"Я прагну стати тією чарівною жінкою, яка святкує свій шлюб у РАГСі", - ділиться акторка та модель Наталія Музичко, розповідаючи про труднощі, з якими стикається під час великої війни.
В останній декаді березня на глядацькі екрани вийде п'ятий сезон відомого серіалу "Розтин покаже". Які особливості та цікаві моменти запам'яталися під час зйомок?
-- Вони відбувалися влітку 2025 року і проходили в дуже комфортному режимі. Пам'ятаю, коли мене запросили на "Розтин", це було як ковток свіжого повітря. Це був мій перший великий досвід участі у кінопроєкті після початку великої війни. Як завжди, під час роботи було багато нових знайомств та гумору. Навіть попри складні умови, в яких ми зараз живемо. Звичайно, були й тривоги під час роботи. А в один з ранків стався приліт, який зачепив будівлю, в якій ми знімали. Довелося на тиждень зупинити роботу.
-- Чи можна звикнути на п'ятий рік великої війни до тривог?
Ні, у мене навіть з'явилися панічні атаки. Коли чую сирену, не біжу в укриття, але відчуваю сильний нервовий напруження, у мене починається тахікардія. Чесно кажучи, я не хочу звикати до таких умов. Хоча, коли довго немає тривог, починаю нервувати від тиші. Іноді прокидаюся вночі, чекаючи на тривожний сигнал. На жаль, ця травма залишиться з нами назавжди.
Чи не вважаєте, що, вирушивши з Києва на початку війни у 2022 році, ви зробили правильний вибір, повернувшись назад?
У березні 2022 року я разом із сином вирушила за кордон, адже ситуація в країні була вкрай напруженою. Ми поїхали до моєї середньої доньки, яка вже давно оселилася в Німеччині. Проте, незважаючи на те, що там було безпечно, я відчувала величезну ностальгію за домом і не змогла залишитися там більше п'яти місяців. Виник парадокс: перебуваючи за кордоном, я відчувала більше тривоги, ніж вдома. Не можу точно пояснити, чому так, але в Києві я почуваюся спокійніше. Нещодавно я відвідала старшу доньку, яка мешкає в Естонії. Кожного разу, коли на телефон приходили повідомлення про повітряну тривогу у Києві, я починала панікувати, хоча фактично перебувала в безпеці.
Можливо, варто було б залишити все й залишитися за межами країни через сина...
Єгор сам вирішив так не робити. Тут його батько, близькі друзі та улюблений футбол. Він виступає за юнацьку команду київського "Динамо" на професійному рівні і прагне побудувати свою кар'єру саме тут. Я впевнена, що мій син стане зіркою українського, а можливо, й світового футболу.
Чи ваші дочки вибрали кар'єру в творчих сферах?
-- Моя старша донька є талановитою художницею та працює як майстриня татуювань. Вона здобувала освіту в університеті в Польщі. Середня донька обрала кар'єру фінансистки. Жоден з моїх дітей не повторив мій шлях.
Проте ви не стали акторкою миттєво.
-- Я за професією вчителька російської мови та літератури та англійської мови. Я вступила до університету у 1993 році, і цей факультет вважався дуже престижним. З першим чоловіком ми жили в Естонії, Таллінні. Там народилися мої доньки. Там я починала як модель. Потім працювала на російському радіо як ді-джейка. Коли ми з чоловіком розійшлися, повернулася до Києва, продовжувала зніматися у рекламі, мені почали пропонувати маленькі ролі у серіалах. Врешті я виявилася талановитою ученицею та досить швидко опанувала професію акторки.
Що для вас стало моментом "стоп" 24 лютого 2022 року?
Тоді було багато різноманітних проєктів і репетицій. Але в один момент усе зупинилося. Коли я повернулася до Києва в серпні, у вересні ми вже почали готувати нову виставу. Щоб не втратити розум, актори адаптувалися до нових умов. Всі розуміли, що людям потрібно відволіктися від буденності, тож відвідування театру стало більш популярним. І ми, актори, також знаходимо спосіб розслабитися і отримати якусь фінансову підтримку.
-- Що зараз вам надає сил?
Я прийняла рішення пристосовуватися до того, що пропонує мені Всесвіт. Можливо, я могла б вирушити у подорож, але вирішила залишитися. Я завжди дивлюся на життя з оптимізмом і вірю в краще. Щастя полягає в простих моментах: прокидатися знову живим, насолоджуватися ранковою кавою, проводити час з друзями. Це і є те, що підтримує мене.
Яким було життя до початку вторгнення?
-- Я мала великі кар'єрні амбіції, будувала плани на майбутнє. Хотіла розпочати свій бізнес. Але зараз все відійшло. Просто займаюсь виживанням і ловлю кайф від дрібниць.
Чи зможе це протривати тривалий час?
-- Залежить від ментального здоров'я та сили кожного. Я розумію, що треба, як Мюнхгаузен, витягати себе із сьогодення за волосся, бо не знаєш, коли настане твій останній день. Звичайно, як раніше, вже не буде. Війна змінила нас ментально. На жаль...
Чи залишились у вас бажання, які все ще не здійснилися?
Чим більше я дорослішаю, тим ясніше усвідомлюю, що мрії варто втілювати в реальність. Моя мрія — жити в мирній Україні, адже саме тут я відчуваю свою силу. Бажаю, щоб мої діти мали можливість насолоджуватися найкращим життям. У своєму списку бажань я зазначила поїздку на Мальдіви і купівлю гаража для автомобіля. Коли настане час, сподіваюся, що у мене буде достатньо фінансів для підтримки себе і для косметичних процедур. Мрію брати участь у цікавих проєктах та добре висипатися.
А що ви скажете про любов?
У мене це є, але я не прагну робити це публічним. Пригадала, що до початку війни в мене виникла ідея створити салон для оренди весільних суконь. Це досить нестандартно, і, можливо, з часом я її реалізую. Крім того, мені хотілося бути тією жінкою, яка проводить церемонії для молодят. Виявилося, що для цього необхідна юридична освіта. Але ця мрія залишилася зі мною — стати тією гарною жінкою, яка проводить реєстрацію шлюбів у РАГСі.
У недавньому ексклюзивному інтерв'ю для "ФАКТів" акторка Ольга Атанасова, що виконала роль баристи у фільмі "Розтин", поділилася своїми переживаннями, включаючи страхи, напад дронів "Шахед" на її житло та відчуття виснаження від війни.
