Чорно-синій ренесанс: Як Беппе Маротта відновив Інтер до вершин світового футболу.
Лаутаро Мартінес, Бастоні, Барелла, Дімарко, головний тренер Сімоне Індзагі... У сучасному Інтері достатньо зірок, навколо яких зосереджена основна увага ЗМІ та вболівальників. І великою несправедливістю видається той факт, що занадто мало уваги приділяється головному творцеві цього Інтера - колишньому генеральному директору, а нині президенту клубу Джузеппе Маротті.
Цю несправедливість варто виправити. Сьогоднішня історія розповідає про те, як талановитий функціонер повернув Інтеру його заслужене місце серед кращих команд світу після важких та сумних часів 2010-х років.
Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.
Навесні 2018 року Ювентус здобув своє сьоме Скудетто підряд. Однак це чемпіонство стало, мабуть, найважчим у всій історії їхніх перемог, адже серйозну конкуренцію команді Массіміліано Аллегрі створив Наполі під керівництвом Мауріціо Саррі. У Турині усвідомлювали, що команда вже втомилася від постійних успіхів, і виникла необхідність у яскравому та нестандартному кроці на трансферному ринку, щоб надати новий імпульс старіючому складу та продовжити переможну традицію.
Розглядалася можливість переходу нападника Інтера Мауро Ікарді до Ювентуса, але врешті-решт керівництво клубу обрало ще більш вражаючий варіант — Кріштіану Роналду. П'ятиразовий володар Золотого м'яча, який щойно здобув третю поспіль перемогу в Лізі чемпіонів з Реалом, здавалося, був ідеальним вибором. Проте, в результаті все сталося зовсім навпаки: трансфер Роналду спровокував ряд подій, які, хоч і не одразу, призвели до завершення успішної ери Ювентуса і знову підняли на вершину італійського футболу їх найзапеклішого суперника — міланський Інтер.
Справа в тому, що не всі члени керівництва Ювентуса позитивно сприйняли ідею підписання Роналду. Хоча президент клубу Андреа Аньєллі та спортивний директор Фабіо Паратічі вже мріяли про потік нових підписників у соцмережах і продажі футболок, генеральний директор Джузеппе Маротта залишався песимістом щодо цього кроку.
Саме Маротта став ключовою фігурою, яка створила чемпіонську династію Ювентуса, і на 2018 рік він уже здобув репутацію найвпливовішого функціонера в італійському футболі. Перед тим як приєднатися до Ювентуса в 2010 році, Беппе пройшов складний і тривалий шлях з низів італійського футболу, навчившись працювати в умовах обмежених фінансових ресурсів.
Працюючи в таких умовах, Маротта став максимально раціональним та прагматичним керівником, для якого ризикові та витратні угоди були не надто привабливими. Джузеппе добре усвідомлював, що витрати 100 мільйонів євро на трансфер 33-річного гравця, а також надзвичайно висока зарплата, становлять значний ризик з точки зору спорту і фінансів, незважаючи на можливі репутаційні переваги від підписання такого впізнаваного представника світового спорту.
Перехід Роналду став джерелом конфлікту в управлінні Ювентуса. Незважаючи на великий авторитет Маротти, він виявився в меншості проти Аньєллі та Паратічі, і в кінці жовтня 2018 року залишив туринський клуб. Невдовзі його місце зайняв головний історичний суперник Ювентуса, Інтер, що запросив Джузеппе на аналогічну посаду генерального директора.
На той час новий проект міланського клубу тільки починав свій шлях. Після тривалого періоду застою, що тривав за часів Массімо Моратті та Еріка Тохіра, улітку 2016 року ситуація змінилася, коли клубом заволоділа заможна та амбітна китайська родина Чжан. Вони мали безліч амбіцій та бажання інвестувати, проте їхні знання і досвід у європейському футболі були обмеженими.
Перші зусилля Чжанів в Інтері виявилися справжньою невдачею. Після купівлі клубу, як символічний жест для фанатів, вони вирішили вкласти 70 мільйонів євро в молодого чемпіона Європи Жоау Маріу та перспективного бразильського нападаючого Габігола, якого на момент прибуття в Італію презентували майже як нового "Зубастика" Роналдо. Однак обидва трансфери стали великими розчаруваннями.
Не менше помилок було допущено і у виборі тренерського складу. Лише за два тижні до початку сезону китайське керівництво вирішило звільнити Роберто Манчіні. На його місце прийшов Франк Де Бур, але його перебування на посаді тривало всього три місяці. Наприкінці сезону 2016/17 Інтер очолили ще Стефано Піолі та тренер юнацької команди Стефано Веккі, а результатом виступу команди стало лише сьоме місце, що залишило їх поза зоною єврокубків.
Складний перший сезон став важливим уроком для китайських власників Інтера, що призвело до етапу поступового і стабільного розвитку під керівництвом Лучано Спаллетті. У своєму дебютному сезоні в Мілані, нинішній тренер збірної Італії повернув Інтер у Лігу чемпіонів після шестирічної паузи. Однак, щоб знову почати боротьбу за трофеї, "нерадзуррі" потребували більше — досвідченого і авторитетного лідера, здатного сформувати у команди чемпіонський дух. Тому запрошення Маротти стало для міланського клубу вдалим рішенням.
На момент приходу Беппе в Інтер команда не могла похвалитися жодним чемпіонським духом — навпаки, в її атмосфері відчувалася провінційність. Лідерами цього складу були Раджа Наїнгголан, відомий своїми зухвалими витівками та порушеннями дисципліни, а також скандальний Мауро Ікарді, чия дружина-агент Ванда Нара привертала до себе чимало уваги. Аргентинському форварду прощали багато серйозних промахів, аби лише не втратити його. Це є характерною рисою провінційних клубів, які дозволяють своїм «зіркам» значно більше, ніж це прийнято в більш великих командах.
Коли Маротта увійшов до клубу, Ванда Нарі вирішила, що настав час переконати керівництво Інтера укласти новий контракт для її чоловіка з підвищенням зарплати. Але скандальна дружина-агент не врахувала, що в місті з'явився новий шериф. На відміну від попередніх керівників, Маротта не поспішав виконувати забаганки сім'ї Ікарді.
Напруга між сторонами зростала, і Ванда вирішила винести конфлікт на загал, роблячи все більш відверті заяви в засобах масової інформації. Це відбувалося на фоні значного зниження форми Ікарді, який не зміг забити жодного гола протягом семи поспіль матчів у Серії А.
Ситуація досягла критичної межі 13 лютого, коли Ванда з'явилася в ефірі футбольного ток-шоу TikiTaka. Вона висловила безліч недоречних коментарів про клуб і його команду. Раніше, до приходу Маротти, управлінці Інтера, напевно, намагалися б уникнути конфліктів і задовольнити примхи своєї примадонни. Проте Беппе виявився сміливим і не побоявся вжити рішучих заходів.
Після перфомансу Ванди на TikiTaka Ікарді позбавили капітанської пов'язки в Інтері, передавши її голкіперу Саміру Хандановичу. Розбалуваний бомбардир не звик до жорсткого ставлення до себе та пішов на ескалацію конфлікту. Аргентинець відмовився від участі у матчі Ліги Європи проти Рапіда, пославшись на видуману травму.
Маротта не дав слабину і цього разу: Ікарді на півтора місяці відсторонили від участі у матчах Інтера, довірившись його молодому та дуже талановитому співвітчизнику Лаутаро Мартінесу, якого влітку 2018 року, ще до появи Маротти, привів у клуб легендарний віцепрезидент Хав'єр Дзанетті.
У квітні Ікарді повернувся на поле, проте всім уже стало очевидно: це міра тимчасова, і дні аргентинця в міланському клубі добігають свого кінця. А Маротта доніс до усієї команди чіткий меседж: в Інтері настали нові часи. Часи, коли ніхто, навіть головна зірка, не матиме права ставити себе вище за Клуб. І подальші траєкторії розвитку Інтера та кар'єри Ікарді чітко показали, хто був правий у тій ситуації.
Незважаючи на півтора місяця, протягом яких команда обійшлася без свого основного бомбардира, Спаллетті зумів вивести Інтер до Ліги чемпіонів вдруге поспіль, подолавши чимало труднощів. Однак співпраця з Лучано була завершена: Маротта вважав, що для досягнення нового, чемпіонського рівня команді необхідний інший наставник.
Беппе вирішив розпочати новий переможний етап в Інтері, залучивши до команди ту ж особу, що й вісім років тому в Ювентусі — Антоніо Конте. Його запросили на вражаючу для того часу зарплату в 12 мільйонів євро на рік, що стало справжнім рекордом для Серії А. Маротта не вагався зробити цей крок, незважаючи на те, що їхні стосунки в 2014 році у Ювентусі завершилися не найкращим чином. Тоді Конте вимагав більше ресурсів для підсилення команди на трансферному ринку, але, не отримавши підтримки, пішов у відставку зі скандалом.
Після приходу Конте в команді розпочалася велика трансформація, в ході якої було вирішено розпрощатися з ще однією проблемною зіркою — Наїнгголаном. Основними новачками стали Ромелу Лукаку за 75 мільйонів євро та Ніколо Барелла, за якого виклали 33 мільйони. Через півроку до них долучився також Крістіан Еріксен.
Трансфер Ніколо Барелли став ще одним яскравим прикладом вмінь Джузеппе Маротти на трансферному ринку. Рома пропонувала за гравця вищу суму, але сам Барелла мав намір перейти лише в Інтер. Президент Кальярі намагався використати інтерес "Вовків", щоб витиснути з Інтера якомога більше грошей. Однак Маротта залишився спокійним і дочекався моменту, коли під тиском самого Барелли сардинці зрештою погодилися відпустити футболіста на умовах Інтера. Це характерний для Маротти стиль ведення переговорів.
У дебютному сезоні під керівництвом Конте Інтер опинився на відстані одного кроку від трофеїв: команда зайняла друге місце в Серії А та дійшла до фіналу Ліги Європи. Проте в наступному сезоні, з підсиленням у вигляді Ашрафа Хакімі, клуб нарешті здобув омріяне Скудетто – перший за 11 років.
Видатний склад, знаменитий тренер, талановитий генеральний директор та заможні, амбіційні власники — здавалося, що майбутнє «Інтера» виглядає яскраво. Але це була лише поверхня. Пандемія COVID-19 завдала серйозного удару по основному бізнесу родини Чжан, мережі магазинів електроніки Suning, а також труднощі, з якими стикалася китайська влада щодо інвестицій за кордоном, не полегшували ситуацію.
На піку святкувань з приводу тріумфу в чемпіонаті Інтер отримав неприємне повідомлення. Власники звернулися до Маротти з новиною, що клубу належить серйозно скоротити витрати: про дорогі трансфери можна забути. Більше того, для поліпшення фінансової ситуації клубу, ймовірно, доведеться розлучитися з одним із ключових гравців команди.
Конте миттєво розгнівався і вирішив залишити клуб. Маротта, ймовірно, відчув дежавю, адже ситуація 2014 року повторилася практично в точності. В результаті довелося продати не одну, а одразу двох зіркових футболістів. Спочатку Ашраф Хакімі перейшов до ПСЖ за 68 мільйонів євро, що, здавалося, вирішило фінансові проблеми клубу. Але в серпні надійшла неймовірна пропозиція від Челсі щодо Ромелу Лукаку, від якої родина Чжанів не змогла відмовитися: MVP сезону 2020/21 був проданий за 113 мільйонів євро до Лондона.
Ці проблеми не закінчилися на цьому. Під час Євро-2020 у Еріксена стався зупинка серця. Лікарі зуміли врятувати життя зіркового данського футболіста, але для Інтера Крістіан став втрачений: йому довелося встановити кардіостимулятор, і італійські закони забороняють грати у футбол на Апеннінах з такими пристроями.
Протягом одного літа Інтер втратив трьох зіркових футболістів та головного тренера. Це був серйозний удар, який міг би вибити з колії будь-яку команду. Але не для Маротти, який зумів вийти з цієї ситуації з гідністю. На місце Еріксена, підписавши контракт як вільний агент, прийшов Хакан Чалханоглу. Він не злякався змінити червоно-чорну форму Мілана на чорно-синю, ставши для фанатів "россонері" символом зради та об'єктом критики.
На момент переходу в "Інтер" турецький хавбек значно поступався Еріксену за статусом. Однак, якщо данець не зміг повністю реалізувати свій потенціал у "нерадзуррі", то Чалханоглу, навпаки, засяяв як ніколи раніше, ставши одним із найкращих півзахисників у європейському футболі. Він проявив себе в двох різних іпостасях: спершу виступаючи на позиції лівого півзахисника в трійці центральних, а згодом, після відходу Марцело Брозовича, перейшовши на роль реджисти.
Антоніо Конте став новим головним тренером команди, замінивши Сімоне Індзагі. Цей перехід став можливим завдяки рішучим діям Джузеппе Маротти, який буквально вихопив тренера з рук Лаціо. Вечором 26 травня, під час вечері з президентом Лаціо Клаудіо Лотіто, Індзагі-молодший погодив усі умови нового контракту. Сторони обмінялися рукостисканнями та домовилися оформити угоду на наступний день.
Проте всього за одну ніч Маротта переконав Сімоне приєднатися до Інтера, і тренер зламав обіцянку, дану Лотіто, після чого їхні стосунки завершилися зовсім не на позитивній ноті. Це, звісно, не було джентльменським вчинком, але таке рішення дало можливість Індзагі здійснити значний ривок у своїй кар'єрі та стати одним з найкращих тренерів у європейському футболі. Інтер, в свою чергу, отримав наставника, який не лише зберіг команду після відходу кількох ключових гравців, а й вивів її на новий рівень, особливо в плані досягнень у Лізі чемпіонів, де Конте завжди мав труднощі.
Небагато людей згадують про цей факт, але в одному з етапів своєї кар'єри Маротта вже мав нагоду підписати контракт з Індзагі. Це сталося у 2005 році, коли Беппе працював у Сампдорії, а Сімоне грав за Лаціо, що переживав складні часи в його кар'єрі. У складі Сампдорії Індзагі-молодший провів другу половину сезону 2004/05, але, на жаль, не зміг відновити свою ігрову форму.
Замість Хакімі Маротта підписав Дензела Дюмфріса за скромні 12,5 мільйона євро, що стало одним із яскравих відкриттів Євро-2020. Його виступи на цьому турнірі залишили яскравий слід у пам'яті українських футбольних фанатів. Хоча не можна стверджувати, що нідерландець став повноцінною заміною Хакімі, угода виявилася надзвичайно вдалою з точки зору співвідношення ціни та якості.
Спершу Дюмфрісу в Інтері не вистачало стабільності, він лише відрізками демонстрував настільки ж високий рівень гри, який у складі збірної Нідерландів видає перманентно. Проте саме у сезоні-2024/25 Дензел заграв у міланському клубі на повну силу та без тривалих спадів форми.
Найважче виявилося замінити Лукаку. Замість нього Інтер підписав одразу двох нападників - ветерана Едіна Джеко та старого знайомого Індзагі по Лаціо, Хоакіна Корреа. І якщо перший у складі міланського клубу пережив другу молодість у кар'єрі, то майже 30-мільйонний аргентинець став одним із небагатьох трансферних провалів Маротти в Інтері.
У своєму дебютному сезоні в Мілані Симоне Індзагі повернув Інтер до плейоф Ліги чемпіонів після десятирічної паузи і майже зумів зберегти титул Скудетто. Проте дубль Олів'є Жиру в дербі Мілана та серйозна помилка запасного воротаря Йонуца Раду у виїзному матчі з Болоньєю призвели до несподіваного тріумфу Мілану.
У сезоні 2022/23 Інтер з самого початку кампанії зазнавав занадто багато непотрібних втрат очок і не зміг втриматися на рівні чемпіонського темпу Наполі, під керівництвом Лучано Спаллетті. Проте команда все ж таки досягла фіналу Ліги чемпіонів. "Нерадзуррі" потрапили в надзвичайно складну групу з Баварією та Барселоною, але змогли залишити каталонців поза плейоф. Доля усміхнулася міланцям: команда Індзагі отримала досить просту сітку і дійшла до вирішального матчу, де, незважаючи на статус явного аутсайдера, мала всі шанси на перемогу над Манчестер Сіті.
У матчі Ромелу Лукаку не зумів реалізувати кілька вбивчих моментів, повернувшись до Інтера в рамках оренди після невдалого сезону в Челсі. Проте влітку 2023 року між сторонами відбулося друге прощання, яке пройшло далеко не в дружній атмосфері. Поки Інтер намагався знайти шляхи для викупу Лукаку у Челсі, сам нападник таємно вів переговори з головним конкурентом клубу — Ювентусом. Це стало великим ударом для команди та керівництва Інтера, які вважали такі дії зрадою і вирішили припинити будь-які зв'язки з гравцем.
Проте, відхід Лукаку виявився вигідним для "нерадзуррі". На його місце клуб підписав французького нападника Маркуса Тюрама, який став вільним агентом. Під керівництвом Індзагі Тюрам розкрив свій потенціал, створивши чудовий дует з Лаутаро Мартінесом.
Втім, були того літа і трансферні невдачі. За смішні 16 мільйонів євро у Саудівську Аравію відпустили багаторічного лідера команди Марсело Брозовича - щоправда, Індзагі цю проблему оперативно вирішив, остаточно перевівши на позицію реджисти Чалханоглу.
Ситуація з Міланом Шкриньяром виявилася набагато більш заплутаною. Цього словацького захисника протягом тривалого часу в Інтері сприймали як потенційного наступника легендарного Хав'єра Дзанетті. Яскравим підтвердженням цього стала подія, коли Шкриньяр вирішив розірвати співпрацю зі своїм агентом, оскільки той наважився попросити в клубу значне збільшення його зарплати.
Вірність Шкриньяра Інтеру, здавалося, ніколи не викликала питань. Проте цю гармонію порушив ПСЖ, який влітку 2022 року запропонував міланському клубу значну суму, що перевищувала 65 мільйонів євро. Незважаючи на те, що контракт словацького футболіста закінчувався через рік, Інтер вирішив відмовитися від цієї пропозиції.
Маротта також мав упевненість у лояльності Шкриньяра і вважав, що футболіст залишиться в клубі. Однак, коли сезон стартував, переговори про новий контракт застрягли. Вже в січні словацький захисник шокував усіх, оголосивши, що в кінці сезону перейде до ПСЖ на правах вільного агента. Віра Маротти у відданість гравця коштувала Інтеру 65 мільйонів євро, які могли б бути зароблені влітку 2022 року.
Більше того: майже всю другу половину сезону Шкриньяр не грав, посилаючись на травму спини. І тут пригодився Маттео Дарміан - саме із ним на позиції правого центрального захисника Інтер пройшов увесь шлях до фіналу Ліги чемпіонів.
Історія Маттео виявляється досить захопливою та повчальною. Коли влітку 2020 року Інтер підписав 31-річного захисника за смішну ціну, багато хто не міг зрозуміти, з якою метою це було зроблено. Після невдалого етапу в Манчестер Юнайтед, його більшість вважала програвшим, а навіть непоганий сезон 2019/20 у складі Парми не зміг переконати в зворотному.
Однак у складі Інтера "збитий льотчик" Дарміан пережив справжнє відродження, демонструючи гру, яку раніше ніколи не бачили. Ця історія нагадує інший вражаючий випадок з часу роботи Маротти в Ювентусі – повернення Андреа Бардзальї в Італію після не надто вдалого періоду у Вольфсбурзі в Німеччині.
На заміну Шкриньяру за більш ніж 30 мільйонів євро із Баварії був підписаний титулований Бенжамен Павар, який ідеально вписався у команду Сімоне Індзагі. Сезон-2023/24 за якістю гри був беззаперечно найкращим для Інтера у каденцію Індзагі-молодшого. Команда за 5 турів до завершення сезону достроково забезпечила собі ювілейне, 20-те Скудетто в очному матчі з Міланом, проте несподівано рано вилетіла із Ліги чемпіонів, не реалізувавши купу моментів у першому матчі проти Атлетико та програвши серію пенальті у Мадриді.
У травні 2024 року Інтер і Маротта пережили дежавю. Як і три роки тому, під час святкування чемпіонства на клуб звалилася фундаментально важлива новина щодо власників, китайської сім'ї Чжанів. Якщо три роки тому Інтеру довелося продавати ряд зіркових гравців для вирішення фінансових проблем, то тепер взагалі йшлося про зміну власників.
У 2021 році китайські власники клубу взяли трирічний кредит у американського фонду Oaktree під залог акцій клубу. У травні 2024 року Чжани не зуміли (чи, радше, просто не встигли) виплатити борг у розмірі 395 мільйонів євро і клуб перейшов у власність фонду Oaktree.
Американці вирішили зберегти успішну структуру управління клубом, не зруйнувавши її. Навпаки, вони призначили на найвищу позицію президента клубу Маротту, адже саме він створив цю ефективну вертикаль.
Проте, незважаючи на парадоксальність ситуації, підвищення Беппе до нової посади не розширило його можливості на трансферному ринку, а навпаки, суттєво їх звузило. Oaktree визначив чіткі рамки для діяльності клубу на ринку: більше не буде місця для улюблених Маротто гравців похилого віку, навіть якщо вони виступають у статусі вільних агентів. Стратегія тепер зосереджена на омолодженні команди та на залученні недорогих футболістів, які з часом можуть суттєво зрости у вартості.
Прикладом бажаних трансферів, які Oaktree прагне реалізувати, стало підписання Яна-Ореля Біссека з Орхуса влітку 2023 року за суму всього 7,2 мільйона євро (Інтер просто скористався клаусулою в контракті). Сьогодні 24-річний захисник, який нещодавно дебютував у складі збірної Німеччини, оцінюється вже в 30 мільйонів євро, а клуби з АПЛ, за чутками, готові викласти за нього понад 40 мільйонів.
При цьому прикладом невдалої угоди Oaktree вважається підписання Марко Арнаутовича з Болоньєю влітку 2023 року. За 34-річного австрійського футболіста клуб виклав близько 11 мільйонів євро, практично не маючи шансів повернути цю суму в майбутньому. Заборона на трансфери гравців похилого віку, зокрема, призвела до того, що Маротті змушений був відмовитися від переговорів щодо можливих угод із Матсом Гуммельсом і Маріо Ермосо.
Цього року, за інформацією ЗМІ, Oaktree готові виділити значно солідніші суми на літнє підсилення складу, що дозволить Маротті здійснювати значно більш дорогі покупки. Втім, вимога робити ставку виключно на молодих нікуди не поділася.
Що далі для Маротти та Інтера? Навесні минулого року Беппе оголосив про те, що покине клуб по завершенні контракту в 2027 році, та зосередиться на роботі з молоддю.
"Після завершення мого контракту з Інтером я планую зосередитися виключно на роботі з молодими спортсменами. Молодь — це наш найбільший ресурс, і з людської перспективи вона надзвичайно важлива. Я все більше переконуюсь, що вимагати від молодих людей фінансових витрат на спорт — це неправильно. Спорт має бути доступним для всіх, адже тільки так ми можемо залучити дітей з малозабезпечених сімей, які часто виявляються справжніми чемпіонами, як це було раніше," — зазначив Маротта.
Слід підкреслити, що Беппе оголосив про свій намір залишити Інтер у 2027 році ще до того, як відбулися зміни у складі власників і призначення нового президента. Чи змінив Маротта своє рішення у зв'язку з такими суттєвими трансформаціями в клубі, поки що залишається невідомим.
Одне можна стверджувати напевно: поки Маротта залишається на чолі Інтера, майбутнє міланського клубу виглядає стабільно, незважаючи на всі фінансові виклики. Що чекає клуб після відходу Беппе? Це питання залишається відкритим. Приклад Ювентуса доводить, що навіть найміцніші та найуспішніші традиції можуть бути швидко знищені, якщо докласти до цього достатньо зусиль.
