Ексклюзивне інтерв'ю з Сергієм Іващенком: "Наша філософія: один керівник на десять працівників"
Футбольний клуб СК Полтава за п'ять років пройшов вражаючий шлях від аматорського рівня в обласному чемпіонаті до участі в Українській Прем'єр-лізі.
Ми зустрілися з власником новачка УПЛ Сергієм Іващенком у затишному офісі полтавського бізнесмена, щоб краще дізнатися про дебютанта елітного футбольного дивізіону.
Лишень переступивши поріг кабінету, мені впав у око великий банер, на якому зображені Пеле, Зінедін Зідан і Дієго Марадона. Хороший футбольний смак...
"Іващенко з гордістю повідомив про прапор, на якому стоїть підпис Кирила Буданова."
Протягом понад години бесіди Сергій Іващенко поділився, зокрема, такими темами:
- Ще якихось 10-15 років тому ви були відомим лише для вузького кола людей тут у Полтаві (один із головних забудовників Полтави та власник KVP Beton. - ред.). А зараз власник команди УПЛ. Що відчуваєте?
Це не моя заслуга. Всі лаври належать нашим тренерам і футболістам. П’ять років тому вони були звичайними аматорами. З часом команда змінювалася: хтось йшов, хтось приєднувався. Це звичайний процес у футболі — нові, більш досвідчені гравці приходять і підвищують загальний рівень команди.
Підняття в УПЛ – це досягнення гравців. Моя роль у цьому успіху, мабуть, найменша. Хлопці справді прагнули цього. Це була їхня заповітна мрія.
- До речі, як - президент, власник, інвестор?
- Керівник (усміхаючись).
Ви стали частиною нашого клубу в 2019 році. Я пам’ятаю, як під час приємної бесіди за чашкою кави виникла думка про розвиток, прогрес та амбітні цілі. Давайте разом повернемося до тих незабутніх моментів.
Цю подію неможливо стерти з пам'яті. Я вперше зустрів Володимира Сисенка (теперішнього головного тренера) та Станіслава Майзуса (виконавчого директора) у 2018 році.
На початку 2019 року я випадково зустрів Стаса. Ми вирішили випити кави і провели за розмовою близько п'яти годин, обговорюючи футбол. Зрештою, ми вирішили відновити команду, яка п’ять років тому брала участь у чемпіонаті області. Наступна наша зустріч відбулася вже втрьох. Ми знову занурилися у футбольні обговорення на понад п’ять годин. Володимир Анатолійович пообіцяв подумати над нашими ідеями, після чого ми розійшлися.
Наступного дня ввечері я їхав в офіс і побачив, що Сисенко вже тренує хлопців. Менші ніж за добу він встиг зібрати хлопців, залишки Рокити. Я навіть не зупинився. Стало зрозуміло, він уже подумав і ухвалив правильне рішення.
Отже, ми зареєструвалися у найвищій лізі чемпіонату Полтавської області.
Ви походите з Рокити, що розташована в Великобагачанському районі Полтавської області. У цьому регіоні на протязі багатьох років існувала відома аматорська команда. Чи вкладали ви якісь кошти в її розвиток?
У 2018 році я надавав підтримку Рокиті, якраз перед тим, як команда вирішила зробити перерву.
Неповторна історія українського футболу. Протягом п’яти років ви пройшли шлях від обласного чемпіонату до Прем'єр-ліги. Я усвідомлюю, що для вас було важливо, щоб у складі команди грали вихованці місцевих шкіл футболу...
- Це не лише моя думка. Головний тренер теж її підтримує. У нашій команді зараз є чимало гравців з Полтави, які виховані в місцевому футболі. Мені б хотілося, щоб ця традиція зберігалася й у майбутньому. У нас є як молоді таланти, так і досвідчені ветерани з рідного краю.
Тут усі знають один одного, тому відповідальність стає ще більшою. Коли команда грає не на своєму рівні, їм стає соромно навіть виходити на вулицю. На мою думку, це чудова мотивація. Такого рівня стимулювання не відчує жоден іноземець, наприклад. Це приносить значну користь як для футболу в цілому, так і для міста. Крім того, місцеві таланти слугують відмінним прикладом для молоді та юних футболістів. Діти бачать, що у них є можливості для розвитку.
- Можливо, пам'ятаєте момент, коли зрозуміли, що самими полтавцями не обійтися?
Головний тренер, який більше всіх залучений до процесу, приймає всі рішення щодо формування складу команди, включаючи вибір нових гравців і тих, кого потрібно відрахувати. Серед наших футболістів є один, який чотири рази опинявся в списку на відрахування, але все ще залишається в команді!
Свого часу ми забрали собі більшість футболістів команди ФК Скорук, яка припинила своє існування. Володимир Анатолійович бачив, що рівень підготовки деяких футболістів Скорука вищий за наших. Бачив, що вони ще не досягли своєї стелі та можуть розвиватися.
На даний момент у нашій команді є п'ять гравців, які здолали шлях від аматорського рівня до вершини українського футболу. Яка ситуація з вашою власною футбольною школою?
Два роки тому ми розпочали з наймолодшої вікової групи, дітей 2014 року народження. Нині у нас представлено всі вікові категорії, починаючи з 2014 і закінчуючи 2019 роком. Ми маємо намір щорічно розширювати наші вікові групи. Я завжди кажу своїм юним спортсменам, що у вас вже немає місця для кубків (з гордістю вказує на полицю з нагородами).
Я впевнений, випускники нашої школи вже зовсім скоро поповнять ряди першої команди. Я їм постійно говорю, 10 років промайнуть так швидко, що не встигнете й відчути. У нашій школі хороші хлопці.
Це не тільки гравці основної команди, а й потенційні новачки для національної збірної...
Поступово, з усмішкою (сміється).
- Володимир Сисенко також пройшов увесь шлях з командою. Керманич не мав також досвіду роботи з професіоналами рівня Першої ліги, УПЛ. Бачили, як еволюціонує тренер?
Всі здобувають знання. Навіть тренери проходять навчання. Вони почали в Другій лізі, потім піднялися в Першу, а тепер виступають в УПЛ. Якось Сисенко висловив думку, що йому вже 63 роки, і запитав, навіщо йому це все. Я нагадав йому про Мірчу Луческу, якому вже 79. Це все частина професійного розвитку.
Насправді у Володимира Анатолійовича величезний футбольний досвід. Як футболіст, грав до 40 років. Пройшов радянську футбольну школу. Я це називаю школою Лобановського. Зараз наші тренери їздять на навчання до Європи. А от приїздить до України Ральф Рангнік і розповідає, що вчився у Лобановського.
Ми часто не звертаємо уваги на позитивні моменти нашого минулого. У нас є якісна тренерська програма, і важливо навчатися у своїх.
В даний час обговорюється можливість скасування чемпіонату U-21. Наш головний тренер виступає на підтримку цієї ініціативи. Натомість пропонується відновити дублюючі склади. Чемпіонати в молодших вікових групах не приносять бажаних результатів, а також призводять до збільшення витрат клубів. У такому випадку кожен клуб мав би в складі від 33 до 35 гравців, а футболісти дублюючих команд мали б більше шансів взаємодіяти з основним складом.
Багато футболістів демонструють свій справжній потенціал не в 18 чи 20 років, а значно пізніше.
Поділіться досвідом співпраці з "Молоддю" – футбольною школою інтернатного типу, яка стала першим кроком у професіональному футболі для Андрія П'ятова, Володимира Чеснакова та багатьох інших талановитих спортсменів.
- Немає ніякого юридичного договору. Ми трошки допомагаємо їм фінансово. Звісно, спостерігаємо за їхніми футболістами. Когось підтягуємо до себе. Наразі кілька хлопців на перегляді у нас в U-19. Допомагаємо одне одному, без юридичних зобов'язань.
Якщо вам сподобається вихованець з "Молоді", чи готові ви внести компенсацію?
Звичайно! Це навіть не підлягає сумніву! Якщо гравець відповідатиме нашим вимогам, ми готові забезпечити фінансову компенсацію.
Згідно з відомостями від деяких футбольних кореспондентів, зарплати в Першій лізі коливаються в межах 30-40 тисяч гривень. Які зміни відбудуться в доходах футболістів СК Полтава після переходу до УПЛ?
Близько удвічі.
Яка система бонусів для гравців вашої команди, якщо така є?
- За кожне очко - перемогу чи нічию - є преміальні. Наше бачення - дуже просте: хлопці повинні заробляти, а не отримувати.
Які джерела доходу наразі розглядає команда?
- Підготовка гравців і їхній продаж.
Яка організаційна структура клубу?
Існує прислів'я: "На одного робітника - десять керівників". Натомість, ми керуємося зовсім іншими принципами: "На одного керівника - десять робітників". Я виступаю проти надмірного збільшення адміністративного складу. Наприклад, у нас немає спортивного директора. Велика адміністрація призводить до бюрократії, що, на мою думку, негативно впливає на будь-яку організацію.
У нас скромний офісний простір. Я, Станіслав Майзус, виконую обов'язки директора, а також працює бухгалтер. На даний момент не вважаю за потрібне розширювати команду адміністративного персоналу.
- Хто в команді займається трансферами?
- У нас є декілька помічників не з клубу, які допомагають з пошуком гравців. Ми їм абсолютно довіряємо. Вони постійно на зв'язку з головним тренером.
Комплектація команди - прерогатива виключно головного тренера. Він відповідає за результат. Лише головний тренер може підібрати необхідних йому футболістів.
Як часто ви маєте можливість спілкуватися з вашим головним тренером?
- Кожного дня. Ми постійно на зв'язку.
- Чи є у вас останнє слово в питанні відбору футболістів?
- Ні. Це прерогатива головного тренера. Звісно, я висловлюю свою думку. Але я не бачу в потенційних новачках того, що бачить Володимир Анатолійович. Він розуміється на футболі набагато краще за мене.
- Яких трансферів очікувати у літнє міжсезоння?
Ми уклали угоду з голкіпером, який раніше виступав за Агробізнес. В даний час у нас на перегляді кілька гравців. Поки що не розкриватиму їхні імена. Незабаром ми приймемо рішення щодо цих футболістів.
Це футболісти, які мають досвід гри в Українській Прем'єр-лізі?
- Є й з досвідом виступів у найвищому дивізіоні українського футболу.
- Ви один фінансуєте клуб? Можливо, є партнери? Чи ведете переговори зі спонсорами.
Ми проводимо перемови з можливим спонсором. Є шанс, що декілька партнерів приєднаються до нашої команди.
- Який бюджет команди на сезон 2025/26?
- Я думаю, бюджет достатній. Точних цифр ми не розголошуємо.
- Ця сума близька до 1 мільйона доларів?
Не маю бажання заглиблюватися в деталі.
Будемо чесними: у нашої команди насправді немає шанувальників. Що робити в цій ситуації? Який шлях обрати? Як залучити молоду аудиторію з Полтави на трибуни?
- Уболівальницька база напрацьовується десятиліттями. На мою думку, лише якісною, відданою грою ми зможемо долучити глядачів на трибуни. Якщо гравці будуть показувати характер, будуть битися у кожній грі, це приверне увагу глядача, а футболісти заслужать на повагу.
- Плануєте відкривати фан-шоп?
Фан-шоп незабаром відкриється! Наразі ми працюємо над створенням нової унікальної форми. Ми уклали угоду з українським виробником. Наш принцип: "Підтримуй українське, обирай українське".
Це чудова авторська форма. Дизайнери компанії Арті створили для нас три комплекти на сезон. Ми залишилися задоволені їхньою пропозицією. Відмінне співвідношення ціни та якості. Наша нова форма нічим не поступається як Kelme, так і Joma.
Крім усього, це ще й зручно - це в Україні, поруч. Усе доставляється швидко. Не треба чекати по 3 місяці, як буває із закордонними виробниками. Треба підтримувати українське.
- Під час матчів СК Полтави у Другій лізі ви проводили різні активності на стадіоні, інтерактиви з розіграшами призів. Продовжите традицію?
Вот так.
Давайте будемо чесними: про команду знає дуже мало людей. Яка ситуація з офіційним веб-сайтом? Які стратегії можна використовувати для підвищення впізнаваності бренду через соціальні мережі?
Ми радикально оновимо наш офіційний веб-сайт, який зараз знаходиться на стадії розробки. Він буде не поступатися сайтам інших клубів УПЛ.
У пресслужбі СК Полтави лише одна людина, яка в тому числі забезпечує й життєдіяльність соціальних мереж.
У 2021 році ви стали власником знаменитого мототреку, розташованого в селі Розсошенці, яке є передмістям Полтави та фактично входить до її меж. Ця арена стала св witnessом великих досягнень мотобольного клубу "Вимпел", приймаючи на своїй території чемпіонат Європи, але з часом перетворилася на занедбаний смітник. Проте юридичні спори завершилися лише на початку 2025 року.
Так, це абсолютно вірно. Ми придбали адміністративну будівлю мототреку. Територія виглядала запущено, з безладом, використаними шприцами та "наркозакладками" тощо.
Ми очистили місцевість від відходів, організували охорону та перекрили доступ. Прокуратура, як завжди, вирішила, що ми набули власність незаконно. Судові процеси тривали близько двох років. Ми здобули перемогу в усіх інстанціях, включаючи Верховний суд. Він підтвердив, що наша покупка була абсолютно законною.
Проте, Верховний суд ухвалив рішення про необхідність виплати коштів у вигляді відтермінованої оренди. На момент ухвали у нас не було жодних документів, що підтверджують оренду. Виявилося, що якщо я став власником об'єкта, то зобов'язаний оплачувати орендну плату. Окружна прокуратура пішла нам на зустріч, дозволивши здійснити виплату протягом року частинами, що становить близько 1 мільйона гривень.
Ми отримали схвалення для виконання підготовчих робіт. Продовжуємо впорядковувати територію та займаємося проектуванням.
- Що буде на цьому комплексі?
Стадіон, розрахований на 10 тисяч відвідувачів, має тренувальне поле та критий манеж з розмірами 60х40 м, обладнаний роздягальнями та повноцінним бомбосховищем. Наразі ми розглядаємо можливість створення мініфутбольного поля розміром 20х40 м.
Чи справді це стане справжнім притулком для команди?
Отже, це стане нашою основною локацією. Усе зібрано в одному місці. Що стосується адміністративної будівлі, на першому поверсі розташуються роздягальні, другий поверх відведений для адміністративних приміщень та кімнат для суддів, на третьому буде спортзал з усім необхідним обладнанням і сауною, на четвертому поверсі знайдеться готель, а на п'ятому - ресторан.
Вам не вдалося укласти угоду з ФК Ворскла щодо спільного використання стадіону Ворскла. Які, на вашу думку, можуть бути причини цього?
- Усі ми помиляємось. Пройде зовсім небагато часу і ми прийдемо до консенсусу. Я розумію Ворсклу, команда вилетіла з УПЛ, зараз переважають емоції, а не здоровий глузд. Особисто в мене немає ніякої образи на представників Ворскли.
- Чому Кропивницький?
Все дуже просто. Нас підтримали, і це місто заслужено має отримувати футбол найвищого класу.
Де в даний момент знаходиться команда?
Теоретичні заняття проходять у нашому офісі, де є спеціально відведена кімната для навчання. А практичні тренування ми організовуємо в Ковалівці, що розташоване в Полтавському районі, приблизно за 10-12 км від Полтави. На даний момент цього цілком вистачає. Крім того, ми створюємо власну інфраструктуру на базі однієї з лікарень Полтави.
Я чув, що ви надали фінансову підтримку мотобольній команді Дружба з села Мачухи, купивши для них мотоцикли. Чи продовжуєте ви свою допомогу зараз?
Фінансово це не так, але ми підтримуємо дружні стосунки.
Я розумію, що ви — та особа, яка рідко може сказати "ні" іншим...
- Навіщо про це говорити вголос? Зараз ми тісно співпрацюємо з фондом братів Мкртчанів (сини Олега Мкртчана, ексспівласника Металурга Донецьк, який відбуває тюремний термін у Росії. - ред.), який багато допомагає переселенцям з окупованих та прифронтових територій.
Які бажання та мрії має Сергій Іващенко?
- Про світ. Про нашу тріумфальну перемогу над Росією.
- А що ж таке футбольна мрія?
- Зіграти на Сантьяго Бернабеу (стадіон мадридського Реала. - ред.).
