"Моральні деграданти" ФІФА: Наслідки ігнорування історії
У нинішньому комерційному світі ні для кого не секрет, що спорт став невід'ємною частиною глобальної економічної системи, де заробіток, а іноді й надприбутки, стали основною метою. Яскравим прикладом цього є світовий футбол, керівництво якого, прагнучи збільшити фінансові надходження, постійно створює нові турніри та розширює кількість учасників у ключових змаганнях. Це, у свою чергу, призводить до зростання доходів від продажу телевізійних прав та реклами. Представники футбольної індустрії не цураються навіть політичних або, іноді, відверто кримінальних угод. Всі пам’ятають, як гучно завершили свої каденції колишній президент ФІФА Йозеф Блаттер та глава УЄФА Мішель Платіні. Одним з епізодів кримінального розслідування проти цих високопосадовців стала корупційна схема, пов'язана з вибором країни-господаря Чемпіонату світу з футболу 2018 року. Як відомо, цей турнір відбувся в Росії, незважаючи на численні заклики міжнародної спільноти, яка вважала, що агресор, що силоміць змінює кордони інших країн, не має морального права приймати таку важливу спортивну подію. Проте, наступник Блаттера, здається, вирішив ще більше зануритися в цю аморальну гру.
Нещодавно стало відомо, що Джанні Інфантіно, який минулого грудня вручив американському президенту Дональду Трампу вигадану "премію миру ФІФА", що була створена спеціально для жеребкування фінальної частини ЧС-2026, знову вирішив підкреслити свою лояльність до путіна та його терористичного оточення. Він заявив, що відсторонення Росії від міжнародних змагань "не принесло жодної користі" і "лише підсилює ненависть". Якщо відійти від емоційного аспекту його слів і зосередитися на фактах, то можна зазначити, що таке твердження є нелогічним. Адже Росія на сьогоднішній день є джерелом ненависті по відношенню до тих народів, які не бажають повертатися до "русского мира" та не підтримують імперські амбіції путіна, якого розпад Радянського Союзу вважається "найбільшою трагедією сучасності". Реакція Української асоціації футболу не забарилася, а також відреагував міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, який справедливо охарактеризував керівництво ФІФА як "моральних дегенератів". "679 українських дітей ніколи не зможуть грати у футбол — їх вбила Росія. І вона продовжує вбивати, тоді як моральні дегенерати пропонують зняти заборони, незважаючи на те, що Росія не зупинила свою агресію. Майбутні покоління будуть дивитися на це як на ганьбу, подібну до Олімпійських ігор 1936 року," — підкреслив він. Варто зазначити, що згадка про Олімпіаду в нацистській Німеччині є цілком доречною і відповідає сучасній ситуації. І ось чому.
Насамперед, слід відзначити, що Німеччина була серед тих держав, які були усунуті від участі в Олімпійських іграх 1920 і 1924 років через їхню роль у розв'язанні Першої світової війни. Оскільки війна завершилася в 1918 році, можна вважати, що це було своєрідне "відстрочене покарання", проте воно дійсно відбулося. Олімпійські ігри 1936 року проходили в період, коли нацистський режим вже утвердився у владі і почав активно зміцнювати свої позиції, в той час як економіка Німеччини стрімко зростала, готуючи країну до нової війни. Ця війна розпочалася через три роки, зокрема через нерішучість і короткозорість міжнародної спільноти, яка, замість того щоб вжити заходів проти потенційного агресора, що вже відкрито демонстрував свої домагання до інших народів і територій, обрала політику, що...
Яка дуже нагадує якраз те, що нині відбувається в певних сенсах відносно путінської росії, і не тільки в спорті, а, наприклад, в культурі. Ці "общєчєловєкі" на кшталт Інфантіно та йому подібних мали б пам'ятати, наприклад, те, що саме під час Літньої Олімпіади-2008 в Пекіні та Зимової Олімпіади-2014, яка відбувалась в російському Сочі, росія здійснили два акти агресії та захоплення територій, відповідно, Грузії та України. Мабуть, цих паралелей вже було б достатньо для прийняття рішень щодо тотального відсторонення всього російського, а тепер і бєларуського, в будь-якому форматі, навіть в так званому "нейтральному". Але, як кажуть, історія вчить тому, що нічому не вчить.
Повертаючись до рішення Міжнародного олімпійського комітету про проведення Олімпійських ігор 1936 року в Берліні, варто зазначити, що, за інформацією сучасників, почесний президент комітету, барон П'єр де Кубертен, автор знаменитого висловлювання "О, спорт! Ти - мир!", зіткнувся з фінансовими труднощами. Як пізніше розповідав один із членів МОК від Німеччини та голова організаційного комітету цих Олімпіад, він змушений був продати Гітлеру права на проведення ігор за 10 тисяч рейхсмарок, що відповідало приблизно 12,3 тисячам швейцарських франків. У ті часи це була значна сума.
Безсумнівно, сучасні спортивні підприємці оперують значно більшими фінансовими обсягами, ніж раніше, навіть якщо враховувати валютні коливання. Це не просто десятки тисяч або мільйони, які "не мають запаху". Цього тижня розпочинається нова Зимова Олімпіада, і хто може запевнити, що кремлівський лідер знову не вчине щось подібне до тих подій 2008 та 2014 років? В Україні йому не вдається багато, окрім атак на енергетичну інфраструктуру та житло цивільних. Проте є численні сигнали, що Москва готує нову "гібридну операцію" щодо країн Балтії. Нещодавно Медведєв, близький до Путіна, заявив про "неминучість глобального конфлікту із Заходом". Цікаво, що про це думає не зовсім шанований Інфантіно? Він вже не вперше повторює, що санкції проти Росії ось-ось скасують. Можливо, частота його заяв залежить від певних фінансових вливань з Москви? Хоча обґрунтувань для цього немає, але здається, що рано чи пізно цей персонаж залишить свою посаду з не меншою ганьбою, ніж Зепп Блаттер. А можливо, навіть з більшою, адже корупція та системна підтримка країни-агресора через подібні заяви — це різні речі, і наслідки їх значно ширші, ніж просто футбол чи весь спорт загалом.
