Епоха після нафти на Близькому Сході: чи можливий мирний перехід?
Фокус аналізував, як за останні кілька років арабські країни, які накопичили свої багатства завдяки видобутку нафти і газу, вживають величезні зусилля, щоб зменшити свою залежність від цієї нафтової індустрії.
Для багатьох людей Близький Схід в першу чергу викликає асоціації з казковими запасами нафти. Цей стереотип настільки глибоко вкоренився в свідомості, що багатьом важко уявити ці переважно пустельні країни в іншому контексті, окрім нафтогрошів. Проте реальність є зовсім іншою. Незабаром ми опинимося у світі, де велика кількість технологій, стилів життя та культурно-туристичних центрів будуть асоціюватися саме з цим регіоном, і перші кроки в цьому напрямку вже давно зроблено.
Чи можуть асоціації, пов’язані з Близьким Сходом, виходити за межі образу багатих шейхів, які витрачають свої нафтодолари на "західні" автомобілі, такі як Мерседес? Безумовно. Це вже стало реальністю. Що виникає у вашій свідомості, коли ви згадуєте про Дубай? Нафтодолари чи, можливо, уявлення про місто майбутнього? Об'єднані Арабські Емірати стали піонерами у процесі зменшення своєї залежності від нафти. І, судячи з усього, вони рухаються в правильному напрямку, що може принести успіх цій компактній арабській державі.
На початку XXI століття влада Об'єднаних арабських еміратів вирішила спрямувати доходи від експорту вуглеводнів на реінвестиції в інші сектори економіки. Це включає зокрема інвестиції в освітні програми та проекти, що забезпечують високий рівень доданої вартості та інтелектуальний розвиток населення.
Почалося все зі звичайного копіювання найкращих західних зразків. Водночас часто йшлося саме про сферу розваг та людських емоцій. Спочатку проєкти еміратів нагадували намагання "перенести" на береги перської затоки Монте-Карло. Величезні пафосні хмарочоси, які били рекорд за рекордом. Патрульні на елітних авто, світлові ефекти та загалом атмосфера схожа на американський Лас-Веґас на "максималках". Здавалося, що шейхи просто тратять легко зароблені гроші на задоволення власного его. Проте уже до середини десятих років серед туману марнотратства стала проглядатися стратегія.
У той час як яскраві вечірки в Дубаї привертають увагу, уряд країни концентрується на інвестиціях у ключові сфери — освіту, науку та технології. Розкіш і гламур, які прославили Об'єднані Арабські Емірати на міжнародному рівні, створили умови для залучення інвестицій, висококваліфікованих спеціалістів та доступу до сучасних технологічних інновацій.
Окрім зведення люксових хмарочосів влада країни здійснювала культурну дипломатію, залучаючи до країни виставки із найвідоміших музеїв світу, на кшталт Лувру. Шейхи проробляли значний пласт роботи із залучення до країни найвідоміших музикантів, дизайнерів та інших митців. Спочатку вони приїздили до ОАЕ в межах своїх гастролей, але з часом деякі локації країни стали самі собою артцентрами. Також в країні відкривалися філії відомих музеїв та інших центрів культури та мистецтва.
Уряд держави доклав зусиль для покращення свого іміджу. Тепер це вже не є похмурою консервативною нацією з жорсткими законами, єдиною перевагою якої було багатство. Сьогодні ОАЕ виступають як один із глобальних центрів культури, мистецтва, науки і навіть жіночої емансипації. Саме емірати стали першими, хто відправив у космос жінку арабського походження.
Усе це зіграло свою вагому роль для більш практичних та раціональних цілей, ніж просто престиж держави, що є цінністю й саме собою. Імідж ОАЕ як нового соціально-культурного центру став ключем до диверсифікації їх економіки. Адже тепер перед інвесторами, науковцями, технологами, які отримували вигідні пропозиції з еміратів, не стояла дилема "вибору між грішми та визнанням". Чи у випадку з інвесторами -- ризик інвестицій у невідоме. Тепер ОАЕ сприймаються "як свої" у цивілізованому світі й це надзвичайно сприяє розвитку бізнесу, зокрема й інноваційного.
У 2025 році ненафтові сектори економіки ОАЕ вже становили більше двох третин валового внутрішнього продукту. Протягом багатьох років країна активно інвестувала в транспорт, логістику та інноваційні сектора. ОАЕ стала єдиною нацією в світі, яка заснувала міністерство з розвитку штучного інтелекту. В країні активно розвивається необхідна інфраструктура для підтримки цієї галузі: зводяться дата-центри та електростанції, а також залучаються до співпраці провідні світові компанії. Наприклад, з 2017 року Microsoft інвестує в розвиток штучного інтелекту в еміратах. Починаючи з 2023 року, компанії розпочали спільне виробництво чипів, у тому числі для інфраструктури штучного інтелекту. До 2029 року Microsoft планує вкласти понад $15 млрд у спільні проєкти з ОАЕ.
Однак ОАЕ не є єдиними, хто прагне перейти до економіки, що не залежить від нафти. Їх сусід Катар також значно вплинув на формування свого міжнародного іміджу. Шейхи з цього невеликого півострова досягли неможливого – провели чемпіонат світу з футболу в країні, яка до цього жодного разу не відзначалася у цьому виді спорту. Вони організували змагання з гри, що вимагає родючих зелених полів, в умовах пустельного клімату. Вперше футбольний мундіаль відбувся взимку, що змусило найвпливовіші країни адаптуватися до катарських умов та правил, як у футболі, так і в інших сферах.
Однак виникає питання: чи зможуть катарські шейхи отримати реальні матеріальні вигоди від цієї найдорожчої в історії піар-кампанії? З моменту проведення мундіалю пройшло практично ціле футбольне коло. Катар здобув бажаний імідж, проте значного туристичного потоку до країни так і не спостерігається, і існує велика ймовірність того, що розкішні стадіони та інша вражаюча, але дорога інфраструктура, зведена для чемпіонату світу, залишаться без уваги.
Цілком ймовірно, що інші, значно менш затратні інвестиції цього невеликого газового гіганта можуть принести набагато більш значні результати. Його медіа-холдинг Аль-Джазіра вже багато років є провідним інформаційним джерелом в арабському світі, конкуруючи на міжнародному рівні з відомими західними медіа. Арабські країни справді змогли ефективно використати західний винахід — інтернет — для створення потужної корпорації, яка стала серйозним конкурентом західним ЗМІ.
У світі футболу катарці виявилися набагато економнішими з їхнім проектом у клубі Паризький Сен-Жермен, який здобув трофей Ліги чемпіонів у 2025 році. ПСЖ перетворився на фінансового гіганта, встановлюючи всі можливі рекорди на трансферному ринку та підвищуючи зарплати гравців до небачених висот. Проте, якщо порівнювати з витратами на імідж, які супроводжували проведення чемпіонату світу, то витрати на ПСЖ виглядали мізерними. Перемога клубу з Парижа у європейському турнірі відбулася з мінімальними витратами. Натомість корпоративні зв'язки, які клуб здобув, можуть виявитися не менш значущими, ніж ті, що виникли внаслідок організації надзвичайно дорогого чемпіонату світу. Власник клубу, Насер Аль Хелаїфі, представник катарської правлячої династії, завдяки успішному управлінню ПСЖ отримав доступ до багатьох впливових кабінетів, що, ймовірно, було основною метою проекту "ПСЖ". Катарський бізнес, тісно пов'язаний із державою, міцно закріпив свої позиції в Європі.
Найбільш потужна економіка регіону, що прагне модернізації та відмови від нафтозалежності, — це Саудівська Аравія. Хоча її старт був пізнішим, ніж у Катару та ОАЕ, країна вирішила зосередитися на кількісних показниках. У квітні 2016 року кронпринц Саудівської Аравії Мухаммед презентував свою ініціативу розвитку під назвою "Бачення 2030". Ця програма передбачає розширення проектів, започаткованих сусідніми державами, з метою переходу до економіки, що не буде залежати від видобутку нафти.
Катар вирішив провести кубок світу з футболу -- Саудівська Аравія теж. Саудити подали заявку на проведення футбольної першості у 2034 році. Але до того вони вирішили зробити свою внутрішню клубну першість ТОПовою. Якщо раніше було заведено запрошувати футбольних зірок у багаті, але периферійні малопрестижні чемпіонати на заході їх кар'єри, то саудити підійшли масштабно до цього питання. Так вони запросили уже немолодого Кріштіану Роналду до себе, але в медійному плані на той момент він був все ще на вершині слави. А для піару це важливіше, ніж спортивна форма. А на додаток до цієї суперзірки, до Аравії запросили ще десятки зірок різного розливу й різного віку включно із чинним володарем Золотого м'яча -- найвищої індивідуальної винагороди у футболі. Так аравійська футбольна ліга всього за одне літо стала однією із найпопулярніших футбольних першостей світу.
Поки емірати протягом багатьох років розвивали свою урбаністичну інфраструктуру, Саудівська Аравія вирішила створити нове місто, яке стане символом майбутнього і справжнім шедевром футуристичної архітектури. Це місто, позбавлене вуглеводневих викидів (у країні, що виросла завдяки їх експорту), стане повністю екологічним мегаполісом з вражаючими футуристичними ландшафтами та всіма можливими технологічними інноваціями, які тільки можуть виникнути в людській уяві. Неом обіцяє вразити світ у найближчому майбутньому. Проект, вартість якого перевищує півтора трильйона доларів США, має стати технологічним оазисом на Близькому Сході. Цей амбіційний проект, створений під патронатом саудівського принца Мухаммеда, буде розташований на території відразу трьох країн регіону — окрім Саудівської Аравії, він охоплюватиме також частини Єгипту та Йорданії.
Найпотужніші нафтові експортери світу тепер змагаються у проєктах відновлювальних джерел енергії. В Саудівській Аравії та ОАЕ як гриби зростають технологічні парки із сонячною енергетикою. Країни пустелі тепер хочуть перетворити те, що тисячоліттями було її проблемою, у новітнє благо. Тепер аби лишень наука встигала за королівськими амбіціями правителів цих держав.
Саудівська Аравія показує позитивну динаміку в розвитку торгівлі, малих та середніх підприємств, а також інших несировинних галузей економіки. За останні роки королівство відзначається найзначнішими темпами зростання валового внутрішнього продукту (більше 8 % щорічно) серед країн G-20.
Проте в тіні блиску королівських стратегій (у прямому значенні цього слова) залишається непроста ситуація на мікроекономічному рівні, а саме рівень добробуту більшості населення. В інших країнах регіону вкрай погана ситуація із рівнем зайнятості населення, особливо серед молоді, де безробіття часто сягає 30%. Колишній міністр міжнародного співробітництва Єгипту вбачає вихід зі складної ситуації, що склалася у налагодженні тісної співпраці та регіональної інтеграції між багатшими та менш розвиненими країнами Близького Сходу та Північної Африки.
Найбагатші держави регіону дійсно усвідомлюють геополітичні виклики, що існують навколо них, і розуміють усю потенційну загрозу, яка може виникнути внаслідок створення розкішних оазисів серед бідних територій. Для власної безпеки їм важливо, щоб сусіди не опинилися в економічній кризі. Саме тому інвестиційні ініціативи суверенних фондів Саудівської Аравії, Катару та Об'єднаних Арабських Еміратів розширюються від берегів Перської затоки до Атлантичного узбережжя. Наприклад, арабські країни планують активно долучитися до відновлення сирійських міст, тоді як ОАЕ вклали понад $35 млрд у розвиток прибережних територій Єгипту. Ще більш цікаво, що емірати мають намір інвестувати у проекти з виробництва китайських електромобілів в Єгипті. Крім того, суверенні фонди планують направити кошти на розвиток промисловості та цифрових технологій у західній частині Африки, аж до Марокко. Ця країна, здобувши визнання США своєї території Західної Сахари, тепер активно шукає інвесторів для освоєння цих ресурсно багатих земель. Для цього місцевий монарх заснував інвестиційний фонд, що перевищує $12 млрд. Однак, зважаючи на масштаб проектів, цієї суми явно недостатньо, і королівству з Атлантичного узбережжя буде потрібно фінансування від багатших сусідів.
Країни Перської затоки провели детальний аналіз і дійшли важливих висновків: "нафтова залежність", або безвідповідальне використання доходів від продажу природних ресурсів, у перспективі може призвести до катастрофи для держави. Яскравим прикладом цього є Радянський Союз, який не зміг адаптуватися до змін у ринковій ситуації з вуглеводнями.
Арабські монархії XXI століття активно працюють над диверсифікацією своїх економік, перетворюючись на "економіки майбутнього". Проте їх чекає серйозний випробувальний тест на рівень суспільної зрілості. Чи зможуть звичайні громадяни адаптуватися до темпів, заданих просвітленими лідерами? Чи не призведе нова економічна модель, що спирається на підприємницьку активність, до руйнування традиційних суспільних структур регіону? Адже для переходу до сталої економіки необхідне активне залучення значної частини населення в підприємництво. Це означає, що наступним кроком має стати відмова від масштабних проєктів на користь розвитку малого та середнього бізнесу, що вже спостерігається в ОАЕ та Саудівській Аравії. Чи зможе абсолютна монархія зберегти свої позиції в умовах такого активного залучення населення в економіку — покаже лише час. В історії подібних випадків поки що не було.
