У битві за Кринки загинув нацгвардієць Ігор Колесніченко. "Перед цим у Ігоря двічі зупинявся механічний годинник" - Життєві історії | Експрес онлайн.
Зображення з колекції Альони Колесніченко.
Перед початком великої війни Ігор Колесніченко заробляв на життя як будівельник. Він зумів звести не одну оселю для своїх односельців, адже володів справжнім хистом до ремесла. Разом із дружиною вони виховували двох дітей, насолоджувалися життям і мали безліч планів на майбутнє. Але 24 лютого 2022 року все кардинально змінилося.
Ігор походить із села Посад-Покровське, розташованого в Херсонській області. Коли йому виповнилося три роки, його батько залишив сім'ю, і мати самостійно виховувала сина. Згодом вона вийшла заміж і народила ще одну доньку. Новий чоловік чудово ладнав із сестрою Ігора, любив племінників, а ті, в свою чергу, також його обожнювали, згадує дружина героя Альона Колесніченко. Ігор з дитинства захоплювався футболом, став капітаном місцевої команди та подорожував з нею по всій Україні. Після закінчення школи він вступив до училища в Херсоні, де здобув професію будівельника. Він працював за спеціальністю, зводив численні будинки в рідному селі та робив ремонти для односельців. Серед них була й наша оселя, яку він також збудував. Ми познайомилися на дискотечному вечорі в клубі, і наша дружба швидко переросла в кохання. У 2007 році ми одружилися. У нас народилася донечка Ангеліна, яку Ігор ніжно називав "моєю принцесою" і готовий був для неї зробити все. У нашій родині завжди панувала атмосфера любові та взаємоповаги, і вільний час ми намагалися проводити разом. За чотири місяці до початку повномасштабної війни у нас з'явився син Марк. Чоловік був щасливий, адже давно мріяв про сина.
Коли почалася велика війна, Ігор благав дружину виїхати з дітьми у безпечне місце. Спершу не хотіли. Та коли Посад-Покровське росіяни почали нещадно бомбити і вщент знищили школу, дослухалися до його поради.
Чоловік залишився вдома, але незабаром почав ризикувати своїм життям, передаючи військовим знайомим координати розташування російських військ. Згодом він вступив до територіальної оборони, як розповідає його співрозмовниця. "Ми були в Німеччині, а потім повернулися на Одещину. Паралельно чоловік добровільно подався до військкомату, про що зізнався лише пізніше. Так він став бійцем 34-го Херсонського полку Національної гвардії. Виконував обов'язки водія БМП і отримав позивний "Інженер", адже завжди був майстром на всі руки: на кожній новій позиції він самостійно зводив душі й туалети для своїх побратимів. Пізніше Ігоря направили на навчання до Британії. Після повернення він охороняв стратегічні об'єкти та служив на блокпостах. З серпня 2023 року почав виконувати завдання на лівому березі Херсонщини. На островах умови були надзвичайно важкими: навколо вода, окопатися було неможливо, а в повітрі постійно кружляли ворожі дрони. Ігор згадує, як одного разу вони сіли в моторний човен, щоб дістатися до правого берега, але двигун заглух посеред Дніпра. Він сильно злякався, особливо за поранених бійців, які були з ним у човні. Вони веслували руками, але, на щастя, згодом вдалося запустити двигун, і всі врятувалися. Під час відпусток Ігор повертався додому, щоб відновити зруйнований рашистами будинок. Я просила його берегти себе, відпочивати та спати, на що він жартував, що можна проспати все життя. Він не міг сидіти без справ".
Ігор Колесніченко трагічно загинув за день до дня народження свого сина. "Перед цим його механічний годинник зупинився двічі. Це було поганим знаком. Він відчував, що близька біда, і часто говорив, що не знає, чи повернеться з чергової місії з Кринок," - розповідає його дружина. "24 жовтня 2023 року їхній бліндаж потрапив під обстріл російським КАБ. Троє бійців отримали поранення, а Ігор загинув миттєво. На наступний день, коли Марку виповнилося два роки, я отримала звістку, що мого коханого більше немає".
В останню путь 40-річного захисника провели у Посад-Покровському. Посмертно старшого солдата Нацгвардії нагородили відзнакою президента "За оборону України". Рідні та близькі важко переживають втрату. "Я розмістила фото чоловіка навпроти входу у свою кімнату. Щоб завжди зустрічати його очі", -- каже Альона Колесніченко.
