Коли футбол тимчасово зупинився, гравець Оболоні поділився причинами, чому вирішив відкрити власний магазин.
Голкіпер "Оболоні" Назарій Федорівський поділився своїми міркуваннями про те, чому вирішив започаткувати власний бізнес у вигляді магазину.
Ведення успішного бізнесу – це справжнє мистецтво, яке вимагає досвіду. Коли я лише починав свою кар'єру як професійний футболіст, я вирішив відкрити власний магазин. Мій партнер Ілля допомагає мені в цьому проекті. Ми вже давно співпрацюємо, і його підтримка виявилася надзвичайно цінною. Він виконує роль генерального директора, тоді як я займаюся операційними питаннями.
Магазин працює вже років шість. Я лише закриваю лише ті питання, які конкретно мене стосуються. Вважаю, що навіть футболісти мають бути різносторонніми. Це як звичайна людина, в якої є хобі, свої справи, те, чим вона займатиметься після спортивної кар'єри. Я на це і розраховував, бо футбол - така штука, яка в будь-який момент може стати на паузу або й зовсім закінчитись. Це залежить і від травм, і від стану здоров'я, і від різних сімейних обставин.
Отже, я розділив своє життя на дві основні сфери діяльності. Наразі моя увага повністю зосереджена на футболі, і я вже тривалий час перебуваю в цьому процесі. Проте в майбутньому, коли моя спортивна кар'єра підійде до завершення, у мене буде безліч можливостей для розвитку. Це не лише відкриття магазину; існує чимало інших навичок, які я можу освоїти.
Бажаю слугувати взірцем для інших атлетів, оскільки існує безліч ситуацій, коли спортсмен чудово реалізує себе в кар'єрі, а згодом не знає, куди рухатись далі. Не завжди є бажання стати тренером або продовжувати кар'єру у футболі на нових рівнях.
На даний момент я не уявляю своє життя у футболі після завершення кар'єри – хіба що у сфері управлінських питань чи в менеджменті. Це звучить дійсно захопливо, і я б навіть подумав про це вже зараз. Тому не буду заперечувати можливість, але наразі не планую ставати тренером чи функціонером, пов’язаним із безпосереднім перебуванням на полі. У мене ще багато років попереду, і я прагну продовжувати грати.
