Схилимо голови. 17-річний фанат луганської Зорі став на захист України.
Чотири роки тому в Маріуполі трагічно загинув Данило Кириченко.
Кожного ранку о 9 годині українці вшановують пам'ять тих, чиї життя забрала війна між Росією та Україною. Сьогодні на Sport.ua ми згадуємо Данила Кириченка, вірного фаната луганської "Зорі", який почав захищати свою країну в 17 років. На жаль, він загинув у цій боротьбі чотири роки тому, в ніч з 14 на 15 квітня 2022 року, залишившись навічно 25-річним.
Данило Кириченко з'явився на світ 20 жовтня 1996 року в Луганську. Після завершення дев'ятого класу він вирішив продовжити освіту в коледжі Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, де здобував спеціальність IT-інженера. З раннього віку футбол став для Данила не лише хобі, а й справжньою пристрастю.
Кириченко потрапив на фанатську трибуну луганської "Зорі" ще в дитинстві, почавши активно підтримувати команду під час домашніх матчів і виїздів до сусідніх міст Донеччини. Щоб приєднатися до фанатів, Данило навіть тікав з дому. Він ставився до цього заняття дуже серйозно. Його одноклубники з усмішкою згадують забавну історію про те, як він прийшов на прийом до фанатського колективу в костюмі, наче на святковий захід. Йому було абсолютно байдуже до думки інших. Цей юнак не соромився бути собою, був відкритим і мав відмінне почуття гумору. У фанатському середовищі Данило отримав прізвисько Бродяга.
Не погоджуючися з утворенням так званої "ЛНР" у своїй рідній місцевості, 17-річний юнак у 2014 році приєднався до добровольчого батальйону "Айдар". Через рік він став бійцем окремого загону спеціального призначення НГУ "Азов" і брав участь у Широкинській операції, де отримав уламкові поранення в стегно та обличчя. Його побратими пізніше згадували Данила як наймолодшого та найменш досвідченого бійця, який завжди хотів бути на передовій. Командири турбувалися про його безпеку та не прагнули залучати його до небезпечних завдань.
Пристрасть до футболу, яку Бродяга носив у своєму серці протягом усього життя, яскраво проявилася і під час служби. Данило активно залучався до турнірів "Азову", переважно виступаючи на позиції воротаря. Його гнучкість і стрибучість змусили побратимів жартувати, називаючи його "кішкою у воротах". Він завжди намагався не пропустити жодного матчу "Зорі", а коли з дружиною вони стали батьками доньки, на наступний день дивився трансляцію гри, тримаючи дитину на руках в пологовому будинку.
Друге поранення Кириченко дістав під час боїв на Світлодарській дузі, де в 2021-2022 роках провів дев'ять місяців. Внаслідок того ворожого удару Данило втратив найкращого друга. Під час служби в "Азові" Бродяга закінчив офіцерські та сержантські курси. Він навчався у Донецькому національному університеті та мав на меті зростати по службі, не бачив себе ні ким іншим, окрім як військовим. Дружина згадує, як Данило казав, що в Азовському русі знайшов себе та своїх людей. І якщо б у нього таку можливість відібрали - не знав би, що робити.
Повномасштабне російське вторгнення Бродяга зустрів у Маріуполі, де вони жили з дружиною та півторарічною донькою. Передчуваючи початок великої війни, Данило організував виїзд родини до Дніпра.
У перші тижні конфлікту Кириченко разом із товаришами по службі пересувався містом, виконуючи бойові місії. Коли захисники Маріуполя відступили на територію "Азовсталі", він також вирушав на завдання, а після їх виконання повертався до укриття.
Данило Кириченко загинув у ніч з 14 на 15 квітня внаслідок влучання в будівлю авіабомби, яка завалила підземні поверхи.
Посмертно воїна удостоїли ордена "За мужність" III ступеня.
