Микола Несенюк: Чоботи від Байдена. Концепція Week's - Новини Рівного та регіону -- Рівне Вечірнє.

До 24 лютого 2022 року слово "boots" означало для мене насамперед взуття для гри у футбол. Саме так чомусь у нас традиційно називали шкіряні черевики чи, скоріше, туфлі із шипами на підошві, в яких грали у футбол. Чи не всі хлопчики мого покоління мріяли якнайшвидше стати власниками справжніх "бутсів". Але вони коштували тоді дорого, а дитячих розмірів не існувало.

Тож до тих "бутсів" ще треба було вирости, навчаючись грати в м'яких гумових кедах. Це були приємні спогади. Усе змінилося після згаданої на початку дати. Я, як і багато українців, до останнього не вірив у те, що згодом назвуть "повномасштабним вторгненням". Здавалося, що вороги не наважаться на такий крок, порушивши всі угоди та міжнародні норми. Я вірив, що вони бояться швидкої та рішучої реакції Заходу, особливо Сполучених Штатів, які, здавалося, мали гарантувати, що війна більше не прийде на європейський континент. Лише почувши перші вибухи неподалік, я усвідомив, що це сталося. Наступні дні я уважно слідкував за новинами з Америки, яка повинна була нас підтримати. І почув! Почув слово "бутси" не в контексті футболу, як звик, а в його буквальному сенсі. Це слово вимовив тодішній президент США, запевнивши, що американські солдати ніколи не ступлять на українську землю, що зазнала агресії. Цими словами Джозеф Байден фактично звільнив руки агресору, який більше не боявся наслідків своєї війни. Саме через це я на все життя зневажаю Байдена, адже він міг зупинити війну. Не потрібно було навіть стріляти — достатньо було заявити, що Америка стане на захист України, якщо агресор не припинить агресію. Тоді б не було сотень тисяч загиблих, мільйонів біженців, катастрофічних руйнувань та всього іншого, що сталося за наступні три роки. Його слова досі лунають у моїй голові, як удари бутсів. І я не можу зрозуміти своїх співвітчизників, які сьогодні критикують Дональда Трампа. Нинішній президент США одразу ж заявив про намір припинити війну і робить все можливе для цього. На жаль, він не може повернути загиблих і відновити зруйноване, але на відміну від Байдена, він діє. Чи не очевидно це? Щоб не усвідомлювати цього, треба бути або абсолютно неосвіченим, або жертвою ворожої пропаганди, яку українці споживають щодня, або ж агентом ворога, або працівником організації, що фінансується з американських грошей. Ці гроші протягом останніх чотирьох років надавав Байден, і тому багато українських "мислителів" вихваляли його, незважаючи на те, що він нас зрадив. Водночас вони активно критикували Трампа, змагаючись у креативності, подібно до комуністичних пропагандистів мого юнацтва, які прославляли Брєжнєва і ганили "погану Америку". Але це вже в минулому. Тепер американські гроші надаватиме Трамп, і, відповідно, всі ці "інтелектуали" з часом змінять свої погляди, почнуть вихваляти Трампа і поступово критикувати Байдена. Можливо, вони навіть згадають про його "бутси". А тих, хто цього не зробить, можна буде спокійно підозрювати у зв'язках з Москвою. Адже якщо хтось "мислить" не за американські гроші, то, напевно, за гроші інших. Чиї? Напевно, не китайські. Поки що...