Несподіваний футбол у затишному Житомирі: Ребров обійняв Шовковського, ультрас запалили вогні, а жовтих карток виявилося менше, ніж очікувалося.
При вʼїзді в місто одразу відчувалося, що тут відбудеться футбольна подія. Перше, що я побачила - великий білборд із анонсом фіналу. Далі промайнув ще один, тільки цього разу адресований місцевому Поліссю, із відомим лозунгом "Сила в зграї". Дорогою зустріла мікроавтобус житомирської команди, який роз'їжджав затишними вуличками. Весняні зелені барви, маленькі зелені парканчики, чи навіть зелений тролейбус. Усе немов промовляє: "Тут живе Полісся". Що ж, фінал Кубка України відбудеться у футбольному місті.
"Хто накликав прокляття на Кару?": ганьба для Динамо-75, Шуфрич виявив винуватця, "песині дуелі" у фінальному матчі Кубка України.
Для Динамо цей матч став шансом здобути омріяний золотий дубль. Кияни були на відстані одного кроку від титулу чемпіона України. Натомість, перемога Шахтаря у Кубку могла б відкривати йому двері до Ліги Європи, не зважаючи на поточне турнірне становище. Цього сезону команди вже двічі змагалися в УПЛ, і обидва матчі завершились миром. Остання зустріч ще досі залишилася в памʼяті, адже Динамо вдалося здійснити вражаючий камбек, відігравшись після програшу в два мʼячі.
Чекаючи на гру, я навіть не зосередилася на прогулянках містом, хоча завжди маю під рукою невеликий список цікавих місць.
Дорога до фіналу для Шахтаря виявилася більш складною, ніж для Динамо. Але чи важливо це, коли ти змагаєшся за трофей з найголовнішим суперником? Кожна гра між цими командами стає своєрідним фіналом, навіть якщо це просто товариський матч.
Ще за дві години до початку матчу поблизу стадіону вже почали стікатися вболівальники. Це яскраво свідчило про те, наскільки довгоочікуваною була ця зустріч команд. Біля арени царила атмосфера дружби. Фанати Динамо та Шахтаря охоче обмінювалися думками та гуляли алеями. Хоча стадіон поступово заповнювався, відвідувачів було достатньо, щоб створити святкову атмосферу.
Вболівальники Шахтаря спалили прапори Росії та "ДНР" під час фіналу Кубка України
Серед гостей помічені чимало відомих особистостей - наставник збірної України Сергій Ребров, екс-голкіпер Динамо Денис Бойко, легенди українського футболу Леонід Буряк та Олег Лужний, і, звісно, ключові персони обох клубів.
Проходячи до трибун, можна було сфотографуватися з великим трофеєм, який кияни здобули 50 років тому - Кубком володарів кубків. Дай Боже, славетні часи, коли українські клуби наводили жах у Європі, повернуться, а видатні нагороди прославлятимуть нашу героїчну країну.
Перед стартовим свистком відбулося нагородження юних майбутніх чемпіонів. У Житомирі провели дитячий Турнір чотирьох, в якому брали участь Динамо, Шахтар, Полісся та Буковина. Переможцем стали "гірники", а УАФ зробила дійсно круту річ - чотири юні капітани винесли Кубок України на поле. Дітлахи свої медалі отримали з рук Реброва. Повертаючись на трибуни, Сергій Станіславович міцно обійняв Олександра Шовковського. Наставнику національної команди буквально не давали проходу. Усі хотіли фотографуватися.
Символічний удар по мʼячу виконав Валентин Осовський, який втратив ногу, захищаючи нашу країну. Слава Герою та його величезній силі духу!
Виконання гімну України Михайлютою із ТНМК. Потім хвилина мовчання. Кілька разів спиною пробігали мурахи - до таких церемоній не звикну, мабуть, ніколи. Кожного разу - як вперше.
На фіналі зібралося чимало фанатів, які подарували стадіону незабутню атмосферу, якої не спостерігали вже давно. Невтомні та енергійні вболівальники навіть перекривали голос диктора. Складалося враження, що прихильників Динамо було трохи більше.
Головні тренери також взяли приклад з фанатів. З моменту стартового свистка обидва наставники повністю занурилися в гру, активно керуючи своїми підопічними та надаючи їм вказівки. СаШо кілька разів намагався донести свої думки до Ваната і коригував дії Шапаренка. Щодо Владислава, то було очевидно, що він надзвичайно налаштований на боротьбу.
Леоненко розкритикував капітана Динамо за його вчинки під час фіналу Кубка: "Шовковському варто провести аналіз ситуації."
Не тільки форвард Динамо відчував емоції. Гравці Шахтаря старанно боролися за кожен фрагмент гри, проявляючи рішучість і волю до перемоги. Вони показали свій справжній характер та усвідомлення важливості протистояння з киянами.
Нервово кружляв біля лави запасних Андрій Пятов. Можливо, йому потрібно було закрити кружечки активності...
Градус поєдинку зашкалював. Стики, фоли - це все було присутнім з перших хвилин. А як по-іншому? Класичне ж... Утім, здалося, що головний рефері трохи діяв невпопад. Можливо, не хотів ламати гру. Хоча можу зрозуміти тих, хто освистував його рішення. Як мінімум, жовтих карток мало би бути більше. Ти виписуєш попередження там, де можна було обійтися розмовою, і не даєш там, де дійсно вартувало. Дивно, проте залишимо це експертам. Шовковський, до слова, вирішив не коментувати дії суддів, а Маріно Пушіч був обережним у своїх висловлюваннях. Це їхнє право.
Перший тайм видався доволі слабким. Але гол Андрія Миколайовича розбудив, а фан-сектор Динамо в прямому сенсі слова запалив. Піро! Не памʼятаю, коли востаннє я бачила таке на наших трибунах. Це було настільки круто, що на мить повернуло в минуле. Взагалі люблю піро, якщо це дозовано і без шкоди для здоровʼя.
Вболівальники, вболівальники, вболівальники... Вони справді заслуговують на медалі за ту неймовірну атмосферу свята, яку створили своїми піснями, вигуками та фаєрами. І, звісно, не забули згадати про наших героїв, які досі в полоні. Цікаво, що поруч зі стадіоном розташована багатоповерхівка, з даху якої можна було помітити кілька силуетів — щось з Оболоні дійсно відзначалося під час цього матчу. А ультрас Шахтаря додали ще більше емоцій, створивши туман на полі під час святкування голу Еліаса.
Дев'яносто хвилин не визначили переможця Кубка, тому гра перейшла в овертайм, а згодом до серії пенальті. Різник успішно парирує удар Караваєва, і таким чином приносить трофей "Шахтарю". Гравці "гірників" відзначають перемогу, тоді як кияни залишаються в тузі, спостерігаючи за подіями.
Якщо загалом, то фінал вийшов класним. Були і суперечки, і голи, і драматична розвʼязка, але чогось не вистачило, а саме - якості. Від двох головних команд хочеться бачити красиву, комбінаційну гру, якісь дивинки та заготовки від тренерів. Що ж, почекаємо наступного розіграшу Кубка України і, можливо, він нас здивує.
Всі зображення Ольги Любушкіної
