Щасливе свято та радісний рік Анатолія Дем'яненка.
Натхненна гра й голи лівого захисника стали уособленням київського Динамо зразка чемпіонського 1985-го
Коли за підсумками футбольного сезону титул найкращого гравця здобуває захисник, це часто-густо викликає низку запитань - щодо кола лауреатів, їхніх команд, рівня змагань тощо. Лише в окремих випадках подібне визнання позначене печаткою абсолюту. Лаври Анатолія Дем'яненка в радянському референдумі 1985-го - саме з таких, безумовних, безапеляційних, безперечних.
Саме 40 років тому перемога лівого захисника киян стала символом колективних зусиль команди, що прагнула визначити та вдосконалити нові стандарти тотального футболу — гри, яка випереджала свою епоху.
"Торішнє десяте місце суттєво вдарило по нашому самолюбству, тож зараз усі в бій рвуться, - казав Анатолій у квітні того року, коли Динамо несподівано для багатьох вийшло на рейд під вітрилами свіжої, видовищної та ефективної гри. - Сезон тільки розпочався, важко загадувати, як усе складеться, але, гадаю, переможний дух у команді відроджується. Ми скучили за великими успіхами".
Дійсно, після відступу 1983 року та цілковито невдалого наступного сезону прагнення гравців "Динамо" до лідерства викликали величезний інтерес. Чітко було видно, що під керівництвом Лобановського сформувався амбітний колектив з великим потенціалом. Серед старожилів, таких як Блохін, Безсонов, Балтача та Баль, знову відчувалася молодість, а колишні дублери Рац і Яковенко нарешті отримали статус основних гравців. Заваров продемонстрував нові грані свого таланту, а новачки Бєланов і Яремчук відмінно адаптувалися в команді.
Але найбільшу увагу привертав Дем'яненко. Невтомністю. Всюдисущістю. Результативністю. Він регулярно забивав і раніше, але тут голи пішли наче з конвеєра: на розкислих газонах і на синтетиці, в рідних стінах і на виїзді, в клубі й у збірній.
Він старанно виконує не лише свої основні обов'язки на фланзі захисту, але й завжди готовий приєднатися до атак під час першої ж можливості. У цих ситуаціях він, безперечно, демонструє свої навички навіть краще, ніж багато гравців, які зазвичай позиціонуються як нападники. Так описував "весняного" Дем'яненка "Спортивна газета", найвідоміше спортивне видання України епохи СРСР. Дійсно, Анатолій належить до категорії універсальних гравців, здатних виконати практично будь-яке завдання, поставлене тренером. Коли він починає свою атаку з м'ячем, захисники суперника іноді не можуть зупинити його навіть у трьох.
У цьому сезоні Дем'яненко вже тричі відзначився голами у складі Динамо, а також забив у матчі збірної Союзу проти австрійців. Це підтверджує, що під час підготовки до сезону киянин працював надзвичайно старанно. Сподіваємось, що в наступних іграх Дем'яненко продовжить радувати нас своєю вражаючою грою.
"Не секрет, що мій удар правою ногою виявляється більш потужним і точним, ніж лівою, - ділиться своїми спостереженнями динамівський футболіст Фігаро. - Валерій Васильович Лобановський завжди радить: коли настає вдалий момент, слід швидко зсунутися праворуч і виконати удар 'робочою' ногою. Вдосконаливши свої навички, я почав шукати можливості для ударів не лише з м'ячем, але й без нього, передбачаючи, що партнери в атаці будуть віддавати пас саме в цю зону. Завдяки цьому вдається забивати голи найрізноманітнішими способами: як із далекої відстані, так і після індивідуальних проходів, а також зі добивань."
За його словами, Дем'яненко без жодних вагань і сумнівів сприйняв запропоновані тренерами функції "господаря лівого флангу", активувавши навички, здобуті замолоду: в юнацькому футболі й у нападі залюбки виступав, і в півзахисті. Для Лобановського така багатопрофільність одного з лідерів команди стала ще одним козирем.
"У Дем'яненкові яскраво втілюється мрія тренера про універсального гравця, який може бездоганно адаптуватися до будь-якої тактичної позиції в залежності від ситуації. Завдяки цій здатності Анатолій сьогодні безперечно є найкращим футболістом в країні", - зазначив Метр.
"У київському Динамо ми активно працюємо над прогнозуванням майбутнього, адже без цього неможливо рухатися вперед, - підтримав свого тренера Толя. - Наша "освіта" ґрунтується на перегляді відеозаписів матчів провідних клубів і збірних. Кожен може переконатися, що футбол стрімко розвивається, розширюючи тактичні можливості і підвищуючи універсальність навичок усіх польових гравців... Крім того, можливо, має значення й те, що я за натурою активний і завжди прагну бути в центрі подій, частіше взаємодіяти з м'ячем."
Ближче до завершення сезону, вже маючи титул чемпіона та володаря Кубка СРСР, Дем'яненко, відповідаючи на запитання журналістів про своє гольове чуття, поділився спогадами: "На останньому тренуванні перед фіналом Кубка проти донецького Шахтаря ми з декількома партнерами відпрацьовували удари з різних відстаней. І в наступний день, виходячи на поле, я відчував внутрішню впевненість, що не повернуся без гола. Коли суддя призначив штрафний удар у ворота суперника, я розбігся і з усієї сили пробив. І, повірте, я зовсім не здивувався, побачивши м'яч у сітці!"
Цей фінал став для киян найважливішим матчем за останні два з половиною роки. Ганьба від вилучення з Кубка УЄФА восени 1983 року, яке стало результатом рішення Лобановського, що залишив команду під керівництвом свого давнього асистента Юрія Морозова, супроводжувалася лише сьомим місцем у чемпіонаті. Наступного сезону Динамо вперше за 14 років залишилося без участі в єврокубках! Проте, оновлена команда знову отримала можливість повернутися на міжнародну сцену.
Гол Дем'яненка з вільного удару, що забезпечив перемогу, безсумнівно, увійшов до числа найяскравіших моментів динамівських матчів того часу.
"Якась незрозуміла інтуїція підказала мені: вперед, Толю! - поділився автор цього "маленького дива" в ексклюзивному коментарі для ЧЕМПІОНА. - Поряд з м'ячем обговорювали тактику наші "експерти" штрафних ударів - Блохін, Кузнецов, Яковенко та Безсонов. Я підійшов до них і несподівано для себе висловив досить впевнене бажання: дайте мені можливість виконати удар. Я оцінив ситуацію - воротар донецької команди Валентин Єлінскас трохи змістився праворуч, тому я направив свій удар у лівий верхній кут. І вже через мить опинився в обіймах товаришів по команді."
Півстоліття тому команда Динамо здобула перемогу над Баварією, представляючи... Українську Народну Республіку.
Ось хто впевнено спростовує думку про те, що неможливо осягнути неосяжне, - зазначив капітан Динамо Сергій Балтача в традиційному інтерв'ю для тижневика "Футбол-Хоккей" у рубриці "Капітан про своїх товаришів". - Формально Анатолій виконує роль лівого захисника, але хто може точно визначити його справжнє амплуа? На полі він присутній скрізь: завжди там, де м'яч, де напружена боротьба, де можна проявити свою майстерність. Його прогрес у грі вражає, а внесок у командні дії настільки значний, що я наважуюсь назвати його призначення - він ЛІДЕР. Саме він став лідером у київському клубі.
Коли Балтача потрапив до лікарні, капітанська пов'язка перейшла до Дем'яненка. Він виводив своїх товаришів на стартовий матч Кубку володарів кубків у Нідерландах. Саме він забив єдиний гол у ворота місцевого Утрехта, зменшивши відставання до мінімуму. У повторній грі команда Динамо здобула впевнену перемогу з рахунком 4:1, заклавши основи традиції цього розіграшу: кожного суперника обігравати принаймні в одному матчі з розгромним рахунком.
Як згадував згодом Анатолій, поразка від Утрехта стала приводом для палкої розмови в роздягальні. З рефреном - а чи не виявилися всі претензії команди на звершення банальним струсом повітря? Подібні дискусії виникали й після домашньої невдачі з Торпедо в березневій дуелі третього туру, й на початку другого кола чемпіонату. Й напередодні одного з ключових боїв осені - зі Спартаком у Москві. Там, під дощем, на важкому полі "Лужників" гості здобули стратегічну "суху" перемогу, один із двох голів - на рахунку Дем'яненка, лідера, капітана, універсала, стріляючого захисника.
А також – пророк! Відповідаючи на запитання кореспондента видання "Вечірній Київ", Толя уявив собі футбол 2000 року, створивши власний образ:
Це стане справжнім змаганням атлетів. Футболісти бігатимуть так само швидко, як Валерій Борзов. Вони прийматимуть рішення миттєво, адже суперник не залишить часу на роздуми. На полі розгорнеться жорстка боротьба, а майстерність обігравання виглядатиме недоречною. Гру контролюватиме електронний арбітр — об'єктивний, безпомилковий, але позбавлений емоцій...
Його зауваження про те, що він буде радий помилитися, зовсім не применшує значення його прогнозу, який залишається актуальним і в нашій сучасній епосі. Кріштіану, Мбаппе, Дембеле – кожен з цих гравців здатен скласти гідну конкуренцію олімпійським спринтерам. Миттєвість думки вже давно набула швидкості, а навіть бездушний механізм VAR став повноправним учасником футбольного процесу.
Безумовно, такі майстри, як Роналдо, Роналдіньйо та Мессі, спростовують думки про те, що фізична сила переважає над технічною майстерністю. Проте, якщо зосередитися на чемпіонаті України, то експертна думка Анатолія Дем'яненка буде виглядати абсолютно коректною.
Щоб відзначити її знаком якості, ще одним зразком відповідей найкращого футболіста 1985 року стало його розповідь про те, як виглядає його щасливий день.
"У моєму житті було чимало значних моментів, але вважаю, що найважливіший ще попереду. Сьогодні київське Динамо вдруге в історії виграє Кубок кубків європейських країн!"
