Українізація вимагає значних витрат для закладів вищої освіти, однак орієнтація на іноземних фахівців також не дала бажаних результатів.
Черкаський клуб продовжує очищати склад від легіонерів і залучати українських гравців.
Вже два сезони в українській Прем'єр-лізі провів черкаський ЛНЗ - клуб, який має вельми амбітних керівників й гарні, за мірками нинішньої української Прем'єр-ліги, фінансові можливості, але поки що відверто не хапає зірок із небес. Чим запам'яталися "фіолетові" за цей відрізок у еліті вітчизняного футболу? Насамперед, мабуть, своєю ставкою на підписання іноземних ноумеймів, за яких боси клубу погоджувалися платити живі гроші. Саме так у Черкасах з'явилися Мухаррем Яшарі, Молло Бессала, Ейнел Соареш, Арад Бар, Хайдін Саліху та багато інших...
У своєму дебютному сезоні в УПЛ клуб ЛНЗ інвестував 950 тисяч євро в залучення легіонерів, згідно з інформацією, наданою порталом Transfermarkt. Ці кошти були використані для придбання п'яти іноземних гравців. У сезоні 2024/25 "фіолетові" продовжили активно інвестувати в нові кадри, уклавши цього разу контракти з чотирма легіонерами на загальну суму 1,18 мільйона євро.
Суть концепції розвитку та функціонування ЛНЗ в УПЛ була досить прозорою. Запросивши на ключові позиції в клубі людей, які раніше не мали прямого стосунку до футболу, а лише аналізували його з боку як журналісти, блогери чи коментатори, керівництво "фіолетових" фактично вирішило взяти участь у... Ні, це не була гра в рулетку, але, безумовно, щось схоже на симулятор Football Manager. Очевидно, перед колишніми генеральним і спортивним директорами стояло завдання провести глибокий скаутинг із мінімальними витратами та знайти якісних гравців за, знову ж таки, невелику плату, відповідно до вимог УПЛ.
Ставка на легіонерів, перш за все, була пов'язана із обмеженістю внутрішнього ринку, де по-справжньому хороших футболістів знайти не так вже й просто, а ті, які є і потенційно могли б підсилити ЛНЗ, виявлялися черкаському клубу банально не по кишені. Історія з переходом, який раніше зірвався, непотрібного "Шахтарю" вінгера Івана Петряка до лав "фіолетових" тут більш ніж показова. Футболіст "гірників" банально не побажав йти на пониження зарплати, віддавши перевагу тренуванням із командою U-19 можливості реально повернутися на хороший рівень...
Важливо й те, що у ЛНЗ із самого початку зрозуміли, що загалом хочуть бути самодостатнім клубом, який не залежить від забаганок наших грандів - "Динамо" та "Шахтаря". Саме тому "фіолетові" не почали вдаватися до поширеної серед інших клубів УПЛ практики масових оренд виконавців київської чи донецької команди, яка загалом ще нікого, окрім хіба що "Зорі", не приводила до суттєвих успіхів.
Залучення іноземних футболістів до ЛНЗ з клубів, таких як "Тренчін", "Дріта", "Левадія", "Цюрих" та інших, стало результатом стратегії, що акцентує увагу на легіонерах. В цій концепції головний тренер повинен не лише допомогти новачкам швидко acclimatizуватися до українського футболу та адаптуватися до умов життя під час війни, але й домогтися від них швидкого розвитку. Це, в свою чергу, створює можливість для вигідного перепродажу гравців, а частину отриманих коштів планується реінвестувати у зміцнення команди.
Проте, підсумовуючи досвід останніх двох років, можна зазначити, що ця стратегія виявилася неефективною. В одному випадку можна досягти успіху у віртуальному середовищі, витрачаючи години на детальний аналіз, дослідження статистики та особливостей ігрового процесу, що дозволяє продемонструвати вражаючі результати, навіть піднімаючи маловідомий клуб до вершин Ліги чемпіонів. Однак, зовсім інша справа – реальність, де головний тренер може або не забезпечити яскравий футбол, навіть здобуваючи непогані результати в чемпіонаті (як у випадку з Олегом Дулубом), або ж просто не виправдати покладені на нього сподівання і почати серйозно хвилюватися через загострення ситуації, пов'язаної з терористичними атаками з боку росіян (як це було у випадку з Андреасом Карраско).
Та й легіонери, яких привезли за два роки у ЛНЗ, щиро кажучи, не вразили. Єдиним, хто показав себе у всій красі та навіть добряче здивував став представник Косово Мухаррем Яшарі, причому, що цікаво, він виявився найдешевшим із усіх іноземних гравців, яких за цей період "фіолетові" підписували за реальні гроші.
Придбавши Яшарі за 50 тисяч євро, ЛНЗ на певному етапі міг би без особливих проблем продати цього футболіста за 1-1,5 мільйони євро, що дозволило б покрити витрати на більшість легіонерів, яких команда купила за останні два роки. Проте керівництво "фіолетових" не поспішало розставатися з Мухарремом, а виставлена ними ціна відлякала багато потенційних покупців. В результаті, Яшарі та ЛНЗ знайшли взаємовигідне рішення, продовживши угоду до кінця 2026 року.
Більшість з решти легіонерів ЛНЗ згодом перетворилися для клубу не на актив, а на тягар. Наразі команда "фіолетових" вже попрощалася з Бара, Тіллем, Бессалом і Саліхою, а раніше визнала невдалими спроби співпраці з Халайлою та Італо Магнатою, які також залишили Черкаси без особливих досягнень. Коли Віталія Пономарьова призначили головним тренером ЛНЗ, стало очевидно, що клуб переходить від колишньої стратегії, схожої на гру у Football Manager з використанням усіх можливих зовнішніх ресурсів, до нової моделі, яка акцентує увагу на максимальній українізації.
Інше питання, що практично одразу вище керівництво ЛНЗ зіштовхнулося з іншою реальністю: на підписання більш-менш гідних молодих футболістів з українським паспортом потрібно навіть більше грошей, аніж на запрошення іноземців в умовах повномасштабної війни. Говоримо виключно мовою цифр: зараз "фіолетові" за гроші підписали трьох новачків у літнє трансферне вікно, на яких сумарно пішло 1,25 мільйона євро. Очевидно, що подібна українізація складу дуже дорого обходиться ЛНЗ, але піти на неї в клубі зважилися після попереднього невдалого досвіду з іноземцями...
Потрібно розуміти, що ставка на Віталія Пономарьова з боку босів ЛНЗ із самого початку виглядає великою авантюрою. Справа в тому, що цей фахівець раніше чудово виявив себе в УПЛ із "Рухом", але там умови роботи в нього були кардинально іншими. У львівському клубі Пономарьов мав можливість робити основну ставку на молодих українців, які пройшли через академію "Руху", тоді як у ЛНЗ подібні "футбольні ресурси" для Віталія будуть недоступні. Та й результати, які в останніх сезонах демонструвала юнацька команда "фіолетових" у чемпіонаті України U-19, не здатні додавати жодного оптимізму щодо того, що незабаром ЛНЗ може підсилитися кимось зі своїх власних юних талантів.
Схоже, що, запрошуючи Пономарьова до ЛНЗ, усвідомлювали, які зміни це може спричинити: зменшиться кількість легіонерів (очевидно, що цей процес не завершиться цього літа, адже перспектива Марка Ассінора та Френсіса Момо у Черкасах виглядає вельми невизначено). Водночас новий тренер буде активно наполягати на підписанні молодих українських гравців. Це, звичайно, вимагатиме ще більших інвестицій, і чи виявиться така стратегія ефективнішою за попередню - залишається питанням, відповідь на яке ми зможемо дізнатися лише в новому сезоні.
На даний момент виглядає так, що ЛНЗ, не реалізувавши трансфер Яшарі та інвестувавши в кілька досить дорогих, з точки зору сучасної УПЛ, українських гравців, наражається на серйозні фінансові ризики. Адже ми добре пам'ятаємо, чим закінчився етап "капіталізації талантів" у "Русі", які Григорій Козловський оцінював у 5, 7, а іноді й у 10 мільйонів євро. В результаті клуб не отримав жодного значного прибутку, окрім угоди з "Карпатами", а кадрова "спадщина Пономарьова" виявилася невдалою для львівського клубу.
З іншого боку, коли команда "Кривбас" активно залучає нових легіонерів, процеси, що відбуваються в ЛНЗ, виглядають досить незвично та викликають цікавість. У лізі, де більшість матчів не забезпечують уболівальникам очікуваного рівня емоцій, доводиться шукати та насолоджуватися навіть такими, певною мірою "штучними" інтригами.
