Ребров отримує свій останній шанс.
Тренер національної збірної України не справляється зі своїми обов'язками.
Збірна Бельгії завжди була складним опонентом для наших команд. Все почалося під час фінальної частини Кубка світу 1986 року. Тоді радянська команда вирушила до Мексики, яка приймала цей престижний турнір. Основу команди складали гравці з України, а очолював їх київський тренер Валерій Лобановський. Після поразки бельгійцям у матчі 1/8 фіналу він зізнався, що не може зрозуміти, як так сталося, що команда "відпустила" суперника.
На той момент СРСР, маючи найкращу клубну команду світу - київське "Динамо", - вважався фаворитом турніру. Час Бельгії настане за майже три десятиліття. Тоді у країні виросло ціле покоління супертопових футболістів. І якщо 2014-го команда Едена Азара та Кевіна Де Брейне неочікувано програла чвертьфінал Аргентині, то за чотири роки вона обіграла на цій же стадії Бразилію і в підсумку посіла третє місце.
За бронзові нагороди трофеїв не дають. Але дивно чути твердження, що золоте покоління бельгійського футболу себе не реалізувало. Перше місце - воно одне. У світі достатньо визнаних футбольних грандів, які і здобувають золоті нагороди. Часи Данії та Греції, які вигравали Євро 1992-го та 2004 року відповідно, минули.
Ще однією важливою обставиною є те, що після 2018 року бельгійська команда, як і очікувалося, пережила спад. Зокрема, капітан команди Еден Азар значно знизив свої результати, а легенда захисту Венсан Компані завершив свою кар'єру. Сучасний склад команди в значній мірі залежить від двох ключових гравців - півзахисника Кевіна Де Брейне та нападаючого Ромелу Лукаку.
Коли збірна України отримала у суперники Бельгію в матчах, що вирішували вихід до найвищого дивізіону Ліги націй, це спровокувало обережний оптимізм. Незважаючи на те, що наше "золоте" покоління футболістів не продемонструвало своїх найкращих якостей, результати були далекі від бажаних. Провал на Євро-2024 та невпевнені виступи в Лізі націй, зокрема поразка від збірної Албанії, змушували нас критично оцінювати шанси у протистоянні з суперником, який зміцнив свою тренерську позицію напередодні матчів. Тим часом Сергій Ребров залишався на чолі команди, проте до його роботи виникло чимало запитань. Після поразки від бельгійців за підсумками двох зустрічей ці сумніви лише зросли.
У першому матчі в Бельгії, який формально проходив на «домашньому» полі в іспанській Малазі, збірна України здобула перемогу з рахунком 3:1. Цей поєдинок знову показав недоліки в стартовій стратегії тренерського штабу нашої команди. Підопічні Реброва продемонстрували мляву гру в першій половині зустрічі, що призвело до пропущеного гола від Лукаку. Ситуація не змінилася й після перерви. Проте, пресинг Гуцуляка на правому захиснику бельгійців та необхідність переведення Зінченка на фланг стали вирішальними моментами. Гравець "Арсеналу" має неабиякі навички для гри в цій позиції, незважаючи на те, що за своєю футбольною природою є півзахисником. Українці зуміли забити три м'ячі всього за 12 хвилин, і цей відрізок часу став найяскравішим у їхній грі.
Напередодні повторного поєдинку виникло чимало сумнівів щодо можливого успіху. Усі добре пам’ятають, що збірна України зазвичай не здатна якісно виступати у двох матчах за три дні. Згадувалися ігри плейоф за вихід до Кубка світу-2014, коли ми програли Франції в Парижі з рахунком 0:3 після перемоги у Києві 2:0. Я мав можливість поспілкуватися з тодішнім головним тренером Михайлом Фоменком. Він пояснив паризьке фіаско словами: "Ми програли всю боротьбу". Але навіть Фоменко, який завжди підходив до справи раціонально, вирішив випустити на "Стад де Франс" атакувального півзахисника Безуса, сподіваючись здобути важливу виїзну перемогу. А Ребров, прихильник атакуючого стилю гри, зосередився на захисті "домашнього" результату, аби зберегти здобуту перевагу.
Нічого з цього не вийшло. Хоча до 70-ї хвилини гра була в нічию 0:0. Але важко змагатися, лише обороняючись. Рано чи пізно настає фізична та психологічна втома. І тоді виграти ту саму боротьбу, про яку згадував Фоменко, стає неможливо, особливо проти такого потужного гравця, як Лукаку, який при рахунку 1:0 на користь бельгійців забив ще двічі.
Після матчу Реброву нічого не залишалося, як торочити про неважливість турніру. Хоча сам підхід до протистояння з Бельгією був надсерйозний - зміщення туру національного чемпіонату, оптимальний, наскільки це можливо, склад на всі поєдинки. Тренер настільки не виправдовує очікувань, що будь-яка перемога для нього надцінна. Поки що їх немає. І останній шанс втриматися на посаді - пройти кваліфікацію до фінальної частини Кубка світу-2026, яка розпочинається у вересні.
