Усе існування атлета і воїна — це постійна боротьба.
Командир роти вогневої підтримки штурмового полку "Сафарі", що входить до складу об'єднаної штурмової бригади Національної поліції України "Лють", Микола Гринчук, відомий під позивним "Росомаха", а також чемпіон світу та майстер спорту міжнародного рівня, вважає, що фізична підготовка військових повинна займати ключове місце в їхньому навчанні під час війни.
Усвідомлений вибір українця
Після завершення служби в армії Микола глибоко занурився у світ спорту та приєднався до місцевої футбольної фанатської команди "Тернопільські ниви", ставши одним із її ініціаторів. Цей досвід став для нього важливим поштовхом на шляху до подальшої спортивної кар'єри. Він активно змагався в кубках та чемпіонатах України, а згодом здобув призове місце на світовому чемпіонаті в Португалії. Крім того, йому вдалося виконати норматив на звання майстра спорту міжнародного класу.
У 2014 році, після подій Революції Гідності, Микола Гринчук змінив свої пріоритети та приєднався до одного з добровольчих батальйонів. Незабаром він опинився в бойовому підрозділі, який виконував операції в Донеччині, зокрема в селищі Піски.
"Так склалося, що все моє життя -- це боротьба. На міжнародних спортивних змаганнях я завжди тримав прапор України. Коли ж підступний ворог напав на нашу державу, я як свідомий громадянин чітко знав, що обов'язково повинен відразу стати на захист України", -- каже "Росомаха".
За словами військового, він відчуває сором за тих атлетів, які, володіючи відмінною фізичною та психологічною підготовкою, так і не стали на захист країни.
"Є люди фізично слабкі чи чоловіки старшого віку, які прагнуть воювати за свою країну. Слід зазначити, що далеко не все залежить від фізичної сили. Адже у цій ситуації значно більше стає у пригоді сила духу. Коли ж я поїхав на війну, ніхто з моїх знайомих, близьких та рідних не знав про це. Певен, вони б, звісно, схвалили мій вибір. А я переконаний: якби з якихось причин не зробив цього, то це вже був би зовсім не я. І мені потім після такого вчинку було б надзвичайно тяжко жити із цим тягарем", -- розповідає Микола.
Через певний час "Росомаха" знову увійшов у мирне та спортивне русло. Він зазначив, що брав участь у ротаціях і змагався у фрі-файті — бойовому мистецтві, що включає контактні єдиноборства.
"Цікаво, що один із моїх чемпіонських поясів я здобув одразу після повернення з фронту. Підготовка була мінімальною, але я приїхав з війни з великим бажанням змагатись, і мені вдалося здобути перемогу. Того вечора я провів два бої поспіль. Ще один важливий момент: під час поїздок за кордон я завжди брав з собою прапор України. Коли я вигравав на міжнародних змаганнях, піднімав його з гордістю, відчуваючи пишання своїм українським походженням", -- ділиться своїми спогадами чемпіон світу.
За словами Миколи Гринчука, повномасштабне вторгнення Росії в Україну не стало для нього несподіванкою.
"Я завжди вірив, що неминуче настане момент, коли це станеться. У той час я отримав можливість залишити країну, оскільки виховую трьох малолітніх дітей. Але, повторю, не можу уявити, як би далі жив і що б сказав своїм дітям, коли вони підростуть. Моєму родині було важко тоді, і зараз ситуація залишається складною. Я глибоко сумую за ними," -- зітхає захисник України.
Діти Миколи з гордістю ставляться до свого батька, а він впевнено усвідомлює, що коли ворог зазіхає на твоє, необхідно боронити це.
"Моє -- це моя сім'я. Це найдорожче, що в мене є. Моє -- це моя Батьківщина, яка стала другою матір'ю", -- підкреслює батько трьох дітей.
Микола Гринчук став частиною об'єднаної штурмової бригади Національної поліції України "Лють" з самого початку її формування. Він повністю задоволений своїм вибором, але підкреслює, що, коли мова йде про захист рідної землі, не має значення, в якому підрозділі служить військовослужбовець.
"Росомаха" підкреслює, що на фронті можна отримати безліч інформації про особистість людини.
"Уже переконався: у моєму підрозділі служать найкращі з найкращих. Це люди, які люблять свою професію і сумлінно виконують свою роботу. Чесніть, порядність, відповідальність -- ці всі риси є в наших бійців", -- запевняє він.
Щодо фізичної підготовки військовослужбовців, Микола вважає, що вона повинна бути на першому місці під час війни. Саме з цієї причини командир підрозділу активно стимулює своїх товаришів до заняття спортом.
"Спорт навчає дисципліни та командної роботи, адже коли ти займаєшся в групі, відповідальність за інших стає невід’ємною частиною процесу. Без належної фізичної підготовки це може стати справжнім викликом. Наприклад, я працюю гранатометником, і мені потрібно носити рюкзаки, які важать до 50 кілограмів, з усім необхідним: боєкомплектом, водою та іншими речами, адже ми можемо перебувати на завданні протягом кількох діб," — ділиться досвідом майстер спорту міжнародного класу.
А коли до підрозділу "Росомахи" приходять нові бійці, їм зазвичай організовують навчання, максимально наближені до реального бою, щоб хлопці могли повною мірою адаптуватися фізично і психологічно. Командир заохочує обмін досвідом серед військових.
"Я з радістю готовий передати свій досвід, а хто має більше знань, також із задоволенням прийму ці навички. У нас одна мета: перемогти ворога і зберегти наші кордони", -- підкреслює захисник України.
Для воїна дуже прикро чути, що деякі вважають, ніби поліцейські не беруть участь у війні, особливо коли під час виконання бойового завдання гинуть його товариші по зброї.
Командир підрозділу "Росомаха" прагне миру і сподівається на швидке завершення війни, щоб повернутися до рідних, відновити звичне життя, зайнятися власною справою, відвідувати спортзали, працювати з молоддю та ділитися своїми знаннями. Проте наразі його місце — на передовій, разом з товаришами по службі.
