"У нас забрали весь страх": військовий розповідає про бої за Донбас, втрату кінцівки та футбол на протезах.

Під час інтенсивних боїв на Донбасі чоловік отримав серйозне поранення і втратив ногу, проте знайшов своє покликання у ветеранських змаганнях і нині активно просуває адаптивні види спорту в рідному Закарпатті. Свою історію він поділився з "ФАКТАМИ".

До повномасштабного вторгнення росіян, Костянтин Кошула працював у ресторанному бізнесі. Був адміністратором, барменом і навіть їздив на заробітки до Чехії. Чоловік зізнається, що взагалі не пов'язував свого майбутнього з військовою службою і не планував колись вдягнути однострій.

- Я ніколи не уявляв себе в армії і не мав бажання служити. У той час військо переживало складні часи, все розпадалося і розпродавалося, а працювати на якогось офіцера, прибираючи басейни, — це просто безглузда витрата часу, — стверджує Костянтин.

24 лютого 2022 року стало моментом, коли життя нашого героя, як і життя мільйонів українців, зазнало радикальних змін.

Цього дня зранку я вирушив на роботу. Після цього заглянув у соціальні мережі і виявив, що ворог вже розпочав бомбардування міст України. Працювати в той момент, звичайно, не було бажання. Я не міг повірити, що росіяни наважаться на таке. Вони ж неодноразово заявляли про те, що ми "братній народ", тому мені здавалося неможливим, що вони можуть так підло вчинити щодо нас, — згадує чоловік.

То ж вже на другий день "великої" війни Костянтин зібрав речі і вже стояв у черзі до місцевого військкомату.

- Там були величезні черги. Та оскільки у мене не було до того ніякого військового досвіду, у мене взяли номер телефону і сказали чекати дзвінка, -- розповідає чоловік.

Костянтин чекав, та кожен день такого очікування був важким випробуванням, адже на той час вже мобілізувалися племінник та кум чоловіка.

- Розумієте, коли ти сидиш вдома і бачиш, як окупанти чинили з нашими жінками та дітьми, то ти одразу уявляєш свою жінку та дітей на їхньому місці. І тому просто неможливо було всидіти вдома, чесно, -- запевняє захисник.

Тож чоловік знову зібрав речі і у вересні 2022 року вдруге добровільно пішов до військкомату. Цього разу його взяли до війська.

Костянтин розповідає: "Я лише повідомив дружині та батькам, що мені на вулиці вручили повістку."

Спочатку військовослужбовця направили на навчання до Великої Британії, де протягом місяця він проходив курс підготовки для новобранців. Після повернення в Україну Костянтин освоює роботу з протитанковими системами: Javelin, "Фагот" та "Стугна", і стає частиною п'ятої штурмової бригади.

-- Мене надихала бажання захистити нашу рідну землю від агресії з боку Росії, -- ділиться чоловік, розповідаючи про своє рішення стати штурмовиком.

Перші бойові операції для бійця відбулися на сході, в околицях Горлівки та Майорська, де Сили оборони успішно протистояли атакам "вагнерів".

Це підготовлені військові, які професійно виконують свої обов'язки. Ті, хто особисто зустрічався з "вагнерами", знають, про що йдеться. Звісно, відчуття страху було, але не за себе. Ти перебуваєш на позиції, поки хлопці в окопах відновлюють сили після виходу. І страшно лише від думки, що ти можеш щось пропустити, і через це постраждають твої побратими. Але з часом ти входиш у ритм, і війна стає для тебе просто роботою. Тому страху вже не залишилося. Вони змусили нас позбутися всіх страхів, -- говорить Костянтин.

Досліджуйте також: "Відзначаючи 10-річчя, я уявляю себе на піку Евересту": історія ветерана про травми та новий етап життя.

Проте, активна участь чоловіка у бойових операціях закінчилася після того, як він отримав поранення в районі Бахмута: його ногу поранили уламки 120-мм міни. Захисник самостійно наклав турнікет і вже за 20 хвилин був евакуйований.

Бійця транспортували до лікарні в Дружківці, де лікарі протягом семи годин "збирали" ногу Костянтина, встановивши апарат зовнішньої фіксації. Після цього захисника перевезли до лікарні в Дніпрі, де медики надали йому сильну дозу знеболювального, після чого боєць заснув.

- Прокинувся я від того болю, що у мене наче частина тіла відмирає. Я покликав лікарів, і лікар сказав, що ногу вже треба ампутувати, -- пригадує чоловік.

У Костянтина ампутація вище коліна, то ж за його словами, психологічно витримати перші дні після операції було складно.

- Коли я вирушав до армії, моїм найбільшим страхом було потрапити в полон або ж стати інвалідом, -- ділиться своїми переживаннями захисник.

Досліджуйте також: Геннадій поспішив на допомогу другу, що наступив на міну, і сам став жертвою вибуху на іншій: розповідь про Героя України, який боровся на протезі.

В результаті все вийшло інакше: завдяки силі свого духу та підтримці близьких, можливості Костянтина значно розширилися, порівняно з тим, що було до отримання травми.

- Я усвідомив, що життя триває. Можна отримати протез і продовжувати жити. Я також спостерігав за "Іграми нескорених" і за хлопцями, які після ампутації знайшли своє місце у спорті. Якщо вони змогли побудувати повноцінне життя після такого випробування, чому я не можу? -- ділиться своїми думками боєць.

В Україні військовий пройшов процес протезування, і, за його словами, всього за кілька днів зміг адаптуватися до нової штучної кінцівки.

Досліджуйте також: "Атаки на наші позиції поблизу Мар'їнки відбувалися кожні 20 секунд": десантник заснував Спілку поранених військовослужбовців України під назвою "Міцні 300".

Костянтин поділився: "Я завжди мріяв повернутися до активного способу життя. Тому навчання стало для мене справжнім випробуванням, але зайняло всього кілька днів."

Потім, у реабілітаційному центрі, де чоловік проходив відновлення, завітав головний тренер футбольного клубу "Покрова АМП" — першої в Україні команди, сформованої з військових, які перенесли ампутації. До початку "великої" війни футбол був справжнім захопленням Костянтина (він грав за місцеву команду, представляючи свій район і область), тому пропозиція тренера приєднатися до команди викликала в ньому одночасно радість і невпевненість.

- В той момент у мене просто очі на лоб вилізли. Я не міг повірити, що після ампутації можна знову грати у футбол, -- ділиться захисник.

Таким чином, Костянтин приєднався до команди "Покров АМП" як гравець, а згодом отримав звання капітана. Водночас він активно займався й іншими спортивними дисциплінами, такими як настільний теніс, штовхання ядра, метання диска та баскетбол на інвалідних візках.

- Спорт -- найкраща реабілітація. Перш за все, це психологічна реабілітація. Ти знову опиняєшся в колі побратимів, тому тобі вже не потрібні ні психологи, ніхто. Кращий психолог -- твій побратим, тому що він тебе зрозуміє, -- запевняє ветеран.

Більш того, чоловік успішно пройшов відбір на "Ігри нескорених", щоб представляти Україну на змаганнях у Лас-Вегасі. Проте, внаслідок того, що дати змагань накладалися на початок чемпіонату з АМПфутболу, поїздку довелося скасувати.

Коли здавалося, що життя після травми нарешті стабілізувалося, спортивна доля підготувала чоловікові несподіваний удар: ветеран зазнав травми здорової ноги і змушений був провести наступні шість місяців вдома на лікарняному. Після реабілітації лікарі заборонили Костянтину навантажувати здорову ногу, і можливість грати на тому ж високому рівні, що й раніше, виявилася неможливою. Таким чином, довелося відмовитися від професійного футболу, проте про спорт як такий не було мови. Завдяки своєму великому досвіду, ветеран став керівником "CS Gladiator" — першої в Закарпатті команди ветеранів війни та осіб з інвалідністю, що займається адаптивними видами спорту.

Зараз чоловік мріє розвивати адаптивний спорт у рідній громаді, однак готовий знову стати на захист України, якщо це буде потрібно країні.

- Ми на своїй землі, і ми сповнені рішучості. Кожен з нас готовий захищати свою батьківщину до останнього подиху. Якщо знову виникне необхідність взяти до рук зброю, я абсолютно готовий до цього, -- підсумував Костянтин Кошула.

Отримати допомогу українцям з інвалідністю можна на сайті організації EnableMe Ukraine. Ви можете поставити запитання експерту та отримати безкоштовну допомогу у спільноті EnableMe.

Раніше "ФАКТИ" писали про ветерана ЗСУ, якому встановили унікальні остеопротези.