На полі - Корсун Катя! Захисниця національної збірної України та клубу Ворскла готується до "бою" під Ватерлоо та прагне відчути енергію рідних фанатів.
Чи добре налаштовані стрілки швейцарського годинника та чи прокусять наші дівчата твердий бельгійський шоколад. Побачимо дуже скоро - 29-го листопада та 3-го грудня жіноча збірна України зіграє доленосні матчі проти Бельгії в плейоф відбору до Євро-2025, який відбудеться у Швейцарії. Для українського жіночого футболу - це головна битва за багато років.
Ми вирішили поринути у світ жіночого футболу, провівши інтерв'ю з Катериною Корсун — захисницею полтавської Ворскли та національної збірної. Катерина, яка народилася в Шепетівському районі Хмельниччини, вперше вийшла на поле за основну команду у 2016 році під час матчу з Угорщиною і з того часу п’ять разів здобувала титул чемпіонки України.
У бесіді з журналістом Чемпіону 29-річна спортсменка розмірковує про ймовірність участі в Євро, ділиться історією про свого знаменитого брата, який грає в футзал, а також висловлює свої міркування щодо того, як підтримати жіночий футбол в умовах війни.
Катерино, зважаючи на гру-відповідь з Туреччиною в першому раунді плейоф, здається, ви справилися з завданням досить без особливих труднощів. Чи це наше враження, чи суперник насправді виявився не таким складним? Адже, аналізуючи другий тайм першої гри, виникають певні суперечності у відчуттях...
- На мою думку, цей плейоф не дався нам легко. Збірна Туреччини змінилась в порівнянні з минулими роками, стала більш технічною, навʼязувала боротьбу та активно пресингувала. Дійсно, другий матч ми зіграли краще, нам вдалось двічі забити та надійно зіграти в захисті. Я ще пам'ятаю як грала проти Туреччини у 2019-му, тоді була зовсім інша збірна Туреччини, зараз вони помітно додали.
У складі бельгійської збірної виступають футболістки з клубів, таких як Ліверпуль, Лестер, Інтер, ПСВ... Якщо звернути увагу на назви команд, можна припустити, що Бельгія має перевагу. Але чи дійсно прізвища гравців мають значення у футболі?
- Футбол тим і цікавий, що це непередбачувана гра, тут багато залежить від настрою команди. Яскравий приклад - виступ нашої чоловічої збірної на Євро-2024. Наші футболісти представляють топ клуби, і перед матчем з Румунією саме ми вважались фаворитами, але, на жаль, команда поступилася.
Тренер національної збірної, Володимир П'ятенко, колись виступав на позиції захисника. Мені на згадку спливає його гра в вінницькій Ниві під наставництвом видатного оборонця Володимира Безсонова. Чи має ваш тренер схильність до оборонної тактики? А може, це залежить від конкретних завдань на матч?
- Задача на гру у нас завжди одна - перемога. Звісно, багато залежить від суперника - від його сильних та слабких сторін. Якщо ж говорити про нашу гру в цілому, то це - надійність та максимальна концентрація в захисті. Але я б не сказала, що ми постійно граємо від захисту. Повторюсь, все залежить від суперника проти якого ми граємо конкретний матч.
У своєму першому матчі за молодіжну команду проти Фарерських островів ви здобули вражаючу перемогу з рахунком 10:0. Чи помічаєте ви, що у жіночому футболі команди з нижчими позиціями починають покращувати свій рівень? Адже у чоловічому футболі вже видно, як такі збірні стали більш конкурентоспроможними...
- Жіночий футбол, бачу, не стоїть на місці, він також значно прогресує. Якщо навіть згадати збірну Туреччини, то в минулому ми перемагали їх 8-0, 4-0, а зараз вони здатні навʼязати боротьбу і показують хорошу гру з контролем мʼяча та високою індивідуальною майстерністю.
А ви не вважаєте, що порівняння жіночого футболу з чоловічим викликає роздратування?
- Якщо чесно, то не дратує.
- У нашій країні триває війна, що ускладнює процес розвитку будь-яких ініціатив. Проте під час нашого репортажу про дівчат-футболісток із Закарпаття ми помітили, що в цій сфері все ж відбуваються позитивні зміни. Які кроки необхідно здійснити вже зараз, щоб зберегти та в подальшому розвинути жіночий футбол?
У світлі поточної ситуації в країні, вести розмову про розвиток стає справжнім викликом. Проте, незважаючи на всі труднощі, жіночий футбол все ж поступово прогресує, і ми все частіше спостерігаємо за тим, як все більше дівчат займаються цим видом спорту. На мою думку, для збереження жіночого футболу важливо підтримувати команди в елітних та перших лігах. Крім того, було б доцільно, щоб кожна чоловіча команда мала свою жіночу аналогію.
- Ваш старший брат, Ігор, володар історичної бронзової медалі ЧС з футзалу. Як так склалося, що ви вдвох опинилися у футболі та ще й на такому рівні? Це ж унікально!
Ігор і я виросли в родині, де спорт займав важливе місце. Наш батько викладав фізичне виховання в школі, і саме завдяки йому ми полюбили футбол. З раннього віку я була частиною команди, де грав мій брат. Ми з Ігорем – єдині в нашій сім'ї, хто обрав шлях футболістів. Не можу згадати, щоб десь ще була така ситуація, коли брат і сестра займаються одним і тим же спортом.
- В багатьох жіночих збірних та клубах - головний тренер жінка, в багатьох - чоловік. Який варіант краще?
- В моїй карʼєрі було більше тренерів саме чоловіків. Головне, щоб був хороший та кваліфікований спеціаліст, а чоловік чи жінка - різниці немає.
- "Домашній" матч проти Бельгії - вже звично буде не вдома. Цього разу в турецькій Антальї. Мабуть, давно мрієте, коли настане час зіграти в Україні...
Безумовно, ми щиро прагнемо провести матч на рідній землі, де нас оточують наші вболівальники. Місто, в якому відбудеться цей бажаний поєдинок, вже не має такого значення. Найголовніше, щоб це сталося в Україні! Нам неймовірно приємно бачити підтримку на виїзних матчах, але грати вдома завжди особливо.
