Зенон Снилик - український гравець, який представляє американську футбольну збірну як капітан.
У кожному з популярних видів спорту в США існують свої видатні постаті. Якщо говорити про футбол (соккер), то серед численних імен особливо виділяється Зенон Снилик, колишній капітан національної збірної США.
Його не можна вважати забутою постаттю, але він безумовно заслуговує на періодичне згадування. Адже він був не лише українцем по крові, але й присвятив своє професійне життя служінню історичній батьківщині.
Народився Зенон 14 листопада 1933 року у селі Путятинці (нині - Івано-Франківський район, Івано-Франківської області), що входило до Польщі. З початком Другої світової війни родина перебралась до Львова. Там хлопець пограв у футбол за дитячу команду клубу "Україна".
У 1944 році сім'я Сниликів вирушила з Львова до Німеччини, адже вони не мали підстав сподіватися на позитивний розвиток подій від Радянської армії. Дід Зенона, Денис Снилик, займав посаду директора української школи імені Короля Данила, а його батько Михайло був визнаним громадським активістом.
Після Другої світової війни родина п'ять років жила в Німеччині, у таборі для переміщених осіб у баварському місті Міттенвальд. Хлопець вчився в українській гімназії, грав у футбол за український клуб "Прометей" та місцеву команду. Також дуже вправно грав у настільний теніс.
Хлопець був лише 15 років, коли його родина переїхала через океан і оселилася в місті Рочестер (західний Нью-Йорк). Зенон закінчив школу Бена Франкліна та поступив до Університету Рочестера, де обрав спеціалізацію в політології. Він залишався активним у спорті, граючи у футбол за команду "Рочестерські Українці", яку створив його батько. Під час навчання він також виступав за університетську команду. Український півзахисник досяг значних успіхів: двічі, у 1953 та 1954 роках, його включали до почесного списку All-American, що визнає найкращих спортсменів у своїй галузі.
Після закінчення університету в 1955 році Снилик здобув громадянство США. Через три роки він успішно захистив магістерську дисертацію в Чиказькому університеті. Протягом наступного року він викладав політологію в МакГіллському університеті, який розташований у Монреалі.
Одразу після завершення навчання в університеті Снилик долучився до команди "Україна" з Монреаля, з якою здобув титул віцечемпіона Канади у 1955 році та став переможцем у 1957-му. Поряд із ним у Рочестері та Монреалі виступав Джин (Євген) Чижович, родом із Самбору, який згодом став тренером національної збірної США. Протягом цього часу наш герой паралельно грав за різні українські клуби в США та Канаді, подолуючи великі відстані під час перельотів. Виступаючи за "Україну" (Монреаль), він також грав за "Левів" у Чикаго (1956, 1958-61), "Україну" (Торонто) та, працюючи в Монреалі, у 1959-60 роках літав до Нью-Йорка, щоб захищати кольори місцевого клубу "Україна".
Отже, в той час усе це здавалося можливим...
Після переїзду у 1962 році до Ньюарка, штат Нью-Джерсі, з метою редагування газети, Снилик незабаром став членом Української (Чорноморської) Січі, яка брала участь в Американській Лізі Соккеру (ASL). Вже через рік команда здобула Кубок АSL – Кубок Льюїса. Снилик виступав за ньюаркську команду до 1970 року, коли завершив свою активну кар'єру гравця.
"Він виявився найталановитішим тактиком, з яким мені доводилося змагатися. Зенон вигравав поєдинки не завдяки фізичним якостям, а завдяки своїм навичкам та швидкості реакції, що дозволяло йому компенсувати переваги інших гравців у силі або зрості," - згадував Євген Чижович.
До речі, висота Снилика становила 170 сантиметрів.
Нагадаємо, що в Америці під словом "футбол" розуміють саме американський футбол - культовий вид спорту за океаном з його Супербоулом, величезними грошима, субкультурой та неймовірною популярністю.
Звичайний для європейців футбол у цьому регіоні відомий під назвою соккер і протягом тривалого часу залишався маловідомим видом спорту, яким займалися переважно іммігранти з Європи.
Проте в активі американських аматорів можна знайти срібні медалі Олімпійських ігор 1904 року, що проходили в Сент-Луїсі, третє місце на першому світовому чемпіонаті 1930 року (коли Берт Пейтнод здійснив перший в історії мундіалів хет-трик у матчі США проти Парагваю з рахунком 3:0), а також сенсаційну перемогу над англійською збірною на Чемпіонаті світу 1950 року (1:0), коли батьківщини футболу вперше брали участь у світових першостях.
Упродовж останніх десятиліть футбол здобув популярність у США, ставши четвертим за значенням видом спорту після американського футболу, баскетболу та бейсболу. У 1970-х роках, коли арабські нафтові магнати ще не мали своїх статків і не звертали уваги на футбол, до Сполучених Штатів почали приїжджати легендарні гравці для завершення своїх кар'єр: Пеле, Джордж Бест, Франц Беккенбауер, Герд Мюллер, Джорджо Кіналья та інші. Це стало поштовхом для зростання інтересу до футболу в країні, що призвело до створення потужних ліг (НАСЛ, МСЛ) та появи видатних гравців світового рівня, таких як Алексі Лалас, Клаудіо Рейна, Лендона Донована та інших.
У період, коли грав Зенон Снилика, футбол переживав певну стадію занепаду. Клуби, в яких він виступав протягом своєї кар'єри, брали участь у різних аматорських та напівпрофесійних лігах, а також у регіональних змаганнях. Проте, варто зазначити, що незважаючи на цей статус, Снилика мав честь представляти національну та олімпійську збірні США.
У 1950-х та 1960-х роках більшість учасників збірної США були не професіоналами. Це давало їм можливість брати участь у великих міжнародних турнірах, таких як Олімпійські та Панамериканські ігри. Про олімпійську кар'єру Снилика розповімо далі.
У 1959 році Снилика обрали до національної збірної США для участі в Панамериканських іграх, що проходили в Чикаго. Він виконував обов'язки капітана команди, яка виборола бронзові медалі.
29 серпня 1959 року збірна США здійснила несподівану перемогу над національною командою Бразилії з рахунком 5:3. В той же день відбулося весілля гравця Снилика. Після гри він разом з товаришами вирушив до церкви, де одружився з українкою Яриною Матурою, котра родом з Чикаго. Після урочистої церемонії гравці повернулися до табору, тоді як його новоспечена дружина залишилася святкувати з гостями. Медовий місяць довелося трохи відкласти.
З 1957 по 1961 рік Снилик провів п'ять матчів за національну збірну США. У 1957 році він зіграв два кваліфікаційні матчі чемпіонату світу проти Мексики. У першому - поразка (0:6), у другому - знову фіаско (0:3). У другому протистоянні виходець з України був капітаном збірної США.
Зенон зіграв свій останній матч за національну команду 5 лютого 1961 року в грі проти Колумбії, яка завершилася з рахунком 0:2 на користь суперника. Він вийшов на поле замість Кеннета Фінна.
Снилик виступав на Панамериканських іграх 1963 року, які проходили в Сан-Паулу, Бразилія. На жаль, команда США не змогла досягти успіху, зазнавши поразок у всіх чотирьох матчах і зайнявши останнє місце.
Загалом, Зенон провів 92 матчі у складі різних національних команд США. Серед цих поєдинків варто відзначити успішну серію товариських матчів під час азійського туру олімпійської збірної перед Олімпіадою 1956 року: американці здобули перемогу в п'яти зустрічах та зазнали поразки у трьох.
Численні джерела з ентузіазмом повідомляють, що Зенон Снилик є винятковим американським футболістом, який представляв свою країну на трьох Олімпійських іграх (1956, 1960, 1964).
Однак насправді це не зовсім так. Зенон Снилик взяв участь лише в одному олімпійському турнірі, що відбувся в Мельбурні в 1956 році. Тоді американська команда потрапила до змагань без попереднього відбору, оскільки збірна Мексики відмовилася від участі. Внаслідок жеребкування, американці почали свій шлях з чвертьфіналу. 28 листопада у Мельбурні команда США зазнала нищівної поразки від Югославії з рахунком 9:1; югослави стали срібними призерами, програвши у фіналі збірній СРСР з рахунком 0:1. Зенон Снилик на той момент виконував обов'язки капітана команди.
Щодо двох наступних Олімпійських ігор, збірна США не змогла пройти кваліфікацію для участі у фінальних турнірах, ані в Римі-1960, ані в Токіо-1964. У відбіркових матчах до ОІ-1960 американці зазнали поразки від команди Мексики, зігравши два матчі: 8 жовтня 1959 року в Мехіко вони програли 0:2, а 22 листопада 1959 року в Лос-Анджелесі гра закінчилась внічию 1:1. У обох зустрічах капітаном команди був Зенон Снилик.
А ось у відборі до Токіо-1964 Снилик не грав у жодному з трьох матчів збірної США: ані проти Суринаму (0:1, гол забив Кеннет Клюйверт, батько Патріка Клюйверта), ані проти Панами (4:2), ані проти Мексики (1:2). Можливо, він сидів у запасі. Але навіть у такому разі називати його учасником трьох Олімпіад, м'яко кажучи, некоректно. Радше - трьох олімпійських циклів.
Така сувора правда протоколів. Звісно, хочеться приємних міфів. Але з цим не до нас.
Зенон Снилик не був професійним футболістом. За рівнем гри - так, але жити завдяки спорту він не збирався. І магістерську дисертацію з політології він захистив не дарма.
Снилик займався педагогічною діяльністю. У 1962 році Українське національне товариство запросило його стати редактором "Українського тижневика" (Ukrainian Weekly), який публікувався при найстарішій україномовній газеті "Свобода". Він обіймав цю посаду до 1980 року, після чого став головним редактором "Свободи". Під його керівництвом газета публікувала розслідування, що стосувалися Чорнобильської катастрофи, і за це отримала престижну нагороду від інформаційного агентства Ассошіейтед Прес.
Протягом 1963-1971 років Снилик був частиною редакційної команди англомовної "Енциклопедії українознавства", де займався перекладом текстів з іноземних мов та редагуванням статей інших авторів. Він також був активним членом Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка в США. Навіть після завершення кар'єри у футболі, він продовжував підтримувати свою фізичну форму, захоплюючись настільним тенісом, у якому залишався майстром протягом багатьох років.
Вийшов на заслужений відпочинок у червні 1988 року. Пішов з життя 21 січня 2002 року у власному домі в Берклі-Хайтс, штат Нью-Джерсі.
"На жаль, Зенон покинув цей світ, не залишивши значного матеріального багатства. Його етапи в спорті завершилися задовго до приходу "бізнесового футболу" в США, який, без сумніву, відзначив би його фінансово за такий винятковий талант. Проте, він був людиною, багатою внутрішньо, яка присвятила своє життя боротьбі за свободу і демократичні цінності для всіх", - згадував Ервін Черовський, друг і біограф Снилика.
