Металіст 1925 2.0: харківський клуб освоює нові горизонти та реалізує амбітні проекти - ЕКСКЛЮЗИВ

Катерина Бондаренко вирішила відвідати "день відкритих дверей" і змогла на власні очі все побачити.

Першого серпня команда Металіст 1925 перетворила свою базу на справжній куточок гостинності, провівши день відкритих дверей для медіа. Це захід об'єднав у собі живі тренування, екскурсії по інфраструктурі, неформальні бесіди на полі, офіційну прес-конференцію та приємні сюрпризи на завершення. Атмосфера була настільки невимушеною і дружньою, що цей день більше нагадував зустріч старих друзів, а не строго організований захід з чіткими часовими рамками.

У Металісті 1925 прокоментували, чи можуть виникнути проблеми для клубу через втечу футболіста за межі країни.

Мій день почався ще вдосвіта. Зібравшись, я вирушила на метро до станції "Харківська". Там, біля виходу, вже чекав клубний мікроавтобус, прикрашений символікою Металіста 1925, а номер авто завершувався знаковими цифрами "1925". Цей дрібний, але промовистий штрих одразу зарядив настроєм. Організатори подбали про логістику - з лівого берега журналістів централізовано доставили до бази. Вже о 10:15 ми були на місці.

Перше, що привернуло увагу - зелені поля й ранкова енергія команди. Ми встигли побачити фрагмент тренування - близько 15 хвилин, адже Младен Бартуловіч, головний тренер, просив не порушувати робочий ритм. Навіть за цей короткий час вловилась атмосфера: дисципліна, фокус, але без напруги. Замість офіційної картинки - живий робочий момент.

Після цього - короткий переїзд до місця, де зводиться нова арена. Тут уже готове поле з натуральним покриттям, а поруч активно добудовується повноцінний стадіон із гібридним газоном. Одна трибуна вже зведена, до кінця серпня планують завершити ще одну трибуну та освітлення - ті базові елементи, без яких не обійтись. А вже далі - роздягальні, підтрибунні приміщення, необхідні для комфортної інфраструктури. Поки що жіноча команда й команда U-19 змушені мандрувати по орендованих стадіонах, але клуб прагне дати їм стабільну базу. У планах - щоб на новій арені дозволили грати не лише дорослому складу, а й молоді.

Слід зазначити, що гібридне покриття на стадіоні повністю збігається з тим, що використовується на арені в Житомирі, де команда братиме участь у домашніх матчах цього сезону. Підопічні Бартуловіча вже встигли провести одне тренування на новому полі - це сталося напередодні. Цей збіг дійсно є випадковим. Рішення про обладнання гібридного газону на базі Металіста 1925 було прийняте ще до того, як стало відомо, що клуб переїде до Житомира. Однак така співпадіння виявилось дуже вдалим - адаптація до нового стадіону пройшла досить плавно. "М'яч рухається по-іншому", - відзначили представники клубу.

Повернувшись на базу, ми встигли зафіксувати момент завершення тренування. Волога на чолі гравців ще не встигла висохнути, але вони вже активно спілкувалися з журналістами. Ніяких обмежень чи формальностей – розмови відбувалися просто на полі, наповнені емоціями, жартами та усмішками.

Капітан Іван Калюжний поділився враженнями, зазначивши, що його команда змогла успішно виконати більшість завдань під час зборів, і він особисто помічає позитивну динаміку. "Жоден гравець не може бути впевнений у своєму місці в стартовому складі. Кожен день приносить нові можливості," - підкреслив він. Іван також звернув увагу на матч проти Борусії М, який, на його думку, став важливим тестом і продемонстрував потенціал команди.

"Особистих цілей у мене немає": Калюжний - про Металіст 1925, сенсацію з Борусією М і місце в стартовому складі

Свій коментар також висловив Артем Шабанов. Захисник підкреслив, що перед початком сезону в команді панує бойовий дух, хоча певне хвилювання також відчувається. "Тренер чітко окреслив свої вимоги до нашої гри. Ми прагнемо домінувати, а не підлаштовуватись під суперника," - зазначив він. Щодо зміни домашнього стадіону на Житомир, то, на його думку, це не створить жодних труднощів: "Ми відчуваємо підтримку, незважаючи на місце нашої гри."

"Не хочу поспішати з висновками, адже раптом..." - Шабанов ділиться своїми емоціями перед стартом та переїздом до Житомира.

І ось, ми плавно переходимо до теми головного тренера. Младен Бартуловіч зізнався: команда перебуває в процесі трансформації. "Ми вже багато зробили під час зборів, але все ще очікуємо на підсилення. Зміни в команді — це і виклик, і можливість. Ми прагнемо грати позиційно-атакувальний футбол з варіативністю. На кожній позиції хотілося б мати два-три варіанти", - підкреслив він. Коли ж мова зайшла про капітана, його відповідь була простою і зрозумілою: "Капітаном буде Іван. Я його обрав, і йому довіряю".

"Я вірю в нього": Бартуловіч призначив нового капітана Металіста 1925 та оголосив про нові трансфери.

Наступним етапом стала невимушена частина заходу. Ми перебралися до клубного офісу, де нас зустрічав фуршет. Але це не був звичайний обід — це була неформальна частина нашої зустрічі. Спілкування, жарти та легкі натяки на закулісся створювали атмосферу, схожу на ту, що панує у театральних кулуарах перед прем'єрою.

Прес-конференція стала офіційним підсумком подій. У залі зібралися Младен Бартуловіч, Іван Калюжний, Ілля Крупський та віце-президент клубу Юрій Коротун. Обговорювалися важливі питання: ситуація з Сидоровим, якому надали майже два тижні для пояснень та повернення в Україну — в іншому випадку контракт буде односторонньо розірвано з фінансовими наслідками; руйнування молодіжної інфраструктури через війну та амбіційні плани її відновлення, щоб залучати молодих вихованців до основної команди; можливі фінансові стимули для гравців, зокрема, премії за матчі проти команд з топ-четвірки. Хоча рішення ще не ухвалене, у клубі визнають, що ця ініціатива отримала підтримку від гравців.

Обговорювали також клубні аксесуари — футболки, черги за ними та обмежений тираж. Учасники навіть жартували про те, хто з гравців найшвидше реагує на "фанатські запити".

Звісно, не обійшлося без жартів. Коли Калюжного запитали про матч його колишньої команди Олександрії проти Партизана, він усміхнувся і сказав: "Їм просто не вистачило Івана".

Особливо емоційною стала репліка Іллі Крупського: "Тут я відчув, що потрібен". А ще - фраза, яка промайнула між рядків, але запам'яталась: "Ми не засмутимось, якщо цього сезону будемо першими чи другими". Мабуть, саме в таких напівжартівливих фразах і криється справжній настрій команди.

На завершення - символічні подарунки: шарфи, блокноти, футболки у брендованих пакунках. Утім, найцінніше, що повіз зі собою кожен із присутніх, - це відчуття відкритості, довіри й атмосфери, де до медіа ставляться не як до посторонніх. Цей день став нагадуванням, що футбол - це не лише про матчі, а й про живе спілкування, колективні емоції та віру в спільну справу. І вже знайомим маршрутом ми вирушили назад - до метро "Харківська". Усміхнені, трохи втомлені, але з відчуттям, що цей день справді був особливим.