"Свій дебютний штрафний удар я реалізував у матчі з Буде-Глімтом": залишив Динамо, працював під керівництвом Ротаня, Шахтар - на вищому рівні, з Другої ліги до Брюгге - 3 квітня 2026 - Футбол 24.

"Цей момент стає критично важливим для нашої нації та її громадян — зараз необхідно досягти виходу на чемпіонат світу."

- Єгоре, розмовляємо з вами першого квітня. Ви вже розіграли когось? А, може, хтось розіграв вас?

- Ні, я навіть не розглядав цю можливість (посміхається). Дякую, що звернули мою увагу на це. Тепер візьмуся за цю справу.

- Якісь старі історії пригадуються?

Якщо говорити відверто, то ні. Щодо цього першого квітня — жодних історій не було.

Чи бачили ви спаринг збірної України з Албанією? Серед фанатів були різні думки: ті, хто був розчарований виступом проти Швеції, запевняли, що не планують дивитися цей матч…

Безумовно, переглядав.

Інтерв'ю Єгора Назарини у відеоформаті

- Помітили різницю в порівнянні з попереднім матчем?

На мою думку, відчувалося, що це була товариська зустріч. Напруга не була такою сильною, як під час матчу зі Швецією. Проте загалом мені сподобалося, як ми виступили. Ми намагалися грати комбінаційний футбол, і це у нас непогано виходило. Албанці не створили жодних загроз біля наших воріт. Ми забили м’яч і здобули перемогу з рахунком 1:0. Також мали гол, який скасували через офсайд. Були моменти, коли могли забити більше, але найголовніше — ми перемогли після гри зі Швецією. Це важлива психологічна перемога для нас, яка була надзвичайно потрібна в даний момент.

Впевнений, що ви регулярно спілкуєтеся з товаришами по команді, які вирушили до збірної. Як вони впоралися з невдачею в матчі зі Швецією? Який вплив ця ситуація мала на їхній психологічний стан?

Якщо бути відвертим, я ніколи не обговорював цю тему так детально. Але всі відчувають тривогу, адже ми мріяли потрапити на чемпіонат світу, і вже давно не були там. Це завжди була мета для кожного футболіста. Вважаю, що в цей важливий час для нашої країни та її громадян особливо важливо було вийти на ЧС. На жаль, все склалося не так, як ми сподівалися. Ще раз підкреслю: усі переживають, це безсумнівно.

- Особисто ви ще не втрачаєте надії поїхати на чемпіонат світу?

- Мені 28, через чотири роки буде 32. Усе ще можливо, тому будемо вірити і, як завжди, все для цього робити.

- У вівторок ми побачили гарний приклад - Едін Джеко. Чоловікові 40 років, але він увесь матч відпахав і його збірна їде на Мундіаль...

Існує безліч таких випадків. Це прямо пов'язано з рівнем професіоналізму та ставленням до своєї роботи. Все може бути реалізовано.

Цього разу ви не потрапили на збори команди. Як сильно вас засмутила відсутність запрошення?

Сказати, що я почуваюся невдоволеним... Але навіщо засмучуватись? Так, я дійсно мріяв про це. Так, у мене була мета потрапити на такі важливі матчі, але мене не викликали. Вважаю, що немає причин для розчарувань. Потрібно лише працювати ще більше, бути наполегливішим і вірити, що на наступному зборі я отримаю шанс.

- Як провели цю паузу зараз?

Я провів час із родиною. Останнім часом у нас було чимало поїздок, тому моментів з найріднішими не вистачало. Я намагався присвятити їм якомога більше уваги і вважаю, що ця пауза була дуже корисною.

У найближчі дні "Шахтар" знову опиниться в центрі уваги українських фанатів – команда вийде на поле в чвертьфінальному матчі Ліги конференцій проти АЗ. Чи маєте ви уявлення про суперника? Можливо, вже вдалося дізнатися деякі деталі від тренерського штабу?

- У нас третього або четвертого числа (п'ятого, - Футбол 24) гра з Рухом. Тому ми зараз готуємося до Руху - це найголовніше. А потім вже буде АЗ. Думаю, наші тренери покажуть сильні і слабкі сторони цієї команди. Будемо готуватися. Дуже важливий період для нас. Дуже важлива гра. Але ми всі віримо, що нам під силу. Я впевнений, що й вболівальники у нас вірять. Будемо показувати якомога кращий футбол і намагатися перемогти.

Яка енергія панує в колективі? Чи відчуваєте ви, що залишилося всього два кроки до завершення? Це дійсно особливий момент.

- Я б сказав, що ніхто про це не думає. У нас є одна гра з АЗ, в якій потрібно перемогти. Потім буде друга гра, в якій потрібно перемогти. Рухаємося крок за кроком. Навіть зараз грали з Лехом - ніхто не думав, що у нас чвертьфінал може бути, півфінал. Стояла ціль - виграти ці матчі. На жаль, другу зустріч не виграли, але найголовніше, що пройшли далі. Тож - крок за кроком. Зараз - АЗ. Що буде далі - побачимо.

Дійсно, матч-відповідь з Лехом викликав у нас чимало переживань. Що ж трапилося з командою після такої впевненої та енергійної перемоги в Познані?

- Дуже непроста гра, скажімо так. Пропустили швидкий гол і потім психологічно було нелегко. У нас молода команда, багато молодих бразильців. Як би ми про це не розмовляли, як би нам тренери про це не говорили, психологічно дуже нелегко налаштуватися.

Не можу сказати, що ми не підготувалися. Ми підійшли до цієї гри з серйозним настроєм, усвідомлюючи, що граємо не на своєму полі. Окрім того, що формально ми вважалися господарями, на трибунах було багато фанатів Леха. Ми були готові до важкого поєдинку. Психологічно перейти від поразки 3:1 у матчі-відповіді було досить складно. Проте ми очікували, що гра буде такою. Єдине, чого ми не передбачали, це швидко пропущений гол. Сталося те, що сталося, але, слава Богу, ми змогли пройти далі.

- Коли Арда Туран перебуває у гніві - ховайся в жито? Наскільки він страшний у своїх емоціях?

Ой, це справжній жах (сміється). Так, наш тренер дуже емоційний. Але в цьому є свій плюс. Під час перерви, коли він кричить і емоції вирують, це надихає і активізує.

- А який він, коли добрий?

По-перше, найважливіше, що хочу підкреслити, це те, що ця людина є справжнім професіоналом. Як тренер, його успіхи говорять самі за себе – результати дійсно вражаючі. Ми займаємо перше місце в чемпіонаті, а в Лізі конференцій вже досягли чвертьфіналу. У команді панує атмосфера щастя та довіри, адже ми віримо в тренера, а він, у свою чергу, вірить у нас. Це, безумовно, найважливіше.

- Знаю історію, що коли у вас народилася донечка, Туран запропонував взяти стільки вихідних, скільки ви б захотіли. Але ви зголосилися зіграти у спарингу.

- У мене народилась донька, а в нас у цей день була гра. Я на гру залишився. Наступного дня зіграв ще один спаринг, і тільки потім попросився з'їздити на кілька днів додому. Команду якраз чекали два вихідних, я поїхав. Потім телефоную: "Буду повертатися". Він: "Ні-ні, якщо тобі потрібен час - ти можеш залишитися вдома, скільки потрібно, побути з дитиною. Я розумію - це перша дитина". Але я пробув 2-3 дні і повернувся в команду на збори.

Єгор Назарін з дочкою / Instagram

Скільки турецьких слів вам вдалося освоїти? А можливо, пан Арда вже засвоїв деякі українські слова?

Так, він точно знає! Це очевидно, адже ці слова постійно звучать навколо. Він щось усвідомлює, проте не висловлює це вголос. Щодо турецької мови, то ми вже з тих зборів у Туреччині - деякі слова чуємо, а деякі можемо вимовляти. Але в команді ми спілкуємося англійською, що робить комунікацію максимально зручною.

Легендарному Луческу закидали, що він по-різному ставиться до українських та бразильських футболістів. Ваша думка: чи помічаєте ви подібну різницю в ставленні з боку Турана?

Я б не погодився з цим, оскільки не відчуваю такої ситуації. На мою думку, ставлення до всіх футболістів залишається рівним. Хоча бразильці і мають свій особливий менталітет, все ж потрібно враховувати різні підходи до молодого бразильця та досвідченого українця. Незалежно від наших бажань, має бути різний підхід, і це не недолік, а навпаки, велика перевага. Арда Туран справді вміє знаходити цю гармонію.

З ким із молодих бразильських гравців у вас найсильніший зв'язок?

В нашій команді зараз панує неймовірна атмосфера! Бразильці не тримаються окремо, а завжди разом. Навіть під час поїздок в автобусі ми не розділяємося на групи — усі сидимо поруч, жартуємо і сміємося разом. Молоді бразильці дуже відкриті та комунікабельні, вони завжди готові до спілкування. У нас справді комфортне середовище!

- Як поживає Проспер Оба? Коли ми нарешті побачимо від нього феєрію вже у футболці Шахтаря?

Ми також з нетерпінням чекаємо. Проте усвідомлюємо, що для адаптації знадобиться деякий час. Адже стиль гри ЛНЗ суттєво відрізняється від стилю Шахтаря. У нас є конкуренція, яка, можливо, не була настільки вираженою там. Її необхідно долати. Сподіваємося, що він продемонструє ту гру, яку показував у ЛНЗ. Ми всі на це чекаємо.

Після завершення 21 туру в нашій таблиці знову спостерігається двовладдя, хоча Шахтар має одну гру в запасі. Від кого відчуваєте найбільший тиск: від ЛНЗ, Полісся чи Динамо, яке зараз суттєво покращило свої результати?

- По-перше, пресинг у нас іде від самих себе. Тому що в нас великі очікування від самих себе. Ми вважаємо, що можемо бути чемпіонами. Це наша ціль і ми до неї йдемо. Кожного дня мотивуємо один одного, тренер нас мотивує. Дивимося самі на себе. Я навіть не знаю, скільки в нас очок у таблиці. Знаю тільки, що порівну з ЛНЗ, а на скільки відстає третє місце - без поняття. Усе залежить від нас: якщо виграємо всі ігри - ми на першому місці. Тому дивитися на ЛНЗ, Полісся чи Динамо немає сенсу. Якщо зробимо все, що від нас залежить - будемо чемпіонами.

- Як оцінюєте фізичні кондиції свої і всієї команди? Попереду вирішальні матчі єврокубка. Восени ми бачили: Шахтарю важче даються ігри чемпіонату саме після Ліги конференцій. Зрозуміло, що це додаткове навантаження + переїзди. Чи вистачить сил на фініш сезону?

Я вважаю, що наша підготовка на зборах була дуже продуктивною. Це дійсно має велике значення. Тренери ретельно працювали над нашим тренувальним процесом, у нас є чіткий план, за яким ми рухаємося. Вважаю, що у Шахтаря є достатня кількість гравців у складі, щоб вирішити всі виклики як у чемпіонаті, так і в єврокубках. Переїзди, звичайно, створюють певні труднощі. Це не так просто, адже зараз ми граємо в Кракові, наступна зустріч запланована в Черкасах, а потім - у Нідерландах. Проте я переконаний, що ми з цими викликами впораємося.

- Чи здивувало вас Динамо Костюка? Бачимо переможний спурт від столичної команди.

- Якщо чесно - не дивився багато матчів. Бачив гру з Поліссям - цікава гра. А так - я б не сказав, що слідкую за Динамо.

Ви є вихованцем Динамо — провели кілька років у системі київського клубу. Які спогади у вас залишилися про цей час? Що вам подобалося, а що, можливо, ні?

Знаєте, у мене навіть мурашки по шкірі бігали (усміхається). Це був надзвичайно важливий етап у моєму розвитку як футболіста. Я провів у академії з 11 до 16-17 років, і саме там заклав основи своєї футбольної кар'єри. Зараз я з теплом згадую ті часи. У мене залишилося багато друзів у Динамо серед тренерського складу та обслуговуючого персоналу. Навіть пізніше, коли ми з Зорею тренувалися в академії на Нивках, було приємно бачити знайомі обличчя жінок, які працювали в їдальні або прибирали. Вони мене досі пам'ятають.

- Читав, що ви покинули Динамо, бо вас не взяли на фінальний турнір - так опинилися у Дніпрі. Це правда?

Це був мій останній фінал в академії, і я не потрапив до заявки команди. Потім отримав пропозицію від Дніпра приїхати на перегляд. Я вирушив туди і мені дуже сподобалось. Мені запропонували підписати професійний контракт. Перш ніж це зробити, мені зателефонував Леня - тренер, який раніше запрошував мене до Динамо. На той момент він працював з командою U-19 Динамо і запрошував мене приєднатися до нього. Але вже не було бажання повертатися назад.

Я відчув цікавість з боку Дніпра. Мені вдалося заглянути в те, як там все організовано. Це мене вразило, і я вирішив залишитися в цьому місті.

Не шкодували? Після фіналу Ліги Європи 2015 року Дніпро швидко почав втрачати свої позиції, а згодом потрапив до Другої ліги.

Я не шкодую про це, адже це був надзвичайно важливий етап у моєму житті – шлях до становлення професійним футболістом. У 18 років я потрапив до основного складу Дніпра. Мені пощастило тренуватися з такими видатними гравцями, як Безус, Зозуля, Селезньов та Ротань. Це була мрія, яка стала реальністю, і я здобув безцінний досвід. Той час був справді чудовим, і, як ви бачите, з Дніпра я згодом перейшов в Антверпен. З великою вдячністю згадую не лише цей період, а й свою академію в Динамо.

- Ви прибули до Бельгії з Другої ліги і вперше вийшли на поле в зустрічі з Брюгге. Наскільки це стало для вас культурним шоком чи справжнім відкриттям?

Цей перехід виявився несподіваним. Дебют проти Брюгге приніс неймовірні емоції. У Антверпені ми відчули фантастичну підтримку вболівальників. Матч з Брюгге - справжнє дербі. Пам'ятаю, що вийшов на поле наприкінці зустрічі - на 85-й або 87-й хвилині. Ми вели 2:0, але за кілька хвилин пропустили два голи. Один з них забив Іван Томечак, який раніше грав за Дніпро, а потім перейшов до Брюгге. Це був чудовий момент. Я з радістю згадую той матч і той час.

Ви провели в складі Антверпена понад десять ігор, вірно?

Я провів півтора року в команді. Вважаю, що зіграв близько двадцяти матчів.

- Наскільки корисним виявився досвід, отриманий у Бельгії? І яких помилок, поїхавши знову за кордон, ви б тепер не повторили?

Найперше і найсуттєвіше - це взаємодія в команді. У той час я був дещо замкнений і соромився спілкуватися англійською мовою. Це була велика помилка. Зараз я вважаю, що ситуація могла б бути зовсім іншою. Комунікація є ключовим аспектом адаптації у колективі. Важливо постійно вдосконалюватися фізично, оскільки це невід'ємна частина тренувального процесу. У тебе є командні тренування, але також надзвичайно важливо займатися своєю індивідуальною фізичною підготовкою. Після Антверпена я почав більше уваги приділяти особистій тренувальній програмі і продовжую це робити досі.

Які емоції переживає футболіст, який спробував свої сили за кордоном, але не зміг повністю реалізувати свій потенціал і тепер повертається до українського чемпіонату? Ви знову в Карпатах...

Чесно кажучи, на той момент я не планував повертатися до України. У мене були цікаві пропозиції з Бельгії. Проте, на жаль, мій тодішній агент, на мою думку, не зовсім коректно вчинив у цій ситуації. Залишалося всього 2-3 дні до закриття трансферного вікна, і я вирішив зателефонувати Сергію Серебреннікову. Ми обговорили все, і він мені дуже допоміг, за що я йому безмежно вдячний. В результаті, в останні дні я підписав контракт з Карпатами. Інакше я залишився б до зими в Антверпені — не впевнений, чи мав би можливість грати. Сумніваюсь, що це б сталося.

Я радий, що це були Карпати. По-перше, це команда з іменем та вболівальниками. Можливо, не дуже добрі часи переживали тоді Карпати, але у нас був хороший тренер, хороша команда, ми намагалися грати у футбол. Отримав досвід чемпіонату України, якого в мене не було до цього. Я відіграв усі ігри, провів хороший період...

- Ви й забивали у Львові багато.

Так, я дійсно забивав. В результаті отримав пропозицію від Зорі, куди й вирішив перейти. Тому не маю жодних жалів про повернення в Карпати, в Україну. Мабуть, так і мало статися.

- Як вам велося у Зорі? Все-таки це боротьба за вищі місця у таблиці, єврокубки, але водночас і затримки зарплати...

- Дивіться, за два роки, які провів у Зорі, не було ні однієї затримки, ні одного місяця. Усе було вчасно. Зорю, як і Карпати, Антверпен, Дніпро чи академію Динамо, згадую з позитивом. У нас був хороший колектив і хороший тренер, було все необхідне, щоб розвиватися та показувати свої найкращі якості. У підсумку ми боролися не тільки за третє чи друге місце чемпіонату України, а й був період, коли боролися за перше. Сумую за тим часом.

Коли ви вперше усвідомили, що маєте здібності до виконання штрафних ударів?

Мій перший штрафний удар я реалізував у матчі між Зорею та Буде-Глімтом. У мене завжди був хороший удар, і я часто тренував його після основних занять. Як ви можете бачити, я пробив туди, потім ще раз - і влучив (усміхається).

Останнім часом ваша результативність у ударах помітно зросла. Ви вже завоювали репутацію експерта в виконанні стандартів. Можливо, ви стали більше зосереджуватися на цьому аспекті гри?

Я стараюся приділяти цьому увагу, але наразі можливостей не так вже й багато. У нас зараз активний період – по два матчі на тиждень. Це додаткове навантаження, яке поки що нам не потрібне. Проте, коли з'являється вільний час, я, безумовно, працюю над цим, адже це дуже важливо. Якщо ти маєш таку якість, її слід постійно вдосконалювати.

Собослай, Маліновський чи Мессі? Хто з них може похвалитися найкращими виконаннями штрафних ударів?

- Ви сказали за Собослая, його останній м'яч зі штрафного - це клас. Звісно, дивлюсь, як забивають, аналізую. Але не думаю, що є якийсь зразок. Б'ю! Попав - забив. Не попав - треба працювати більше (Сміється).

"Додаткове навантаження зараз не потрібне" / Instagram

- Вам подобається ПСЖ і робота Луїса Енріке. А ще ви не проти вдруге спробувати сили за кордоном, правильно?

Так, мені до вподоби ПСЖ, мені подобається стиль гри Луїса Енріке. Це справді захоплююче. Звісно, хотілося б спробувати свої сили за кордоном, але не можу сказати, що це є моєю головною метою. Зараз я дуже щасливий у Шахтарі – найкращій команді в Україні та, без перебільшення, одному з провідних клубів Європи. Тут є всі умови для роботи, відновлення та отримання радості від кожного тренування.

Шахтар завершив свій шлях у Кубку України, проте все ще має можливість здобути золотий дубль, вигравши чемпіонат та Лігу конференцій. Пропоную вам укласти парі: якщо команді вдасться завоювати обидва трофеї, який неймовірний вчинок ви готові вчинити?

- А ви можете щось запропонувати? (Усміхається)

Ну, розпочнемо з простого гоління голови... Гарі Лінекер одного разу зняв свої штани під час прямого ефіру.

- Штани ми точно не знімемо в прямому ефірі. А от поголитися до гола — чому б і ні?

Отже, не просто під "нулик", а щоб сяяло яскраво!

- Зачекайте (сміється). А чи є інші пропозиції?

Колеги пропонують цікаву концепцію: Арда Туран сідає вам на плечі, і разом ви обійдете весь стадіон.

- Дивіться - без проблем! Я можу запропонувати Арді Турану. Давайте зробимо! Думаю, це буде весело.