У вшанування пам'яті солдата Віталія Панчохи, відомого під позивним "Динамо".

"Він не бажав, щоб його дитина залишала рідний дім," - розповіла його хрещена донька, дочка сестри Валентини.

Віталій Панчоха з'явився на світ 24 квітня 1993 року в Києві. Він провів своє дитинство та навчання в столиці, спочатку відвідував загальноосвітню школу №146, а пізніше навчався в Технічному ліцеї міста Київ, який закінчив з відзнакою. У 2010 році Віталій почав вивчати комп'ютерні технології в Київському політехнічному інституті. У 2013 році він розпочав свою військову службу у Внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України, а згодом продовжив службу в Національній гвардії України, де залишався до 2018 року.

Після служби Віталій вирішив застосувати свій досвід у сфері інформаційних технологій і став системним адміністратором. Його близькі згадують, що ця професія стала для нього результатом наполегливого навчання та самовідданості. Віталій був великим шанувальником футболу та комп'ютерних ігор, активно підтримував збірну України та київське "Динамо", що дало йому його позивний. Він також грав у футбол на аматорському рівні і пройшов курси для арбітрів. Подорожі приносили йому радість, але він завжди повертався додому, адже тут були його рідні та близькі. У 2016 році він мав можливість відвідати Євро разом зі збірною України, взявши участь у футбольному турі, що включав відвідування матчів команди. Футбол ставав для нього джерелом натхнення, і навіть під час виконання бойових завдань він знаходив можливість насолоджуватися матчами та підтримувати свою улюблену команду.

24 лютого 2022 року Віталій усвідомлено став на захист України, прийнявши це рішення без жодних сумнівів. Він пояснив своїм близьким, що не бажає, аби його похресниця та інші діти в Україні змушені були залишати свої домівки. Служив у 58-й окремій мотопіхотній бригаді імені гетьмана Івана Виговського, де займав посаду головного сержанта та командував відділенням протитанкового взводу в роті вогневої підтримки 16-го окремого мотопіхотного батальйону.

Він брав участь у визволенні Чернігівської області, воюючи на фронтах Донеччини, Луганщини та Запоріжжя, а також у зонах Куп'янська та Лимана. Побратими пам'ятають його як надзвичайно стійкого та холоднокровного бійця: навіть у найважчих обставинах він зберігав спокій і впевненість, що надихало інших.

"Ми ніколи не відмовляємося! Усі наші жертви не підуть надаремно!" — зазначав Валентин. Він працював з протитанковими засобами, зокрема з "Джавеліном", і завжди виконував свої обов'язки з максимальною точністю та відповідальністю.

24 березня 2023 року Віталій Панчоха трагічно загинув під час виконання бойового завдання у Серебрянському лісництві. Він довгий час вважався зниклим безвісти, і лише після проведення ДНК-експертизи його смерть була офіційно підтверджена. Захисника поховали 11 березня 2024 року на Алеї Героїв Берковецького кладовища в Києві.

Віталій Панчоха був удостоєний посмертної нагороди орденом "За мужність" ІІІ ступеня та медалі "За оборону Чернігова" від територіальної громади міста Чернігова за свою відвагу і вірність Україні.

Рідні згадують його як людину світлу, щиру, надійну. Він завжди підтримував і знаходив правильні слова. Мріяв про прості речі: мирне життя для близьких і власний дім для батьків.

У захисника є батьки, сестра та племінниця. Йому було всього 29 років.

Безмежна слава та пошана Герою!