Залучити Реброва. Чому нещодавні поєдинки Ліги Націй мають вирішальне значення для Андреа Мальдери.
Валерій Василенко попереджає тренера "синьо-жовтих" про те, що "не дуже й прагнеться".
Призначення іноземця, італійця Андреа Мальдери, на пост головного тренера збірної України викликало щирий ентузіазм серед широкої футбольної спільноти. І це не дивно, адже попередник, який працював в ролі асистента Андрія Шевченка, проявив себе як досить консервативний і прямолінійний фахівець, який не сприймав нові ідеї та не вносив свіжу енергію у свою команду.
А тут прийшов такий привабливий, такий комунікабельний фахівець, з такими виразними й усміхненими поясненнями на всі випадки футбольного, і не лише футбольного, життя. Наче ковток свіжого повітря став він для нашої широкої футбольної спільноти.
Однак, приступаючи до офіційної частини програми, тобто, напередодні дебюту в Лізі націй, Андреа Мальдера щодо оголошення завдань на цей турнір вирішив, не мудруючи лукаво, "включити" Сергія Реброва. Мовляв, "Одного завдання немає. Існує цілий комплекс завдань. Головне - сформувати потужну групу гравців, створити технічну та тактичну ідентичність, бо якщо вдасться сформувати фундамент, то на цьому фундаменті легко будувати збірну".
За два тури до фінішу турніру під назвою Ліга націй Андреа Мальдера на питання про завдання його команди був уже не настільки хитромудрим, заявивши, що "було б приємно виграти групу", проте "головне завдання - залишитися в групі В". Хоча найважливіша мета - це "кваліфікація на Євро".
На цьому етапі всі три завдання, повторюю, саме на цьому етапі, виглядають надзвичайно складними для виконання. Можливо, вже після наступного матчу "синьо-жовтих" (виїзного проти команди Північної Ірландії) ці три ключові завдання, згідно з баченням нинішнього головного тренера, можуть перетворитися на цілком реальні цілі (зрозуміло, що це можливе лише у випадку нашої перемоги), але на даний момент...
Проте, на даний момент, після чотирьох турів, обставини склалися не на нашу користь. На жаль, об'єктивно кажучи, це правда, і важливо визнавати це. І в тому, що ситуація після чотирьох турів виглядає саме так, значною мірою відповідальність лежить на теперішньому лідерові нашої провідної команди країни.
Відразу тридцять гравців потрапили до основного списку Мальдери на стартові тури ЛН, і ще десять опинилося в резерві.
У жодному разі не намагаюся поставити під сумнів необхідність і тим більше право головного тренера "боротися, шукати, знайти, не здаватися", бо коли все це робити, як не під час турніру, начебто як за визначенням покликаного "закладати фундамент" і "формувати потужну групу гравців".
Однак важливо усвідомлювати, що межа між "грати" та "загратися" є вкрай тонкою і майже невидимою для стороннього ока. Здається, що в першій зустрічі, проти, здавалося б, найсильнішого суперника в групі (маю на увазі угорську збірну), все злилося в одне ціле. Тому продовжуй обережно, але впевнено тримати удачу за хвіст, не відхиляючись убік.
Але ні, наступна гра - проти Грузії - стала жертвою обставин. Вірніше, її цілковито пожертвували задля підготовки до двох наступних поєдинків.
Що сталося у підсумку - не хочеться зайвий раз і нагадувати, але я все-таки нагадаю: у грі з Сакартвело відскочили, у двох наступних поєдинках отримали по бублику.
Я повністю солідарний з Мальдерою щодо того, що наша група "дуже збалансована", і ні явного фаворита, ні явного аутсайдера в ній немає. Але якби наш італієць справді виходив з цього розрахунку, то тоді напевно виставив би на гру в Тбілісі не експериментальний, а основний склад, і ми напевно тоді мали б шість очок у двох стартових поєдинках. І навіть з урахуванням двох наступних невдач не все було б так сумно.
Я маю підстави вважати, що ту тонку межу, про яку я згадував раніше, Мальдер чомусь не помітив. Або, можливо, просто не захотів її помічати. Проте я абсолютно впевнений, що Андреа дійсно вкладав усі свої зусилля в свій перший офіційний список, і що він ретельно "робив вибір, звертаючи увагу на безліч нюансів".
Проте, ситуація складається таким чином, що у нашого головного тренера, здається, є можливість для розкачки (іншими словами: експериментів), але насправді цього часу не існує. Тож я спробую роз'яснити, чому це так.
Одна річ, коли новий головний тренер збірної Німеччини викликає на стартові поєдинки ЛН майже три рівноцінні склади, і крутить цими складами, як циган сонцем, і, на жаль, зовсім інша справа, коли зі схожими лекалами підходить до творчості наставник збірної України.
Незалежно від того, яку позицію займе команда Клоппа в нинішньому сезоні Ліги націй, вона все одно отримає кваліфікацію на Євро-2028. Цій команді навряд чи знадобляться "резервні аеродроми", адже на найближчому чемпіонаті Європи їй, напевно, дістанеться місце в першому кошику під час жеребкування.
Нам не надано такого привілею за замовчуванням, оскільки рейтинг нашої команди є надзвичайно чутливим і значно залежить від результатів поточного сезону ЛН. Після двох поразок підряд наша команда втратила позиції і виявилася не в другому, а в третьому кошику під час жеребкування Євро-2028.
Це автоматично веде до висновку, що якщо наша команда не вирішить проблеми в найближчих двох матчах, то на "найважливішу мету" Мальдерів - кваліфікацію на Євро - чекає не одна, а відразу дві умовні Німеччини. Я не прагну нагнітати атмосферу тривоги, але маю серйозні сумніви, що в такій ситуації ми зможемо розраховувати на місце вище третього. А це, крім розчарувань, навряд чи принесе якісь позитивні результати.
Нагадую, що під час відбору на Євро-2024 наша команда змагалася у групі з двома потужними суперниками - Англією та Італією, і, як і очікувалося, зайняла третє місце. Важливу роль у цьому процесі зіграла наша перемога в групі Ліги націй, яка стала своєрідним резервним аеродромом.
Саме тому я продовжую стверджувати, що, незважаючи на те, як "незначним" може здаватися цей турнір і як він слугує майданчиком для випробування нових людей і стратегій, для нашої команди він має величезне значення. Це зумовлено багатьма факторами, через які ми наразі не можемо покладатися ані на свою колишню славу, ані на випадковість. Дуже мудрий аналітик і тактик Андреа Мальдера цю просту істину усвідомлює не менш глибоко, ніж ми.
Ось чому мені справді сумно і, по великому рахунку, не зовсім зрозуміло, чому, стартуючи в цьому турнірі з позитивним настроєм, ми до його середини виявилися з думками про жалобу.
Гра в Тбілісі, яка була віддана на відкуп або стала жертвою майбутніх перемог, могла б бути сприйнята позитивно, якби далі команда показала успішні результати. Проте, наступні ігри виявилися провальними. Спочатку це був шокуючий програш, а згодом – ситуативні невдачі. У матчі з острів'янами, Мальдер отримав гучний удар нижче пояса, спробував виправити ситуацію, взявши до уваги попередні помилки, щоб загладити свою провину, але в підсумку результат залишився невтішним.
"Неймовірний стратег, що всього за п'ятнадцять хвилин підготував команду Шевченка до матчу з Португалією, насправді виявився лише тренером, який ще не здобув значного досвіду. Він просто намагається знайти свій стиль, як і будь-який інший тренер, який ще не мав можливості працювати самостійно."
Мальдера, виявився фахівцем з вразливими сторонами, якому необхідно було час для адаптації, корекції стратегії та глибокого аналізу нових обставин. Він не став чарівником, незважаючи на те, що футбольна спільнота спочатку сприймала його як справжнього мага.
І ось зараз, коли маски в певному розумінні зняті, коли Мальдер втратив свої магічні здібності, і коли ми не можемо дозволити собі ані експерименти, ані помилки, всі ми, включаючи головного тренера збірної України, маємо спостерігати за змінами, перетворенням та дорослішанням.
В цілому, у фінальних матчах цієї Ліги Націй ми повинні спостерігати за досвідченим тренером, який очолює нашу футбольну збірну. Він буде позбавлений романтичних ідей і хитрощів, зосереджуючись на практичних рішеннях. Це нагадує підхід головного тренера збірної Північної Ірландії, який став лідером нашої групи, адже за чотири матчі він вніс лише незначні корективи до стартового складу своєї команди.
Отже, чорт забирай, я сподіваюся, що в двох залишилися матчах цієї ЛН Андреа Мальдера знову "включить" Сергія Реброва, але вже в позитивному ключі. Адже, незважаючи на все, у Сергія Станіславовича була чудова здатність налаштовувати своїх гравців на важливі поєдинки (на жаль, Євро-2024 не підпадає під цю категорію).
Я хочу сподіватися, що Мальдера зробить все, що від нього залежить, і навіть більше, щоб після гри зі збірною Грузії наша команда як мінімум залишилася у другому кошику посіву на Євро-2028.
А якщо ні, то "головна мета" Андреа може виявитися ілюзією, а він сам в історії "синьо-жовтої" команди - випадковим пасажиром.
