Український книжковий парадокс: чому захоплення читанням не переходить у...
Почну з цифри, яка мене здивувала. 37% українців називають випадкову зустріч із цікавою книжкою найпоширенішим стимулом читати більше. Ми, видавці, звикли думати тиражами, логістикою й анонсами. А виявляється, що часто все вирішує одна хвилина, коли книжка опинилась на очах у потрібний момент. До цієї книжкової "зустрічі" я ще повернуся.
Три дослідження, одна істина.
На початку слід обговорити, скільки українців займається читанням. Легко піддатися спокусі одного інтригуючого заголовка.
Згідно з даними Міністерства культури, 12% населення щодня або майже щодня читають чи слухають книги, а 21% роблять це кілька разів на тиждень. Таким чином, разом ця цифра становить третину (33%). Водночас, 13% людей за минулий рік не взяли до рук жодної книги. У травні 2026 року Мінкульт також опублікував результати дослідження, проведеного агенцією Research.ua: 45% українців торік прочитали більше трьох книг, 15% не прочитали жодної, а загальна частка читачів зросла з 65% у 2022 році до 80%. Найновіші дані були отримані влітку, коли агенція Info Sapiens за ініціативою BookForum опитала 1030 українців віком від 16 років. Принаймні одну друковану книгу за рік прочитали 53% респондентів, тоді як частка тих, хто не читав друкованих книг взагалі, зменшилася з 51% у 2023 році до 47%.
Три дослідження пропонують три різні перспективи, і кожен з них має свою правду. Вони орієнтуються на різні питання і опитують різних респондентів: Research.ua спілкувалося з дорослими читачами, тоді як Gradus залучав людей від 14 років. Мені подобається спільний висновок, який випливає з цих досліджень. В Україні більшість є читачами, з яких приблизно третина займається цим регулярно, і саме про цю третину, а також про тих, хто лише на порозі читання, варто продовжувати розмову.
Читач знову на сцені, і індустрія відкриває для себе нові можливості.
70% читачів пережили в своєму житті період, коли не читали щонайменше пів року. Серед них 35% знову стали регулярними читачами, а ще 62% повернулися до читання, хоч і не так часто. Читальницька історія більшості людей нагадує хвилю: кожен спад може стати основою для нового підйому. Найчастіше людей повертає до книжок потреба в релаксації та бажанні знайти щось надійне (34% тих, хто відновив читання). На другому місці йде цікава книга, яка випадково попалася на очі (31%). Після повернення до читання люди зазвичай активно поглинають близько десяти книг упродовж першого року.
Отже, я вважаю, що, незважаючи на зростаючий інтерес до читання, ми все ще переважно залучаємо лише постійну аудиторію, якій вже відомі переваги книг. Наші презентації, книжкові ярмарки та анонси, на жаль, в основному досягають тих, хто вже є нашими прихильниками. Інші ж витрачають свій час на інші заняття. Читання займає лише 11-те місце серед 19 варіантів проведення вільного часу, тоді як 60% опитаних щодня перевіряють новини в месенджерах, а 59% регулярно користуються соціальними мережами.
Світ цю картину знає добре. Дослідники з UCL та Університету Флориди проаналізували щоденники використання часу понад 236 тисяч американців за двадцять років. Частка тих, хто читає для задоволення в середній день, скоротилася з 28% у 2004 році до 16% у 2023-му. Ті, хто читає, читають трохи довше, тож автори говорять про поляризацію: одні читають більше, а багато хто припинив зовсім. В Україні останні роки показують радше стабільність і навіть зростання, але урок зрозумілий і нам. Ядро читачів ми знаємо в обличчя, і воно надійне, а нові читачі з'являтимуться там, де їм трапиться книжка.
Ось ще один аналіз. Згідно з літнім дослідженням BookForum, 53% українців і 41% поляків прочитали принаймні одну друковану книгу протягом року. Це свідчить про те, що нам є на що спиратися і що варто охороняти.
Книга як підтримка, коли ґрунт під ногами хиткий.
Більшість українців вважає читання способом відпочинку (69% респондентів) та джерелом задоволення (54%). У часи повномасштабної війни книги стали ще й засобом підтримки. Для 32% читачів література допомагає знизити тривожність, 30% відзначають, що вона сприяє емоційному відновленню, 28% відчувають, що їм легше справлятися зі стресом, а кожен п'ятий (21%) зазначає, що книги допомагають йому швидше заснути.
Видавці звикли оцінювати книги через призму їх вартості, тиражу та швидкості продажів. Однак нове дослідження пропонує врахувати ще один важливий аспект: скільки людей змогли завдяки книзі легше пережити вечір. Цього року наша команда неодноразово підраховувала наслідки впливу на виробництво та склади, тому кожен тираж, що потрапив до читачів, ми сприймаємо як маленьку перемогу. Ірина Іванчик, співзасновниця Фонду "Повір у себе", зазначає, що будь-яка книга, яка приносить радість, вже є внеском у ментальне здоров'я людини. Я повністю погоджуюсь з цими думками. Читання в умовах війни виконує роль, яку ми досі недооцінювали, і про це галузь повинна говорити окремо.
Читайте також: Згідно з опитуванням, після початку повномасштабного вторгнення 24% українців відмовились від читання книг російською мовою.
Звичка, яка починається в дитинстві
Читацька звичка зароджується задовго до школи: з книжки, яку дорослий читає вголос перед сном, із походу до бібліотеки, з історії, яку дитина сама обрала на полиці, або з розмови про улюбленого героя. Важливо, щоб книжка поступово ставала частиною повсякдення й залишала простір для власної цікавості. Дорослі можуть підтримати це простими речами: читати разом, дозволяти дитині обирати жанр і формат, обговорювати прочитане без перевірки на правильні відповіді. Комікси, фентезі, історії за мотивами фільмів, аудіокнижки теж можуть стати входом у читання, якщо саме вони захоплюють дитину.
Нові дані свідчать про те, що важливо починати читати з раннього віку, а також підтримувати інтерес до читання у старшому віці. У дослідженні National Literacy Trust, проведеному у 2026 році, яке охопило понад 125 тисяч дітей і підлітків у Великій Британії, 36,1% опитаних віком від 8 до 18 років зазначили, що отримують задоволення від читання у вільний час, а щоденно читають лише 20,3%. Це незначне покращення після кількох років зниження, проте показники все ще залишаються суттєво нижчими, ніж десять років тому. Дослідники підкреслюють важливість особистого вибору та зв'язку між книгами та інтересами дітей.
У світі, де популяризують читання, активно використовуються невеликі ігрові елементи. Діти встановлюють реалістичні цілі, відзначають прочитані сторінки, слідкують за своїм прогресом, беруть участь у читальних викликах і діляться своїми знахідками з однолітками. Дослідження, проведене у 2026 році в журналі Humanities and Social Sciences Communications, вивчало групу з 30 учнів початкових класів на Тайвані. Протягом восьми тижнів використання гейміфікованої системи з візуальним відстеженням прогресу та рівнями сприяло збільшенню обсягу читання та розширенню жанрового спектру. Хоча значки за досягнення мали обмежений вплив, важливо зазначити, що інструмент працює ефективніше, коли допомагає дитині усвідомлювати свої досягнення і відкривати нові горизонти. У "Ранку" ми розробили трекери читання, які дають можливість дітям фіксувати свій шлях у світі книг. Відгуки користувачів позитивні, і для нас це невеликий, але важливий спосіб підтримати сформування читацької звички.
Полиця, до якої можна легко добратися.
Лише 34% українців вважають, що в їхніх містах і селах достатньо книгарень. 22% вважають їх недостатньо, а 21% стверджують, що взагалі немає жодної. Таким чином, 43% населення відчуває брак книжкових магазинів. Ці результати дослідження Міністерства культури чітко свідчать про важливість фізичної доступності книг. Навіть якщо люди проявляють інтерес до читання, це не має сенсу, якщо знайти книгу поруч із домом виявляється складно. За оцінками Українського інституту книги, про які повідомляло "Інтерфакс-Україна" у серпні, загальна площа всіх книгарень в Україні трохи перевищує площу шести футбольних полів. Ця метафора допомагає краще усвідомити масштаб проблеми.
Уряд ухвалив постанову про компенсацію оренди для книгарень, і на першому етапі нею зможуть скористатися громади з населенням до 100 тисяч людей. Мені подобається така адресність. Саме в невеликих містах і селищах книгарня працює і як культурний центр, і як місце тієї самої випадкової зустрічі.
Інформація про бібліотеки є досить конкретною. Згідно з даними, 73% українців знають про наявність бібліотеки у своєму населеному пункті. Серед тих, хто не відвідує ці заклади, 19% вказують на відсутність цікавих книжок, а 12% відчувають нестачу нових видань. В містах обласного підпорядкування ці показники ще вищі: 27% і 14% відповідно. У проекті державного бюджету на 2027 рік закладено 100 мільйонів гривень на закупівлю нових книг для публічних бібліотек, а державні закупівлі для них відновлюються вперше з 2021 року. Цю ініціативу потрібно вітати. Вибір книг слід робити з урахуванням результатів дослідження: детективи (47%) та історичні романи (31%) очолюють список найпопулярніших жанрів, а бібліотека виграє, коли на її полицях знаходяться твори, які дійсно цікаві читачам.
Що ми спостерігаємо? Кількість назв книжок зростає, тиражі трохи зменшуються, а читачі обирають книги, спираючись на рекомендації людей, яким довіряють. Згідно з даними Міністерства культури, 29% людей керуються порадами друзів та знайомих, а 32% — досвідом читання інших творів того ж автора. Літнє дослідження BookForum показує, що 39% покупців звертаються до сайтів видавництв, а 72% надають перевагу фізичним книгарням. Для мене важливо, що читачі готові звертатися безпосередньо до видавця. Така довіра спонукає нас розвивати власні канали комунікації та активніше взаємодіяти з аудиторією.
Українська мова і право на легке читання
Протягом останнього року 87% читачів читали або слухали книжки українською. Після початку повномасштабного вторгнення 24% читачів повністю припинили читати російською, а ще 25% читають її значно рідше. Ці дані кількісного етапу показують, що вибір мови став свідомим, і водночас нагадують: українськомовна пропозиція має бути різноманітною за жанрами та форматами.
Ось як виглядає жанрова картина. 47% читачів віддають перевагу детективам, 31% обирають історичні романи, а сучасна та класична художня література займає по 25%. Фентезі та романтика мають по 24% шанувальників. Найцінніший момент, який я виявив під час якісного етапу, полягає в тому, що більшість учасників повернулися до читання саме завдяки "легким" жанрам, і ніхто з них не відчував потреби це виправдовувати. Індустрії варто засвоїти цю простоту. Легка книжка відкриває нові горизонти, і якщо за ними криється українська пропозиція в улюблених жанрах, шлях від випадкової зустрічі до звичної практики стає набагато коротшим.
Поле для нових імен залишається досить широким. Без підказки найчастіше згадують Сергія Жадана (23%), за ним ідуть Оксана Забужко (13%), Ліна Костенко (10%), Андруховичі (8%) і Макс Кідрук (6%). Один автор займає майже чверть усіх згадок, тоді як відсотки інших швидко знижуються. Однак існують й інші фактори впливу: люди активно орієнтуються на рекомендації блогерів та подкастів, а екранізація часто стає поштовхом для читання серед жінок та молоді віком від 16 до 29 років. Книги зустрічаються людям у стрічках новин, на екранах кінотеатрів або в бесідах з друзями, тому нашим каталогам варто бути присутніми в тих же середовищах.
Читайте також: В Україні закрили три онлайн-книгарні через реалізацію російських видань.
Що я беру для себе з цього дослідження.
Я обіцяв знову повернутися до терміна "зустріч", і ось я тут. Проте спочатку хочу наголосити на важливості обережності. Кожен показник має свої обмеження. Gradus Research провела опитування серед 2200 респондентів віком від 14 років, але тимчасово окуповані території та зони активних бойових дій не були включені до вибірки. Люди з цих регіонів також є нашими читачами, і наша відповідальність перед ними не може бути виражена в жодних цифрах.
З дослідження я забираю кілька орієнтирів для роботи. Книжка має частіше траплятися людині, тому книгарні у громадах до ста тисяч мешканців і бібліотеки з новими книжками заслуговують нашої підтримки словом і справою. Далі лежить шлях до школи: видавці підручників і художньої літератури можуть домовитися про спільну роботу над першою зустріччю підлітка з книжкою для себе. Потрібна й пропозиція, адже україномовні детективи, історичні романи й фентезі чекають на тих, хто залишив російську й шукає свій жанр. Не менш важлива довіра: новому авторові потрібен перший читач, який розкаже другу, і видавець може допомогти цьому ланцюжку запуститися, зокрема через пряму розмову з читачами. І нарешті чесність. Ми можемо визнати, що частина людей залишається поза нашим полем зору, і шукати їх там, де вони вже є.
Я впевнений, що результати цього дослідження повинні стати основою для спільних зусиль видавців, книгарів, бібліотекарів і педагогів. Нам необхідно глибше зрозуміти потреби читачів, слухати їх запити та робити книги більш доступними, привабливими та близькими до їхнього повсякденного життя. Адже читачська звичка часто починається з простого: людина знаходить історію, яка її захоплює, і прагне дізнатися більше. Наше спільне завдання полягає в тому, щоб збільшити кількість таких історій та можливостей для їхньої зустрічі.
