Від команд з Сирії та Лівану до Абу-Дабі-2025: еволюція Євроліги - найбільш престижного баскетбольного змагання Європи.
Закінчився ще один регулярний сезон баскетбольної Євроліги. Як і завжди, він приніс чимало несподіванок, сюрпризів, скандальних ситуацій та захоплюючих поворотів подій.
Оскільки баскетбол значно програє у впізнаваності футболу, то цей турнір і в Україні, і в усій Європі, привертає значно менше уваги, ніж футбольна Ліга чемпіонів. А даремно...
"Чемпіон" підготував історію становлення Євроліги, її етапи формування, а також загрози, які раптово (чи ні) виникли з тої сторони Атлантики.
У середині 50-х років у країнах Європи значний ажіотаж викликав Кубок чемпіонів - футбольний турнір. Ставало очевидним, що люди прагнуть підтримувати не лише футболістів на міжнародних змаганнях, а й атлетів з інших спортивних дисциплін.
У 1958 році ФІБА прийняла рішення не впроваджувати новації. Навіть назва залишалася практично такою ж - FIBA European Champions Cup, що нагадувала футбольний European Cup.
Змагання проходили за участю чемпіонів з більшості країн Старого континенту. Хоча в назві присутнє слово "Європейський", у перший рік були запрошені команди з Сирії та Лівану. У той час ФІБА ще не була повністю структурованою, а Ліван та Сирія активно співпрацювали з європейськими спортивними організаціями. Крім того, ці країни вважалися одними з найрозвиненіших у баскетбольному аспекті на Близькому Сході в той період.
Чого варто згадати, так це те, що чемпіонат Європи 1949 року відбувся в Єгипті, де тріумфував... саме Єгипет. Сирія та Ліван також взяли участь у цих змаганнях.
Надалі вже були представники Об'єднаного арабського союзу, Єгипту, Марокко. І так тривало аж до 1983 року.
Протягом цього періоду сталося безліч гучних інцидентів. Зокрема, у першому сезоні режим Франко в Іспанії заборонив Реалу вирушити на півфінал, що проходив у Ризі. Також африканські команди часто відмовлялися від участі у змаганнях ще до їх початку або ж після першої гри. Слід зазначити, що подібні випадки траплялися і з європейськими клубами.
Перші шість турнірів відзначилися перевагою команд із Радянського Союзу: АСК Рига святкував перемогу тричі, ЦСКА — двічі, а Динамо Тбілісі — один раз. У період з 1964 по 1977 роки на сцену вийшли італійські клуби, які значно домінували. Тільки ЦСКА зміг двічі здобути трофей, в той час як представники Італії та Іспанії регулярно потрапляли до фінальних матчів.
Спочатку формат турніру проводився з двох матчів на виліт. Потім після нокаут-раундів та кваліфікацій додали груповий турнір.
Фінали від початку заснування проводилися різними способами: спочатку була класична двоматчева дуель (вдома-виїзд), а після кількох років фінал з одного матчу проводився на нейтральній території. Іноді, звичайно щастило. Наприклад, Реал фінал 1967 року проти Мілана виграв у Мадриді.
1987 рік став знаковим через значні зміни в організації турніру. У той час до змагань допускалися виключно переможці національних чемпіонатів, включаючи діючого чемпіона, але було прийнято рішення, що "чемпіон чемпіонів" має визначатися через міні-турнір у форматі Фіналу чотирьох.
Формат змагання передбачав участь чотирьох команд, які пройшли до півфіналів, після чого вони змагатимуть у фіналі та матчі за третє місце. Місце проведення цих ігор обирали заздалегідь.
Наприклад, перший Фінал чотирьох пройшов у Генті, Бельгія. Хоча чемпіон цієї країни - Мехелен - вибув ще у першому раунді.
У 1991 році Євроліга зазнала розширення. По-перше, на карті Європи з'явилося більше країн та їхніх чемпіонів. Окрім того, було надано можливість участі найуспішнішим клубам з провідних ліг, які не отримали національний титул. Також змінилася назва турніру: FIBA European Champions Cup перетворився на FIBA European League.
У сезоні 1991/92 вже змагалися три клуби з Іспанії та два з Хорватії. У наступному році до них приєдналися додаткові команди з Греції та Франції.
У 1992 році на міжнародній арені дебютував український клуб. Київський Будівельник впевнено подолав перший раунд кваліфікації, здолавши угорську команду Залакерамія з рахунками 86:79 в гостях і 99:85 вдома. Проте, на шляху до групового етапу команду зупинив італійський клуб Віртус, який переміг у сумі двох матчів з рахунком 210:165. Шанси в Будівельника були обмежені, адже італійська ліга вважалася однією з найсильніших у Європі, якщо не найсильнішою після Іспанії. Віртус згодом успішно завершить груповий етап, але в 1/4 фіналу програє Реалу.
Зірками італійців, окрім декількох "збірників", були Предраг Данілович і канадець Білл Веннінгтон, який влітку поїде у Буллз, щоб стати, хай і не надважливою, але значущою частиною другого трипіту.
Будівельник в якості чемпіона України ще кілька разів грав у кваліфікації (навіть проти самого Панатінаїкоса), але до групового етапу так і не дістався.
Кілька років тому футбольний світ здивувало бажання іменитих футбольних клубів створити свій "практично закритий клуб" під назвою Суперліга. УЄФА та навіть Євросоюз, а також в цілому відсутність схвалення з боку фанатів, зуміли зупинити машину, яка навіть не почала їхати.
У сфері баскетболу ФІБА не змогла досягти подібних результатів. Команди прагнули більшої самостійності, забезпечення певних гарантій і створення продукту, який, хоча й не обов'язково покриватиме всі витрати, все ж буде привабливим для продажу за будь-яку суму.
У 2000 році ULEB (Союз ліг європейського баскетболу) вирішив організувати власний турнір, оминаючи Міжнародну федерацію баскетболу. Партнерство з УЛЄБ мали ліги Іспанії, Італії, Греції, Бельгії, Португалії, Англії та Швейцарії.
М'яко кажучи, виходив слабкий рівень конкуренції. Проте всупереч волі своїх внутрішніх чемпіонатів клуби з Литви, Хорватії, Росії, Ізраїлю та Словенії вибрали участь у змаганнях Євроліги. Допомогли УЛЄБ і юридичні нюанси. Зокрема, ФІБА не мала прав на використання логотипу чи назви "Euroleague".
Проте не всі команди з ліг УЛЄБ прагнули конфліктувати з ФІБА. Наприклад, у турнірі FIBA Suproleague залишилися такі клуби, як Панатінаїкос, Маккабі Тель-Авів, Лєтувос Рітас, ЦСКА та Ефес Пілсен. Водночас, в новостворену лігу приєдналися Олімпіакос, провідні команди з Італії та Іспанії, а також Жальгіріс і Цибона. УЛЄБ навіть знайшла італійсько-швейцарських спонсорів для створення команди в Росії під назвою Санкт-Петербург Лайонс. Однак "Леви" проіснували лише один сезон.
Керівництво ФІБА намагалося чинити тиск на клуби та арбітрів, які вирішили перейти до Євроліги, погрожуючи їм санкціями та шукаючи інші способи впливу, однак безрезультатно. Супроліга ФІБА проіснувала лише рік, а переможцем цього турніру став Панатінаїкос, тоді як у головному змаганні тріумфував Віртус Болонья, відомий у той час під назвою Кіндер, на честь свого спонсора.
Літнім сезоном 2001 року розпочалися переговори між сторонами. Вони дійшли згоди, що управління основним турніром перейде до УЛЄБ та приватної компанії ECA (Euroleague Commercial Assets). У той же час була заснована Єврокубок УЛЄБ, який отримав статус, подібний до футбольної Ліги Європи.
Протягом наступних 15 років структура залишалася сталою: кваліфікаційний етап - груповий раунд (чотири групи по шість команд або три групи по вісім) - Топ-16 (дві групи по вісім або чотири групи по чотири команди) - чвертьфінал - Фінал чотирьох.
У відборі до змагань взяли участь як чемпіони, так і віцечемпіони команд з менш престижних чемпіонатів. Українські команди Азовмаш, Донецьк та Будівельник спробували продемонструвати свої навички, але щоразу зазнавали невдачі.
Винятком став сезон 2013/14, коли київська команда отримала "wild-card". Проте, їхній шлях завершився після групового етапу: вони здобули лише 2 перемоги в 10 матчах.
У 2008 році ФІБА та УЛЄБ досягли угоди щодо прав на назву. В результаті Євроліга УЛЄБ отримала нову назву – просто Євроліга, що відкрило можливості для співпраці з спонсорами. Наприклад, в даний час ліга носить ім'я Turkish Airlines Euroleague.
У 2009 році відбувся ще один значущий етап. Тринадцять клубів були удостоєні гарантованих ліцензій А: серед них Реал, Барселона, Басконія, Монтепаскі Сієна, Лоттоматика Рома, Олімпіакос, Панатінаїкос, ЦСКА, Ефес Пілсен, Фенербахче, Жальгіріс та Маккабі Тель-Авів.
Ліцензування відбувалося на підставі спортивних досягнень, наявності фінансових спонсорів, доходів від комерційних трансляцій і середньої кількості глядачів на домашніх іграх. Варто зазначити, що через кілька років обидва італійські клуби зазнали фінансового краху.
Протягом цих років між УЛЄБ і ФІБА періодично виникали і згасали суперечки та конфлікти.
У липні 2015 року Міжнародна асоціації баскетболу зробила ще одну спробу взяти під опіку Євролігу, намагаючись переконати вісім команд з ліцензією А грати в новому змаганні, організованому ФІБА. Ця пропозиція була одноголосно відхилена клубами Євроліги. У жовтні ФІБА оголосила про запуск баскетбольної Ліги чемпіонів. Організатори хотіли бачити 16 найкращих команд, які гратимуть два кола, а потім плейоф.
Паралельно керівництво Євроліги домовилося про 10-річний контракт з IMG - компанією, що комерційно представляє різні події та є незалежним виробником і дистриб'ютором спортивних і розважальних заходів
Згідно з умовами контракту, Євролізі було вирішено стати більш закритим турніром. Незабаром після цього опублікували прес-реліз, в якому було оголошено, що з сезону 2016-2017 у змаганнях братимуть участь лише 16 команд, які змагатимуть у форматі регулярного чемпіонату. Вісім найсильніших команд пройдуть до постсезону, а переможці плейоф визначать чемпіона у традиційній формі Фіналу чотирьох.
Більшу частину місць віддали командам із ліцензією А (Анадолу Ефес, Басконія, ЦСКА, Барселона, Фенербахче, Маккабі Тель-Авів , Мілан, Олімпіакос, Панатінаїкос, Реал Мадрид та Жальгіріс).
Інші квитки отримували чемпіони Єврокубку, власники вайл-кард, а також найсильніші команди з асоційованих з УЛЄБ ліг (переможці Бундесліги, Адріатичної Ліги та Ліги ВТБ).
Згодом кількість учасників Євроліги зросла до 18 команд. Ліцензії категорії А були надані французькому клубу АСВЕЛ та німецькому Баварії.
Отже, якщо команда володіє ліцензією А, але її виступи в чемпіонаті будуть невдалими, вона не буде вибута з Євроліги? Цілком вірно.
Наприклад, минулого сезону Басконія фінішувала лише дев'ятою в іспанській першості, але цього року все одно грає в Євролізі.
У середині 2000-х років Олімпіакос двічі займав восьму позицію в грецькій лізі, проте завжди залишався у Євролізі. Більше того, у сезоні 2019/20 "легенди" команди, через конфлікт із Федерацією баскетболу Греції, пропустили національний чемпіонат, але продовжували змагатися в Євролізі.
Очікується, що невдовзі турнір розшириться до 20, а то й 22 команд. Постійну ліцензію хочуть отримати сербські клуби, у Франції в останні роки з'явилися Париж і Монако, а головним пасіонарієм для розширення виступає... баскетбольний клуб Дубай.
Шейхи організували команду, яка вирішила виступити в Адріатичній лізі, оскільки отримати місце в Євролізі "з нуля" практично неможливо — необхідно хоча б один рік грати та досягти певних успіхів у асоційованій лізі.
Співпраця продовжує розвиватися. Цього року, вперше в історії, Фінал чотирьох відбудеться поза межами Європи - приймаючим містом стане Абу-Дабі.
Не слід ігнорувати клуби з Росії. Після початку повномасштабного вторгнення ЦСКА було виключено з ліги, проте ліцензія А залишилася в них. Цей статус забезпечує не лише постійну участь у Євролізі, а й право голосу. Важливо зазначити, що всі спонсорські угоди, телевізійні контракти та інші організаційні питання узгоджуються саме клубами, які мають цю ліцензію. Інші ж клуби не мають відповідних голосових прав.
З огляду на зростаючу кількість європейських гравців у Національній баскетбольній асоціації та те, що Євроліга довела свою життєздатність, навіть якщо і не приносить значного прибутку, керівники НБА все активніше звертають увагу на цей ринок.
"Баскетбол займає друге місце за популярністю серед видів спорту в Європі, і його шанувальників мільйони. Близько 15% гравців НБА сьогодні походять з європейських країн. З шести останніх лауреатів нагороди MVP, п'ятеро є представниками Європи. Проте, на мою думку, існує значний дисбаланс між зацікавленістю до цього спорту та його управлінськими аспектами в порівнянні з Північною Америкою", - поділився своїми думками Адам Сільвер у нещодавньому інтерв'ю.
Ліцензії Реала та Барселони в Євролізі завершуються у 2026 році. Існує ймовірність, що клуби не досягнуть угоди щодо продовження, оскільки є можливість створення власної ліги, можливо, за підтримки НБА.
Флорентіно Перес був головним ініціатором заснування футбольної Суперліги. Ним рухала можливість заробляти гроші, тому не дивно, що він, хоч поки що і не публічно, є тим, хто бажає, щоб "бланкос" перейшли в нову лігу.
Протягом останніх десятиліть НБА демонструє вражаючі фінансові результати, тому навіть якщо новостворена організація зазнає збитків, комерційний успіх провідної ліги світу зможе компенсувати ці витрати. Не дивно, що доходи асоціації дозволяють підтримувати такі проекти, як G-ліга, WNBA та Basketball Africa League.
Ба більше - НБА веде перемовини з організаціями... яких ще не існує. Вони хочуть бачити команду з Манчестера чи аналог ПСЖ, активно шукаючи виходи на представників цих клубів.
Барселона не виявить бажання брати участь в Євролізі без Реала. З'явилася інформація, що новий турнір прагне залучити команди з Мілана та Берліна (не обов'язково поточний склад Альби).
Хоча поки що не було здійснено жодних відчутних кроків у напрямку NBA Europe, все ж таки без підстави диму не буває. Ніхто не сумнівається, що зовсім скоро Євроліга може зазнати серйозних змін. Є така фраза: "Все, що нас не знищує, робить нас сильнішими". Проте в даному контексті більше підходить вислів із фільмів "Горець": "Залишиться лише один".
Втрата клубів-брендів і більш приваблива фінансова угода від конкурентів може повторити той трюк, який УЛЄБ зробила на початку століття з ФІБА.
Варто підкреслити, що для заснування нової ліги в Європі під егідою Національної баскетбольної асоціації необхідно отримати підтримку від власників усіх 30 діючих клубів цієї асоціації.
На початкових етапах "окремої" Євроліги видатною фігурою був Григорій Хижняк, який у результаті сезонів 2000/01 та 2001/02 здобув титул найкращого гравця за кількістю заблокованих кидків.
Потім пальму першості на довгі роки перехопив Артур Дроздов, який виступав шість сезонів (2000-2006) у складі французького По-Ортеза. Форвард ввадався одним із найвидовищніших гравців турніру завдяки своїм слем-данкам.
Різні спроби закріпитися в клубах мали В'ячеслав Кравцов (ЦСКА), Володимир Герун (Барселона) і Артем Пустовий (Барселона), але особливих успіхів не показали.
На початку 90-х років Олександр Волков здобув бронзову медаль, граючи за Панатінаїкос, а наступного року, представляючи інший баскетбольний клуб, Олімпіакос, він досяг фіналу.
Імовірно, у нього були б ще багато досягнень, але численні травми змусили його в 31 рік залишити спортивне взуття.
Чудові шанси потрапити до Євроліги мав уже Прометей. Українська команда у сезоні-2022/23 стала півфіналістом Єврокубку.
За останній рік була інформація, що клуби Євроліги зацікавлені в українських виконавцях: Санон міг стати гравцем Барселони, Михайлюк пов'язували з грандами турніру.
На даний момент в Євролізі немає жодного українського баскетболіста. Максим Кличко грає за молодіжну команду Монако, але поки що не зіграв у складі основної команди.
Звичайно, деякі спортсмени здобули цінний досвід участі у найбільш престижному континентальному турнірі, граючи за команди Азовмаш, Донецьк та Будівельник.
