Майкл Бранч: новий Фаулер, який опинився в ув'язненні через наркотичні злочини.
Виправдати очікування у великому футболі дано не кожному...
Цю оповідь варто почути саме в цей час, під час святкування Різдва. Хоча вона не рясніє численними яскравими і радісними моментами, в ній міститься чимало цінних уроків і справжніх життєвих істин – саме те, що потрібно усім нам, особливо молодому поколінню.
21 лютого 1996 року в англійській Прем'єр-лізі у віці 17 років 4 місяців та 3 днів у лавах Евертона дебютував уродженець Ліверпуля та той, кого із ранніх років називали не інакше як новим Роббі Фаулером, - Майкл Бранч. Тодішній коуч "ірисок" Джо Ройл кинув юного таланта в бій на 73-й хвилині гостьового матчу проти Манчестер Юнайтед, замінивши Тоні Гранта. На той момент рахунок був вже 1:0 на користь манкуніанців, які загалом без особливих проблем довели той поєдинок до перемоги - 2:0. Цікаво, що у МЮ в тій грі також відбулася лишень одна заміна, коли на поле замість Лі Шарпа на 84-й хвилині вийшов молодий Девід Бекхем. Але як же по-різному склалися подальші кар'єри Бранча та Бекхема...
На юнацькому рівні Бранч, граючи на позиції центрфорварда, справді вирізнявся, що привело до численних порівнянь з Фаулером, який у ті часи демонстрував вражаючий прогрес у складі Ліверпуля. У сезоні 1996/97 Майклу вдалося закріпитися в основному складі команди, взявши участь у 25 матчах АПЛ і провівши на полі загалом 1317 хвилин. Проте його результати в плані голів не виправдали сподівань вболівальників і керівництва клубу - він забив лише 2 м'ячі та віддав 1 гольову передачу.
Утім, списувати з рахунків перспективного та молодого нападника "іриски" не поспішали. Клуб прийняв рішення відправити Бранча пограти в оренду у клуб статусом простіше. Сьогодні це, ймовірно, звучить дещо безглуздо, але на той час таким клубом виявився Манчестер Сіті, який виступав у сезоні-1998/99 аж у Другому дивізіоні - третій за силою лізі професійного англійського футболу. Здавалося б, вже на такому рівні Бранч точно заявить про себе, після чого зможе отримати шанс повернутися в основу Евертона, але... За "містян" Майкл відіграв лишень трохи більше місяця, не вразивши абсолютно - 4 матчі, без голів.
Повернення у Евертон дозволило Бранчу провести ще 6 матчів в АПЛ, які виявилися для Майкла останніми, якщо ми ведемо мову про турнір такого високого рівня. Далі центрфорварда списали остаточно. Після невдалої оренди у Бірмінгемі Бранч опинився у Вулвергемптоні, який зрештою й погодився викупити його контракт у "ірисок" менш ніж за півмільйона фунтів. Надалі нападник, якому пророкували славу Роббі Фаулера та називали головною перлиною академії Евертона тих років, виступав виключно за команди нижчих дивізіонів - Редінг, Халл Сіті, Бредфорд, Честер Сіті, Галіфакс Таун та Берсько.
У своїх останніх виступах Бранч фактично опустився до аматорського рівня. Він грав у восьмому дивізіоні англійського футболу, за яким, напевно, стежать лише найвідданіші фанати команд цього рівня. Кар'єра центрфорварда, якому пророкували великі досягнення, фактично закінчилася у 2010 році, коли йому було всього 32 роки. Хоча в цій ситуації присутній певний драматизм, він не є таким вже суттєвим, зважаючи на те, скільки молодих талантів отримують великі надії в юному віці, але в результаті не можуть їх виправдати протягом років.
Ось і для Бранча у футболі все закінчилося не так, як він мріяв, проте загалом і без якихось фатальних проблем. Останні почалися у житті Майкла невдовзі після того, як він перестав виходити на зелений газон регулярно та вести щоденний тренувальний процес.
Опинившись де-факто на узбіччі колишнього життя, Бранч не зміг впоратися зі своїми психологічними та фінансовими проблемами, й почав займатися наркотиками. Причому не тільки самостійно їх вживав, але й став кур'єром, намагаючись заробляти на чужій горе-залежності.
Пригоди Бранча завершилися влітку 2012 року, коли його затримали представники Агентства з боротьби з організованою злочинністю. В суді Майкл визнав свою провину в зберіганні наркотиків класу А і В з наміром їх реалізації. Обвинувачення ґрунтувалося на двох чітко задокументованих випадках: у березні 2012 року Бранч передав 3 кілограми амфетаміну іншій особі на одній з парковок Ліверпуля, а в липні того ж року у нього було вилучено 1 кілограм кокаїну під час обшуку в його житлі.
В кінці 2012 року Бранч отримав семирічний термін ув'язнення. Його апеляція була незабаром відхилена, і колишньому гравцеві Евертона довелося реально відбувати покарання у в'язниці.
"Я пам'ятаю, як лежав у ліжку, охоплений страхом, і думав: 'Це просто нестерпно, я не хочу це переживати'. Мені в голову лізли похмурі думки. А вже наступного ранку двері відчинилися, і всі почали метушитися. Гамір був просто шалений. Я подумав: 'Я не належу сюди'. Але, на жаль, я все ще був там..." - згадував пізніше Бранч.
Хтозна, чим би закінчилися суворі будні Бранча у тій тюремній камері, якби не щасливий випадок та його колишня кар'єра у футболі. Через кілька днів перебування Майкла у в'язниці, його помітив один з охоронців цього закладу. Виявилося, що із цим чоловіком Бранч раніше грав у юнацькій команді Евертона, і ця зустріч дозволила "послідовнику Фаулера" остаточно відкинути похмурі думки, які могли б довести його до дуже поганого кінця...
Тюремний охоронець зробив запит за Бранча перед адміністрацією установи, в результаті чого Майкла перевели в інше крило, де відбували покарання особи, що вчинили менш серйозні правопорушення, на відміну від тих, з ким спочатку опинився в одній камері колишній форвард Евертона.
"Спершу я потрапив туди через відчайдушний стан духу. Коли я лише увійшов до в'язниці, мене охопили гнітючі думки: почуття сорому, провини і багато іншого важили на мені, як важкий тягар. Мій настрій був дуже похмурим, і один із охоронців помітив це. Він виявився тим, хто запропонував мені допомогу...", - ділиться Бранч.
Майкл почав відвідувати сеанси з психологом, що допомогло йому глибше зрозуміти себе. Через три роки його достроково відпустили за хорошу поведінку. Сам Бранч визнавав, що саме в цей час він усвідомив, що страждає від "синдрому самозванця", який спочатку викликав у ньому відчуття невпевненості, а згодом призвів до кар'єрних невдач. Це змусило його зв'язатися з ненадійними людьми і опинитися в складній фінансовій ситуації. Всі ці обставини врешті-решт привели Бранча до вживання наркотиків.
Комусь це може здатися дивовижним, але Майклу Бранчу допомогла досить проста пораду від психолога. Фахівець рекомендував екс-футболісту зайнятися регулярними фізичними вправами - наприклад, бігом. І це спрацювало! Ось вже десять років, як у екс-форварда Евертона немає проблем із наркотиками та порушенням закону, а під Різдво-2025 Майкл затіяв публічний челендж. Він розробив своєрідний адвент-календар: із 1 по 24 грудня. Його суть полягала в тому, що щодня Бранч пробігав на один кілометр більше, ніж раніше. Стартувавши із одного кілометру, напередодні Різдва Майкл завершив челендж забігом на 24 кілометри, після чого прозвітував про успішне завершення задуманого в Instagram.
"Це стало справжнім викликом для мене, але я отримав від цього задоволення. Не думайте, що все було легко — були моменти, коли мені хотілося сказати: 'Навіщо вставати так рано та бігти?' Але варто лише подолати перші кілька кілометрів, як відчуваєш неймовірний прилив енергії, і це дарує чудовий настрій на весь день," — ділився враженнями Бранч.
Як зазначив Майкл, він повністю залишив позаду свою історію з Евертоном. Бранч прийняв розвиток своєї кар'єри таким, яким він є. Він зіграв 44 матчі за "ірисок", з яких 40 - у рамках англійської Прем'єр-ліги. Хоча нападнику не вдалося досягти більше, цей показник все ж є вагомим досягненням у професійному футболі.
Зараз Майкл Бранч активно співпрацює із благодійною організацією James' Place, яка допомагає чоловікам зі схильностями до суїциду повернути віру в себе та відступити від "прірви". Сам Бранч чудово знайомий із тим, що таке "стояти на краю", а тому справді може бути корисним у цьому питанні та бути гарним прикладом для тих, хто одного разу серйозно оступився.
Врешті-решт, футбол - це не лише те, що відбувається на полях. Це також історії людей, які колись були зразками для наслідування, але, не змігши відповідати вимогам, впали до найнижчої точки. Повернутися з цього становища з гідністю - це також свого роду тріумф. Можливо, навіть більш значущий, ніж здобуття престижного спортивного кубка...
