"Що це таке? Тобі не соромно?" Український комік Володимир Луцик розмірковує про "бабцю на мільйон", ситуацію навколо Олексія Гнатковського та 50 000 грн за один жарт.

До 24 лютого 2022 року український блогер Володимир Луцик займався весільною фотографією. Проте початок великої війни кардинально змінив його життя, залишивши без роботи. Щоб забезпечити сім'ю, він вирішив кардинально змінити напрямок своєї діяльності — почав створювати гумористичні відео. Ці ролики швидко стали популярними в інтернеті, збираючи мільйони переглядів, а образ "бабці" став одним із найулюбленіших у українців. Більш того, військовослужбовці звертаються до блогера з проханням продовжувати свою діяльність, адже його творчість піднімає їм настрій.

У розмові з OBOZ.UA Володимир Луцик поділився, як його життя змінилося після несподіваної популярності. Він відверто розповів про свій дохід і про те, як новий етап у кар'єрі призвів до відчуження з боку друзів та знайомих. Комік також висловив свою думку про використання російської мови у Львові, прокоментував артистів, які відмовилися від участі у новорічному концерті "Квартал 95", та розкрив, що ніколи не зможе здійснити те, що робить актор Олексій Гнатковський.

Володимире, перед початком повномасштабної війни ви понад десятиліття займалися фотографуванням весіль. А сьогодні ваші комедійні відео набирають мільйони переглядів у соціальних мережах. Як ви до цього дійшли?

Власне, саме війна стала поштовхом до змін, як би гірко це не звучало. Раніше я був весільним фотографом, і щороку моїм обов'язком було знімати безліч святкових моментів. Проте після російського вторгнення люди почали уникати весіль, а якщо й вирішувалися на святкування, то це були лише скромні збори в колі найближчих. Професія фотографа втратила свою актуальність, і я опинився без роботи. У якийсь момент я почав замислюватися: які кроки варто зробити далі?

Отже, я вирішив створювати комедійні відеоролики, щоб залучити увагу до своєї аудиторії та потенційних клієнтів. Я почав публікувати відео в TikTok, сподіваючись, що вони стануть вірусними, і це допоможе мені отримати більше замовлень на весільну фотозйомку. Раніше я міг фотографувати до 30 весіль на рік, але зараз ситуація змінилася: дзвінків і запитів стало значно менше.

Спочатку це були гумористичні ролики про фотографію, але я зрозумів, що це дуже вузька ніша і сильно в ній не розженешся. Зовсім випадково зняв один-другий ролик узагалі не в тему - і вони досить добре завірусилися. Зокрема, це було відео, яке я знімав на Великдень: стоїш біля церкви з кошиком, а священник кропить так, що по мені тече вся вода. Відео буквально за два дні набрало два мільйони переглядів.

Люди почали активно підписуватися на мене, і це дуже надихнуло мене. Я почав частіше створювати відео. Зрозумів, що навіть короткий ролик на кілька секунд може стати популярним, і нові глядачі починають звертати на мене увагу.

Я відразу занурився у світ сільського життя – цю тематику, яка так близька багатьом, адже навіть ті, хто мешкає у містах, часто мають коріння в селі. Для багатьох це стало настільки знайомим, що люди почали активно ділитися відео та підписуватися на мою сторінку. Саме так розпочався мій шлях. Вже майже три роки я веду блог, і я радий, що знайшов своє покликання.

Одного разу я відвідав футбольний матч разом зі своїми дітьми, і до мене підійшли кілька людей, просячи зробити з ними фото. Спостерігаючи за цим, я задумався: як же так сталося, що всього лише два роки тому я фотографував весілля, а тепер опинився на стадіоні, де люди просять мене про знімки? Це яскраво свідчить про те, що я роблю щось значиме у своєму житті...

Коли хтось запитує мене про мої справи, я завжди відповідаю, що все ідеально. І так я кажу вже не один рік, незалежно від ситуації. Люди дивуються: як можна бути таким оптимістом? Адже відбувається те чи інше. Я ж пояснюю, що кожен день, який ми проживаємо, насправді приносить щось позитивне. Ніхто не знає, що чекає нас завтра або післязавтра, тому важливо насолоджуватися кожним моментом зараз.

Люди часто вважають, що придбання будинку чи автомобіля зробить їх щасливими. Але це оманливе уявлення. Навіть якщо у вас зараз обмежені фінансові ресурси, але ви здорові, у вас є рідні, діти, і ви можете разом зібратися за святковою вечерею – це вже справжнє щастя.

- У ваших відео багато різних образів, які органічно співіснують в одному кадрі. Ви легко перевтілюєтеся й самі граєте дітей, жінок і пенсіонерів. Скільки часу зазвичай займає зйомка відео? Що для вас найскладніше в цьому процесі?

- Напевно, найскладніше - це не сам знімальний процес, а придумати сценарій. Бо коли є хороший сценарій і все чітко продумано до деталей, зйомка відео перетворюється на технічну роботу. Увійти в роль для мене дуже легко - я можу за п'ять секунд заплакати, і це будуть справжні сльози. На актора я не вчився, але перевтілення даються мені без зусиль. А от над сценаріями інколи доводиться довго сидіти, думати, прописувати, переписувати. І саме це дається найважче.

Ви стверджуєте, що здатні розплакатися за лічені п'ять секунд. А як вам вдається стримувати сміх?

На початку це викликало багато сміху, і всі навколо ділилися позитивними емоціями. Я зрозумів, що для створення комедійних відео необхідно залучати не лише чоловіків, а й жінок. Пам'ятаю, як отримав свою першу перуку - коли я її приміряв, вся родина вибухнула сміхом. Діти не могли стримати емоцій: "Що це таке? Тобі не соромно?"

Після цього люди почали приносити мені різний одяг, і тепер у гаражі вже накопичився цілий гардероб. Це стало настільки звичною частиною моєї діяльності, що діти, повертаючись зі школи, можуть зайти в кімнату, коли я знімаю відео в образі "бабусі" або якоїсь жінки, і навіть не звертають на це уваги. "Привіт, тато!" - і далі по своїх справах. Так само й усі члени нашої родини: я приїжджаю в село до своїх батьків або до батьків дружини, ми знімаємо відео, вони заходять до дому - і ніхто не реагує. Це стало звичним, як "доброго дня" (усміхається).

Безумовно, образ "бабусі" є одним з найпопулярніших. На мою думку, ви з кожним разом все більше переконуєте в цій ролі, занурюючись у деталі – сиве волосся, тремтячі руки. Як вам, чоловікові, вдаватися до створення жіночих персонажів? Ви самостійно вигадуєте їх образи, чи черпаєте натхнення з інших джерел?

Ні, я не копіюю нікого. Навіть якщо говорити про "бабцю", можна було б припустити, що я черпаю натхнення з образу своєї власної бабусі. Але насправді моя бабуся зовсім не нагадує цей персонаж! Таким чином, я насправді створив цей образ самостійно.

Якщо звернутися до образу типового українського дідуся, то можна помітити, що вони часто мають певну впертість, люблять висловлювати свої думки та можуть крикнути: "Це не так, як треба - зроби ще раз!". Саме цей персонаж я і втілюю (усміхається).

Як на це реагують ваші знайомі? Ви ж мешкаєте в маленькому містечку, де кожен знає один одного, і у вас сталася така незвичайна зміна у вашій діяльності.

- Коли я почав займатися блогом, у моєму житті трохи все перевернулося. Знайомі й друзі, які були в мене до блогу, просто відійшли, натомість з'явилися нові - люди, яким це ок. Я не знаю, чому так, але, знаєте, як кажуть: коли людина у своєму житті до чогось доходить, щось змінює, чогось добивається, починає займатися чимось іншим, то разом із цим змінюється і коло її оточення.

Люди в моєму містечку в цілому реагують доволі спокійно. Два роки тому я гуляв тут між будинками в жіночому образі - багато сміялися, знімали на телефони з вікон, а потім надсилали мені відео (усміхається). Я чудово розумів, що, якщо не подолаю власні бар'єри і не вийду зі своєї зони комфорту, нічого не досягну. Адже якби це було так просто, то кожен би це робив. Тепер я можу відправитися до супермаркету, щоб знімати рекламу серед натовпу - і це вже не становить для мене жодної проблеми. Я просто переодягнуся, виконаю свою роботу і все.

У ці непрості часи гумор стає невід'ємною частиною нашого щоденного життя. Чи можна вважати його своєрідним механізмом психологічного захисту?

Безумовно, це правда. І я можу додати, що гумор приносить радість не лише мені, а й усім навколо. Щодня я отримую безліч повідомлень від різних людей. Серед них і військовослужбовці, які пишуть, що їм дуже подобається те, що ми робимо – вони перебувають на передовій, дивляться наші відео, і це піднімає їм настрій. Також отримую відгуки від дружин військових, які вважають наші відео чудовими і впевнені, що нам слід продовжувати в тому ж дусі, незважаючи на все.

Гумор полегшує життя, він трохи відволікає від того, що зараз відбувається, і дає змогу триматися. Тож це мене також дуже мотивує. Я бачу, що роблю правильну справу.

- Який гумор, на вашу думку, недоречний? Читала, що в Німеччині перед судом постав комік, який пожартував про замах на Трампа. Як ви ставитеся до кримінальної відповідальності за жарти?

Я свідомо обходжу теми війни та політики, адже не бачу сенсу піднімати питання, які можуть викликати дискомфорт або стати болючими для багатьох. Моїм джерелом натхнення є буденні історії та звичайні життєві ситуації, які я намагаюся креативно інтерпретувати. В рамках такого підходу прагну уникати будь-яких тригерів для людей.

- Але ж не всі настільки стримані, як ви. Тому цікаво почути вашу думку: як ви ставитеся до кримінальної відповідальності за образливі жарти?

- Це вже справа кожного. Кожен відповідає за свої вчинки, за свої дії. Я не можу відповісти на це запитання.

Яка ваша позиція щодо нещодавнього інциденту з відомим українським артистом Олексієм Гнатковським, який зробив жарт на релігійну тему? Актор виступив на сцені в ролі священника, тримаючи в руках хрест. Як ви думаєте, чи виправдано засуджувати його за це?

- Ні, не варто. Я був на цій виставі Івано-Франківського драмтеатру, вона називається "Коляда та й плєс". Бачив, зокрема, той момент, де Олексій Гнатковський виходив у ролі священника, і вважаю, що там не було нічого страшного. Я його за це абсолютно не засуджую і всім рекомендую її переглянути - вона дуже смішна.

У своїх відео я також зображував священника, і мені писали багато священнослужителів, які це знаходили кумедним. Це підкреслює, що священники — це звичайні люди, такі ж, як і ми. Наприклад, коли жартують над лікарями, це сприймається нормально. Але якщо мова йде про священників, то чомусь це вже стає проблемою? Безумовно, існує певна межа, яку не варто перетворювати, щоб не завдати комусь образи.

"Квартал 95" вперше після скандалу з корупцією, що стосувався колишнього співвласника Тімура Міндіча, організував запис новорічного шоу "Єдиний квартал". Незважаючи на численні відмови артистів і публічні заклики до бойкоту, зал на концерті, що відбувся 6 грудня, був майже заповнений. Чи можуть політика та музика існувати поряд, чи слід їх розділяти?

- Політика й музика завжди були поруч. Наприклад, багато людей кажуть, що мова не важлива - мовляв, яка різниця, якою мовою розмовляти чи яку музику слухати. Але насправді це дуже важливо. Я підтримую тих співаків, які не пішли на це шоу.

- З мого особистого спілкування з коміками я дійшла висновку, що поза сценою це доволі серйозні люди. Дехто з них переживав депресію і певний час через це навіть відмовлявся від інтерв'ю. Ба більше, мій найулюбленіший комік Метью Перрі після прочитання його автобіографії дуже мене розчарував: я зловила себе на думці, що жодного разу навіть не усміхнулася - там лише скарги, розчарування, безсоння, причому описане настільки детально, що спати перестала й я. Яким ви є за кадром? Ким із гумористів захоплюєтеся? І з ким підтримуєте стосунки?

- Багато хто каже мені, що я взагалі не такий, як на відео. Мабуть, тому що очікують побачити людину, яка постійно жартує (усміхається). Насправді це не так - у житті я інший, хоча дуже часто жартую, люблю посидіти в гарній компанії, посміятися.

Я мав можливість співпрацювати з Наталією Чаб та Віктором Самохваловим, який почав знімати схожі відео ще до мене. Крім того, я підтримую зв’язок з Вікою Ільчук, яка більш відома під псевдонімом "Баба Нюся" - творцем гумористичного контенту.

Я просто в захваті від актора Олексія Гнатковського! Це справжній талановитий артист, наділений даром, який, здається, подарований йому самою долею. Я відвідував його моновистави, і протягом двох годин він безперервно розважає публіку жартами. Як йому вдається так довго тримати увагу глядачів? Мабуть, я ніколи б не зміг би так виступати!

Якщо ви вирішили поділитися фотографією заради веселих відео в соціальних мережах, чи не повинно це приносити вам фінансову вигоду? І якщо це не є таємницею, чи могли б ви розповісти, який ваш дохід і яка сума, як зараз прийнято запитувати, вам необхідна для комфортного існування у Львові?

- Питання прямо в лоб (сміється). Якось одна школа організувала зустріч зі мною, щоб я поспілкувався з учнями у форматі інтерв'ю, і діти теж запитували: "А скільки ви заробляєте?". Я показав це у stories - і понеслося: школа за школою почали мені писати (усміхається).

Мої доходи значно зросли в порівнянні з тим часом, коли я працював фотографом. Наразі я переважно співпрацюю з брендами, які замовляють у мене креативні гумористичні відео, за що отримую відповідну винагороду. Якщо говорити про конкретні цифри, то за один ролик я можу заробити близько 50 тисяч гривень. Крім того, за додаткові репости в соціальних мережах, таких як TikTok, YouTube або Facebook, також може бути окрема оплата.

Також усе залежить від кількості роликів, які я знімаю, адже саме від цього формується мій заробіток. Тут складно назвати чітку суму, бо одного місяця можуть замовити чотири ролики, а іншого - вісім. Але для комфортного життя у Львові цих коштів цілком вистачає.

У нашій родині не прийнято витрачати гроші на розкішні покупки. Ми зазвичай обираємо простіші рішення - харчуємося добре, але, як говорила моя бабуся, не купуємо марципанів (усміхається). Замість цього, заощаджені кошти ми намагаємося вкласти в щось корисне. Наприклад, ми вирішили інвестувати у відкриття масажного салону, і тепер активно займаємося цим бізнесом.

Авторка Лариса Ніцой нещодавно висловила занепокоєння щодо зменшення використання української мови у Львові, різко критикуючи мовну ситуацію в цьому місті. Чи відчуваєте ви цю проблему на власному досвіді? Яке у вас ставлення до російської мови та людей, які спілкуються нею?

Львів втратив свою україномовність через значну кількість тимчасово переселених осіб, які оселилися в місті. Внаслідок цього російська мова стала більш поширеною, оскільки її використовують не лише місцеві жителі. Серед новоприбулих з сходу є чимало тих, хто не прагне переходити на українську.

Я маю негативне ставлення до цього. Для мене мова є надзвичайно важливою – вона повинна бути пріоритетом. Мова є своєрідним кодом національної ідентичності, за яким нас впізнають. Наш ворог відкрито проголосив, що він прийшов "звільняти російськомовних". Дуже прикро, що багато людей досі не усвідомлюють цього.

Раніше ви ділилися в stories моментами з донькою, але останнім часом вона не з’являється у вашому Instagram. Чи можливо, що вона вже не бажає зніматися разом із татом? Чим же вона зараз займається?

Моя дочка вже стала підлітком, і в неї з’явилося своє власне життя. Тепер я часто чую: "Тату, не потрібно мене фотографувати!". А ось сини позують без жодних заперечень (усміхається).

Я поцікавився, чи бажала б вона стати блогеркою, адже це досить просто втілити в життя. Незалежно від обставин, коли ти ділишся моментами зі своїм сімейним життям, люди охоче підписуються, адже їм цікаво спостерігати за дитиною блогера. Проте вона не прагне до цього — в неї є власні цілі та амбіції.

Чи не бажаєте спробувати свої сили у стендап-комедії?

Ні, про стендап я навіть не думаю, адже я відчуваю страх перед публікою. Коли я знімаюся на камеру, все стає набагато простіше. Я усвідомлюю, що мене можуть бачити мільйони людей у всьому світі. Наприклад, один з моїх останніх роликів уже зібрав понад шість з половиною мільйонів переглядів – це неймовірна цифра! Однак, якби я вийшов на сцену перед лише десятьма людьми і мав би виступити зі стендапом, я, напевно, просто не зміг би вимовити жодного слова. Це справді велике випробування для мене.

Можливо, цього можна навчитися. У житті варто пробувати різне - чому б і ні? Треба переступати через себе. Мені якось писала одна дівчина, яка займається публічними виступами, пропонувала займатися, але так і не з'явилося можливості довести цю справу до кінця.

Читайте також на OBOZ.UA інтерв'ю зі стендап-коміками Володимиром Жогло та Вадимом Дзюнько - про жарти над військовими, "мову селюків" і "Мівіну" за 50 євро: "Люди в Маріуполі та Сєвєродонецьку приходили з прапорами України".

На OBOZ.UA ви можете прочитати ексклюзивне інтерв'ю з Олексієм Гнатковським, зіркою фільму "Довбуш". Він ділиться своїми думками про очищення нації, відвертість серед акторів та можливі наслідки війни: "Українська мова стане мовою еліт, тоді як російська залишиться для маргіналів".