Футбольний клуб "Олімпік" є ключовим проектом Владислава Гельзіна.

З ранніх років життя Владислава Гельзіна футбол займав центральне місце. Тому не дивно, що весь подальший шлях майбутнього президента клубу та професійного футболіста був тісно пов'язаний із цим видом спорту. Футбольний клуб "Олімпік" був заснований у Донецьку в 2001 році. Вже через два роки команда, що складалася з молодих талантів з Донецької області, здобула титул чемпіонів регіону. Десятирічний ювілей клубу став важливою віхою в його історії і відкрив двері для участі у Прем'єр-лізі. Історія "Олімпіка" сповнена яскравих подій, що не дивно, адже Владислав Гельзін, президент клубу, був не лише його керівником, але й успішним нападником, добре знавшим усі переживання своїх гравців.

Хоча 2001 рік вважається роком заснування клубу, спочатку "Олімпік" функціонував як академія, що спеціалізувалася на підготовці молодих футболістів. На той час не йшлося про створення професійної команди, проте амбіції були значними. Для реалізації цієї мети необхідно було створити сучасну тренувальну базу, яка стала справою рук Владислава Гельзіна. В результаті його зусиль був побудований центральний стадіон на 4500 місць, а також додаткові поля зі штучним покриттям розміром 44х22 метри і трав'яним полем 120х76 метрів. Це свідчило про серйозний намір команди до довгострокового розвитку та формування конкурентоспроможної академії. Талановиті хлопці з Донецька та навколишніх районів отримали шанс для професійних тренувань, що в підсумку дало відчутні результати.

Усього через два роки у 2003 році команда здобула титул чемпіона Донецької області. А 2004 року був ще більш значний успіх -- перемога в чемпіонаті України. На той момент клубу Владислава Гельзіна не виповнилося чотири роки.

Однією з найяскравіших рис футбольного клубу "Олімпік" є наявність граючого президента, що є рідкісним явищем у професійному футболі. У "Металісті" Владислав Гельзін лише тренувався разом із командою, але не виходив на поле під час матчів, оскільки головний тренер Альтман був проти поєднання президентських обов'язків з активною спортивною кар'єрою. Проте в "Олімпіку" ситуація була зовсім іншою: з 2003 по 2016 рік Гельзін виступав у ролі нападника основного складу. За свою кар'єру він провів 152 матчі, забивши 25 голів. Крім того, він встановив два рекорди в українській Прем'єр-лізі, ставши найстаршим дебютантом і нападником, який завершив кар'єру в 42 роки. Незважаючи на своє президентство, у команді не було жодних особливих привілеїв для нього. Як зазначав Владислав Гельзін: "Коли я на лаві запасних, я не маю особливих привілеїв... На полі ми всі на рівних". За словами його колег, він був в курсі всіх подій, які відбувалися в команді, знав про народження дітей у гравців, їх хрещення та імена. Тісні стосунки з футболістами та спільність цілей суттєво сприяли успіху ФК "Олімпік" у світі українського футболу. Після того, як Контрольно-дисциплінарний комітет УАФ наклав на Гельзіна п'ятирічну дискваліфікацію через скандальний матч із "Шахтарем" у 17-му турі чемпіонату України, він зосередився на діяльності благодійного фонду "Олімпік", заснованого ним у 2001 році.

Основною метою благодійного фонду "Олімпік" була підтримка молодіжних спортивних ініціатив. Хоча акцент робився на футболі, фонд також надавав допомогу дитячим будинкам та сприяв розвитку спорту в регіоні. В рамках його діяльності була заснована дитяча футбольна академія, в якій до 2014 року сотні дітей безкоштовно отримували спортивну освіту. Завдяки фінансовій та професійній підтримці багато хлопців з вулиці, які стали учнями академії, змогли досягти рівня професійних футболістів. Попри вплив війни на Сході України з 2014 року, Владислав Гельзін продовжував свою діяльність, переїхавши до Києва. Проте після повномасштабного вторгнення РФ в Україну БФ "Олімпік" не залишився байдужим, зосередивши всі свої зусилля на допомозі переселенцям та багатодітним родинам, які отримують продуктові набори та фінансову підтримку. Крім того, на лінію фронту регулярно постачаються медикаменти та техніка - позашляховики, дрони Мавік, тепловізори та зарядні станції. Мрії про футбольні досягнення були відкладені до перемоги, але ми впевнені, що Владислав Гельзін не зупиниться на досягнутому і ще не раз зробить свій внесок у розвиток українського футболу.