Ніколи більше, або Як Карпати знову потрапили в ту ж пастку.
Досліджуємо, що коїться в знаменитих "Карпатах".
В таких випадках прийнято казати, що "їм пороблено". Львівські "Карпати" насилу, ціною загибелі невинної жінки під колесами позашляховика і власної клінічної смерті пережили епоху Димінського і всіх пов'язаних з нею лисих і волохатих самодурів. Здавалося, гірше бути вже не може і вороття назад немає. Всі, хто перетинався у футбольних і нефутбольних справах із власником відроджених "Карпат" Володимиром Матківським, називають його порядним чоловіком. Додаючи, що хоч у футболі він не надто розбирається, але віддає належне авторитетові легендарного кубконосного колективу, який 18 січня відсвяткує 63-річчя з часу заснування.
Суть у тому, що ледве львів'яни піднялися з забуття та повернулися під керівництвом Мирона Маркевича до Прем'єр-ліги, як навколо клубу з'явилася безліч як штатних, так і позаштатних консультантів. Вони вміють майстерно говорити про "білдап" і підкріплювати свої слова ілюстраціями на планшетах. В той же час, досвідченого тренера, який вже вп'яте очолив команду, знову залишили осторонь.
Слід зазначити, що футбольне середовище у Львові має свої унікальні особливості. Це підкреслювали також представники команди, яка в 1969 році здобула єдиний справжній трофей в історії клубу - Кубок СРСР. Як тільки один з тренерів або керівників починає досягати успіху, навколо команди одразу з'являється чимало "доброчинців", які поспішно діляться своїми думками про те, що не так у команді, хто з її членів не відповідає вимогам і як можна покращити її гру.
Цікаво, що всі ці чутки мали однаковий вплив на керівників компартії в 70-х, як і на сучасних діячів, незважаючи на можливість вільного доступу до інформації. Єдиним винятком в цьому контексті був пан Димінський. Однак, слід зазначити, що Петро Петрович ніколи не сумнівався у своїй величі. Він виставляв "Карпати" на посміховисько для всієї країни через свою впертість, але залишався непохитним у своїх переконаннях. Аферисти, зі своїми різними "фішками", могли лише діяти в межах заданих ним рамок, сподіваючись, що пан Димінський не охарактеризує їхні витівки як "аферу". Як казав Віктор Федорович, "я вам нє завідую".
Вада Володимира Матківського, як кажуть наближені до нього люди, в тому, що він надмірно гнучкий. Не в бізнесі, а саме у футбольних питаннях, де він є людиною новою. То начебто й мало бути позитивом, що нинішній власник "Карпат" не цурається прислухатися до порад як людей зі світу футболу, від колишніх гравців до власника "Руха" Григорія Козловського, топ-менеджменту УАФ і ультрас команди. Він слухає різні думки, а на їх основі приймає рішення. Які, на жаль, з огляду на невеликий досвід у цій сфері, не завжди виявляються вдалими з огляду на дальньотермінову перспективу.
У Львові футбольний істеблішмент має свої особливості: місцевих гравців тут часто критикують значно жорсткіше, ніж приїжджих. Свої, як правило, є скромними та ввічливими греко-католиками. Пригадайте, як Ігорю Худоб'якову, який зіграв понад 300 матчів за команду, не пробачили його дружини Іри слів про "позакривали писки і забули дорогу на стадіон", і тепер він фактично перетворився на персону нон-ґрата на "Україні". Або ж погляньте на Мирона Маркевича, який здобув популярність у Харкові та Дніпрі, але в рідному Львові його часто принижують. Хоча він здобував бронзові медалі та виходив у фінал Кубка країни, співпрацюючи з суддями та домовляючись з суперниками, після повернення до команди, яка відродилася, мав один із найсильніших складів у першій лізі, але не зміг продемонструвати ту гру, яку хочуть бачити справжні цінителі футболу з вулиць, що пахнуть шоколадом.
Чи варто здивуватися, що за 16 років правління Димінського "Карпати" зазнали змін у тренерському складі 25 разів? Деякі з цих фахівців, такі як Маркевич, Дячук-Ставицький і Ходукін, приходили і йшли назад неодноразово. Олег Лужний, хоча й отримав призначення, так і не провів жодного офіційного матчу на чолі команди. Упродовж всього 63-річного існування клубу лише чотири тренери мали можливість працювати з "Карпатами" протягом трьох сезонів: Ернест Юст, який приніс кубковий успіх у 1969 році, Маркевич, володар Copa del Sol Алєґ Кононов та Юрій Дячук-Ставицький. І це все.
Як незбагненною для загалу влітку 2024-го була відставка Маркевича, так само за межею здорового ґлузду є нинішнє звільнення пташеняти Pass Владислава Лупашка, якому, мов Христові ще на старті нинішнього чемпіонату співали осанну, відзначаючи вражаючу якість гри, а наприкінці осінньої частини зійшлися в одноголоссі "розпни його". Причому найчастіше по різних полюсах протягом нетривалого часу кидало одних і тих же людей.
Команда "Карпати" під керівництвом Лупашка значно перевершувала колектив Маркевича за рівнем комплектації. Здавалося, що злиття двох львівських клубів повинно було посилити "зелених левів", проте насправді більшість гравців з "Руха" не змогли проявити себе у "Карпатах". Маркевич, в інтерв'ю Олександрові Гливинському, зазначив, що після цього об'єднання Львів втратив унікальну можливість створити, напевно, першу в історії команду, яка б акцентувала увагу на вихованцях місцевого футболу. Але на практиці Лупашко більше покладався на іноземних гравців, серед яких особливо виділявся Бруніньо. Проте, незважаючи на це, у команди простежувався певний стиль гри.
Важко визначити, які саме очікування покладали на команду ті, хто мав вплив на тренерське майбутнє Лупашка. Також залишається незрозумілим, чи були ініціатором численних трансферів за останні півтора року саме тренер. Висловлювання Маркевича говорять самі за себе.
Минулого року клуб уклав контракти з приблизно десятком футболістів з різних країн. "Хочу відзначити, що 80% з них виявилися не на висоті," - заявив Мирон Богданович в інтерв'ю для Meta.ua. "Цих іноземців намагалися інтегрувати в команди, коли я був головним тренером. Тому я б порадив президентові уважно розглянути всі ці ситуації. Це справжній обман. Це "сміття", вибачте за вислів, потім хотіли впровадити в "Полісся", коли команду очолював Імад Ашур. Але, на щастя, президент Геннадій Буткевич вчасно зупинив ці маніпуляції. Отже, ми знову повернулися до "Карпат". В цій справі були задіяні Гліб Корнієнко, Глєб Платов, а головним ініціатором усіх цих схем виступав генеральний директор клубу Андрій Русол."
Рік тому Русол в інтерв'ю для Tribuna.ua зазначав, що метою "Карпат" є досягнення певного рівня, з якого команда могла б постійно претендувати на єврокубкові змагання. Цікаво, чи поділиться Андрій Анатолійович інформацією про те, чи вдалося досягти цього рівня у своєму анонсованому інтерв'ю з прес-службою клубу. У будь-якому випадку, "Карпати" під керівництвом іспанського тренера Франсіско Фернандеса, який раніше працював з декількома командами Сегунди, готові розпочати наступ на зону єврокубків.
Кажуть, що до тренерського трансфера причетний український іспанець Роман Зозуля. В новітній історії "Карпат" таке теж уже було. Тільки іспанський вектор ще за часів Димінського "Карпатам" задав інший "піренейський" фахівець - віце-президент клубу Олег Смалійчук. Тоді львів'янами в якійсь хворобливій агонії керували Серхіо Наварро і Даріо Друді. Докерувалися до того, що в Кубку України команда програла друголіговому "Прикарпаттю", чим спровокувала лють рідних фанатів, котрі збиралися влаштувати з командою і тренерами розправу безпосередньо на полі івано-франківського стадіону "Рух".
Смалійчук залишався вірним обраному курсу до завершення свого терміну в "Карпатах", після чого він призначив португальця Жозе Морайша та іспанця Фабрі на тренерські посади команди. Це дало свої результати. Незабаром після цього "Карпати" зникли з українського футбольного горизонту, але згодом відродилися, наче очистившись від недобросовісних елементів, і тепер знову звертають увагу на іспанський напрямок.
Найцікавіше, що нового тренера супроводжуватимуть одразу сім асистентів. Одного з них він привезе до Львова особисто, а решта шести дістануться йому у спадок від Лупашка. Незважаючи на звільнення попереднього наставника, вони проявили неабияку принциповість. Єдине, де кількість помічників більша, це команда Арди Турана в "Шахтарі", де працює цілих вісім асистентів, включаючи двох тренерів воротарів. Семеро допомагають Русланові Ротаню в "Поліссі". У "Динамо" під керівництвом Ігоря Костюка асистентів чотири, а у Віталія Пономарьова в ЛНЗ - п'ятеро. Чи не здається вам, пане Матківський, що вас підганяють через будь-які дрібниці?
