоча в майбутньому його прізвище зміниться, і "е" стане "о") та Пузач отримають визнання на європейській та світовій арені.
Уже за кілька місяців футбольна удача, безумовно, не без "сприяння" самих київських гравців і тренерів, почне відшкодовувати моральні втрати, викликані непорозуміннями в Кутаїсі. Поки визнані зірки "Динамо" будуть задіяні у збірній СРСР під час підготовки і участі в чемпіонаті світу, колишні дублери блискуче виступатимуть на всесоюзній арені.
"Молоді гравці Динамо вразили всіх своїм талантом. Я відчуваю гордість за них, адже вони сміливо взяли на себе весь тягар чемпіонату, незважаючи на свою ще юну вразливість. Але найголовніше, що вони відстоюють принципи сучасного футболу. Саме за ними – майбутнє," - такими словами Віктор Маслов відзначив нові зірки, підводячи підсумки успішного сезону 1966 року в "Спортивній газеті".
І також зазначав, зокрема, згадуючи про логіку:
