Традиції мають більшу цінність, ніж Роналду: як Саудівська Аравія переживає невдачі у футболі.
Кріштіану Роналду й Карім Бензема, Getty Images
Один із провідних клубів саудівського футболу, Аль-Хілаль, сьогодні розпочинає свій шлях на клубному чемпіонаті світу. Це чудова нагода заглибитися в особливості арабського футболу.
Кріштіану Роналду, Карім Бензема, Садіо Мане, Неймар і ще десятки зірок перебиралися туди з топліг - і що?
Чемпіон ділиться враженнями про сучасний стан футбольного середовища в Саудівській Аравії.
Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.
Яка причина залучення футбольних зірок Саудівською Аравією?
Не багато людей усвідомлюють, що вони всього лише елементи в цій системі.
Навіть у масштабах Ер-Ріяду спорт не займає пріоритетного місця серед інших галузей.
Для Саудівської Аравії ця ситуація є частиною процесу державного розвитку та формування її перспектив.
Повертаючись до історії, можна зазначити, що промисловий видобуток нафти в цьому регіоні розпочався в 1938 році. До 1976 року Аравія вже зайняла позицію найбільшого виробника нафти на планеті.
США, СРСР та Іран - усіх випередили.
Тоді-то в Ер-Ріяд, що віками був світовими задвірками, й потягнулися мільярди доларів. Гіперконсервативні саудівці за них переїхали з халуп у шикарні особняки, і вже скоро країну було не впізнати. Разом з тим, їхній уклад життя залишався релігійним, а країна - закритою. Казали, що жінкам туди взагалі краще не потикатися.
І в цей момент на сцену вийшов принц Мохамед ібн Салман.
У 2016-му спадкоємець і улюблений син короля Саудівської Аравії представив Vision 2030 - план реформ, що мав кардинально змінити країну.
Концепція полягає в тому, що "нафта колись вичерпається", тому важливо збільшити частку несировинних доходів до 50% державного бюджету. Для досягнення цієї мети Ер-Ріяд повинен перетворитися на новий глобальний фінансовий і туристичний хаб.
"Терпимість, досконалість, дисципліна та прозорість слугуватимуть фундаментом для успіху Саудівської Аравії," – зазначив принц.
Він справді здійснив чимало прогресивних змін для цього регіону. Щоб не відлякувати туристів, жінкам у Саудівській Аравії дозволили керувати автомобілями, відвідувати спортивні зали та виїжджати за межі країни. Неодруженим парам надали можливість зустрічатися в ресторанах, а іноземним представникам ЛГБТ-спільноти – просто не стикатися з арештами.
Що ж до економіки, то Салман почав масштабну розбудову країни архітекторами з усього світу за гроші від продажу нафти, які акумулювалися у Суверенному фонді добробуту (PIF).
Мости, аеропорти, курорти та новаторське місто Neom, яке повинно з'явитися в серці пустелі, - у рамках програми Vision 2030 планувалося, що інвестиції з боку PIF складуть 7 трильйонів доларів.
І от саме в цю суму як частинка загальної Vision 2030 входить професійний спорт.
Вони активні лише в футболі?
Навпаки - футбол є тим видом, який дається арабам найгірше.
Наприклад, бокс вже отримав значні фінансові вливання, і поєдинки Олександра Усика з Тайсоном Ф'юрі відбулись у Ер-Ріяді. Також до Саудівської Аравії прямують Деонтей Вайлдер, Ентоні Джошуа, Девін Гейні, Теофімо Лопес та багато інших зірок боксу.
"Відтепер я не бажаю організовувати бої на кшталт 'Том і Джеррі', де один учасник мчить по рингу, а інший намагається його впіймати", - зазначає головний "боксер" Саудівської Аравії Туркі Аль-Шейх, і всі сприймають це без заперечень, адже у нього є величезні фінансові ресурси.
Новий елітний тур гольфу LIV Golf - це ще один приклад подібного явища. Завдяки своїм величезним фінансуванням вони зруйнували класичний гольф-сезон, але в результаті домоглися успіху, адже тепер усі провідні гравці змагаються саме в цьому турі.
Протягом останніх двох років Саудівська Аравія організувала світові чемпіонати з гандболу, баскетболу 3х3, важкої атлетики, кінного спорту, бойових мистецтв та багатьох інших видів спорту. У Джидді також з'явилася траса для Формули-1, яка вперше прийняла гонщиків у 2021 році.
У футболі саудівці спочатку зайняли ту ж нішу, що й скрізь - просто купили право провести Суперкубки Італії та Іспанії; клубний чемпіонат світу старого формату.
Ще далі вони подали заявку на проведення ЧС-2034, і вона стала вдалою - правда, після того, як саудівські інвестори влили 1 млрд євро у бродкастера DAZN, який, у свою чергу, за 1 млрд купив телеправа на клубний чемпіонат світу-2025. І сміх і гріх.
Однак найзначніші труднощі виникли, коли вони вирішили взятися за створення внутрішнього футбольного чемпіонату.
Хто ж виступає в чемпіонаті Саудівської Аравії?
В цілому, всі, хто вирішив змінити місце проживання.
Літком 2023 року журналіст Бен Джейкобс повідомив, що витрати на трансфери в саудівських футбольних клубах складають вражаючі 19 мільярдів доларів.
Відтоді вони використали близько 1,5 мільярда, і навіть ці кошти є величезними.
Першим, хто відгукнувся на цю пропозицію, став Кріштіану Роналду. У свої 37 років він виявився непотрібним у європейському футболі, але раптом отримав пропозицію з найбільшою зарплатою у світі спорту - цілих 200 мільйонів на рік. Він переїхав до Ер-Ріяду одразу після закінчення Чемпіонату світу 2022 року.
Потім з'явилися Неймар з зарплатою у 100 мільйонів, а також Ріяд Марез і Карім Бензема, кожен з яких заробляє по 50 мільйонів. Не можна забувати й про численну групу досвідчених гравців, серед яких Фабіньйо, Нголо Канте та Садіо Мане.
Тим часом молодь та гравці у розквіті сил не їхали. Були приклади Рубена Невеша, Малкома, Ренана Лоді, Габрі Вейги, але вони не зірки першої величини.
Крім того, поширювався і соціальний осуд. Коли 21-річний Вейга, на якого звертав увагу Реал, вирішив перейти в арабський клуб, Тоні Кроос не стримався і висловився: "Соромно".
Не всі бажали жити в соромі, тому багато футболістів давали відповіді, подібно до Такефуси Кубо з Реала Сосьєдад:
"Я отримав запрошення з Саудівської Аравії, але вирішив його не приймати. Моя мета – змагатися з найкращими гравцями у світі. Якщо ліга в Саудівській Аравії колись досягне такого рівня, я буду готовий поїхати. На даний момент там лише зосередженість на фінансах."
Саудівці вперше зіткнулися з викликом у футболі, коли гравці відмовлялися приїжджати через культурні та моральні причини. Інвестиційний фонд PIF не мав можливості їх придбати, і альтернативних варіантів не знайшлося. В результаті команда виявилася сформованою здебільшого з ветеранів, які приїхали завершити кар'єру на останньому етапі. У поєднанні з спекотними умовами пустелі це призводить до повільного темпу гри та великих проміжків між лініями. Це зовсім не нагадує стиль гри в провідних європейських лігах.
І які шанси, що ліга стане кращою?
Мізерні, якщо чесно.
Ветерани швидко старіють і втрачають свої колишні якості, тоді як молодь в Саудівській лізі скучає, прагнучи повернутися до європейського футболу.
Той же Вейга розпочне новий сезон в Порту, який купив його вдвічі дешевше, ніж свого часу заплатив Аль-Ахлі.
Інший шлях обрав 21-річний Джон Дуран, за якого Астон Вілла отримала аж 77 млн. Колумбієць наче з ланцюга зірвався - на тренування літає літаком! Пишуть, що саудівці вже хочуть нахаби позбутися.
Наразі в Саудівській Аравії немає жодних видатних місцевих виконавців. PIF не інвестує у футбольні академії, і клуби також не приділяють їм уваги. Останній раз, коли країна вигравала Кубок Азії, був у 1996 році, а в фіналі вона грала у 2007-му. Навіть ті 2-3 місцевих гравці, які виходять на поле поряд з досвідченими зірками з Європи, суттєво знижують загальний рівень команди.
Роберто Манчіні прибув до цього місця, щоб очолити національну команду, проте, коли йому було поставлено завдання кваліфікуватися на чемпіонат світу-2026, він миттєво покинув свої обов'язки.
Суть справи полягає в тому, що команді не вистачає досвіду для того, щоб демонструвати гру вищого рівня.
Ліга виявляється не лише штучною, а й вкрай різнорідною. Чотири клуби, які фінансуються з коштів PIF — Аль-Іттіхад, Аль-Наср, Аль-Хілаль і Аль-Ахлі — виділяються на фоні решти учасників. Між ними існує величезна прірва. Результати, як-от 5:0, 6:1 або 7:0, стали звичним явищем. У середняків і аутсайдерів навіть виникають проблеми з виплатами зарплат — цю ситуацію на собі відчув Георгій Бущан, граючи за Аль-Шабаб.
На цьому фоні Кріштіану Роналду то штовхає персонал, то демонструє свої геніталії, то виконує 22 пенальті протягом двох сезонів.
І де тут передумови для прогресу?
Навіть на трибунах їх немає. Зірковий Аль-Наср приймає в середньому 16,000 фанатів, тоді як п'ятірка аутсайдерів не набирає і 3,000 глядачів за гру.
Чи справді це можна назвати вболівальниками? На Суперкубку Іспанії вони безжально атакували нещасних партнерок футболістів Мальорки, які опинилися без захисту!
Яка ж вигода від гри у футбол?
Якщо вона справді існує, виявити її досить важко.
На даний момент футбол є одностороннім процесом: він лише забирає, не приносячи Саудівській Аравії нічого, окрім сенсаційних заголовків.
Ви ж бачили цифри по відвідуваності? Якщо й була надія на туристів, то марна.
Ліга також не генерує доходів. Сумарно саудівці продали телеправа за неповні 100 млн євро, проте з них 80 - це внутрішній ринок, де їх купує... державна компанія. Тобто, знову-таки дотація.
Іноземні приватні інвестори залишаються непомітними. У сезоні 2024/25 найбільше спонсорських коштів отримав Аль-Наср, але при детальному розгляді виявляється, що з його 109 мільйонів майже вся сума була виплачена ріелтором KAFD - Королівським фінансовим районом Абдалли.
Вдалих продажів нема взагалі. 19 з 20 найдорожчих гравців саудівської ліги подешевшали за останні півроку на Transfermarkt.
Аби якось вигадувати прибуток, клуби мухлюють з трансферами місцевих. Так, Мотеба Аль-Харбі, якого Transfermarkt оцінює у 0,9 млн, влітку 2024-го Аль-Хілаль "купив" у Аль-Шабаба за 28 млн.
Навіть важко виявити які-небудь значні іміджеві досягнення. У маловпливовій Лізі чемпіонів Азії, де чемпіон отримує лише 10 мільйонів доларів призових, титул-2024 дістався Аль-Айну з Об'єднаних Арабських Еміратів, чий найдорожчий футболіст оцінюється в 7 мільйонів.
Тільки в 2025 році Аль-Ахлі нарешті здобули трофей для Саудівської Аравії. У фінальному матчі команда, до складу якої входили Франк Кесьє, Роберто Фірміно, Ріяд Марез, Меріх Демірал та Едуар Менді, здолала Кавасакі Фронтале, у складі яких не було жодного гравця, вартість якого перевищувала б 3 мільйони.
Проте, у півфінальному етапі цей Кавасакі все ж таки переміг Роналду, Мане, Ляпорта, Сімакана, Отавіо та багатьох інших.
Кріштіану тоді проявив себе особливим чином.
Якщо це успіх - ну добре, тоді один таки є.
І чого чекати далі?
На це питання є дві відповіді.
Якщо говорити виключно про футбол, то ще в минулому році саудівці поступово зменшували свою активність. У сезонах 2022-23 їхні витрати на трансфери зросли в 12,5 разів, але в 2024 році було зафіксовано спад на 45,3%.
Цьому також сприяють гравці, які все частіше отримують відмови. Серед найбільш відомих можна назвати Вінісіуса Жуніора, Бруну Фернандеша та Кевіна де Брейне.
Все вказує, що саудівський футбольний проєкт пройшов свій пік. Ще 2 роки тому його розглядали як амбітну лігу, говорили навіть про входження до європейської Ліги чемпіонів. Зараз вже очевидно, що це як був "пенсіонерський чемпіонат", так і залишився.
Паралельно існує більш широкий аспект — це той самий PIF та Vision 2030, яку нещодавно оновили до Vision 2040. І ситуація виглядає ще гірше для арабських країн, оскільки там також спостерігаються затримки.
"У 2025 році Саудівська Аравія опиниться перед двома серйозними викликами: зниженням цін на нафту та значним скороченням торгового профіциту внаслідок зростання імпорту, необхідного для реалізації державних ініціатив", - зазначає науковий співробітник Близькосхідного інституту Карен Янг.
У 2024 році бюджет Саудівської Аравії зазнав дефіциту, який становив 1,6% від валового внутрішнього продукту, а в 2025 році очікується, що цей показник зросте до 2,3%.
Грубо кажучи, їхня економіка не може впоратися з перетворенням країни на Ельдорадо, яке запланував Салман.
Саме з цієї причини PIF скасував 20% усіх витрат на 2025 рік. Проєкти не були остаточно закриті, але залишилися в замороженому стані до покращення обставин.
Частиною зміни саудівського гіперплану є фокус суто на проєктах, необхідних для проведення великих подій - Азійських зимових ігор-2029, Експо-2030, чемпіонату світу з футболу-2034.
Отже, стадіони, готелі та аеропорти – все це буде повністю забезпечено.
Щодо внутрішнього чемпіонату та заповнених зірками псевдограндів, ситуація залишається неоднозначною. Лише за останні п’ять років Аль-Хілаль поніс чисті витрати на трансферному ринку в розмірі 507 мільйонів, тоді як Аль-Наср витратив 363 мільйони, Аль-Ахлі - 282 мільйони, а Аль-Іттіхад - 269 мільйонів.
Дуже схоже, що їхнє майбутнє, як і всієї Саудівської Аравії, залежатиме від цін на нафту. Чим нижче вона впаде - тим більше уваги влада в Ер-Ріяді приділятиме збиткам свого кишенькового футболу.
