Футбол, пристрасть і свято. Сторінка життя Едмундо - генія, який зруйнував своє власне майбутнє.

Едмундо: початок футбольного шляху

Його історія почалась у нетрях Нітероя - передмістя Ріо-де-Жанейро. Його вулиця Тейшейра-де-Фрейтас знаходиться всього за 30 кілометрів від знаменитого пляжу Іпанема, але на той час між цими локаціями була величезна прірва.

Поки батько майбутньої зірки Рейнальдо, як і дід, працював перукарем, а мати цілими днями мила підлоги, малий Діньйо - саме так його називали рідні - з братом Луїзіньйо ганяли м'яча на пляжі. Футбол став їхнім сенсом і школою життя.

Едмундо не цікавився футбольною теорією, натомість з раннього віку демонстрував унікальні здібності: дриблінг, агресію, самовпевненість. Тітка Марія, яка наглядала за братами, стала першою людиною, яка повірила в його талант. І тоді вона почала водити Діньйо на тренування й матчі улюбленого клубу - "Васко да Гама".

У 15-річному віці його виявили в академії "Ботафого", але його перебування там було коротким - він був виключений після інциденту, коли пройшовся по території тренувальної бази без одягу.

Після вражаючого гола, забитого в матчі юнацьких команд у 1991 році, коли він обійшов всю захисну лінію суперника та голкіпера, тренери "Васко" вирішили запросити його назад у команду.

У січні 1992 року він вперше вийшов на поле в основному складі, і вже в дебютному матчі проти потужного клубу "Корінтіанс" сприяв перемозі своєї команди з рахунком 4:1. У тому сезоні "Васко" здобув титул чемпіона штату, а Едмундо швидко завоював симпатії вболівальників.

У 1993 році він створив потужний тандем із Бебето, а вже через рік перейшов у "Палмейрас" за шалені на той час два мільйони доларів. Разом із Рівалдо, Роберто Карлосом і Сампайо команда виграла два чемпіонати Бразилії та Кубок штату.

Проте зірка Едмундо швидко почала тьмяніти: вигнання з команди, суперечки з товаришами по грі, а згодом - бійка на полі під час зустрічі з "Сан-Паулу", де він завдав ударів двом футболістам, арбітру і навіть своєму тренерові. Для нього стало звичним отримувати по п'ять червоних карток за сезон.

Невдовзі Едмундо опинився під арештом поліції Еквадору: після невдалого виконання пенальті в рамках Копа Лібертадорес він вдарив місцевого відеооператора. Відповідальності йому вдалося уникнути лише завдяки втручанню бразильських чиновників.

Та найстрашніше сталося у 1995 році, коли він грав за "Фламенго": після нічної вечірки під час карнавалу футболіст сів п'яним за кермо свого Jeep Cherokee й зіткнувся з Fiat Uno. Загинули троє пасажирів. Проти нього відкрили справу за ненавмисне вбивство, а клуб анулював з ним контракт. Едмундо залишився без клубу, під слідством і перспективою сісти до в'язниці.

Через 45 днів після трагічної події можливість грати з'явилася у Едмундо в клубі "Корінтіанс", але він не зіграв жодної гри і незабаром залишив команду.

Тоді "Васко" знову став на сцену. У цьому клубі він продемонстрував найблискучішу гру у своїй кар'єрі, забивши вражаючі 38 голів за один сезон. Його вважали основним суперником Роналдо на чемпіонаті світу 1998 року. Тренер бразильської збірної Маріо Загалло включив його до складу на мундіаль, але на полі він з’являвся досить рідко. Едмундо не стримував емоцій і відкрито висловлював своє невдоволення тренером, навіть телефонував на радіостанції, щоб висловити критику на адресу керівництва збірної.

Його трансфер у "Фіорентину" здавався новим початком. У парі з Габріелем Батістутою він вивів клуб на вершину турнірної таблиці Серії A. Але коли аргентинець травмувався, Едмундо замість того, щоб взяти гру на себе, полетів... на карнавал у Ріо, тому що "ніколи в житті не пропускав" цей захід. Без обох форвардів "фіалки" не змогли виграти чемпіонат і скотилися до "бронзи".

Після повернення до Флоренції, Едмундо спершу вступив у конфлікт із Батістутою, що викликало обурення вболівальників, а також посварився з Руєм Коштою. Тренеру Джованні Трапаттоні залишалося тільки вирішити питання з бразильцем, вигнавши його з команди.

Після цього гравець знову приєднався до "Васко да Гами", де його основним суперником став знаменитий Ромаріо, якого нещодавно вигнали з "Фламенго". В "Васко" йому негайно довірили капітанську пов'язку. Конфлікт між ними виник після того, як у барі Ромаріо залишив карикатуру на Едмундо на стіні туалету.

Едмундо весь час лютував, влаштувавши погроми в роздягальні. Пізніше вони з Ромаріо побилися прямо на полі, коли в одному з епізодів вирішували, кому бити пенальті.

Конфлікт між двома футбольними зірками обговорювався по всій країні. Навіть священнослужитель клубу не зміг їх примирити. Проте, в парі вони разом розгромили "Манчестер Юнайтед" під час клубного чемпіонату світу. Зокрема, Едмундо забив неймовірний гол після фінтового обіграшу Сільвестра.

Це повинно було стати його тріумфом і "новим початком" у кар'єрі. Проте, з'явився новий скандал. У день, коли святкували день народження його сина, нападник запросив на свою віллу бродячий цирк з клоунами та мавпами.

Нападаючий настільки захопився тваринами, що вирішив підняти тост з одним із них — шимпанзе на ім'я Педрінью, наливши йому в келих шампанське з пивом. Однак, це закінчилося тим, що мавпа не витримала алкоголю, і незабаром Едмундо викликали до суду за звинуваченням у жорстокому ставленні до тварин. Як наслідок, футболісту довелося сплатити штраф у розмірі 100 тисяч доларів, а йому присвоїли прізвисько "Звірюга".

В подальшому Едмундо виступав в Японії за "Токіо Верді", "Урава Ред Даймондс", знову повернувся у "Васко да Гама", потім - "Флуміненсе", "Нова Ігуаку", "Фігейренсе" та "Палмейрас". Але ніде так і не заграв на тому рівні, який показував до цього.

Додатково, його вразила трагічна втрата в родині. У 2002 році його брат Луїзіньйо був виявлений мертвим у автомобілі в Ріо. Едмундо настільки був пригнічений, що не зміг знайти в собі сили відвідати похорон.

У 2008 році Едмундо вперше після чотирьох попередніх повернень знову приєднався до "Васко", отримавши запрошення від Ромаріо, який тоді очолював команду як головний тренер.

"Я вже думав про те, щоб завершити кар'єру. Але раптом зателефонував Ромаріо і висловив бажання зустрітися. Це дуже потішило мене. Ми з Ромаріо давно залишили в минулому всі непорозуміння, і привітно потиснули руки. Я впевнений, що в 'Васко' мені вдасться досягти успіху," - поділився Едмундо з журналістами.

Але не вийшло. Клуб з Едмундо та Ромаріо не зміг зберегти прописку в еліті й уперше в своїй історії вилетів у Серію Б, після чого Діньйо припинив виступи на професійному рівні.

Едмундо у 2008 році (зображення: Вікіпедія)

У 2011 році суд ухвалив рішення про те, що у справі щодо дорожньо-транспортної пригоди сплив термін давності. Він отримав свободу, проте зізнається, що не відчуває полегшення.

"Я вічно буду каятися. Це горе ніколи не мине", - сказав він в одному з останніх інтерв'ю.

Едмундо - це приклад того, як талант, помножений на вибуховий характер, може стати прокляттям. Однак чи був він "загрозою для людства", як писала бразильська преса? Чи просто - глибоко травмованою людиною, яка не впоралась із даром і темпераментом? Це питання не має простої відповіді. Але всі сходяться в одному: на полі футболіст Едмундо дійсно був генієм.