Утрехтський лебідь: Як Артем Степанов зустрів екстренера Суареса і відновив свою кар'єру.

Рік тому прізвище молодого українського форварда Артема Степанова могло позмагатися за цитованістю з прізвищами Зінченка, Малиновського, Довбика - і це за відсутності великих досягнень навіть у молодіжній збірній.

Насправді, досить скромна роль у збірних з різними префіксами "U-" стала причиною для бурхливих обговорень серед наших медіа-гігантів: найвідоміших футбольних блогерів сьогодення. Степанов відзначився значною кількістю голів за молодіжний склад Баєра, проте не з’явився у молодіжній збірній України, а раніше також мав обмежений досвід виступів за команду U-20.

У березні минулого року Володимир Крамар в ефірі каналу "BurBuzz" (49 тисяч підписників) заявив, що в збірній щодо Степанова сталося рукоприкладство.

Хоча прізвища не були озвучені, цей інсайд чудово співзвучить з повідомленням, яке раніше зробив Михайло Співаковський у програмі "ТаТоТаке" (з 102 тисячами підписників). Він зазначив, що Дмитру Михайленку слід уникати виклику гравця, а таку пораду дав Володимир Єзерський.

Перед тим, як стати асистентом Михайленка в команді U-20, Єзерський працював зі Степановим в U-16, однак без значних досягнень. При цьому не можна оминути увагою той факт, що Єзерський, по-перше, займався боксом, а по-друге, завжди був готовий вирішувати спірні питання на полі "вручну". Однією з найзнаковіших історій в українському футболі стало те, як Ісмаель Бангура намагався втекти від Єзерського...

Чутки про насильство невдовзі спробував спростувати батько Степанова, але наше "золоте пір'я" вже було неможливо зупинити. В якийсь момент родина Степанових, незважаючи на своє ім'я, перетворилася на другорядних героїв основного медіа-конфлікту останніх років.

У спеціальному розслідуванні Співаковський висловив припущення, що вік Степанова може не відповідати даним, наведеним у документах. Віктор Вацко у грубуватій манері спростував це твердження, водночас висунувши звинувачення на адресу агентства PASS щодо надмірного впливу на структуру збірних. Зокрема, стверджується, що формування команд, особливо серед молодших категорій, відбувається переважно за рахунок клієнтів цього агентства, а інші гравці сприймаються з недовірою.

Усе це призвело до грандіозного, на сотні тисяч переглядів, срачу і сильно відсунуло в тінь саму фігуру Степанова. Коли Співаковський каже, що Вацко виправдовує Єзерського тільки тому, що той його кум (!), а Вацко у відповідь перераховує справжніх кумів - жодні голи за молодіжку Баєра не врятують у боротьбі за лайки, перегляди, коментарі.

Але зараз Степанов опинився в центрі уваги вдруге. Що ж до цього призвело?

Степанов - винятковий приклад гравця, який відкрито говорить про свого кумира в світі професійного футболу. Він з гордістю називає Голанда своїм ідолом, і, безсумнівно, можна провести певні аналогії між кар'єрами Артема і Ерлінга.

Заслуговує на окреме дослідження феномен "Волині" Кварцяного, яка не тільки була в якийсь момент найвищою командою Європи, а й збирала людей із генами для ще більших "монстрів".

У Олександра Пищура, який має зріст 197 сантиметрів, з'явився син Олександр Пищур-молодший, що вже виріс до 204 сантиметрів. На молодіжному Євро його подачі стали потужною зброєю для збірної.

Грав за "Лучан" Роман Степанов, який має зростання 190 см. Наразі його син досяг 192 см, незважаючи на те, що йому всього лише вісімнадцять років. І, звісно, у нього ще є потенціал для подальшого зростання, у буквальному сенсі цього слова.

Цікаво, що саме цей аспект ставить під сумнів теорії змови навколо Співаковського: якщо малюк з'являється на світ у селі Камеруну, це одна річ, але Степанов-старший, як відомо, був публічною особою і в 2007 році, і раніше, і після. Невірогідно, що його батьківство могло залишитися без уваги.

Артем має характерну "кварцянисту" антропометрію. В його зрості вага становить вже 86 кілограмів – це може виглядати скромно в порівнянні з Пономаренком, але все ж таки це значна кількість м'язів. Важливим аспектом є те, що Артем дуже рухливий: він активно пересувається по полю, змушуючи суперників змінювати свої оборонні позиції.

Після свого першого матчу за Баєр офіційний веб-сайт Бундесліги відзначив:

Степанов демонструє стиль гри, що нагадує Ерлінга Голанда. Хоча таке порівняння може здаватися дещо примарним, спостерігаючи за його виступами, всі схожості стають очевидними. Як форвард, він відзначається швидкістю, здатністю відчувати момент для взяття воріт у штрафному майданчику та чудовим вмінням виконувати удари головою під час подачі.

Виконуючи швидкі маневри повз центральних захисників під час подач, Степанов ефективно використовує свою потужну фізичну форму, щоб звільнити місце для ударів. Він вже показав вражаючі досягнення у забитих голах, граючи за молодіжні команди Байєра.

Провести паралелі з Голандом ще легше, адже у нього така ж стрижка, як і у колишньої зірки дортмундської Боруссії.

Степанов отримав свої футбольні навички в академії Шахтаря, але після початку повномасштабної агресії змушений був виїхати до Німеччини. Там його оцінили представники Баварії, проте угода так і не була укладена. Врешті-решт, Артем став гравцем клубу Бундесліги, який славиться своєю прихильністю до українських футболістів.

Час остаточно закріпити українську присутність у Баєрі. Андрій Воронін приєднався до клубу після того, як його попередня команда Кельн залишилася на останній позиції, і сам він не вразив своїми виступами (лише 4 голи за 19 матчів).

Владлен Юрченко вирушив у свій футбольний шлях, який зовні нагадує історію Степанова - також із Шахтаря і без помітних успіхів у професійному футболі, але вже у 20-річному віці. Натомість, Степанов вступив до юніорської команди, щоб, починаючи з певного часу, демонструвати яскраву гру.

Перед своїм дебютом у складі Баєра Артем встиг відзначитися 19 голами в 26 поєдинках за команду U-17. Але це лише початок: виступаючи за Байєр U-19, він став найкращим бомбардиром попереднього етапу чемпіонату, вразивши ворота суперників десятьма голами в 11 матчах.

Йому вдавалося відзначитися голами, наприклад, у семи матчах підряд, на молодіжному рівні він іноді зовсім не звертав уваги на опір захисників, а можливість виступати на професійному рівні заслужив неодноразово.

Проблема полягала в тому, що Степанов був обраний дуже потужним клубом. У 2024 році Артем міг би навіть порадіти: Баєр обійшов Баварію у боротьбі за титул чемпіона, хоча й без участі "українського Голанда" у цьому сезоні.

Сезон 2024/25 виявився менш вдалим, проте в боротьбі з Віктором Боніфейсом та Патріком Шиком юному гравцеві не залишалося жодних шансів. Навіть про звичну надію для молодих талантів, що полягає в можливості виходів на заміни, не можна було й говорити: адже Шик не раз приносив команді перемогу, забиваючи в заключні хвилини матчів.

Степанова врешті-решт випустили на поле за "Баєр": у матчі Ліги чемпіонів проти "Зальцбурга", який завершився з рахунком 5:0, він вийшов на заміну. Таким чином, він став наймолодшим українцем, який коли-небудь грав у цьому турнірі. Проте вже було очевидно, що гравцеві необхідна оренда для отримання ігрової практики. І тут можна помітити, що Степанов має чимало спільного з Голандом не лише за фізичними параметрами, а й за любов'ю до молочних продуктів.

Артем також вирізняється своїм підходом до кар'єрного планування та прагненням досягти успіху. Нагадуючи ситуацію з Голандом, який вирішив перейти до Боруссії, незважаючи на інтерес з боку потужніших клубів.

Але для гравця було важливо знайти команду, де він зможе реалізувати свій потенціал і яка була б готова погодитися на відносно невисокі відступні в розмірі 75 мільйонів євро. Щодо можливого переходу до Нюрнберга, Артем висловився чітко:

"Спочатку клуб вийшов на зв'язок зі мною і надав зрозумілу стратегію моїх наступних кроків у кар'єрі професійного футболу. Це стало для мене вагомим аргументом."

В індивідуальний план Степанова мене, звісно, не втаємничували, але Нюрнберг і збоку виглядав чудовим місцем для розвитку футболіста. Клуб із Другої Бундесліги за рік до трансферу розкрив форварда Джана Узуна так, що Айнтрахт заплатив за нього 11 мільйонів євро.

Перед Степановим на полі виступав Стефанос Цімас, який був на умовах оренди з Брайтона і демонстрував впевнену гру. Ліга створює чудові умови для розвитку нападників. А ще одна причина, хоч і трохи емоційна, полягає в тому, що футбол дивляться саме заради переживань та емоцій, які він приносить.

Міро Клозе, великий Міро Клозе. Найкращий бомбардир в історії чемпіонатів світу - і буде дуже шкода, якщо через збільшення учасників та ігор його рекорд швидко поб'ють.

Майстер знайти гол із нічого тренував Нюрнберг - і в момент переходу багато хто чекав, що Степанов чогось навчиться в ікони бомбардирства (нагадаю, що Клозе найкращий бомбардир в історії ще й збірної).

Нічого не вдалося досягти. 0 забитих м'ячів за 13 турів, відправлення до дублю, де Артем, звичайно, відразу ж відзначився голом – але його з Баєра не відправили через це, і навіть не за гол у матчі Кубка проти команди четвертої ліги.

Легко вказувати на Клозе, адже Нюрнберг наразі опинився на 9-му місці в таблиці, що є досить невтішним. Однак керівництво клубу вирішило не змінювати тренера, а Баєр навіть вирішив достроково завершити оренду. Виявилося, що молодому таланту потрібні менш конкурентні ліги, і в цьому контексті керівництво Баєра прийняло компромісне рішення.

Якщо Амстердам, Роттердам та Гаага є динамічними осередками Нідерландів, а Алкмар вважається спокійною провінцією, то Утрехт є втіленням їхньої історії. Це одне з найстаріших міст держави настільки давнє, що його назва вже не зовсім відповідає його сутності.

Це місце було засноване римлянами близько двох тисячоліть тому і отримало назву "переправа на нижньому Рейні", хоча насправді Рейн вже давно змінив своє русло! Сюди приїжджають, щоб насолодитися красою місцевого собору XIII століття, відвідати обсерваторію, що налічує майже дві сотні років, а також дослідити музеї та архітектурні шедеври. Проте футбол тут трапляється вкрай рідко.

Місцевий клуб - еталонний середняк Ередивізії, який постійно грає у вищій лізі, але рідко виходить у єврокубки. При цьому чемпіонство в послужному списку "мешканців собору" (вже за прізвиськом видно, чим славне місто!) є, але із зірочкою: у 1958-му його виграв місцевий клуб ДОС.

Проте незабаром три команди з Утрехта, подібно до АЗ, вирішили об'єднатися в єдину. Кумедно, що клуб ДОС остаточно припинив існування в 2004 році, об'єднавшись із футбольним клубом... "Голанд". Ця назва означає "Голландія", а не прізвище гравця, який нас постійно супроводжує :)

Утрехт - не видатний футбольний клуб, але це не означає, що в ньому не було видатних гравців. На початку нульових у ньому розігнала кар'єру така легенда, як Дірк Кейт: допоміг виграти Кубок (у фіналі розгромили Феєнорд, у який Дірк потім і пішов), в останньому сезоні забив 20 в одному чемпіонаті.

Тут починав Ганс ван Брекелен: за всієї поваги до ван дер Сара, найвеличніший воротар в історії країни. З ним в основі ПСВ виграв Кубок чемпіонів, з відбитими Гансом пенальті, а збірна Євро-1988 - причому ван Брекелен навіть на Євро-1980 їздив як гравець "жителів собору".

Ріккі ван Вольфсвінкель, вихованець Вітесса, став відомим бомбардиром під час своєї гри в Утрехті. Тут же Дріс Мертенс отримав свій перший виклик до національної збірної та перейшов до ПСВ. В цілому, це досить вдала локація для старту футбольної кар'єри.

Особливо з тренером, який присвятив своє життя розвитку спортсменів, зокрема й українських таланів.

Ми всі звикли говорити про голландських тренерів у контексті або закордону, або збірної. Вони і справді обласкані увагою: найкращих кличуть у Барсу, Ліверпуль, МЮ, слабших тренерів - у той самий Баєр, і навіть Кривбас, як бачимо, повірив у голландського тренера.

Жодних питань, голландська тренерська школа сто разів заслужила вважатися знаком якості - але хто стає місцевими рябоконями і шаранами? Хто проводить в Ередивізії всю кар'єру?

У 2014 році я проводив інтерв’ю з Євгеном Левченком, і під час розмови про своїх вчителів він висловився про Рона Янса таким чином:

"Він ставить запитання про політику, про життя, намагається розкрити гравця ментально. Гравець, потрапивши вперше до нього, може спочатку тушуватися, але потім розкріпачується. І він дійсно може виховати із середніх гравців зірок".

Це була бесіда для видання "Спорт-Експрес в Україні".

Ось інша цитата (іронічно, що це з інтерв'ю з тим самим Співаковським, але ще з двадцятирічної давності):

З керівником Гронінгена Роном Янсом встановлено міцні ігрові та особистісні зв’язки. Під час нашої першої зустрічі він підкреслив, що давно слідкує за моєю грою, добре обізнаний з моїми можливостями та має чітке бачення, як їх використовувати в своїх тактичних планах.

Загалом, хочу поділитися своїми особистими відчуттями: рідко можна зустріти таку теплоту у ставленні гравця до тренера, як у випадку Левченка та Янса. Протягом восьми років, які Янс провів у Гронінгені, а також в інших командах, він заробив репутацію наставника, який вміло спрямовує талановитих спортсменів на вірний шлях.

Ось, наприклад, історія про майбутню мегазірку, з якою Левченко і Янс перетнулися в Гронінгені:

"Він тоді нікого не кусав, але в якійсь грі у нього не виходило зовсім нічого. Йшов дощ і Рон Янс вирішив замінити Луїса, здається, ще до перерви. Суарес, йдучи з поля, схопив у когось парасольку і запустив нею в бік тренера. Звичайно, після цього Луїса покарали, мені як капітану команди довелося з ним довго розмовляти. Але найсмішніше - коли Суарес переходив із Гронінгена в Аякс, Янс на прощання подарував йому парасольку. Ми тоді довго сміялися.

Адаптація Суареса тривала приблизно місяць, і лише після цього він почав поступово усвідомлювати очікування від нього. У своїй рідній Уругваї він звик грати в стилі вільного художника, тоді як тут від нього вимагали більше відступати назад. Його потенціал був очевидним, але через нерозуміння ігрової системи він часто залишався поза грою. Ми пояснювали: "Луїсе, тобі не потрібно повністю зосереджуватись на захисті. Ти можеш просуватися до певної лінії, наприклад, до середини поля, щоб зберігати компактність команди".

Коли розуміння прийшло, коли Суарес набрав у масі й міцно триматися на ногах, він почав постійно забивати, і справа пішла як по маслу".

За минулі роки Янс встиг виконати відмінну роботу в Херенвені, виграти Кубок зі Зволле і вийти вже на друге місце в історії ліги за кількістю ігор.

Оренда Степанова збіглася з кризовим періодом у клубі (до його дебюту команда зазнала шести поспіль поразок, а з ним спершу була нічия і ще одна поразка), проте цей трансфер надав тренеру можливість продемонструвати свої найсильніші якості.

На початку Степанов не зміг відзначитися забитими голами в Утрехті, проте Янс зробив публічну заяву, в якій зазначив наступне:

Не варто робити висновки про нападника після кількох ігор. Він всього лише 18 років і прийшов до нас з Нюрнберга. Якщо він зможе забити три голи в трьох матчах, на що я сподіваюся, наше ставлення до нього зміниться кардинально.

У юнацьких командах він демонстрував вражаючі результати, забиваючи безліч голів, але на професійному рівні поки що не досяг таких успіхів. Проте ми дуже цінуємо його внесок, адже він приносить не лише голи. Його енергія та сила заряджають команду, і завдяки йому ми можемо продовжувати гру, використовуючи його як ключову точку для передач.

Під час перерви я зазначив йому: "Залишайся заспокоєним. У тебе ще буде чимало можливостей". Він не повинен відчувати тягар обов'язку забити гол і боятися помилок. Інакше все може піти не за планом. Цей етап йому потрібно пройти.

Просто золоті слова, про які, на мій погляд, забувають більш знамениті гравці - і скоро в Артема почало виходити. Перший гол він провів із пенальті - і показово вже те, що новачкові дали пробити з "точки".

Янс не соромився називати гравця сирим, але також каже, що його сильні сторони - у пресингу, утриманні м'яча, використанні тіла, швидкості та силі.

Навесні Артем просто засяяв. У поєдинку з Твенте він забив гол, що сприяло виїзній перемозі. У матчі з Гоу Ехед Іглз він знову відзначився голом, забезпечивши ще одну перемогу та встановивши рекорд як наймолодший гравець Утрехта. Під час виїзду до ПСВ Артем знову забив, взявши участь у неймовірному матчі, де найсильніша команда країни вирвала перемогу з рахунком 4:3 лише на 94-й хвилині.

Утрехт продовжив угоду з оренди до літа 2027 року, з можливістю викупу. Проте нас більше цікавлять справи національної збірної: з таким гравцем команда повинна боротися за успіхи.

Артем, у віці від 15 до 19 років, виступав у німецьких футбольних лігах. Теоретично, його потенціал може привернути увагу національної збірної Німеччини, хоча їй це, можливо, не так важливо. Проте, на думку Андрія Шевченка та Сергія Реброва, варто було б звернути увагу на такі перспективи. Адже кому, як не цим видатним нападникам, відчувати талант?

Говорячи про величних нападників, варто згадати про Марко ван Бастена, якого кілька поколінь тому охрестили "Утрехтським лебедем". Хоча він не виступав на професійному рівні у цьому місті, його спадщина все ще жива. Багато молодих гравців, включаючи Голанда, можуть навчитися від його досвіду та майстерності, що свідчить про тривалу повагу до його особистості.

На мою думку, це є символічним, що наш герой у Утрехті нарешті зумів позбутися тягаря безкінечної токсичності, очікувань і звинувачень, і перетворитися на прекрасного лебедя.