Великий стадіон, що не викликав захоплення у фанатів. Як "Ювентус" здобув сучасну футбольну платформу і миттєво її знищив.
Уявіть собі ситуацію: ви інвестуєте у новий сучасний стадіон, його зводять до важливої міжнародної події, а потім виявляється, що "Делле Альпі" нікому не до вподоби! Вболівальники не бажають відвідувати матчі, а клуби свідомо залишають його на користь старіших арен. Саме так сталося в Турині всього 35 років тому. Сьогодні цього стадіону вже не існує. Чому ж так сталося? OBOZ.UA розкриває італійську історію, сповнену грошей та жорсткої конкуренції.
Італія прагнула до сучасності — і цього було досягнуто.
Навіщо взагалі знадобилося раптово будувати в Турині новий стадіон? Усе через Чемпіонат світу, право на який Італія отримала у 1984-му році. В них було 6 довгих років, щоб модернізувати свої арени, які просто не були готові під таке велике футбольне свято (попри те, що тоді Мундіаль був лише на 24 збірні). "Делле Альпі" з'явився у зовсім іншому місці, далеко від центру міста, інноваційне рішення дозволило будувати сучасну на той час арену з неймовірним краєвидом на Альпи, що надихнуло на відповідну назву. Будівництво тривало 2 роки за кошти місцевої влади, стадіон відкрився 31-го травня 1990-го року, просто за кілька днів до старту ЧС.
У червні новий спортивний комплекс став місцем проведення п'яти матчів, серед яких були усі групові зустрічі бразильської збірної. У стадії плей-оф бразильці також грали тут, але в ключовій грі поступилися Аргентині з рахунком 0:1. Останнім поєдинком на "Альпі" став півфінал між Німеччиною та Англією — ще одна напружена битва. У фіналі Мундіалю німці змогли завоювати кубок, перемігши аргентинців, тоді як Італія здобула бронзові медалі. Але в Турині на той час вже не було місця для футболу. Як тільки останній учасник ЧС-1990 залишив поле, розпочалася боротьба клубів за право виступати на новому стадіоні.
Побудували. А для кого?
На початку 90-х Турин мав дві рівносильні команди в Серії А: поруч із "Ювентусом" ще сяяла зірка "Торіно". Звісно що обидва клуби хотіли грати на новенькому сучасному комплексі. Але на початку 2000-х, після довгих суперечок з місцевою владою, право на арену остаточно було закріплено за чемпіоном Італії. Натомість бики переїхали на "Стадіо Олімпіко", про що потім зовсім не шкодували.
Епоха на стадіоні "Альпі" вважається однією з найуспішніших в історії клубу: тут "Ювентус" здобув 5 титулів чемпіона Серії А та 5 срібних медалей, виграв Кубок Італії, а також досягнув трьох фіналів Ліги чемпіонів, що призвело до отримання омріяного другого вуханя. Стадіон став місцем, де народилася легенда Алессандро дель П'єро, а також ареною, на якій грали численні зірки футболу та володарі Золотого м'яча. Проте не всі ігри проходили на "Альпі"; іноді команді доводилося вирушати до Мілана чи Палермо для участі в кубкових та єврокубкових зустрічах. З 1994 року "Ювентус" почав задумуватися про необхідність створення нового, власного стадіону.
Проблеми виникли... з самого початку.
Як з'ясувалося, конструкція швидко зведеного стадіону виявилася недостатньо вдалим рішенням: його утримання стало значно дорожчим, ніж передбачалося, а глядачі мали серйозні проблеми з оглядом гри. Чим далі від центру трибун розташовувалися відвідувачі, тим гірше ставало видовище. За задумом, це типовий український стадіон, подібний до "Динамо" або "Металіст", з елементами мультифункціональності: окрім футбольного поля, тут також є легкоатлетичні доріжки. Саме вони ускладнювали сприйняття подій навіть для тих, хто сидів ближче до бокової лінії, не кажучи вже про місця за воротами... Стосовно стадіону, фанати та організатори зазначали: "Сидіти на трибуні - це як бути на виїзному матчі".
Суть ситуації полягає в тому, що, крім футбольних матчів, тут нічого іншого не організовували, адже для бігових дисциплін навіть не створили окрему розминкову доріжку! Таким чином, за дві десятиліття існування жодні легкоатлетичні змагання не відбулися. За станом газону потрібно було постійно стежити, оскільки він спочатку виглядав добре, але з часом перетворювався на ділянки з ямами і калюжами. І не можна забувати про численні труднощі з місцевою владою, які додали пікантності до ситуації. Усе це змусило "Ювентус" терміново шукати вихід.
Стадіон орендували на 99 років... і майже одразу знесли
Щоб точно закріпити собі місце для проведення ігор, "Юве" оформив договір оренди у 2002-му аж на 99 років! Але ідея власної арени міцнішала. 7 травня 2006-го року туринці провели останній матч Серії А на "Делле Альпі". Після цього арена мала б отримати шанс на переродження - але Італія програла Україні право провести Євро-2012. І на цьому майбутнє стадіону було визначене.
Стара Синьйора знову повернулася додому, на "Стадіо Олімпіко", де стартував їхній перший сезон у Серії B після Кальчополі. "Альпі" прийняв ще кілька концертів, але у 2008 році перетворився на занедбане місце. Саме тоді головний клуб нашої історії досяг угоди з місцевими властями щодо будівництва нової сучасної арени на його місці, тому знесення не стало несподіванкою для багатьох. Третій за величиною стадіон Італії зник із мапи світу у 2009 році.
Попереду нас чекає нова розповідь.
Довгоочікуваний процес будівництва власного стадіону, з усіма європейськими нормами та інноваціями, з'явився у 2011-му. Однойменна арена "Ювентус" менша за місткістю (42 проти 69), але з неї чудово видно футбол. Новий спортивний об'єкт прийме свою першу гру вже у вересні, розгром "Парми" 4:1. Саме тут розпочнеться епоха домінування туринців. Схоже, такий бажаний дім став не тільки комфортним, а й щасливим.
