Обмежені перспективи. 10 роздумів після зустрічі України та Угорщини.
Часто можна почути думки про те, що у збірної України немає достатньо сильних нападників. Проте, під час чотирьох матчів у цій міжнародній паузі команда змогла забити лише двічі, і обидва голи були результатом роботи наших форвардів. Давайте спробуємо перевернути цю дискусію: чому ніхто, окрім нападників, не може відзначитися? Чому інші національні команди можуть похвалитися результативними півзахисниками та захисниками, а ми - ні? У Лізі націй ми маємо недобір приблизно в півтора голи за xG (заявлені 3.5, а реалізовані лише 2), в той час як наші нападники фактично вийшли на нуль: 2.1 xG на п’ятірку, 2 точні удари. Питання виникає щодо роботи інших гравців. Наприклад, вчора в зонах завершення активно діяли Циганков і Велетень, але не змогли реалізувати свої шанси. Коментатори під час цих матчів часто згадували про "поставлений дальній удар" у деяких футболістів, але в результаті ми забивали лише з близької відстані. Отже, проблема не в нападниках.
Щодо викликів, агресорів та інших аспектів - далі ви знайдете роздуми, які виникли внаслідок вчорашнього матчу.
1. Вдалий склад для матчу. Насправді, майже безальтернативний. Не зовсім розумію, чому деякі фанати висловлювали негатив щодо вибору стартового складу. Бондар на правому фланзі виглядає не найкраще, а Забарний, поки Матвієнко відсутній, є життєво важливим у центрі. Тож, на фланзі залишається лише Крупський. Ліві захисники закінчилися, а вибір між Міхавком і Драмбаєвим для важливого матчу виглядає очевидним. Якщо немає активного лівого захисника, потрібен вінгер, який зможе забезпечити ширину – і тут на допомогу приходить Велетень. Бражко раніше не вразив, а комбінація Назарини та Очеретька виглядала оптимально. Пономаренко і Краснопір – найнайбільш динамічні нападники в нашому складі, особливо для гри проти суперника, де доведеться боротися за м'яч. Логічно, чи не так? Кращого складу для матчу з Мальдером просто не можна було уявити.
2. Збірна вперше за довгий час почала цінувати контроль над м'ячем. Наразі команда намагається знайти оптимальний баланс між швидкими рішеннями та продуманими атаками. Це одне з головних завдань Мальдери у найближчі місяці — навчити гравців розуміти, коли варто ризикувати. У стартових матчах ми спостерігали за збірною України, яка прагне якомога швидше просунути м'яч у небезпечні зони, але це часто не приносить результату. Безліч спроб створити моменти закінчується втратами. Натомість, важливими є контроль м'яча і вичікування, а вже потім спроби атакувати. Без зайвих перепасовок. У першому таймі вчорашнього поєдинку збірна, здається, нарешті знайшла свою гру, свій темп і баланс ризику при володінні м'ячем. Це був найкращий тайм з моментами під час цих чотирьох матчів. Проте, на жаль, забити не вдалось.
3. Ми домінували над угорцями в першому таймі, як ніхто раніше в цій Лізі націй. Хоча статистика ударів показує невелику перевагу, факти не приховають істини. Саме ми перехоплювали м'яч у суперника практично в його штрафному майданчику. Як таке можливо? Ми навіть здатні на таке? Раніше ми вважали, що збірна України не вміє грати в пресинг через недостатню якість складу, а тут виявилося, що команда цілком здатна на це. Угорці майже всі 45 хвилин не могли спокійно перейти центр поля. Статистика першого тайму: у суперника 0 дотиків до м'яча в нашій штрафній зоні. Жодної загрози біля воріт Трубіна, він навіть не мав можливості підвищити свою оцінку на статистичних сайтах. Угорці пережили перший тайм завдяки каркасу воріт, нашим неточним ударам та героїчним діям їх оборонців в останній момент. Могло бути 2:0 або навіть 3:0. Статистика не відображає реальної ігрової переваги.
4. Пономаренко та Краснопір - ідеальна пара форвардів для збірної. Бодай на даному етапі та для стартового складу. Цій команді не потрібен Ванат, бо вона не здатна гарантувати йому м'яч у небезпечних зонах. Цій команді не потрібен в основі Яремчук, бо вона не може ефективно комбінувати та розігрувати біля чужих воріт. А от Пономаренко та Краснопір - те, що треба. Бо готові опускатися за круглим, прикривати його, розганяти атаки та вести боротьбу із суперниками щохвилини. Ну от сталося так, що Україні на позиції форвардів потрібні не фінішери, а гладіатори. Це не робить когось зі згаданих кращим чи гіршим - це лише про потреби команди тут і зараз. Учора наші основні нападники не забили, але гарантували нам тайм домінування над опонентом. Єдиний такий наш тайм цієї осені поки що. От вам і формула успіху.
5. Визнання Угорщини за її реакцію на домінування суперника. Протягом перших 20 хвилин матчу наше володіння м'ячем становило вражаючі 67%, але після цього показника до перерви знизилося до 28%. Супернику не вдавалося демонструвати свій стиль гри, тому він вирішив зменшити темп, контролюючи м'яч без просування вперед і вдаючись до грубості. І це принесло свої плоди: ближче до перерви Україна втратила ініціативу і перестала створювати моменти. А відразу після відпочинку Угорщина зуміла забити. На перший погляд, це могло б здатися нічим особливим, але варто визнати: суперник встояв після серії пропущених атак і, врешті-решт, завдав нам удару. Виявляється, угорці вміють не лише контролювати гру, а й управляти її темпом, а не лише покладатися на активні атаки. Це сильна команда. Можливо, навіть надто сильна для Ліги В.
6. Перший пропущений гол від угорців став для нас найгіршим моментом у цій Лізі націй. Мабуть, навіть перші три голи, які ми пропустили від Північної Ірландії, не принесли стільки смутку. Адже там ми отримали м’ячі в момент невдалої гри, а тут, навпаки, здавалося, що ми контролювали гру протягом 45 хвилин, демонструючи домінування. І все ж, підсумковий результат залишився незмінним. Це дійсно вибиває з колії. Наче удар під дих, після якого важко оговтатися, а про те, щоб швидко знайти правильний ритм, навіть не йдеться. Загалом, під час цієї паузи в матчах національних збірних доля не була прихильною до України, незважаючи на її хороші ігрові проміжки. Це особливо важливо для молодої команди, яка тільки формується: футболістам потрібно бачити плоди своїх зусиль у напрямку, заданому тренером. А поки що цього немає. Вони грають дуже активно в одному таймі, і в результаті все одно отримують поразку з рахунком 0:1. Дуже прикро.
7. Циганков вибрав невдалий момент для не найкращої гри. Хороша новина: таке з ним трапляється нечасто. Чесно кажучи, важко пригадати, коли востаннє Віктор був настільки невпевненим. Напевно, ще жодного разу, взявши на себе роль одного з лідерів команди. Сьогодні ж і кроси виявилися не влучними, і виконання стандартів залишало бажати кращого, і він втратив добру нагоду, навіть передачі виходили не в той час. Схоже, що встав не з тієї ноги. Таке трапляється. Проблема в тому, що поганий виступ Циганкова = практично вирок для нашої атаки. Інші гравці або не готові, або не можуть продемонструвати свою кращу гру. Виявилося прикро, що ми втратили Судакова. Вперше за цей збір справді сумую за відсутністю Маліновського. Шкода, що Ярмоленко не молодший хоча б на 2-3 роки. Не варто дивуватися, чому всі так прагнуть бачити Мудрика знову у складі збірної через 4 роки. Це від відчаю. Тепер я також приєднуюсь до цієї думки. Михайло нам потрібен.
8. Мальдера в складному становищі. Український фанат сподівається на стабільні перемоги в матчах проти середніх європейських команд, але, можливо, варто визнати: нинішній склад потребує серйозної підтримки. Потенціал нашої команди не настільки великий. Бракує потужного форварда. Немає другого лідера після Віктора. Відсутній елітний захисник в оптимальній формі. Лава запасних не може похвалитися силою. Немає, немає, немає... Що ж є? Проблеми на кожному кроці. Травми. Від тренерів національної команди зазвичай очікують якісного виконання своїх обов'язків та розкриття потенціалу гравців. А від нашого - щоб він зміг витягнути команду з глухого кута. Створити щось з нічого. Перетворити воду на вино. Щось в цьому дусі. І бажано все це зробити якнайшвидше. Чи зможе Мальдера впоратися з цим завданням? Я не впевнений. Але тиск надзвичайно високий, демонструвати всі можливі тренерські навички стає життєво важливим. Що ж, побажаємо сил італійцю.
9. Старт у Лізі націй - поганий. Мабуть, не жахливий, бо, давайте начистоту, у нашій групі не провалилася за грою жодна з 3 інших команд. Це справді важкий квартет. Квартет, де нормально втрачати бали. Проблема у тому, що ми розгубили цих балів забагато. 4 пункти у 4 матчах - сумно, але лише 1 після вдалого поєдинку в Угорщини - прямо-таки розчарування. Збірну можна рясно покритикувати. Не впевнений щодо конкретно вчорашнього матчу, але за результат на дистанції у 4 поєдинки - точно. Я писав після першої гри, що ми маємо вигравати цю групу... Перевзуваюся: більше не маємо. Шанс кваліфікуватися до Ліги А напряму здається втраченим. Фінішувати другими ще можливо, але шлях до еліти став сильно важчим. Можливо, на 2 роки довшим...
10. Загалом цей збір можна оцінити на 6-7 з 10. Вище не дозволяють результати, але точно можна сказати одне: тренер отримав достатньо даних, аби Україна прогресувала. І всіх, кого хотів, випробував, і найбільш різноманітні проблеми у грі та з формуванням складу побачив особисто, і з жорсткою реальністю у вигляді гнівних коментарів після поразок зіткнувся... Мальдеру звинуватять за надмірні експерименти у коментарях, але давайте мислити ширше: завдяки ним людина за 2 тижні пройшла повноцінне бойове хрещення. Італієць міг отримувати негатив дозовано - а отримав норму на 2-3 роки вперед одразу. Все, його вже нічим не здивувати. Він зіткнувся з найгіршим. Далі - або нерозуміння, що робити із усіма існуючими проблемами, або пошук їхніх рішень та неминучий прогрес. Хочеться вірити, що друге.
Я не маю наміру особливо захищати або, навпаки, засуджувати Мальдеру, адже тренер отримав те, що прагнув. Хотів відчути адреналін на американських гірках і зазнати страху в кімнаті жахів? Будь ласка, насолоджуйся цим досвідом. А на наступний раз завітай до цього парку для розваги і задоволення, а не лише для нових вражень. До речі, квиток на листопад вже куплений.
