Динамо без єврокубків? ЛНЗ на вершині? 16 питань перед відновленням УПЛ.

Дочекалися. Нарешті наш футбол виходить зі сплячки - пауза, яка тривала понад два місяці, нарешті добігла кінця.

Сезон зупинився в той момент, коли запеклі битви розгорнулися на кожному рівні турнірної таблиці. Перед його відновленням Чемпіон виділив 16 найважливіших інтриг, які залишилися актуальними.

Найголовніше питання з точки зору просування українського футболу як видовища. Матч Вереса і Металіста 1925 дограють, жодні технічні 0:3 харків'яни не отримають - але важливо, щоб таких матчів не ставало занадто багато.

Обстріли - завжди особливий фактор, але взагалі перший після відновлення тур пройде за глибоко негативних температур. Сподіваюся, всі клуби підготували свої поля, щоб вони не виглядали як городи. Бо якщо ні, то за таке можна і 0:3 дати.

Хто не знає, полтавці єдині в УПЛ не їздили на збори за кордон. Усе банально: бюджет обмежений, тож тільки Україна і матчі з аматорськими командами. Це не гарантія ні провалу, ні успіху, але вже за цим експериментом буде цікаво постежити.

Зрештою, команді з Полтави не потрібно буде довго адаптуватися до холодів після перебування в Іспанії чи Туреччині. Водночас, навіть зустріч із Тростянцем була відкладена через несприятливі погодні умови, а про матчі з сильнішими суперниками й мови не йшло – та й не всі можуть грати на паркеті.

... Тут важко визначити, про кого і про що йдеться. Олександрія минулого сезону зайняла друге місце, здобувши 67 очок. Історія УПЛ пам'ятає сезони, коли чемпіон отримував менше очок.

Прекрасна команда, яка поєднувала класну позиційну гру, феноменальні стандарти, розкриття лідерів (як же Цара посилив під час сезону!) - це все моментально кануло в Лету, і тепер Олександрія друга вже з кінця.

Діючий віцечемпіон України жодного разу не вибував з турніру за всю свою історію. З огляду на певні особливості нашого чемпіонату, віцечемпіони навіть з топ-2 команд рідко стикаються з таким ризиком. Саме тому досягнення Олександрії, яка змогла обійти Шахтаря, виглядає ще більш вражаючим.

Дніпро-1 після "срібного" сезону став четвертим (і тільки після цього розформувався), Чорноморець на початку дев'яностих після другого місця одного разу став сьомим. Таврія після чемпіонства-1992 посіла десяте місце, але вона і вигравала незвичний чемпіонат, із фіналом.

А тут тотальний розпродаж, явна невдача багатьох новачків і супер наївна гра в обороні реально можуть призвести до вильоту віцечемпіона. Нестеренко, всупереч очікуванням, залишився і після зимової паузи, але це тільки множить сумніви: чи точно він наведе лад в обороні?

Контекст тільки більше вражає масштабами падіння: рік тому після 16 турів в Олександрії було 37 очок, зараз - 11. Більш ніж утричі, м-да.

Виліт команд із топ-2 - рідкість навіть для топових (тобто суперконкурентних) ліг. Шальке з Коноплянкою падав з другого місця на 14-те, але вилетів все-таки пізніше і без Жені. Жирона минулого сезону теж пройшлася по лезу (мабуть, це якийсь український вірус), але вона падала з третього рядка...

В цілому, Олександрія здатна запропонувати нам усім незабутнє історичне переживання, якщо вжити м'який вираз, проте зробить все можливе, щоб цього не відбулося.

Найбільш очевидні припущення справдилися: Федір і Фаал також стали частиною Карпат. Складається враження, що навіть Шахтар не "розбирав" свого Іллічівця так, як Карпати це зробили з Рухом.

Колеги скаржаться, що складно щороку запам'ятовувати прізвища нових і нових дітей, яких переводять у першу команду - але зараз, як мені здається, Козловський навіть перегинає.

Плюс 8 від зони безпосереднього вильоту - це було б дійсно небезпечно, якщо б ці +8 не стосувалися Олександрії. Плюс 4 від матчів на виліт - зовсім близько, і я вважаю, що занурення в цю ситуацію цілком можливе. Рух, ще до зимового трансферного сезону, встановив історичний рекорд УПЛ, випустивши на поле 15-річного Дзюренця, а в оновленій заявці команди зараз є п’ять гравців, яким ще не виповнилося 16 років.

Такі речі формують слабку боротьбу за виживання. Як наслідок, можуть себе спокійно почувати Епіцентр і Кудрівка. Це команди стабільні, вибудувані і... нудні. Чесно, здається, що таких ось самобутніх колективів стало занадто багато.

Не зважаючи на всю повагу до організаторських здібностей окремих осіб (я б відзначив Сергія Нагорняка як центральну фігуру Епіцентра, а Роман Солодаренко, безумовно, відіграв ключову роль у підйомі Кудрівки в УПЛ), мені було б надзвичайно цікаво побачити в прем'єр-лізі хоча б одну з команд, з-поміж Ворскли та Чорноморця.

Епіцентр взимку зайвий раз підкреслив, що в поточних обставинах простіше знайти гравців у далекому зарубіжжі, ніж у себе під носом: вінгер Карлос Рохас і центрбек Алагі Олівейра приїхали з Іспанії.

Торренти допомогли у всіх сенсах: саме таку назву носить попередній клуб Олівейри. З іншого боку, клуб підписав Кирила Ковальця, який ще минулого сезону грав за одну з найсильніших команд ліги.

Кудрівка в зимовий період виглядала менш вражаюче, а її стартовий склад був дещо слабшим - тому в цій віртуальній гонитві за 12-те місце вона не виглядає як явний лідер. Проте, варто зазначити, що команда орендувала Антона Глущенка у Шахтаря, а їхня місцева академія вже давно зарекомендувала себе як еталон якості...

Загалом, козирі є в обох новачків, їх явно більше, ніж у багатьох суперників - що не скасовує факту, що у вищій лізі хочеться бачити більше команд з історією та вболівальниками.

Ось, до речі, одна з причин, чому хочеться. Уже самий старт сезону подарував дивовижний сюжет. Чемпіонат поновлюється в п'ятницю, домашнім матчем Вереса проти Полтави; в суботу на тому ж "Авангарді" проводить домашню гру Епіцентр проти ЛНЗ; а в понеділок там же Кудрівка приймає Зорю!

Що можна зазначити: важкі часи вносять свої корективи. Це не лише Зоря та Шахтар, які шукають нові місця для гри — є й інші команди, що за спортивними критеріями підходять до УПЛ, але за рівнем інфраструктури абсолютно не відповідають вимогам.

Навіть мови не йде про те, щоб Кудрівка та Епіцентр грали вдома - а місць, де можна нормально грати, стає все менше. На всьому Лівобережжі України за всю першу частину сезону було проведено один (!) матч - і то це була арена "Лівий Берег", де Епіцентр зіграв із Металістом 1925.

У цілому, газон "Авангарду" підлягає особливим вимогам, і це ситуація, коли не можна допускати помилок. Протягом усієї зими Верес настійно підкреслював важливість суворого дотримання регламенту. Якщо ж після цього команда не зможе належно підготуватися до жодного з матчів, то мова йтиме не лише про технічні поразки 0:3, але й про можливу ануляцію вже здобутих очок.

З огляду на конкуренцію, що явно ослабла, спокійно може почуватися й Оболонь. Так, у "пивоварів" найгірша результативність у лізі - але вони, як ніхто, вміють катати нульові нічиї й навіть зараз поза зоною стикових матчів.

Якось покращувати результативність все одно треба, хороші форварди коштують дорого - і Оболонь вийшла із ситуації красиво, переманивши з Інгульця майстра вкидати аути Романа Волохатого. Трендово, однак: на стандартах будують усю атакувальну гру Брентфорд і Арсенал, теж дві столичні команди.

Розпочнемо з того, що нападник Колоса-2 не зможе надати підтримку команді в найближчому майбутньому. Здається, Данило Колесник більше захоплюється фізичною боротьбою, аніж грою з м'ячем.

Однак питання з атакою залишаються найгострішими. 17 голів у 16 поєдинках, безумовно, це більше, ніж 12 у Оболоні, але навіть для збереження шостого місця з такою результативністю знадобиться чимало зусиль. До того ж, відхід Краснічі створює додаткові труднощі — чесно кажучи, навряд чи в захисті вдасться зберегти ту ж міцність, а накопичувати нічиї 0:0 та перемоги 1:0 може виявитися складніше, ніж очікувалося.

Клуб докладає чимало зусиль. Матіас Оевусі, який відзначився лише одним голом у 12 поєдинках, вже перейшов до Касабланки, що принесло їм 300 тисяч євро! На його позицію прийшов новий гравець з Косова.

Ардіт Тахірі, який є представником національної меншини, займе місце Краснічі в команді Колос, проте на його позицію також претендує Климчук. За останні пів року в складі фінського клубу ХІК футболіст не зміг відзначитися жодним голом, але ця ситуація має обґрунтовану причину: Теему Пуккі повернувся на рідну землю і безупинно забиває, залишаючи мало шансів іншим гравцям.

Карпати вміло перенаправили всю критику, яку отримали в міжсезоння, на свого вже колишнього капітана. Вітаємо, адже в сфері PR їм практично немає рівних у лізі, тому їхня фан-база залишається такою великою, незважаючи на не найкращі результати. Проте сезон все ж передбачає проведення матчів, а з цим у "левів" виникають труднощі.

На зборах Карпати програвали навіть ісландському Стьярнану. Жодні підсилення не дали Гру - між іншим, те саме, що Лупашко, за всіх запитань до нього, давав із надлишком. Фран Фернандес поки нічим не показує, що він щось більше, ніж фізрук із третьої ліги.

Дехто може зауважити: надай трохи часу, адже Карпати ще не зіграли жодного офіційного матчу після зміни тренера. Але справа в тому, що в Карпатах очікування, напевно, менше відчувається, ніж у будь-якому іншому клубі Прем'єр-ліги.

Це надзвичайно токсичне середовище: є Маркевич, якому не подобається нічого, окрім своїх власних досягнень; є та сама фанатська спільнота, яка прагне як якісної гри, так і результату, і все це хоче бачити з вихованцями львівського футболу.

Вже з дебютного матчу проти Шахтаря Фернандес може зіткнутися з серйозним тиском з боку вболівальників, і в такому випадку його перебування у Львові може виявитися дуже коротким, як у випадку з його співвітчизниками Серхіо Наварро (8 матчів) та Жозе Мораїшом (11).

З іншого боку, Брунінью справді допоміг Карпатам, адже він самостійно вирішував чимало проблем. За інформацією, що виглядає досить достовірно та майже не приховується, бразилець спочатку розглядав можливість переходу в Металіст 1925, але після кількох днів в Київському хаосі змінив своє рішення.

Додайте до цього труднощі з позицією воротаря: Бартулович у своєму інтерв'ю відверто заявив, що харківський клуб активно шукає нового голкіпера. Було безліч розмов про Єрмакова, але в підсумку жодного підписання не відбулося.

З іншого боку, прибуття Єрмакова разом із Брунінью стало б символом "як мед, то ложкою". "Двадцять п'яті" вже значно підсилили свій склад. Докладніше про їхні нові трансфери можна дізнатися в окремій статті, але наразі варто зазначити, що вони не зазнають жодних технічних поразок 0:3 у матчі з Вересом – гра відбудеться, а команда Бартуловича наразі займає четверту позицію в таблиці!

Давайте подивимося, які результати вона покаже в змаганні за найважливіші досягнення (зокрема, маємо на увазі Кубок) разом з Аревало та Кастільо в команді.

Мої передчуття все ж не справдилися: Кривбас не придбав жодного українського гравця для основного складу, навіть після втрати Твердохліба та Микитишина. Це свідчить про впевненість у своїй академії. Окрім юних талантів, під керівництвом ван Леувена в команді залишилися лише Вілівальд (також зовсім молодий футболіст), Задерака та воротарі.

Кам'янський? Шевченко? Чи, можливо, Мулик? Давайте розберемося. Але, в принципі, я продовжую дивуватися реаліям, в яких існує наш футбол. Кривий Ріг фактично опинився в епіцентрі подій, проте туди без труднощів приїжджають різноманітні латиноамериканці, африканці та тренер з Нідерландів. Водночас українці з Кривбаса втікають, і знайти навіть чотирьох гравців під ліміт стає справжнім випробуванням.

Зоря готується проводити спокійний сезон середняка - і збори натякають, що цей середняк буде бойовим. Перемагав і забивав взимку клуб дуже багато - і, природно, дуже допоміг у цьому бомбардир, який у січні продовжив контракт.

Латвійська Ауда, грузинська Гагра, австрійський Рапід II та болгарський Локомотив - всі ці команди стали жертвами голів Будківського! Однак у матчі без його участі команда здобула вражаючу перемогу 10:0. Проте, на рівні УПЛ немає суперників, схожих на Атаспор.

Ця ситуація спонукає до роздумів: чи можуть луганці спробувати досягти успіху, подібного до Вільяма Шекспіра? Я маю на увазі перемогу Будківського у бомбардирських змаганнях. Наразі Пилип ділить перше місце, хоча й з п'ятьма іншими гравцями. Проте Проспер, Фаал та Твердохліб змінили свої команди, і їм буде складніше пройти сезон без знижень у формі. Гайдучик, ймовірно, гратиме менше, а Климчук виступає за команду, яка має менше атакуючих можливостей...

Протягом 35 років незалежності найефективнішими бомбардирами нашого чемпіонату були футболісти з таких клубів, як запорізьке Торпедо, ФК Харків та Волинь, але Зоря жодного разу не потрапила до цього списку. Важливо пам'ятати, що не варто недооцінювати можливості – було б чудово, якби й ця команда змогла додати таку значну досягнення до своїх успіхів. Тим більше, що командні цілі у чемпіонаті вже давно відійшли на другий план.

ЛНЗ завершив осінню частину сезону на першій позиції, і це цілком справедливо. Черкащани здобули перемоги у виїзних матчах проти Динамо та Шахтаря, причому останніх обіграли з вражаючим рахунком. Проте варто зазначити, що Проспер став справжнім рятівником для команди, регулярно відзначаючись голами у моменти, коли команда відчувала труднощі з створенням небезпечних моментів.

Тепер Проспер приєднався до Шахтаря, і все потрібно починати з нуля. Власне, Микитишин, Твердохліб та новий правий вінгер з Візели (Якубу) можуть додати різноманітності в атакуючу гру, але, в будь-якому випадку, ніхто не може дати жодних гарантій для лідера чемпіонату.

Проте, під час зборів Шахтар знову здобув перемогу.

Полісся активно набирає силу. Це відбувається як у команді: до вже потужного складу додалися Краснічі, Краснопір та Емерллаху. Також клуб зміцнюється: призначення Хацкевича на керівну посаду та значне підсилення гравцями, які раніше виступали за Динамо, свідчать про тісний зв'язок між цими подіями.

Набирає і як медіаактив: Усик знову зіграв. І вже не дивує, що фінал Кубку проходить у Житомирі - Полісся поступово стало одним із центрів впливу нашого футболу.

Зараз найголовніше — це піднятися на нову висоту, адже наразі Полісся ще не має гарантії участі в єврокубках. Якщо Динамо випередить у чемпіонаті, а, скажімо, Металіст 1925 здобуде Кубок, то навіть четверте місце не забезпечить путівку до Ліги конференцій.

З огляду на своє місце на ринку та проблеми, з якими стикаються конкуренти, можна очікувати напруженої боротьби за титул. Проте, наразі Полісся відстає на п’ять очок. Водночас, під час підготовчих зборів команда демонструє непогані результати, що вселяє надію на позитивні зміни.

Грандів іноді анонсують окремими матеріалами, але в даному конкретному випадку так можна було робити хіба що як покарання - мене і вас. Чинний чемпіон - одна з найнецікавіших команд ліги.

Костюк, здається, зовсім не прагне внести щось нове у гру: команда покладається на довгі передачі, ледь вириваючи перемоги у матчах проти Кудрівки та Вереса. Клуб не робить жодних спроб зміцнити склад під керівництвом нового тренера: запросили спеціаліста з молодіжної команди, і тепер він має заповнити прогалини за рахунок молодих гравців.

Навіть спроби приховати від глядачів усі товарняки лягає в рядок - Динамо не те, що не прагне бути актуальним і затребуваним у пресі, а, начебто, навпаки, хоче, щоб про Суркісів та їхні активи згадували якомога рідше.

Здається, що настав момент, коли можна було б сказати: "Сезон все розставить на свої місця", але... Насправді немає підстав вважати, що ці 14 матчів матимуть критичне значення для Динамо. За правилами, команда, яка виграє Кубок, отримає можливість виступати в Лізі Європи, навіть якщо займе в чемпіонаті позицію нижче першої.

По-перше, чесно кажучи, Динамо не зможе зайняти перше місце – від Шахтаря відставання в -9 очок навряд чи вдасться надолужити. Проте в Кубку є можливість проявити себе, адже потрібно буде вдало відіграти три матчі. Нагадаю, що в суперниках в нас буде не більше двох клубів з УПЛ: крім Металіста 1925 та ЛНЗ, решта вже вибули з турніру.

Тож не варто здивуватись, якщо під час турів до ігор Кубку та після них Костюк обиратиме не найсильніший склад. У чвертьфіналі на команду з Києва чекає матч з Інгульцем, і, мабуть, для такого суперника вживати подібні заходи буде зайвим — натомість далі це може бути цілком імовірно.

Все виглядає зрозуміло, але... абсолютно не захоплююче. Динамо виявилося менш потужним, було (значно!) скандальнішим, але ніколи не демонструвало такої похмурої атмосфери, що нагадує дементорів, які висмоктують усю радість. Можливо, цей сюжет і завершиться здобуттям трофею, але наразі в лізі є близько 15 команд, які пропонують більше яскравості, сучасності та енергії.

Проте Динамо не єдиним у цій ситуації. Навіть найлегендарніші клуби зазнають важких часів: Спортинг, наприклад, лише нещодавно завершив 20-річний період без титулів, а у Фенербахче подібна невдача триває з 2014 року. Питання радше до тих команд, які насолоджуються успіхами, але все ще не демонструють яскравої гри.

Ми звикли вважати, що УПЛ останніх років є ареною жорсткої конкуренції, проте, якщо говорити про фінансові ресурси та можливості, Шахтар перебуває у зовсім іншій площині, ніж навіть Динамо. Можливо, вже варто згадати й "Полісся", але у будь-якому випадку, лише Шахтар здатен інвестувати понад 10 мільйонів євро в одного футболіста.

Еліас, Аліссон, Ісакі, Мейреліш, Феррейра та Марлон Гомес - усі вони обійшлися Шахтарю у восьмизначні суми в євро, причому Еліас вартував цілих 17 мільйонів. Але в результаті команда програла ЛНЗ з рахунком 1:4, зазнала невдач у багатьох звичайних матчах і змушена боротися за кожен здобутий бал.

У минулому сезоні Динамо насправді не змагалося з "гірниками", а з Олександрією. Нині обидві команди не можуть похвалитися конкурентоспроможністю, проте Шахтарю й досі важко.