Коли мені представили цього клоуна в капелюсі, я відразу ж заявила детективам: "Це не мій син, ви помилилися!"
Матір обвинуваченого В'ячеслава Зінченка, пані Олена, поділилася в суді, що Ірину Фаріон вбили в день святкування дня народження бабусі її сина — 19 липня. Це ще один аргумент на користь того, що її син не має відношення до злочину проти мовознавиці. Інший свідок зазначив, що особа в капелюсі, яка сиділа на лавці, більше нагадує дівчину, ніж юнака.
У Львові в Шевченківському районному суді триває слухання справи про навмисне вбивство відомої мовознавці Ірини Фаріон. На черговому засіданні була присутня також журналістка видання "ВЗ".
Нагадуємо, що Шевченківський районний суд ухвалив рішення про продовження запобіжного заходу для В'ячеслава Зінченка, обвинуваченого у вбивстві відомої мовознавки та активістки Ірини Фаріон. Суд задовольнив прохання прокурорів і встановив, що обвинувачений залишиться під вартою на наступні 60 днів, до 12 січня 2026 року, без можливості внесення застави.
Свідчення у справі надала свідок, яка здавала Зінченку квартиру в оренду на вул. Л. Українки, 43. Точної дати поселення свідок так і не змогла назвати...
Зателефонував чоловік похилого віку, а до нас завітав молодий хлопець, з обличчям, усіяним підлітковими прищами.
— Коли пролунав дзвінок, у слухавці я почула голос чоловіка старшого віку, — розповідає свідок, що здавала Зінченку квартиру на вулиці Л. Українки. — Він спілкувався українською. Все відбулося згідно з домовленістю, без жодних непорозумінь.
Мене вразила одна ситуація: зайшов молодий хлопець, а його обличчя було в прищах, схожих на підліткові. Він приніс рюкзак. Я запитала: "Де твої документи?". Свідок згадала, що орендар показав паспорт через додаток "Дія", і вона перевірила, що йому вже є 18 років. Оплата проводилася готівкою. Він збирався залишитися в цій квартирі три дні. Я подумала, що може відбутися вечірка, адже він тільки один. Це мене трішки насторожило. Проте хлопець виглядав сором'язливо та спокійно. Я його поселила, передала ключі і вийшла.
Свідок також повідомила під час судового засідання, що в будинку є спільний вхід, а також окремий вхід з вулиці Підвальної, який важко виявити, оскільки нагадує вхід до підвалу. Біля її квартири немає відеокамер. Щодо наявності камер спостереження у сусідів, вона не могла стверджувати, оскільки не звертала на це уваги. Свідок зазначила, що зазвичай поселенням гостей займається її чоловік, але в даний момент він отримав травму ноги, тому вона виконувала ці обов'язки сама.
Адвокат підсудного Ігоря Сулими звернувся до свідка з проханням згадати, коли саме відбулося поселення.
-- Якщо я не помиляюся, заселення було 16 липня (У попередньому засіданні інша свідок розповідала, що Зінченко орендував квартиру на вул. Костюшка, 2, у період з 14 до 18 липня 2024 р. -- Авт.). А виселився він на день швидше -- 20 липня. Причину не пояснював. Повернути кошти не просив. В квартирі все було чисто, сміття не було.
Згідно зі свідченнями очевидця, контейнери для сміття знаходяться на відстані кількох метрів від входу до будинку.
Прокурор Дмитро Петльований зауважив, чи могла свідок помилитися, коли казала, що Зінченко поселявся 16 липня 2024 р.?
— Я не зовсім певна, чи це було 16 чи 18 липня, — зауважила жінка. — Проте, згідно з інформацією на сайті Booking, це сталося 18 липня.
Прокурор Олена Данилів запитала свідка, чи це ця людина (обвинувачений), яка поселялася?.
"Так," - промовила жінка.
"Я ознайомився з протоколом, проте не вивчив його повністю..."
Один з понятих, які були присутні на місці злочину (всього їх було двоє, а також була жінка), також дав свої свідчення в суді.
Свідок поділився, що він повертався з супермаркету, коли злочин вже стався (він проживає на вулиці Масарика, приблизно в кількох будинках від місця, де живе І. Фаріон). Жінку, яка постраждала, він не зустрічав. Поліція звернулася до нього з проханням бути присутнім під час вилучення речових доказів, і він дав згоду.
-- Пам'ятаю, що на місці вбивства вилучили гільзу, -- каже свідок. -- Я в той момент знаходився біля самого місця скоєння злочину (від калюжі крові було 3-4 кроки). Решта доказів вилучали, де він (ймовірний вбивця. -- Авт.) сидів на лавочці. Слідчі знімали відбитки пальців. Які ще речові докази були -- не пам'ятаю. Поліцейські все знімали на відеокамеру. (На уточнювальне запитання адвоката обвинуваченого, біля якої машини знайшли гільзу, свідок відповів, що біля ... чорної (біля заднього чи переднього колеса). У справі фігурує машина білого кольору, де знайшли гільзу. -- Авт.).
Також свідок зазначив, що правоохоронці відпустили його приблизно о десятій вечора, попросивши повернутися через три з половиною години. Понятий прибув на місце інциденту вже близько другої години ночі (?! -- Авт.). Чи покидала місце події інша особа, яка виконувала роль понятого, йому не відомо.
Свідок також повідомив, що підписав протокол. Коли адвокат обвинуваченого запитав його, чи ознайомився він з документом у повному обсязі, свідок відповів: "Читав, але не весь". За його словами, протокол складався з двох або трьох сторінок.
Замість цього, прокурор продемонстрував протокол, що налічував 9 сторінок. Свідок підтвердив, що всі підписи належать йому. Після запитів прокурора свідок уточнив, що поставив свій підпис на протоколі лише після того, як слідчий озвучив документ.
Суддя також поцікавився, чи свідок усвідомлює зміст протоколу.
— У документі були наведені матеріальні докази. Проте я не зовсім зрозумів, у чому полягає суть цього протоколу, — зазначив свідок у відповідь на уточнення головуючого судді Петра Невойта.
Ми провели зустріч зі Славіком у його квартирі в понеділок, 22 липня. Це був звичайний день...
Свідчення у суді надала також мати обвинуваченого Олена Зінченко. Зверну увагу на один момент. Вбили Ірину Фаріон, зі слів Олени Зінченко, у день народження бабусі В'ячеслава Зінченка -- 19 липня. За словами матері, це ще один доказ, чому її син не причетний до цього вбивства.
Пані Олена розповіла у суді, що її син виховувався в любові. В побуті - охайний. Ні з ким не мав конфліктів. З 6 років почав займатися футболом. Весь час тренувався. Був капітаном футбольної команди. Син багато читає, цікавиться історіє, війнами. Він -- патріот.
— Коли розпочалась велика війна, багато його товаришів вирушили за кордон, — розповідає Олена Зінченко. — Він вирішив залишитися. Сказав, що прагне брати участь у бойових діях. У 16 років він приєднався до "Правого сектора" та проходив навчання. Пізніше батько порадив йому отримати спеціальність "дронщика". У березні 2024 року він прибув до Львова для навчання і здобув сертифікат.
Ти завершив перший рік навчання на факультеті журналістики, здобуваючи освіту заочно. Після цього ти вирішив провести тиждень у Львові для відпочинку. Кошти на поїздку ти заробив самостійно, інвестуючи в криптовалюти.
Він прибув і орендував житло. У той момент я перебувала в Тернопільській області на семінарі (керівник — пані Олена. — Прим. ред.). Ми спілкувалися по телефону практично щодня, в тому числі і 19 липня. Він багато часу проводив на прогулянках містом.
Мій семінар закінчився 21 липня, це була неділя. Славік планував повернутися додому, і я запитала його: "Чи не хочеш, щоб я перерахувала тобі гроші, щоб ти залишився ще на три дні, аби ми змогли поїхати разом?". Він погодився залишитися до неділі, 21 липня.
Я не знайшла квитка на поїзд, поїхала автобусом. А Славік купив квиток на поїзд і поїхав поїздом. Ми зустрілися вдома у понеділок, 22 липня. Це був звичайний день. Славік був вдома, коли я приїхала, він сидів і читав.
Я зареєструвався на курси водіння. Також записався до спортзалу. Життя текло своїм звичним руслом... Нічого незвичайного, жодних тривожних відчуттів не виникало.
Пані Олена поділилася історією про те, як 25 липня 2024 року її сина затримали. Вона стала жертвою хитрої пастки, коли до неї зателефонував охоронець з парковки, повідомивши, що автомобіль її чоловіка потрапив в аварію. Як з'ясувалося пізніше, його вдарив не сусід, а невідома особа за кермом машини з затемненими вікнами. Відразу ж після цього жінка вирушила на парковку. На шляху до мети її зупинили четверо незнайомців, які розповіли, що стали свідками пограбування літньої жінки, вирвавши в неї з рук сумку і забравши ключі від її квартири.
Отже, поліцейські самі зайшли у квартиру і перебували там якийсь час із затриманим В. Зінченком.
Пані Олена потрапила до квартири лише згодом. Коли вона туди зайшла, то помітила, як її сина виводять з приміщення в наручниках. Пізніше правоохоронці пояснили їй, у чому саме вони його підозрюють. Матері продемонстрували відеозапис, на якому вона заперечила, що це її син... Він не схожий на нього, та й хода була зовсім інша.
"Коли мені представили цього клоуна в капелюсі, я відразу ж заявила, що це не мій син. Я звернулася до слідчих: 'Ви помилилися!', -- розповідає Олена Зінченко."
"Людина, що залишилася невідомою, була вбрана у стиль, нагадуючий "Пепсі-колу", і її зовнішність більше нагадувала дівчину, ніж хлопця."
Ще один свідок дав свідчення в суді, заявивши, що бачив людину в капелюсі, яка сиділа на лавці за адресою вул. Масарика, 3. Запит на його допит надійшов від адвокатів захисту. Поліція не викликала цього свідка на допит під час досудового розслідування, незважаючи на те, що чоловік залишив свої контактні дані для зв'язку.
На судовому засіданні прокуратура не виступила на підтримку запиту щодо допиту цього свідка, проте суд ухвалив рішення про його задоволення.
17 липня 2024 року близько 17:00 я йшов вулицею Масарика, 3, -- свідчив у суді один з очевидців. -- Я присів на лавку, де знаходилася незнайома особа... Вона тримала сумку і була одягнена в стилі "пепсі-кола": на ній був темний капелюх, широкі штани, кофта з довгими рукавами та кросівки. Її окуляри не були темними, а прозорими.
Він щось невизначене бурмотів, і я спитав: "Ти до мене звертаєшся?". Коли я поглянув у його очі... Я провів біля нього близько п'яти хвилин. Потім він підвівся і пішов у напрямку шостого та сьомого під'їздів (до арки). Я також вирушив додому і більше не зустрічав цю людину (Свідок зауважив, що раніше не помічав цю особу, хоча щодня проходив цією дорогою. Можливо, просто не звертав на неї уваги. -- Авт.).
Адвокат обвинуваченого Ігор Сулима запитав на що свідок звернув увагу у першу чергу?
Ця людина мала коротку зачіску. Вона більше нагадувала дівчину, аніж хлопця. У правій руці була темна сумка.
Мій зріст -- 1.90 м. Ця особа, яка сиділа на лавці, мала зріст -- 1.77-1.78 м. Худорлява.
— Чи можете ви підтвердити, що ця особа, яку звинувачують, є Зінченко? — поцікавився адвокат захисту, звертаючись до свідка.
-- Зовсім не схожий... Різні очі і зріст.
Чи можна було помітити на обличчі цієї людини прищі чи шрами?
-- Не було.
В. Зінченко поцікавився у свідка, зокрема, чи мала ця особа на собі навушники?
— Не було, — сказав чоловік.
Прокурор також поцікавився, чи знімала ця особа свій капелюх і окуляри. Свідок запевнив, що цього не сталося.
На запитання учасників судового процесу, чи бачив свідок раніше Ірину Фаріон, він відповів, що декілька разів її бачив.
У наступному судовому засіданні по відеозв'язку свідчення надасть батько обвинуваченого -- Федір Зінченко.
