Йожеф САБО: "Вони завдали мені болю. Це було надзвичайно важко."
Екс-наставник київської команди розповідає про своє дитинство.
Екс-тренер і гравець "Динамо" Йожеф Сабо поділився спогадами про своє дитинство.
- Як ваша мама виховувала таку величезну сім'ю самостійно, поки батько був у полоні?
- Було дуже важко. Вона бралася за будь-яку роботу, щоб заробити. Я був зовсім маленьким, подробиць не пам'ятаю. Основне в пам'яті відклалося вже з того моменту, коли повернувся батько. Коли брати подорослішали, вони пішли працювати на завод, стали приносити гроші, і стало трохи легше. А тата одразу прийняли на роботу, тому що в нього були золоті руки. У кого водилися гроші, всі хотіли замовити в нього гарну шафу або спальню. Жити стало простіше.
- Ви також згодом влаштувалися на завод?
Ні, я не пішов працювати на завод. Коли тато ще був живий, я навідувався до його майстерні, щоб допомогти йому. В той час я навчався в школі і активно займався футболом. Поряд із заводом розташовувався маленький стадіон "Червона зірка", де ми з друзями грали з дитинства. Я завжди виступав проти старших, які часто ставилися до мене жорстко, але з часом у мені розвинулася спортивна агресія, і я намагався не поступатися ні в чому.
Коли мого батька не стало, мені виповнилося 15 років, і я почав працювати учнем на місцевому хлібокомбінаті. У ті часи підприємства мали власні команди. Я отримував якісь гроші і одночасно грав у футбол. Поруч із нашим полем знаходився стадіон "Спартак". Після війни в Ужгороді існувала дуже сильна команда з цією назвою. Я часто відвідував їхні матчі, подавав м'ячі, а іноді навіть допомагав їм на полі.
