Ганна Різатдінова, олімпійська медалістка, зазначає: "Сьогодні в гімнастиці лідирують Італія, Болгарія, Німеччина та Україна".

Зображення: З приватного архіву Різатдінової.

В академії ми орієнтуємось на досягнення успіху, проте прагнемо забезпечити психологічне благополуччя дівчини.

Ви заснували академію художньої гімнастики в Києві. Які особливості вашої школи, враховуючи наявність школи Ірини Дерюгіної в Україні?

Я б не стала ставити нас в один ряд, адже не бачу в цьому сенсу. Мої тренери та я є вихованцями Альбіни Миколаївни Дерюгіної, яка, на жаль, покинула нас. Власне, це її методики розминки, стрибків та інших елементів, тому ми можемо вважатися продовжувачами справи цієї легендарної особистості.

Чим ви унікальні?

Я б обрала трохи інший підхід. У своїй роботі я спираюся на власний досвід. Ми всі колись були гімнастками, тому добре знаємо, як все виглядає з позиції як тренера, так і спортсменки. Звісно, ми ставимо перед собою цілі, але прагнемо досягти їх без шкоди для психологічного благополуччя дівчат. Мене турбує, щоб наші діти не зверталися до психологів у віці 25-30 років після завершення кар'єри. Щоб уникнути таких наслідків, необхідно змінити підходи до тренувального процесу. Легко накричати, висловити негатив, вигнати з залу, але це лише спричинить стрес у дитини. Я все ще відчуваю наслідки такого ставлення на собі і працюю над цим з психологом. Однак я не можу сказати, що в нашій залі панує ідилія: ми маємо дисципліну та повагу, але образи і приниження там відсутні. Словосполучення "Ти товста" у нас категорично неприпустимо. Ми відкриті для всіх дітей. Якщо, наприклад, у дівчинки є трохи зайвої ваги, ми ніколи не скажемо: "Ти корова!"... Є етичні принципи, які ми ніколи не порушимо. Це і є ключова різниця нашої школи від інших.

Зображення: З приватного архіву Різатдінової. Ганна Різатдінова з дітьми зі своєї академії

Ви приділяєте увагу популярним видам спорту?

Він повинен бути у нашій країні навіть в умовах війни. Якщо ми не розвиватимемо його, то не буде й зірочок, які представлятимуть нас на Олімпіаді. Тому ми не відсіюємо дітей, а працюємо з усіма.

Можна зробити висновок, що в ті часи ставлення до дітей було менш позитивним?

Так, воно об'єктивно було не таким, як зараз у нашій школі. У Криму ще нормальне було ставлення. Щонайменше я не пам'ятаю, щоб на нас хтось руку піднімав. У збірній аж такого теж не було, але траплялися складні моменти. Я проживаю кожен момент дуже близько, тому кожне слово про "не такі ноги", про те, що я "занадто велика", пам'ятаю досі. Ті часи навчили мене, що тренер повинен чітко фільтрувати, що він говорить. Одна фраза про "короткі ноги" дівчини можуть зруйнувати її життя. У моєму дитинстві казали те, що думали, а це буває дуже боляче.

Як діти в даний час реагують на можливість приєднатися до вашої школи?

Перед початком великої війни справи йшли набагато краще, але згодом ситуація погіршилась. З вересня ми організували новий набір дітей, оскільки багато хто виїхав. Крім того, виникла необхідність знайти нове приміщення, оскільки попереднє не мало бомбосховища. Чітку цифру назвати не можу, адже ми спостерігаємо як відтік, так і приплив учнів, але можу впевнено сказати, що у чотирьох філіях понад 100 дітей.

Зображення: З приватного архіву Різатдінової. Діти академії Ганни Різатдінової

Оточення художньої гімнастики наповнене різноманітними легендами. Наприклад, існує думка, що цей вид спорту шкодить здоров'ю та психічному стану дітей, а також вимагає надмірно багато часу. Яка ваша думка з цього приводу?

Я -- одна з перших, хто вирішив піти проти цих стереотипів. Я також чула занепокоєння своїх батьків з приводу тих питань, про які ви згадуєте. До мене приходять діти з інших шкіл і діляться історіями, які залишають мене в шоковому стані. Хіба таке досі відбувається в наш час?... Образи, приниження, фізичне насильство -- все це має місце, але я не можу за це відповідати. У нашій спільноті таке абсолютно неприйнятно.

Ба більше, я бачу в гімнастиці багато переваг. У мене в самої є дитина і я шукаю для неї вид спорту, щоб віддати її на чотири години шість разів на тиждень, бо працюю. Баскетбол і футбол -- - це година занять, максимум півтори. З погляду зручності для батьків і прийнятних грошей -- це супер.

Щодо стану здоров'я, я, наприклад, закінчила свою кар'єру без жодних травм. Кожен має свою унікальну історію. Художня гімнастика сприяє розвитку постави, координації рухів та вмінню працювати в команді. Я завжди рекомендую починати саме з гімнастики, а потім, якщо це не до душі, вибирати інші напрямки. Основи — це, безумовно, гімнастика.

У років 50-55, можливо, бачу себе тренером у збірній, але зараз мені 31...

Скільки часу потрібно витратити на гімнастику, щоб помітити результати?

Основною метою є потрапляння до складу збірної України. Для досягнення цього необхідно мати високий рівень підготовки. Саме над цим ми й працюємо. Ми прагнемо, щоб діти були фізично та морально готові до викликів, які ставить збірна України. Уявіть собі, з кожних ста дівчат лише дві справді палко захоплюються цим шляхом. Вони готові віддавати себе цій справі, приходити на тренування в неділю та затримуватися довше. Проте, існує проблема: ми не маємо можливості оплачувати додаткові години для використання спортивного залу.

Зображення: З приватного архіву Різатдінової. Українська гімнастка Ганна Різатдінова

Отже, процес виглядає наступним чином: спершу дитина тренується під вашим керівництвом, а далі має шанс потрапити до збірної, яка працює в системі Ірини Дерюгіної?

Це дійсно так. Є люди, які прагнуть потрапити до національної команди, і я бажаю підтримати їх у досягненні цієї мети.

Чи маєте ви зв'язок із Федерацією гімнастики України, чи функціонуєте окремо?

Академія входить до Київської й української федерації, щоб дітки мали ліцензії, щоб все було офіційно. Особисто я пів року попрацювала тренером у збірній України. Хотіла спробувати себе у цій ролі, зрозуміти, чи зможу подужати роботу. Потім зрозуміла, що станом на зараз я хочу займатися іншим. У років 50-55, можливо, бачу себе тренером у збірній, але зараз мені 31. Хочу спробувати того життя, яке було не доступним мені під час професійної кар'єри. Окрім того, хочу розвиватись в напрямку спортивної дипломатії. Коли потрібно говорити гучно про Крим, про відсторонення росіян і білорусів, було б добре розуміти всі тонкощі цієї справи.

Хоч ви вже не працюєте у збірній України, однак знаєте про стан справ у Федерації гімнастики України, яку хитає від скандалів. З останнього - проведення сумнівного Чемпіонату України зі спортивної гімнастики. Що ви думаєте про це? Як оптимізувати роботу федерації?

Важко оцінити діяльність федерації, адже моя робота зосереджена на спортивній стороні, а не на технічних аспектах. Звісно, я ознайомилася з інформацією про цей суперечливий чемпіонат і прочитала коментарі Стелли Захарової. На мою думку, можна було б уникнути цих витрат. Я обговорювала це питання з представниками керівництва і усвідомлюю, що на початку сезону формується бюджет. Проте, ті кошти, які були виплачені маловідомій блогерці (зокрема, 23-річній Валерії Гуторку, яка керує компанією "Київ медіа продакшн" та отримала 6,6 мільйона гривень на організацію змагань), могли б бути спрямовані на благодійність. В умовах війни ці гроші слід було витратити більш доцільно. Також важливо, щоб у турнірі брали участь члени збірної України, адже це могло б сприяти популяризації спортивної гімнастики серед молоді. Якщо проводити такий масштабний захід без участі зірок, то виникає питання: навіщо він взагалі потрібен?

Фото: НОК України Ганна Різатдінова з бронзовою медаллю Олімпійських ігор-2016

Ганно, ви є останньою олімпійською медалісткою України у художній гімнастиці. Чи справді за вісім років ніхто в Україні не зміг досягти вашого рівня майстерності?

Схожа ситуація мала місце, коли Анна Безсонова і Наталія Годунко завершили свої спортивні кар'єри. Здавалося, що вони завжди будуть на піку, тому тренери зосередили всю увагу на їх розвитку. В результаті цього не було належної підготовки для наступного покоління, що створило певний вакуум. Потім на сцену вийшли Аліна Максименко, я, Вікторія Мазур та Вікторія Шинкаренко, але ми ще не були готові до викликів. У моєму випадку відбулося аналогічне. Хоча я знаю багато талановитих дівчат, які могли б і повинні були зайняти моє місце.

Наприклад?

Вікторія Онопрієнко, Христина Погранична та Влада Нікольченко – усі три дівчини демонструють високий рівень майстерності. Чому ж їм не вдалося завоювати медаль? З часом я усвідомила, що олімпійське золото не для кожного, адже його потрібно завоювати, пережити багато труднощів і докласти чимало зусиль. Ми мали шанс на медаль у Парижі, але, на жаль, Таїсії Онофрійчук не вистачило часу для реалізації свого потенціалу. Вона справді яскраво проявила себе, але світ ще не був готовий до її успіху. Наразі вона розпочинає новий чотирирічний цикл на позиції лідера, тому все залежить лише від неї.

Яка була ваша реакція на те, що на Олімпіаду замість ліцензованої Вікторії Онопрієнко вирушила Таїсія Онофрійчук?

Я розумію Вікторію як спортсменку. Подібна ситуація могла б статися й зі мною перед Олімпіадою-2012 у Лондоні. Важко уявити, як важко їй було впоратися з цим. Для людини, яка присвятила стільки років гімнастиці, це справжній шок. Після такого легко втратити мотивацію. Але я бачила Вікторію, і впевнена, що вона знайде свій шлях. В умовах, що склалися, було лише одне рішення — дві олімпійські ліцензії. А коли залишається тільки один спортсмен, вибір є насправді складним. В результаті можна стверджувати, що рішення було вірним, адже Тая показала відмінний виступ на Олімпіаді. Чи змогла б Віка завоювати медаль, якби поїхала? Це залишається лише предметом для роздумів.

Чи стала Олімпіада в Парижі останньою можливістю для Вікторії Онопрієнко?

Сьогодні в гімнастиці діють нові правила, які дозволяють повернення до спорту. Вони стали менш жорсткими, зосереджуючи увагу на артистизмі. Нещодавно в цей світ повернулася азербайджанська гімнастка Лала Юсіфова, яка раніше виступала разом зі мною, потім завершила свою кар'єру, але знову вирішила спробувати сили. Нині вона представляє Велику Британію. Все можливо! Усе залежить від Вікторії, тож важко щось конкретно прогнозувати.

Росіянам не варто займати місце на світовій сцені.

Ви говорили про те, що хочете розвиватися у спортивній дипломатії. Якби міністр молоді та спорту Матвій Бідний запропонував би вам посаду в міністерстві, ви би погодились?

Важко визначити. Все залежить від конкретної ролі та завдань. Якщо я стикаюся з чимось незнайомим або незрозумілим, то не намагаюся робити це наосліп. Я б приділила цьому більше уваги.

Зображення: З приватного архіву Різатдінової. Ганна Різатдінова

Якщо ви були б згодні, одним із можливих напрямків діяльності могло б стати продовження заборони на участь росіян і білорусів у міжнародних спортивних подіях. В останні дні в спортивному світі активно обговорюють можливість послаблення санкцій щодо цих країн. Які кроки повинна зробити Україна в цьому контексті?

Україна повинна продовжувати активно висловлювати свою позицію. Національний олімпійський комітет та Міністерство молоді та спорту мають працювати над цим цілодобово. Те ж саме стосується й спортсменів. На початку повномасштабної агресії ми зверталися з листами до Томаса Баха, президента Міжнародного олімпійського комітету, та до міжнародних федерацій. Чи можете уявити, наскільки вагомим є лист, підписаний 50 українськими призерами та чемпіонами? Це справжня цінність. Саме це також вплинуло на рішення про заборону участі росіян та білорусів. Нам необхідно продовжувати піднімати це питання на пресконференціях і активно просувати його в соціальних мережах. Війна триває, російські війська продовжують забирати життя наших людей, тому зупинятися не можна. Їм немає місця на міжнародній арені. Спорт у Росії використовується як інструмент пропаганди. Не здивуюся, якщо російські спортсменки з'являться на змаганнях у купальниках з символікою "зет", або влаштують акти пропаганди на трибунах. Спорт повинен бути про дружбу та повагу, тому їм не варто брати участь у змаганнях з цивілізованими країнами.

Чи може кейс Саші Паскаль (українська гімнастка, яка втратила кінцівки внаслідок російської ракетної атаки, - Lb.ua) стати ще одним аргументом того, що російські й білоруські гімнастки повинні бути відстороненими від змагань?

Я глибоко ціную цю людину. Мене обурює, коли її особисту трагедію зводять до статусу "кейсу". Водночас, я розумію, що Олександра має право на те, щоб побачити світ. Мені хочеться, щоб вона вийшла на сцену і отримала овації. Її травма – наслідок російської агресії, влучання російської ракети в будинок її родини. На жаль, це не єдиний випадок. Гімнастка з Маріуполя загинула від російських бомбардувань. Це діти! Про це потрібно говорити вголос, щоб весь світ знав про ці жахливі події.

Зображення: instagram.com/viktoria_efremova_sport Олександра Паскаль

Світова гімнастика зазнала втрат через три роки відсторонення російських і білоруських спортсменок.

Років десять не думала, що скажу так, але тренди зараз задають Італія, Болгарія, Німеччина й Україна. Україна завжди була серед найсильніших, а от інші країни зробили якісний ривок. Російські гімнастки були сильними, але, мені здається, що світ просто звик до них. Навіть якщо вони помиляються, до них ставилися краще. Ймовірно, це теж була частина російської пропаганди. Спорт від цього не вигравав, бо в інших країн було менше шансів на медаль. Зараз же загальний рівень гімнастики зростає, адже він масштабується.Чекаю, щоб США теж підібралися до п'єдесталу. У підсумку від цього всі виграють.

Йому не дали можливості зникнути в тіні. Тому вона вирішила розвиватися в різних сферах.

Ви досягли вражаючих висот у спортивній кар'єрі і змогли успішно реалізувати себе в інших сферах. У чому полягає ваш секрет?

Я спочатку уявляла, що відпочинок чекає на мене після закінчення кар'єри, адже в дитинстві та юності мені довелося багато працювати. Однак реальність виявилася іншою. Я усвідомила, що якщо я зупиню свою публічну діяльність, то про мене швидко забудуть. Цього я не могла допустити, адже моє его заважало мені зникнути з поля зору. Тому я вирішила активно працювати над собою і розвиватися в різних сферах. Це включає гімнастику, участь у турнірах, створення академії, написання книги, роботу на телебаченні та ведення соціальних мереж. Я зосередилася на розвитку особистого бренду. Художня гімнастика є популярною серед дівчат, але загалом небагато українців цікавляться цим видом спорту, особливо після завершення кар'єри.

Саме в цьому полягає суть спорту та спортсмена. Спочатку ти досягаєш успіхів і здобуваєш медалі, а потім ділишся своїм досвідом з новими поколіннями та прагнеш змінити країну на краще.

Як важко здійснювати це в умовах війни?

Я витрачаю чимало енергії на дискусії з родичами. Коли думки не збігаються, і намагаєшся донести, що справжня ситуація зовсім інша. Крим - це тема, яка викликає в мене глибокі емоції. У 2014 році, як і багато інших українців, я була вирвана з Криму, що забрало значну частину мого життя. Після початку повномасштабної війни було важко знайти в собі сили. Діти виїхали, деякі тренери також залишилися позаду. Мені довелося шукати новий зал із бомбосховищем, забезпечувати світло і тепло. Зараз розвивати академію надзвичайно складно, адже щодня виникає безліч організаційних питань, які потребують термінового розв'язання.

Зображення: З приватного архіву Різатдінової. Українська олімпійська призерка Ганна Різатдінова

У вас родина в Криму?

Мама, так. 11-й рік окупації Криму. Людина, яка живе там, я думаю, не може не піддатися пропаганді, але від цього не легше. Коли чуєш від рідних деякі слова, то навіть не розумієш, як таке може бути. Водночас я не можу нічого з цим зробити. Чекаємо на повернення Криму. З Криму все почалося і ним все закінчиться.

Що ви думаєте про зміну спортивного громадянства Іллі Ковтуна?

Мені теж пропонували змінити громадянство у 2014 році, але я відмовилася. Спортсмен - це про ціль: або медаль здобути, або грошей заробити. У Ковтуна вже є медаль. Мені здається, що він керувався якимись своїми інтересами, про які я не знаю. Я не підтримую це рішення, але прошу не сваритися і пам'ятати, що він зробив для України. Як мінімум, підняв прапор України у Парижі.

У вас є можливість звернутися до українців.

Я прошу об'єднуватися, гуртуватися і підтримувати один одного. Зараз складний час, багато викликів, які ми зможемо подолати тільки разом, тільки об'єднаними. Фокусуймося на точках, які нас об'єднують, будьмо гідними тих людей, які кожного дня боронять нас на фронті від ворога.