Якщо ситуація залишиться такою ж, як нині, відродження України може затягнутися на щонайменше 70 років. Але є ще одна складність – Сергій Сухомлин.

Про нові методи та інноваційні рішення поділився екс-мер Житомира, нині очільник Держагентства з відновлення та розвитку інфраструктури України.

Ідея масштабного відновлення України почала активно обговорюватись відразу після визволення Київської області та кількох інших регіонів навесні 2022 року. У січні 2023 року було засновано спеціальне Агентство відновлення, очоливши яке призначили популярного антикорупційного діяча Мустафу Найєма. Проте через півтора року його усунули з посади, що викликало великий резонанс і скандал.

У вересні 2024 року Агентство відновлення очолив Сергій Сухомлин, що стало несподіванкою для багатьох. Раніше він протягом дев'яти років виконував обов'язки мера Житомира, і його перехід до виконавчого органу влади видався для багатьох неочікуваним кроком. Варто зазначити, що за час його мерства в Житомирі було реалізовано низку успішних ініціатив у сфері комунального господарства, що дозволило місту зберегти стійкість під час пандемії COVID-19 та в умовах повномасштабної війни.

Чому для розвитку Житомира обрали приклад маловідомого раніше міста в США? Які перспективи чекають Україну в процесі відновлення та які нові виклики постають вже сьогодні? Про це та інші питання Сергій Сухомлин поділився в інтерв'ю для "Телеграфу".

Протягом останніх п'яти років медійний простір Житомира значно розширився. Місцеві жителі зазначають, що життя в місті стало більш комфортним. Що ж стало основою для досягнення таких позитивних змін?

- Почати треба з того, що я давно займався бізнесом. В 2000-х в нас було найбільше в Україні підприємство з виробництва вікон. Після Майдану 2004 року вирішили, що треба не просто заробляти гроші, а змінювати місто, в якому ти живеш. На той час ми пішли в місцеві депутати, підтримали діючого мера, готували якісь стратегії, але, якщо коротко, чужими руками щось зробити не вийшло. Після Революції 2014-го дехто з нашої команди стали членами парламенту, мені теж надходили різні пропозиції. Міг спокійно йти у Верховну Раду, але відмовився.

Чому так?

А що я буду там робити? Сидіти в парламенті й натискати на кнопки — зовсім не захоплююче. Мене більше приваблює можливість створити щось власноруч. Створити, збудувати — ось що мене надихає.

У 2014 році я став першим заступником мера в міськраді. Мої друзі і знайомі застерігали мене від цього кроку, наголошуючи, що в такий складний період важко виконувати такі обов’язки. Відповідальність дійсно була значною. Проте я прагнув дізнатися, як функціонує виконавча влада зсередини. Протягом року я здобув цінний досвід і вирішив взяти участь у виборах.

- Житомиряни згадують, що на зустрічі ви їздили на новенькому Porsche Cayenne. Неочевидний хід для кандидата...

Усі говорили мені, що з виборчої перспективи це не зовсім правильно. Але я був переконаний, що неправильним було б створювати образ людини, якою насправді не є. У 2005-2006 роках я, як підприємець, офіційно заробляв від 35 до 40 тисяч доларів. На зустрічах з виборцями я завжди чітко заявляв: я планую працювати два терміни. Один термін занадто короткий, щоб реалізувати щось суттєве, а два - саме те, що потрібно. Але надовго залишатися не маю наміру.

У програмі містилися досить специфічні елементи, що стосуються розвитку транспортної інфраструктури, комунальних послуг та інших аспектів. Ми вже тоді мали чіткий план для просування в кожному з цих напрямків.

Коли ми починали робити модернізацію теплокомуненерго, перекладати старі мережі, я цілком розумів, що людьми це сприйматися не буде. З помітного для ока містян ми робили якісь невеличкі скверики, тротуари, гарно переробили центральну вулицю Михайлівську -- бо якщо нічого такого не робити, то люди скажуть, що раз нічого не зроблено, то для чого ще раз за тебе голосувати.

Основний акцент був зроблений на надзвичайно важливих питаннях комунального характеру. Ми досягли значних результатів. Я вже маю уявлення, що після завершення війни, коли буде скасовано мораторій на підвищення тарифів на опалення, в деяких містах тарифи можуть зрости вдвічі. Проте в Житомирі вони підвищаться не більше ніж на 10%.

На воді розпочали будівництво найсучасніших очисних споруд, але спочатку пандемія Covid, а потім війна завадили завершити цей проєкт. Словенська компанія, яка брала участь у розробці, вирішила не продовжувати роботи після початку великої війни, і робітники залишили об'єкт. Наразі готовність становить близько 40%, і ми шукаємо можливості для фінансування та завершення цього важливого проєкту. Аналогічна ситуація спостерігається й в інших сферах інфраструктури, де ми також працюємо над розвитком і прогресом.

- Але ключове питання -- куди рухались? Тобто які напрямки зростання для себе обрали і чому?

Ми усвідомлювали, що Житомир не може похвалитися ні морськими узбережжями, ні гірськими вершинами, а також відсутніми значними історичними чи архітектурними пам’ятками, через що туристи не прагнуть до нас. Тому нам довелося шукати нові ідеї. Тоді ми звернули увагу на Індіанаполіс. Сьогодні це один з ключових спортивних центрів Сполучених Штатів, але всього три десятиліття тому тут не було нічого особливого. Ми вирішили взяти за основу їхню стратегію розвитку та рішення, які були прийняті 25-30 років тому.

Це вражаюче, оскільки багатьом важко усвідомити, що спорт може стати тією силою, яка радикально трансформує місто.

Яка ж таємниця Індіанаполіса?

- В них не було великого спорту, тому вони пішли неочевидним шляхом. Приглядались до федерацій умовно другого і третього рівня -- тобто не найбільш популярні види спорту. Наприклад, бейсбол в США -- це перший рівень, а умовна стрільба з лука -- це другий рівень. І от вони почали будувати інфраструктуру для змагань з видів спорту 2-3-го рівня. Це було не так дорого, але вони будували найкращі в світі стадіони і майданчики для цього, що дозволило їм проводити чемпіонати світу, чемпіонати США і так далі.

Поступово в Індіанаполісі було зібрано близько 20 федерацій другого рівня, для яких збудували порівняно недорогі спортивні об'єкти. Але яке це принесло користь? Щомісяця тут організовувалося кілька чемпіонатів світу або США. Це призводило до значного напливу людей на ці події, що, у свою чергу, активізувало процеси будівництва, обслуговування та економічного розвитку в цілому.

Згодом вони взялися до створення одного з найбільших бейсбольних стадіонів у США. Оточуючі запитували їх: "Навіщо ви це робите? У нас навіть немає бейсбольної команди!". Проте вони продовжували будівництво, включаючи фінансування за рахунок кредитів. Коли проект нарешті завершили, вони придбали команду з іншого міста.

У самому серці міста з'явилася вражаюча баскетбольна арена, що вміщує до 28 тисяч глядачів і має можливість трансформації. Тут грають як жіноча, так і чоловіча баскетбольні команди. Окрім спортивних подій, арена слугує майданчиком для різноманітних заходів, таких як вистави "Цирк дю Солей", концерти відомих артистів та багато іншого. Вражаюча заповненість арени — 180 днів на рік! Цей величезний потік відвідувачів надав місту нове дихання. Сьогодні воно стало справжньою спортивною столицею Сполучених Штатів.

Давайте повернемося до Житомира.

Ми розглядали, які види спорту мали місце в нашому місті протягом історії – це були гребля та тріатлон. І, власне, на цьому все закінчувалося. Професійний футбол у нас не існував уже 15 років. Проте на сесії міської ради ми ухвалили рішення про створення комунального підприємства футбольного клубу "Житомир". Декому це здавалося абсурдним. Як може комунальне підприємство стати футбольним клубом?

Проте ми прийняли рішення продовжувати цю ініціативу — самостійно виділяли фінансування, в деяких випадках укладали угоди з обласною радою, а також залучали ресурси з Фонду регіонального розвитку. На балансі міста перебувають спортивна школа та дитяча футбольна академія, які на той момент мали вкрай незадовільні стадіони і роздягальні.

Спільними зусиллями нам вдалось побудувати абсолютно новий сучасний стадіон, сучасну базу для цієї школи. Там тоді займалися 320 дітей. Але я розумів, що дітям які займаються в цій школі, потрібна мрія. Потрібна команда, в яку вони будуть намагатися потрапити. От тоді ми створили футбольний клуб, з яким вийшли в першу лігу. На той момент стало зрозуміло, що тягнути його далі власними силами ми не зможемо. Таким чином в цій історії з'явилась компанія BGV і Геннадій Буткевич.

Геннадій Владиславович усвідомив, що в місті та регіоні існує потужне прагнення реалізувати масштабний проєкт. Наразі BGV займається будівництвом футбольних полів для всіх шкіл. Вони також надають футбольних тренерів: вранці заняття проходять для учнів шкіл, а після обіду безкоштовно тренуються діти з навколишніх районів, де розташовані ці навчальні заклади. На сьогоднішній день більше ніж 2000 дітей активно займаються футболом, що сприяє запуску нових ініціатив та змін.

Драгонбот, або змагання на великих 20-метрових каное, оформлених у вигляді драконів, не є широко відомим видом спорту в Україні. Проте до нас завітали ентузіасти з цікавими ідеями, і ми змогли виділити невелику частину міського бюджету на закупівлю обладнання та човнів. В результаті їхніх зусиль команда досягла успіху, здобувши срібну медаль на чемпіонаті Європи в Італії.

Ми побачили позитивні зміни і вирішили збільшити наші інвестиції, поліпшуючи умови для тренувань. Нині в Житомирі функціонують дві бази для драгонбота. Збірна України активно тренується на цих базах і вже досягла вражаючих результатів. На нещодавньому чемпіонаті в Таїланді наша команда здобула срібну медаль серед 40 учасників. Вся команда складалася виключно з хлопців і дівчат із Житомира, а 80% складу збірної України – це житомиряни.

Ми реалізували подібні ініціативи, зокрема в інших спортивних дисциплінах. Нещодавно, відвідуючи Житомир на вихідних, я став свідком чотирьох чемпіонатів України, які відбувалися в ці дні. Це те, до чого ми прагнули.

- Яким ми побачимо Житомир через 25 років?

Все залежить від тих, хто прийде після нас. План надзвичайно простий і зрозумілий. Щодо розвитку спортивної інфраструктури, ми розробили проєкт багатофункціонального спортивного комплексу на 4000 місць з можливістю адаптації. Футбол стає все популярнішим, і нещодавно в Житомирі відбувся фінал Кубка України — це яскравий показник.

На жаль, через війну затрималася електрифікація залізничної ділянки між Житомиром і Звягелем, що могло б суттєво змінити функціонування нашого вокзалу та запустити потяги через місто. Через Житомир може проходити приблизно 24 потяги, що значно підвищило б рівень транспортного сполучення. У травні 2022 року планували розпочати роботи з продовження злітно-посадкової смуги нашого міжнародного аеропорту. Варто зазначити, що в нас знаходиться найбільший авіаклуб в Україні. Під час проведення "Корольов Авіашоу" (Korolov Avia Fest. -- Ред.) місто відвідали 120 тисяч людей протягом двох днів, що також свідчить про його привабливість.

Ви постійно використовуєте слово "ми". Але хто входить до цього "ми", і чи є ці люди поруч з вами в даний момент?

Команда продовжує свою діяльність у Житомирі, прагнучи покращити місто. Хтось мусить займатися цією важливою справою далі. Наразі є кілька нових ініціатив, які планується реалізувати. Наприклад, було розроблено концепцію музею сучасного мистецтва. Це виглядає досить несподівано на фоні війни, проте культура відкриває нові горизонти та допомагає правильно формувати світогляд, особливо у дітей.

Ваш випадок справді винятковий, адже не так часто представників з виборних посад залучають до праці в виконавчих структурах. І навпаки – малоймовірно, що хтось захоче залишити свою автономну позицію та приєднатися до системи. Хто був ініціатором вашого запрошення до Агентства відновлення?

Давайте повернемося на рік назад. На той момент я вже дев'ять років обіймав посаду мера, і мої обіцяні два терміни добігали кінця. На початку вторгнення я проходив військові навчання, а мій син служив у Силах оборони вже три роки. Тоді я вирішив, що приєднаюся до Збройних Сил України. У травні у мене відбулася бесіда з Олексієм Кулебою, віцепрем'єром з відновлення та міністром розвитку громад та територій. Він запропонував мені працювати на державу, але без конкретики, і наша розмова не отримала подальшого розвитку. Приблизно в серпні-вересні я звернувся до військкомату, пройшов військово-лікарську комісію, але не зміг бути призваним через бронювання. Тоді я вирішив підписати контракт і вступити до Сил безпілотних систем, адже у мене добрі стосунки з Вадимом Сухаревським, командувачем цього підрозділу. Я підписав контракт, документи були надіслані до військової частини, яка готувалася до відправки в зону бойових дій — ми активно працювали над обладнанням техніки. Оскільки я офіцер запасу, контракт мав затверджувати Генеральний штаб. Як тільки я зв’язався з ними, мені зателефонували з Офісу президента з новою пропозицією.

Робота в Агентстві відновлення -- це більш амбітна мета. Тому я погодився.

- Які ключові задачі стоять перед Агентством?

Я б розділив вашу запит на дві складові. З одного боку, у нас є проєкти, які вже були реалізовані. Наприклад, це комплексне відновлення п'яти населених пунктів: Бородянка, Посад-Покровське, Тростянець, Циркуни та Ягідне. Якщо чесно, то впродовж останніх двох років рівень виконання робіт на цих об'єктах був досить низьким. Але наразі ми значно прискорилися в цьому напрямку.

В основі справи лежить питання про всебічне відновлення міст і сіл, які зазнали значних руйнувань...

- Так, і там не без проблем. Бо на прикладі Посад-Покровського, що я побачив: населений пункт, де нині проживає 800 людей. На 70% зруйнований, практично чисте поле. І відновлення не створює там нової якості життя. Нема відповіді на просте запитання -- чому люди мають сюди повертатись? По суті, це велика площа одно- і двоповерхових будинків, які були знищені, а тепер відновлюються. І те саме, на жаль, місцями в Бородянці, Ягідному й інших населених пунктах.

- Що пропонуєте?

Розглянемо випадок села Ягідне: тут відновили старі будинки, збудували нові, а також встановили освітлення на основі сонячних панелей. Місцеві жителі задоволені змінами, але у них немає простору для спілкування та проведення дозвілля — наприклад, перегляду футбольних матчів. Тож ми вирішили створити центр для комунікації громади. Ця компактна будівля буде обладнана зручними санвузлами, доступними для осіб з інвалідністю, а також кімнатою, яка може функціонувати як ЦНАП, медіа-простором з Wi-Fi, книгами та екраном. Крім того, планується невелика амбулаторія, де фельдшер зможе приймати пацієнтів. Це буде багатофункціональний простір, що відповідає потребам всієї громади.

Стандарт такої будівлі ми розробляємо для різних населених пунктів -- можна вмістити туди кімнату поліцейського і взагалі будь-які функції. Це по суті 400-600 кв. м будівлі, проєкти яких підійдуть для більшості громад. Це дозволить зекономити кошти на проєктуванні і дасть можливість розвинути самі громади.

До речі, для швидкого відновлення житла ми впроваджуємо інноваційні технології повторного виробництва та перейшли на сучасні префабрикаційні методи, що забезпечують високу швидкість будівництва. Завдяки затвердженим проектам ми можемо прогнозувати вартість цих об'єктів, що в свою чергу сприяє уніфікації та масштабуванню виробничих процесів по всій території країни.

Не менш важливими є урбан-парки, які були створені в чотирьох різних форматах, що залежать від величини конкретної громади: S, M, L та XL.

- Наскільки мені відомо, ви також розробляли проєкти модульних укриттів?

- Це ще один наш великий і дуже важливий проєкт. Перше питання в усіх прифронтових громадах -- укриття. Десь, як в Харкові або Сумах -- будуються підземні школи. Там це має сенс, а в невеличких селах і містечках треба будувати невеликі модульні укриття. На 160 прифронтових громад, за підрахунками, нам треба 3200 укриттів -- величезна цифра, її неможливо реалізувати в повному обсязі через брак ресурсів.

Два роки тому UNICEF розробляла проєкти укриттів для садочків і шкіл. Типове укриття на 100 дітей вартує 1,3 млн євро і 2,5 роки будівництва. Але в нас немає ні таких грошей, ні стільки часу -- ми не можемо Путіну сказати, щоб вони 2,5 роки не стріляли, поки ми побудуємо укриття. А в прифронтовій зоні це мають бути підземні укриття, які здатні захистити від дронів і ракет.

Яким чином можна знайти рішення для цієї проблеми?

Ми виходили з того, що необхідно знайти найкраще рішення у межах розумних витрат.

Ми поспілкувались з одним фондом, який будує підземні шпиталі та пункти управління. Поставили їм задачу, прописали техзавдання з урахуванням всіх наших деталей. Наприклад, замість генераторів там мають бути залізо-фосфатні акумуляторні батареї, які не спалахують і їх не треба якось особливо запускати, зберігати паливо і так далі.

Типове укриття включає в себе туалетні приміщення, систему вентиляції, бездротовий інтернет, а також телевізори для проведення навчання. Воно складається з заводських блоків, що дозволяє уникнути складних монтажних робіт на місці. Важливо відзначити, що з установкою таке укриття обійдеться у 4,8 млн грн, що менше ніж 120 тисяч євро — у десять разів дешевше, ніж попередні розрахунки. На поточний момент українські заводи здатні виготовляти до 300 таких укриттів щомісяця.

Після успішного проходження тестування та сертифікації, стандартні укриття будуть розміщені на платформі Prozorro Market, що дозволить будь-якій громаді в Україні придбати їх для своїх потреб. Бізнес отримав сигнал про необхідність таких рішень. Приблизно через три місяці ми плануємо ще одну зустріч з представниками бізнесу, де вони зможуть презентувати свої пропозиції. Ми уважно їх розглянемо, і якщо вони виявляться ефективними, затвердимо та внесемо до нашого каталогу.

А що робити, якщо громада відмовиться від ідеї спорудження стандартних укриттів?

Це їхній вибір. Наша мета — забезпечити їм можливість зекономити на проектуванні, вибрати проект, який відповідатиме їхнім вимогам і матиме найнижчу вартість. Якщо хтось бажає займатися будівництвом самостійно — будь ласка, а далі громади та правоохоронні органи оцінять рішення місцевої влади.

Хочу підкреслити, що Агентство відновлення готове до співпраці в цій сфері і прагне залучити компанії до спільної роботи. Тому ми запрошуємо українські підприємства долучитися до проєкту модульних укриттів та представити свої ідеї та рішення.

- Як місцеві в громадах реагують на відновлення згаданих показових населених пунктів, в той час, як поруч стоять розбитими інші села?

- На прикладі того ж Ягідного -- до цього населеного пункту прикута медійна увага, що допомагає залучити кошти для його відновлення. Але в громаді знаходяться ще 16 населених пунктів, які теж постраждали. Відновити все -- ресурсів немає, це зрозуміло. І очевидно, що жителі сусідніх сіл з певними ревнощами ставляться до Ягідного.

Ми висунули ідею створення сонячної електростанції, яка приноситиме прибуток, але при цьому буде підпорядкована комунальному підприємству. Це означає, що отримані кошти будуть розподілені між усіма селами громади, відповідно до рішень самих жителів. Вже розпочато процес виділення земельних ділянок, і ми плануємо продовжувати рух у цьому напрямку. Таким чином, конфлікт у Ягідному буде вирішено.

В минулому році Агентство відновлення не змогло освоїти більше ніж 20% запланованого бюджету. Які причини цього явища, і як могло статися так, що кожна п'ята гривня, виділена на відновлення, залишилася невикористаною?

- Я не хочу відповідати за те, які рішення приймались попереднім керівництвом Агентства (до Сухомлина Агентство очолював Мустафа Найєм, був звільнений в червні 2024 року. -- Ред.). Можу лише сказати, що по багатьох напрямках ми сильно прискорились. Гроші, які виділені на поточний рік, закінчаться десь в липні.

- Що будете робити в другій половині року?

- Це час, коли можна проаналізувати ситуацію і по-іншому подивитись на вже зроблене. Зараз ми домовляємося з Європейською антикорупційною ініціативою, з UNDP, щоб провести комплексний аналіз нашого підходу до відновлення тих п'яти експериментальних населених пунктів.

У нас є чітке уявлення про те, що при нинішніх темпах та ресурсах відновлення країни може затягнутися на багато років, і наші правнуки можуть взяти на себе цю відповідальність. Тому для нас є вкрай важливим скоротити час, необхідний для виконання процедур. Візьмемо, до прикладу, ситуацію з "Охматдитом": наші розрахунки показали, що відновлення цього закладу займе 769 днів, з яких 300 днів припадатиме на самі роботи, а 469 днів буде витрачено на процедури. Це дійсно надто довго. Ми проаналізували всі етапи і, не порушуючи законодавство, змогли зменшити загальний термін відновлення до 500 днів, зберігши при цьому відкритість і прозорість процесу.

- За рахунок чого таке можливо і чому так не зробили раніше?

Ми подали запит до уряду щодо заснування Централізованої закупівельної організації. Це стане першою в Україні установою, здатною одночасно здійснювати закупівлю товарів, послуг і експертних оцінок для реалізації масштабних інфраструктурних проектів.

- Що по факту це дає і чим відрізняється від Prozorro?

Якщо розглянути тендери на закупівлю послуг технічних консультантів, ми встановили доволі суворі кваліфікаційні критерії, щоб відібрати найкращі компанії з відмінною репутацією, значним досвідом у проєктуванні та висококваліфікованими інженерами. Зазвичай ми обираємо близько п'яти компаній, які успішно проходять наш відбір. Після цього, для конкретного завдання, ми проводимо тендерну процедуру і визначаємося з ціною серед обраних. Завдяки цьому підходу ми економимо близько 30 днів лише на одній процедурі.

Однак таким чином зменшується можливість для інших компаній, які наразі займають, умовно кажучи, 6-7 позиції в рейтингу.

- Так, обмежується. Але це міжнародна процедура, по якій працює і Світовий банк, і ЄБРР, і Європейський інвестиційний банк. Це не означає, що через пів року ми не можемо провести ту саму закупівлю і долучити нові компанії. Наразі наша задача -- відправити сигнал ринку, залучити до відбудови великий міжнародний бізнес.

Раніше, щоб європейські компанії могли брати участь у системі Prozorro для надання експертних послуг на суму 500 тисяч гривень, їм доводилося відкривати свої представництва в Україні, організовувати офіс та наймати працівників. Це суттєво обмежувало кількість учасників, які володіли необхідним досвідом. У контексті масштабної відбудови країни важливо залучати компанії, що користуються нашою довірою в питаннях експертизи і здатні реалізовувати великі проєкти.

Розглядаючи ситуацію з дорожнім будівництвом, можна зробити висновок, що якщо ми організуємо закупівлю експертних послуг на рік для всієї країни в діапазоні 100-200 млн грн, то це може привабити компанії з європейською репутацією. Важливо, щоб процес був абсолютно прозорим.

Схожа ситуація спостерігається і в сфері освітлення в громадах. Ми розробили методику, яка дозволяє громадам визначити та налаштувати потужність ліхтарів, що підлягають заміні на світлодіодні, в залежності від ширини вулиць. 416 громад з різних куточків України надали нам необхідні дані, і ми успішно їх обробили. Наразі через ЦЗО плануємо оголосити консолідовану закупівлю, в якій будуть всі деталі. Серед них – інформація про те, що громади зможуть здійснити оплату протягом трьох років. Це важливий момент, адже саме за цей період нові ліхтарі зможуть окупити витрати. Ми усвідомлюємо, що завдяки об’єму закупівель можемо суттєво зекономити кошти для громад. У нас нараховується близько 1400 громад, і ми сподіваємося, що всі вони поступово приєднаються до цього процесу. За нашими оцінками, по всій країні необхідно замінити понад 2 мільйони вуличних ліхтарів.

Схожа ситуація спостерігається і з постачанням сонячних електростанцій для 75 водоканалів. Ми працюємо над укладанням спеціальних угод з державним Укрексімбанком, що може стати нашим партнером у цих ініціативах. Отже, ми підтримуємо новий підхід до вирішення питань відновлення, прискорення та зниження витрат у тих сферах, де це реально.

Давайте поговоримо про інноваційні рішення для традиційних викликів. У вашій сфері управління також є контрольні пункти на кордоні. Перше, з чим стикається українець, що повертається з-за кордону, або турист, котрий прибуває до нас, – це незадовільні санвузли на пунктах пропуску. Це своєрідна "візитівка" країни. Але ж це елементарна проблема, яку варто було б давно вирішити. Чому ж це досі залишається без змін?

Це дійсно неприємна ситуація, з якої ми намагаємось знайти вихід. Ми провели класифікацію пунктів пропуску і виявили, що вони вельми різноманітні. Зокрема, є 12 малих пунктів, де витрачати сотні тисяч доларів на проєктування, реконструкцію чи будівництво просто не має сенсу. Ми помітили, що там стоять вагончики прикордонників і біотуалети для громадян, але їхнє обслуговування обходиться у величезні суми. І, до того ж, це абсолютно незручно. Саме тому ми розробили проєкт стандартних туалетів, які враховують потреби всіх, включаючи кімнати для матерів та дітей.

Загалом отримали проєкт невеличкого пункту пропуску, який вже з навісом, з туалетом, з усім необхідним. Його ціна "під ключ" -- з монтажем, парканом, асфальтом -- 24 млн грн, в рази дешевше, ніж було до цього.

Коли ж нарешті на українському кордоні встановлять туалети для людей? Чи відомо, коли це станеться?

- Вже цього року. Орієнтовно з вересня почнемо встановлювати пункти перетину, відповідно, з санвузлами.

- Якщо про пункти пропуску загалом -- наскільки масштабно плануєте розвернутись? Бо, враховуючи нашу євроінтеграцію, будувати якийсь суперкордон з Європою нема потреби.

Ви абсолютно праві, але певні пункти пропуску все ж залишаться. Вони функціонуватимуть подібно до митниці, де здійснюватиметься перевірка багажу. Мова йде про основні пункти пропуску — Ягодин, Чоп, Краківець — які повинні стати великими сервісними зонами. Необхідно також інвестувати в їхній розвиток та провести реконструкцію відповідно до європейських норм.

Проте в малих обсягах ми не плануємо інвестувати значні ресурси, оскільки з часом вони можуть стати для нас зайвими.

Головним проєктом Агентства є водогін у Миколаєві. Яка тепер його ситуація? В минулому році ви згадували, що маєте намір запустити його влітку. Чи все йде згідно з планом?

У серпні 2025 року ми завершимо наш проект будівництва. Нам довелося внести численні зміни, зокрема перенести точку забору води. Також ми додали насосні групи та створили малий водогін об'ємом 50 тисяч кубометрів для поливу фермерських угідь. В рамках модернізації було впроваджено оптоволокно, окремі лінії електропостачання та трансформатори. Ми встановлюємо потужні дизельні генератори, які забезпечать безперебійну роботу системи. Під час реалізації проекту ми також врахували заходи антишахедного захисту для ключових елементів і забезпечили укриття для працівників.

На початку проекту було виділено 8,7 мільярда гривень, а наразі сума зменшилася до 6,23 мільярда, що свідчить про економію в розмірі 2,5 мільярда. При цьому слід зазначити, що під час реалізації довелося додавати багато нових витрат.

Додавання сонячних електростанцій на насосних станціях дозволить ще на 15-18% знизити споживання електроенергії.

Уряд дав нам завдання створити проект оновлення очисних споруд у Миколаєві. Це стане другою фазою нашого плану, спрямованого на забезпечення міста якісною водою. На жаль, забезпечити Миколаїв чистою водою одразу не вдасться.

- В одному з інтерв'ю ви прогнозували проблеми з водою в Україні вже в найближчі десятиріччя. Поясніть, про які тенденції йдеться?

- Тут є багато факторів, які впливають. Ми бачимо зміну клімати, бачимо певну поведінку наших сусідів, яка призведе до зменшення доступних об'ємів води. Зокрема, на півдні. Відповідно, для нас важливо вже зараз подумати про забезпечення потреб Одеси, Херсону. Якщо нічого не робити, років за 15 матимемо серйозні проблеми з водою в Херсоні, тому включатись треба вже зараз.

Який найпесимістичніший варіант розвитку подій?

- Якщо ми будемо продовжувати ту ж політику в цьому секторі, з такими ж втратами води на підприємствах водоканалів, якщо ми будемо скидати в річки неочищені каналізаційні стоки (а на сьогодні рівень очищення стічних вод в Україні на рівні 32%, коли в Європі це понад 80%)... То через 10 років частина великих міст України будуть отримувати воду погодинно. А деякі великі міста, наприклад Одеса, можуть і взагалі стати обмеженими у водопостачанні.

У зв'язку з цими обставинами, ми усвідомлюємо необхідність створення прямого автомобільного сполучення між Одесою та дунайськими портами, уникнувши заїздів на територію Молдови. Таким чином, ми також вважаємо за доцільне інтегрувати водогін для Одеси в цей проєкт, поєднавши його з будівництвом нової дороги. Це не просто відновлення, а можливість створити інфраструктуру, яка перевершить попередні. Проект має величезний масштаб, і наразі Світовий банк разом із фахівцями проводить необхідні розрахунки. Як тільки ми отримаємо конкретні дані, зможемо детально обговорити можливості фінансування. Цю проблему слід вирішувати вже сьогодні.

- Які у вас стосунки з Максимом Шкілем (власником компанії "Автострада", яка й будує водогін в Миколаєві та має багато інших проєктів. -- Ред.)? Свого часу в уряду були великі борги перед "Автострадою", це навіть вийшло в публічну площину, а потім затихло. Зараз, як бачимо, проєкти реалізуються далі...

Перед "Автострадою" та іншими крупними підрядниками, залученими до забезпечення захисту енергетичних об'єктів, накопичилися суттєві борги. Наразі Кабінет Міністрів обдумує можливість виділення додаткових коштів для часткового погашення цих заборгованостей, а також для завершення будівництва об'єктів другого рівня захисту, з яких залишилося добудувати 17.

Як ви сприймаєте актуальний стан захисту енергетичної інфраструктури? Цього року російські війська значно посилили атаки на газову інфраструктуру, і повна її охорона є досить складним завданням. Яка позиція Агентства з цього питання?

- Пріоритет на сьогодні -- добудувати шість об'єктів третього рівня захисту і об'єкти другого рівня захисту -- це показало свою ефективність. 67 ударів було завдано по об'єктах, які закривало Агентство, всі витримали. Детальніше говорити не можу.

- Скільки грошей нам щороку треба зараз на дороги? Перед повномасштабною війною був "Велбуд", велике фінансування, а зараз вже 3 роки фактична пауза, і дороги відверто псуються. Де ця критична точка, після якої буде суттєве погіршення якості дорожнього полотна?

Для того щоб утримувати дороги в належному стані, нам необхідно щороку не менше 25-27 мільярдів гривень. Однак на цей рік було виділено лише 12 мільярдів. Варто зазначити, що близько двох третин цих коштів ми спрямували на підтримку прифронтових регіонів, оскільки там важливо забезпечити військову та медичну логістику. У центральній та західній частинах країни ситуація з фінансуванням дорожньої інфраструктури є вкрай незадовільною, і це загальновідомий факт.

- Чи передбачається перегляд суми на обслуговування доріг? Можливо, рішенням уряду.

- Розмови про це йдуть, але ми відверто розуміємо, що таке бюджет війни. Ми в цій ситуації пішли іншим шляхом -- проаналізували вартість утримання доріг в регіонах. Так вийшло, що в одному регіоні це було 1000 грн за кілометр дороги, а в іншій області вже 2400 грн/км. Ми побачили, що в одній області приходять на тендер чотири-п'ять компаній, в іншій області -- одна, бо специфічні умови і так далі.

Ми здійснили розрахунок оптимальної вартості дорожнього обслуговування, враховуючи актуальні ціни, і ініціювали переговори з підрядниками, які виграли тендери, але пропонують значно вищі ціни. Наприклад, у Дніпропетровській області вартість знизилася з 2200 грн/км до 1200 грн/км. Завдяки таким заощадженням ми зможемо підтримувати високу якість доріг, незважаючи на складні обставини.

Яким чином ви оцінюєте, який обсяг фінансів потрібен для покращення дорожньої інфраструктури в різних регіонах?

- Механізм розподілу коштів в нас визначається методикою, яка звертає увагу в першу чергу на кількість кілометрів доріг у конкретному регіоні. Це вже трошки застарілий підхід, але іншого на даний час нема. І тут момент, що в деяких регіонах активно робились роботи по "Велбуду", а в інших -- менше. А згідно з методикою, кількість кілометрів доріг однакова, тобто реальний стан покриття не враховується. Це створює дисбаланс.

Але ми шукаємо вихід. На сьогодні Японія передала нам автомобільну техніку, частину обладнання ще чекаємо. Йдеться про мобільні лабораторії, які будуть сканувати якість покриття за допомогою автомобіля. Це допоможе прибрати людський фактор і додатково моніторити якість виконання робіт. Також завдяки такому IT-продукту ми зможемо бачити, куди треба перенаправити більше грошей, а де ще можна потерпіти. Думаю, з наступного року ми вже запрацюємо з цією новою методикою.

Це обладнання, зокрема, здійснюватиме автоматичний моніторинг виконання ремонтних робіт. Це є надзвичайно важливим, оскільки дозволяє уникнути впливу людського фактора на процес контролю.

- Чи планується введення платних концесійних доріг, якщо так -- коли і де?

- Це питання великих інвестицій. Такі великі й дороговартісні проєкти можуть розглядатися лише після закінчення війни. Але це не означає, що сьогодні ми не працюємо над підготовкою техніко-економічного обґрунтування під ці проєкти.

- Як угода з США щодо копалин вплине на процес відновлення?

Ця угода є значним перевагою для нас. Вона подає сигнал інвесторам, яких ми терміново потребуємо, адже фінансування від держави для відновлення досить обмежене. Якщо процес відновлення триватиме в такому ж темпі, нам знадобиться близько 70 років для досягнення результатів.

Існують проекти, які можуть бути реалізовані за рахунок недержавних фінансів. Наприклад, зведення масштабного вітрового парку або інші перспективні та важливі для держави ініціативи. Відповідно до стратегії 5 Case Models, якщо проект може бути профінансовано приватними інвестиціями, то державні кошти не залучаються. У цьому контексті залучення іноземних інвесторів має для нас велике значення.