Ультиматум від Гвардіоли: які справжні мотиви стоять за його резонансними висловлюваннями?
54-річний головний тренер "Манчестер Сіті" Жузеп Гвардіола залишив свій слід в історії світового футболу, ставши одним з найуспішніших тренерів, які змогли суттєво вплинути на еволюцію гри. Вдосконалені концепції "тікі-така" та інші інноваційні підходи, які Гвардіола впровадив у "Манчестер Сіті", продовжують надихати безліч тренерів по всьому світу.
У 2017 році Гвардіола висловлював думку про те, що не планує залишатися в професійному футболі до старості. Він навіть вказував приблизні терміни завершення своєї тренерської діяльності - вік 60-65 років.
"Я буду у Манчестері наступні три сезони, може більше. Однак кінець моєї кар'єри вже близький, у цьому я певен. Я не збираюся тренувати до 60-65 років. Відчуваю, що процес мого прощання із футболом вже запущений. Коли я завершу із футболом, ви зможете мене застати за грою у гольф", - казав Гвардіола вісім років тому.
В кінці минулого року з'явилися чутки про те, що Гвардіола відчуває втому від футболу і планує покинути "Манчестер Сіті" влітку 2025 року. Однак, оскільки справи "містян" розвивалися настільки невдало, Пеп знайшов у цьому додаткову мотивацію та підписав новий контракт на два роки. Здавалося б, до завершення сезону 2026/27 питання про майбутнє цього титулованого тренера не мало б виникати, але...
Кілька днів тому Гвардіола буквально справив фурор у спортивному середовищі, зробивши гучну заяву про можливий відхід з "Манчестер Сіті", якщо клуб не задовольнить його важливу вимогу. Можна сміливо стверджувати, що Жузеп висунув керівництву "містян" своєрідний ультиматум. У чому ж полягає його прохання? Тренер відверто висловився, що не бажає працювати з надто численним складом команди. Йому не потрібна велика кількість гравців, чимало з яких залишатимуться без ігрової практики і просто сидітимуть на лавці запасних, спостерігаючи за матчами з трибун.
"Я повідомив керівництву клубу, що не маю наміру формувати великий склад. Мені не подобається залишати п'ять чи шість гравців поза заявкою. Я не можу змусити деяких з моїх підопічних сидіти на лавці, не даючи їм жодної можливості вийти на поле. Отже, ситуація зрозуміла: або ми зменшуємо склад команди, або я залишаю свою посаду," - підкреслив 54-річний тренер.
У той час, коли численні впливові футбольні тренери сьогодення постійно обговорюють перевантаженість графіка матчів, величезні навантаження на провідних гравців та важливість наявності двох практично рівнозначних складів, Гвардіола, схоже, знову готовий піти проти загальноприйнятих норм. Жузеп відверто заявляє, що не бажає працювати з командою, яка налічує 24 або більше гравців.
"Можливо, протягом трьох чи чотирьох місяців нам важко було виставити на поле одинадцять гравців, у нас не було захисників, це було справді складно. Потім вони усі повернулися, але в наступному сезоні так не повинно бути. Я як головний тренер не можу працювати із 24 футболістами й щоразу обирати чотирьох, п'ятьох, шістьох, аби залишити їх вдома через брак місця [у заявці]. Це ніколи не повинно повторитись. І якщо в нас знову буде повний лазарет, нехай так і буде: ми маємо чудові кадри з академії, яких ми можемо використати", - пояснив свою позицію Гвардіола.
Які справжні наміри приховані за словами Гвардіоли, які деякі аналітики вже вважають тривожними? Насправді, Жузеп навряд чи серйозно розглядає можливість залишити "Манчестер Сіті". Швидше за все, він просто переосмислює результати сезону 2024/25, у якому "містяни" вперше за останні п’ять років залишилися без титулу в Прем'єр-лізі, а також зазнали невдачі в Лізі чемпіонів, де вилетіли на стадії плей-офф (фактично у 1/16 фіналу) від мадридського "Реалу".
Гвардіола усвідомлює, що підтримувати однаковий рівень мотивації серед усіх гравців стає складніше, коли команда складається з великої кількості футболістів. Формування належного командного духу у футболі є не менш важливим аспектом, ніж продумане тактичне управління з боку тренерів. Просто навчити спортсменів техніці гри з м'ячем і вдосконалити їхні тактичні навички недостатньо; необхідно постійно підтримувати у кожного футболіста бажання вдосконалюватися, прагнути до успіху та боротися за перемогу в кожному матчі.
Коли в команді є надмірна кількість гравців, будь-якому тренеру доводиться приймати непрості рішення, що може призвести до обмеження його власної свободи дій. Якщо головний тренер не буде застосовувати гнучку ротацію і зосередиться на певному колі ключових гравців, це може негативно вплинути на мотивацію та кар'єрні перспективи тих, хто часто залишається на лаві запасних. Такі футболісти можуть втратити не лише ігрову форму, але й бажання викладатися на повну на тренуваннях, оскільки усвідомлюватимуть, що їх зусилля не наближають їх до місця в основному складі.
З іншого боку, якщо головний тренер виявиться прихильником надмірної ротації складу, це може негативно вплинути на ігрові комбінації футболістів, їхнє розуміння ролей у команді та викликати незадоволення серед лідерів, які прагнуть грати якомога частіше. Це властивість футболістів: ніхто не бажає залишатися осторонь, сидячи на лавці запасних або, що ще гірше, на трибунах стадіону.
Гвардіола не міг не зробити висновків і на інших клубах АПЛ. Наприклад, на тому ж "Челсі", який критикують саме через надмірно роздуту кадрову відомість, де лише одних воротарів віком від 19 років - шестеро. І це на одну позицію! Та ще й при тому, що остання практично безапеляційно належить Роберту Санчесу.
Головний тренер "Манчестер Сіті" добре розуміє, що, як і його помічники, він не в змозі однаково приділяти увагу кожному гравцеві, якщо в команді буде на два або навіть три повноцінних склади. Це означає, що в клубі неодмінно виникнуть незадоволення, і з часом ця негативна атмосфера може призвести до серйозної кризи.
Набагато простіше, про що Гвардіола говорить прямо, робити ставку як на відвертих резервістів, на молодих "академіків" клубу. Ці гравці в силу свого віку та етапу професійного розвитку, на якому вони перебувають, апріорі не сприйматимуть перебування в запасі як неповагу до своєї роботи. Навпаки, їх подібна практика лише мотивуватиме, а епізодичні появи на полі, так і взагалі - окрилятимуть.
У поточному сезоні аналітики підрахували, що у Жузепа Гвардіоли було 34 футболісти в розпорядженні (хоча, звісно, не всі вони грали одночасно, а залучались на різних стадіях). Серед них більше чверті, а саме дев’ять гравців, включно з тривалий час травмованим Родрі, провели менше п'яти матчів у всіх турнірах. Лише 15 футболістів отримали шанс зіграти в більш ніж половині з 56 матчів, які команда провела в усіх змаганнях. Ці 15 стали свого роду "залізним каркасом" або "основою", на якій ґрунтувалась вся команда, тоді як інші діяли більше як резерв, на яких покладалися додаткові зусилля, емоції та нерви. Не дивно, що така ситуація викликала у Гвардіоли сильну реакцію наприкінці сезону, в результаті чого він зробив гучну заяву в ЗМІ та висунув ультиматум керівництву.
Не можна не відзначити вражаючу психологічну стратегію, яку застосовує Гвардіола. Як досвідчений тренер, Жузеп добре усвідомлює, до яких наслідків це може призвести для керівництва клубу. Насправді, підходи до кадрової політики можуть кардинально відрізнятися між тренером і босами команди. Гвардіола прагне уникнути будь-якої зайвої метушні в процесах тренування та тактики, тоді як керівництво "містян" бажає не лише здобувати трофеї, але й мати в складі якомога більше якісних гравців, котрі можуть стати цінними активами їхнього футбольного проекту. Хоча не всіх вдається перетворити на "нових Мессі" чи "нових Кріштіану", в умовах дотримання PSR (Правила прибутку та сталого розвитку), що стає дедалі важливішим для кожного клубу АПЛ, усі проекти шукають способи максимізувати прибуток. Це дозволяє їм інвестувати в укріплення складу без ризику отримання штрафів.
Певною мірою своєю нинішньою заявою Гвардіола ще й "розстилає солому" на майбутнє в аспекті подальших результатів. Так, з одного боку Пеп сам каже, що у разі травм він приймає ризики та усвідомлює потенційну необхідність вимушеної ставки на необстріляну молодь з академії, але з іншого боку... Усі чудово розуміють, що слова згодом забудуться, а фанати та експерти, якщо "містян" справді спіткає епідемія травм ключових гравців, будуть в певній мірі пом'якшувати критику, знаходячи об'єктивні чинники та причини можливих невдач. І це теж значно більше в інтересах Гвардіоли, аніж "Манчестер Сіті" як клубу.
Що ми бачимо в результаті? Здається, Гвардіола останнім часом дедалі більше дистанціюється саме від справ клубу як такого. Він не є класичним футбольним менеджером, котрими у Англії були, наприклад, Алекс Фергюсон та Арсен Венгер. Жузеп - це такий собі "футбольний цар Мідас", який прагне все навколо себе перетворювати на золото. І це зовсім не критика іспанця, а констатація того, що усі наставники мають свій підхід до справи та мотивацію до роботи. Для Гвардіоли, вочевидь, дуже важливою є його спадщина, виражена у завоюваннях і титулах, оскільки він хоче виходити переможцем з кожної гри, не шкодуючи сил на реалізацію цих цілей.
Зрештою, Гвардіола, безсумнівно, усвідомлює, що, незважаючи на всі зусилля Алекса Фергюсона у формуванні "Манчестер Юнайтед" під своїм баченням, після його відходу клуб дуже швидко почав змінюватися та рухатися в інших напрямках, на які впливали нові тренери. Створити успішний проект на десятиліття, при цьому не будучи присутнім в довгостроковій перспективі, ніхто ще не зміг. Саме тому Гвардіола, ймовірно, не бажає витрачати свої зусилля та талант на речі, які не є життєво необхідними. Його нинішнє прохання до керівництва зменшити склад команди – це своєрідний захисний механізм, який він активував, щоб мати можливість продовжувати свою кар'єру у футболі ще як мінімум 7-10 років на високому рівні, уникаючи вигоряння до досягнення 60-65 років, коли, очевидно, йому захочеться зупинитися і насолоджуватися життям.
Яким би грубим не прозвучало подібне порівняння, а Гвардіола не хоче повторити шлях Жозе Моуріньо, котрий із "Особливого" перетворився на чванливого фахівця передпенсійного віку, що не має наразі гучних досягнень навіть у турецькій Суперлізі...
