"Молодець, чудово виступив!" – президент Швейцарії привітав українця на Олімпійських іграх 2026 року.
Дмитро Шеп'юк - про дебютну гонку на Іграх
Дмитро Шип'юк, український гірськолижник, висловив свої враження після першої гонки на Олімпійських іграх 2026 року. Спортсмен поділився історією про те, як батько раніше намагався відрадити його від участі у швидкісному спуску. Після того, як він зайняв 33-ю позицію в змаганні, його особисто привітав президент Швейцарії.
"Зразу приїхав на найскладнішу трасу. Але я з цим впорався, показав гарну їзду. Навіть президент Швейцарії - Гі Пармелен - підійшов до нас із Тимофієм Єршовим, нашим тренером, і сказав: "Малий, гарно проїхав". Люди тільки починають у 25, а я в 20 їду в Борміо даунгіл! Була ситуація. Я пройшов допінг-контроль, вже виходжу, і якраз заходить чемпіон Франьо фон Альмен, який переміг у швидкісному спуску. Я його привітав, а він каже: "Ти теж молодець. 20 років! Вітаю". Уявляєте, чемпіон мене привітав!
Це найнебезпечніша траса. Коли говорив друзям, що поїду в Борміо на спуск, вони реагували: "Діма, ти що? Це не жарти". Кажу, доведеться. У країні війна, і наша Україна дуже сильна. Я теж хочу бути сильним і представляти Україну на найвищих рівнях, на важких трасах.
Підготовка до Олімпійських ігор виявилася нелегкою. Мене запросили до Чилі для тренувального збору, і протягом місяця ми долали складний маршрут у Ла-Парві, де tragically загинув італійський спортсмен Маттео Францозо. У нас було 15 днів якісних тренувань з чудовими погодними умовами. Після цього я вирішив: якщо вже буду на Олімпіаді, то візьму участь у всіх дисциплінах.
Мої думки були доволі суперечливими. Мені було важко адаптуватися, адже я переживав, що можу не витримати напруги перед Олімпіадою. Ми виступали на Кубках Європи, де результати були не найкращими, але тут змогли продемонструвати свій потенціал.
Перед початком даунгілу мій батько намагався відмовити мене від участі в змаганні. Але я відповів: "Тату, назад шляху вже немає – тільки вперед!"
Після змагання я відчула справжній прилив емоцій, навіть зі сльозами радості на очах. Тато спочатку не вірив, що я зможу показати такі результати. Він все своє життя присвятив футболу, а не гірським лижам. Проте саме він став моїм першим тренером на лижах. Його підтримка безцінна — він завжди поруч і вірить у мене, як ніхто інший. Він робить все можливе для мого розвитку, і я щиро вдячна йому за це. Без його допомоги я навряд чи досягла б таких висот.
Я емоційно виснажений. Велике було переживання перед швидкісним спуском, і після - виплеск емоцій великий. Тепер мені треба відновитись не тільки фізично, а й емоційно, щоб готуватися до інших дисциплін. Чи будуть простішими технічні? Ні, на Олімпіаді не можна сказати, що буде простіше. Далі в нас - Super-G. Це теж швидкісна дисципліна, уже технічніша. Я вже більш підготовлений і на Super-G, і на гігант-слалом, і на слалом. Думаю, що далі буде ще краще.
Моєю найбільшою ідеєю для наслідування завжди був Марко Шварц. Він також брав участь у всіх дисциплінах, але, на жаль, два роки тому отримав травму, і тепер не виступає в швидкісних дисциплінах. Мені імпонує його скромність: він не прагне до публічності, просто залишається самим собою і демонструє вражаючі результати. Коли я відправився на свій перший чемпіонат світу серед дорослих, він тоді в усіх дисциплінах зайняв місце в топ-6. Я спостерігав за ним і думав: хотілося б досягти такого ж успіху.
"Я не ставив перед собою мету виграти Олімпійські ігри чи Кубок світу. Моя головна амбіція полягає в розвитку українського гірськолижного спорту. Я навіть не мріяв про участь в Олімпіаді. Моя мета полягала в удосконаленні свого рейтингу та техніки катання. Я просто виконував свою роботу, і в результаті Олімпіада прийшла до мене сама. Я зосередився на тому, щоб досягати високих результатів і достойно представляти свою країну на міжнародній арені", - поділився Дмитро.
