Скрипник, Мудрик та Довбик: оригінальний символічний склад.
Блогер Sport.ua Олексій Рижков розмірковує про знаменитостей з різних епох, які мають схожі прізвища.
19 листопада знакова для нашого футболу людина Віктор Скрипник відзначає 55-річчя. Знайшов йому почесне місце в символічній, та водночас і дещо жартівливій команді, складеній із гравців - носіїв прізвищ із суфіксом -ик наприкінці, які грали за вітчизняні клуби. Команда вийшла незлецька, навіть із чинними зірками славнозвісних європейських і провідних українських клубів.
Згадую, як після успішного виступу українських боксерів на Олімпіаді-2012 у Лондоні футбольні фанати з гумором зазначали: "О, якби у нашій футбольній збірній було стільки зірок із суфіксом -ик в прізвищах, як у боксі: й Усик, й Гвоздик, й Берінчик...". З тих пір минуло більш ніж десять років, і нинішня команда з футболу значною мірою визначається такими гравцями, як Михайло Мудрик та Артем Довбик, а також дебютантом Дмитром Різником і швидкісним Олександром Тимчиком. Не забуваймо й про Олександра Усика, який також активно цікавиться футболом. Отже, ті жартівливі мрії українських уболівальників початку 2010-х, здається, стали реальністю. Чи покращилися результати національної команди? Відповідь на це питання вам добре відома. У будь-якому випадку, команда, до складу якої входили б гравці з прізвищами зі зменшувально-пестливими суфіксами (або суфіксами, що вказують на професію, як-от Пасічник), якби така справді існувала, могла б стати досить конкурентоспроможною.
На цій позиції, здавалося б, є певний вибір: Євген Боровик, Олег Кудрик, Володимир Васютик та інші. Проте, якщо розглянути ситуацію глибше, альтернативи для Дмитра Різника все ж таки не існує. У цьому сезоні чинний голкіпер "Шахтаря" продемонстрував відмінну гру в Лізі чемпіонів, зокрема в матчах проти "Арсенала" (7,9 за версією sofascore.com) та "Болоньї" (8,3 за sofascore.com). Що стосується національного чемпіонату, то, на мою думку, Дмитро особливо вдало зіграв у виїзній зустрічі з "Колосом", завдяки чому команда здобула мінімальну перемогу. Також у Дмитра є всі можливості для подальшого розвитку.
На позиції лівого захисника святкує свій день народження нинішній герой нашої розповіді. У його ігровій кар'єрі було три клуби: запорізький "Металург", "Дніпро" та німецький "Вердер". Він встиг пограти у трьох національних лігах: колишнього СРСР, України та Німеччини. Саме до останнього, на сьогоднішній день (чи повторять колись бременці свій славний тріумф!?) Віктор мав безпосереднє відношення, двічі піднявши над головою Кубок Німеччини під час сезону 2003/04. Окрім цього, Віктор Анатолійович досягнув успіху і на тренерській ниві. Чи може ви згадаєте ще багатьох українських тренерів, які керували командами в бундеслізі або у клубах з інших ліг "великої п'ятірки"? На це запитання, мабуть, не знайдеться багато відповідей...
Северин Ганцарчик переважно виступав на позиції лівого захисника, хоча також непогано справлявся в центрі оборони, виконуючи роль лівого центрального захисника. У своїй кар'єрі в Україні він грав за кілька клубів елітного дивізіону, проте найбільше запам'ятався виступами за "Металіст". У складі харківської команди тричі поспіль здобував бронзові медалі чемпіонату України. Особливо вразив мене його гол у матчі Кубка УЄФА в жовтні 2008 року проти "Бешикташа". Ганцарчик здійснив вражаючий удар, який став четвертим у зустрічі, коли замість очікуваної подачі зі штрафного він несподівано закрутив м'яч у дальній кут воріт стамбульців. Після цього він одразу ж помчав до вболівальників, щоб розділити з ними неймовірну радість від забитого голу.
Тарас Михалик захищав кольори кількох українських клубів, а також московського "Локомотива". Його найбільш пам'ятний матч відбувся в рамках Суперкубка 2007 року, коли, граючи за "Динамо", він зумів забити два голи в ворота "Шахтаря" всього за п'ять хвилин. Перший гол Тарасу асистував Мар'ян Маркович, який видав простріл з правого флангу, а другий - Олександр Лисенко, який скинув м'яч головою під удар партнеру. Варто зазначити, що команда з Києва, виступаючи у експериментальному складі, змогла перемогти суперників у серії пенальті. Щодо позицій на полі, Тарас найчастіше грав правим центральним захисником, хоча його здібності в ролі опорного півзахисника також заслуговують на увагу.
Найбільший козир чинного динамівця та українського збірника Олександра Тимчика - швидкість. Завдяки ній Тимчик здатен створити гостроту біля воріт суперників, та й в основній - оборонній - роботі вона не є завадою. Забивав Олександр і за збірну, зокрема вірменам у попередній Лізі націй, відгукнувшись на передачу Олександра Зубкова. Може, саме Тимчика й не вистачило команді Сергія Реброва в Батумі для того, щоб здолати таки грузинську команду під завісу матчу? Коли темпераментні господарі великими силами посунули вперед, він міг би використати свою прудкість на користь нашій національній команді.
Одним з можливих кандидатів на позицію захисника є знакова постать запорізького футболу Леонід Ключик. Його син Сергій може займати різні ролі на полі, від захисту до атаки. Також в цій лінії можна розглянути досвідченого оборонця Олександра Воловика, який багато років виступав за донецький "Металург". Ще одним варіантом для зміцнення захисту є білоруський футболіст Павло Кирильчик, що грав за "Кривбас", "Чорноморець", "Карпати" та "Іллічівець".
Маємо в цій команді й олімпійського чемпіона, легенду "Дніпра" Олексія Чередника. За ним - опорна зона. Олексія Валентиновича можна назвати справжнім колекціонером медалей союзного чемпіонату. В складі "Дніпра" він неоднораз ставав і чемпіоном, і срібним, і бронзовим призером! А додайте до цього й відзнаки за завоювання Кубка СРСР, Кубка Федерації футболу СРСР, Кубка сезону тощо! Чередник опинився в потрібний час у потрібному місці й зробив вагомий внесок у те, що "Дніпро" став союзним грандом у 1980-ті. Мав славу вкрай непоступливого гравця, мало в кого у боротьбі виходило зламати опір Олексія Валентиновича.
У 1983 році на чемпіонському матчі між "Дніпром" і "Спартаком" українську команду очолював капітан Володимир Устимчик. Проте, варто зазначити, що він залишив більш глибокий слід у складі "Чорноморця". Мені запам'яталася фраза з програмки до київського поєдинку "Динамо" - "Чорноморець" у 1975 році: "В нападі активно проявляють себе швидкі та технічні Михайлов і Устимчик". Проте, на мій погляд, Устимчик більше підходив на роль гравця середньої лінії, ніж нападника. Щодо агресивності — розумію, що автор хотів підкреслити позитивні якості Устимчика, але я, перш за все, виділив би не стільки агресивність, скільки технічність Володимира Костянтиновича. Його технічні навички дозволяли йому регулярно створювати складні ситуації для захисників суперників.
Що можна сказати про сучасного українського представника в "Челсі" Михайла Мудрика? Він поступово стає одним із ключових гравців нашої збірної. Не випадково саме його українські вболівальники визнали "Левом матчу" в поєдинку з Грузією. Сподіваюся, що Мудрик продемонструє свої найкращі якості і під час матчу проти албанців. У нинішньому розіграші Ліги націй ресурс sofascore.com ще жодного разу не знизив його оцінку нижче "сімки", а за гру проти Грузії Михайло отримав високу оцінку 8,3. Його гра була також ефективною в двох попередніх матчах Ліги конференцій: за виступ проти "Панатінаїкоса" він отримав 8,5, а за гру з "Ноа" - 8,2. Однак, на жаль, в матчах англійської Прем'єр-ліги Мудрик не завжди може проявити свої таланти.
Анатолій Боговик виступав за київське "Динамо" в кінці 1960-х – на початку 1970-х років. Хоча в 1968 році він не зміг здобути золоту медаль, згодом Віктор Олександрович Маслов почав більше довіряти йому. У сезоні 1969 року саме його удар на 90-й хвилині приніс киянам перемогу в домашньому матчі проти московського "Торпедо". Програма до цього поєдинку відрізнялася від інших того сезону: на ній був зображений круглолиций хлопчик (можливо, навіть м'ячик з руками і ногами – важко сказати, який творчий задум був у художника), що підморгує вболівальникам, неначе запрошуючи їх прийти на матч і обіцяючи незабутні враження. 70-тисячна аудиторія в Києві дійсно не пошкодувала! У чемпіонському сезоні 1971 року Анатолій Боговик забив надзвичайно важливий переможний гол у Москві в грі проти ЦСКА, коли 103-тисячний натовп у Лужниках палко підтримував своїх, але все ж відзначив потужний удар Боговика зі штрафного, виконаного приблизно з 40 метрів від воріт.
У півзахисті можуть бути й ще варіанти. Приміром, знаковий гравець "Чорноморця" половини нульових Андрій Кирлик, справжні футбольні пілігрими Денис Олійник і Володимир Танчик, помітний гравець київського армійського клубу 1980-х Володимир Синельник. Не варто забувати й про Мар'яна Мисика, Ореста Кузика й Дениса Кузика, а також про молоду надію українського футболу Олександра Яцика.
Щось останнім часом побільшало критики на адресу Артема Довбика, зокрема й від шанованих у нашому футболі фахівців: мовляв, з такою грою шлях - в аматори. Менше з тим, Артем є забивним форвардом, однак цього сезону не демонструє стабільності, яка була в нього попереднього сезону. Відтак кращий бомбардир чемпіонату Іспанії поки що далекий від чільних місць бомбардирського списку кальчо. Чи не схибив Артем, переїхавши на Апенніни, а конкретно в кризову "Рому"? Попереду ще більша частина клубного сезону, й поки - не час для висновків. Щиро побажаємо уродженцю Черкас все ж таки істотно збільшити бомбардирський доробок в Італії і тішити нас своїми голами у футболці національної збірної!
У "срібному" сезоні 1975 року для гірників Юрій Резник став героєм важливого вересневого поєдинку проти "Чорноморця", забивши вирішальний гол. У цій грі він вийшов на заміну лідера "Шахтаря" Віталія Старухіна, який через хворобу не зміг грати. Резник не лише виправдав сподівання, а й став справжнім героєм матчу! У 1977 році одним із найяскравіших моментів його кар'єри стала зустріч із клубом "Крила Рад" з Куйбишева, де Юрій відзначився "дублем", один з голів він забив, виконавши акробатичний стрибок головою, а також зробив вражаючу передачу на Старухіна. Наступного року Резник вразив усіх, забивши м'яч навіть у ворота легендарної "Барселони" вже на першій хвилині матч-відповіді Кубка володарів кубків, скориставшись прострілом Миколи Латиша з правого флангу.
Альтернатива? Вибір багатий: Василь Лябик, Лукаш Теодорчик, Богдан В'юнник тощо. Можна згадати й Олександра Воскобойника, й, приміром, польського легіонера київського "Арсенала" Мацея Ковальчика, а також пошкодувати, що прізвище Олексія Бєліка трохи не підпадає під формат цієї збірної.
Of course! Please provide the text you would like me to make unique.
Помітив, що нашочасся дало в цю команду більш як третину складу. Український футбольний уболівальник вибагливий. Він навідліг шпетить сьогодення: мовляв, "ще ніколи такого не було", ностальгійно згадує зірок минулого "от, були ж люди в наш час...", палко сперечається про внесок того чи іншого клубу до скарбниці українських звитяг і, хай там що, а сподівається на повернення кращих часів. Чому б, власне, нашій збірній невеличкий крок до цього повернення не зробити вже сьогодні, подолавши на виїзді опір збірної Албанії! Удачі, Україно!
