Огляд футбольних новин

Три українські гравці, які отримали польське громадянство. Чим вони займаються сьогодні?

Розглядаємо, які наслідки принесло рішення про зміну паспорта та хто від цього виграв.

Тиждень тому в польських ЗМІ з'явилася несподівана новина для більшості українських фанатів: 25-річний опорний півзахисник Іван Залізний, який лише на початку вересня підписав контракт з болгарським клубом "Лудогорець", отримав польське громадянство разом із родиною.

Ця подія змусила нас озирнутися трохи назад, покопатися в історії та знайти усі випадки, коли українські професійні футболісти вирішили міняти громадянство на польське. Незважаючи на те, що за весь час у польській Екстракласі зіграло вже близько ста українських виконавців, серед яких є й абсолютно знакові імена (наприклад, Анатолій Дем'яненко, Роман Григорчук, Євген Коноплянка, та й Богдан Бутко з його 33 матчами за збірну України виділяється), випадків зі зміною громадянства було не так вже й багато - всього три. І про кожен з них ми поговоримо детальніше у рамках нашої традиційної рубрики "Де вони зараз?"

Тарас Романчук можно переформулировать как "Романчук Тарас".

Тарас Романчук можно переформулировать как "Романчук Тарас". народився та виріс в українському Ковелі Волинської області, де й осягав ази гри у футбол. Утім, в рідному краї та країні вибратися на професійний рівень виступів у нього чи то не вдалося, чи то він просто не виявив належної витримки й старанності після провалів із переглядами у "Волині", "Кримтеплиці" та "Арсеналі" з Білої Церкви. Як би там не було, а у лютому 2013 року Романчук відбув до Польщі, де протягом сезону грав у третьому дивізіоні за маловідомий за межами цієї країни клуб "Легьоновія".

Провівши 32 матчі та забивши 2 голи, Романчук став справжнім лідером своєї команди. Влітку 2014 року він перейшов до польського клубу "Ягеллонія" в Екстракласі всього за 2000 євро. Як говорять, на Тараса звернув увагу тодішній тренер білостоцької команди Міхал Пробеж, який з 2023 по 2025 рік очолював національну збірну Польщі. У "Ягеллонії" український опорний півзахисник швидко адаптувався до основного складу, а незабаром став незамінним гравцем, якщо не сказати, що він став основою команди.

Прихід Романчука до "Ягеллонії" збігся з одним із найуспішніших періодів в історії виступів цього клубу в національному чемпіонаті. Зокрема, після двох поспіль "бронзових" нагород, потім Тарас завоював з білостокцями два поспіль "срібла". У цей період Романчук був на піку своєї слави та популярності. Більше того, він публічно, через ЗМІ, говорив про надію отримати від Андрія Шевченка дебютний виклик до національної збірної України, але... Він так і не надійшов. Тодішній наставник "синьо-жовтих" не бачив у Романчукові підсилення для збірної й надавав перевагу іншим кандидатам.

Не дочекавшись виклику від рідної країни, Романчук у 2018 році оформив польське громадянство і незабаром отримав від Адама Навалки виклик до національної збірної цієї країни. У березні 2018-го Тарас зіграв у спарингу проти Південної Кореї (3:2), але на чемпіонат світу його не взяли. Повернутися до складу збірної Польщі Тарас зумів лишень через шість років - у 2024-му. На той момент він продовжував грати за "Ягеллонію", яка несподівано взяла чемпіонський титул в Екстракласі, а згодом виграла й Суперкубок Польщі.

Із поляками Тарас Романчук можно переформулировать как "Романчук Тарас". з'їздив на чемпіонат Європи-2024, де зіграв 55 хвилин у стартовому поєдинку групової стадії проти Нідерландів (1:2). На два матчі, що залишилися - проти Австрії (1:3) та Франції (1:1) - Романчук залишався у запасі, а поляки завершили свій виступ на континентальній першості вже на першому ж етапі. Свій останній станом на поточний момент матч за Польщу Романчук провів 15 листопада 2024 року. Це була гостьова гра проти Португалії, у якій Тарас вийшов у старті та відіграв усі 90 хвилин, але Польща згоріла супернику із рахунком 1:5. Після того Романчука до національної команди більше не запрошували, а сам він публічно про завершення кар'єри на міжнародному рівні не оголошував.

Наразі Тарасу Романчуку 35 років. Він продовжує залишатися футболістом "Ягеллонії", де стабільно отримує ігрову практику на рівні елітного дивізіону польського клубного футболу. Більше того, влітку цього року Романчук, який є капітаном білостокців, оформив новий контракт з клубом - до кінця сезону-2027/28. Очевидно, він просто знайшов місце, де йому добре і де його цінують. Щодо невиклику до збірної України, подальшої зміни громадянства та виступів за Польщу, то Тарас ще у 2018-му в інтерв'ю тамтешнім журналістам відверто заявив: "В Україні мене часто виставляють у негативному світлі. Дехто каже, що Романчук - це зрадник. Я зробив свій вибір і не можу нічого зробити, що за українськими законами неможливо мати подвійне громадянство".

Артем Путівцев может быть переформулирован как Артем Путевцев.

На відміну від Тараса Романчука, Артем Путівцев может быть переформулирован как Артем Путевцев. їхав до Польщі футболістом-професіоналом, який вже відбувся. Він починав грати у футбол в рідному Харкові, виступав за "Металіст", також на рівні української Прем'єр-ліги пограв за "Маріуполь" та донецький "Металург".

У 2015-му Путівцев повернувся до рідного для нього "Металіста", але в цей період клуб переживав найважчі часи. Професійний футбол у Харкові через фінансові проблеми розвалювався буквально на очах. Футболісти грали без зарплати і не мали жодної перспективи, через що багато хто почав замислюватися щодо переїзду в інше місце. На початку лютого 2016 року Артем Путівцев может быть переформулирован как Артем Путевцев. на правах вільного агента перебрався до польського клубу "Брук-Бет Термаліца" з Нецечі, який саме проводив свій дебютний сезон у еліті тамтешнього клубного футболу.

Путівцеву вдалося швидко стати важливою фігурою у своїй новій команді. У березні 2016 року центральний захисник отримав запрошення до національної збірної України від тренера Михайла Фоменка, який готував команду до фінальної частини чемпіонату Європи. В результаті, Путівцев провів повний матч проти Кіпру (1:0), граючи в парі з Олександром Кучером. Однак у другій грі проти валлійців (1:0) він залишився на лаві запасних. Таким чином, це був єдиний досвід Путівцева на міжнародній арені у складі національної команди.

На клубному рівні в "Брук-Бет Термаліці" у Путівцева все складається просто чудово. Він став справжньою легендою цього клубу, демонструючи неймовірну відданість і самовідданість. За десять років у команді з Нецечі Артем взяв участь у майже трьохстах офіційних матчах (точніше, 295), забивши 18 голів і віддавши 10 результативних передач. Навіть численні вильоти з Екстракласи не змусили захисника покинути клуб. Зокрема, за підсумками сезону 2024/25 "Брук-Бет Термаліца" знову вибула з елітного дивізіону, і наразі команда бореться за повернення до нього з Путівцевим у складі, який у свої 38 років досі залишається незамінним гравцем основи.

Щодо польського громадянства, то його Путівцев отримав у жовтні 2021 року. Тоді клуб офіційно повідомив, що один з його лідерів відтепер має польський паспорт. Здебільшого це було зроблено, аби полегшити для гравця питання із легальним проживанням та працевлаштуванням у Польщі, а також допомогти інтеграції його родини. Ще у грудні 2021-го Артем зізнавався польським ЗМІ, що в разі завершення кар'єри футболіста не бачить для себе можливості повернутися до України: "Я впевнений, що якби зараз завершив кар'єру, я б не хотів повертатися в Україну. Роботи там мало; максимум, я міг би влаштуватися до академії. Поки справи йдуть не дуже добре, і я не знаю, що буде через два-три роки... Тому поки що я хотів би залишитися у Польщі. Я планую отримати тренерську ліцензію взимку - можливо, колись працюватиму на цій терені".

Проте, як ми бачимо, Путівцев так і не наважився повісити бутси на цвях. Він продовжує виходити на поле як футболіст, а що чекає його в майбутньому... хто знає. На відміну від Романчука, Артем не отримав можливості виступати за збірну Польщі після зміни громадянства (товариський матч проти України не став серйозною перешкодою, зважаючи на актуальні правила ФІФА), адже він став громадянином цієї країни лише у 33 роки — занадто пізно, щоб на нього розраховували.

Іван Залізний

Історія професійної кар'єри 25-річного опорника болгарського "Лудогорця" Івана Желізка активно пишеться на наших очах. Цей уродженець Львова та вихованець академії "Карпат" також не отримав шансу розпочати професійну кар'єру на батьківщині, або ж виявив нетерпіння в цьому питанні й вважав за краще якомога раніше переїхати за кордон.

У 2019 році, відзначивши свій повнолітній вік, Желізко покинув "Карпати" для того, щоб почати кар'єру в чеській команді "Карвіна". У новій команді він переважно грав за молодіжний склад, а в основній команді зіграв лише в шести матчах. На початку 2021 року Желізко був відданий в оренду до "Валмієри", де нарешті здобув статус основного гравця дорослої команди. Після того, як проявив себе з найкращого боку, "Валмієра" вирішила викупити його контракт, але вже через рік з невеликим прибутком продала його до "Лехії" з Гданська.

У Польщі Желізко провів три повних сезони. Спочатку він допоміг "Лехії" повернутися до Екстракласи, а згодом цілих два роки був незаперечним лідером у вищому дивізіоні польського футболу. Вражаюча гра Івана привернула увагу більш престижних європейських клубів. Також існував варіант його повернення в Україну. Цього літа "Шахтар" виявив серйозний інтерес до опорного півзахисника, але переговори щодо переходу не принесли результату. Врешті-решт, на початку вересня цього року "Лехія" все ж вирішила продати Желізка за 3 мільйони євро в "Лудогорець", де він виступає на даний момент.

Громадянство Польщі Іван Желізко отримав завдяки своїм польським корінням та трирічному проживанню в країні. Хоча він пройшов усі юнацькі збірні України (U-17, U-18, U-19) і у 2023 році здобув бронзову медаль на чемпіонаті Європи в складі молодіжної команди, нещодавно стало відомо, що хавбек відмовився від можливості виступати за національну команду України. Наприкінці травня – на початку червня тренерський штаб Андреа Мальдери запрошував Желізка на збір "синьо-жовтих", але отримав відмову. Можливо, Іван вже тоді планував можливість виклику до збірної Польщі, і, щоб уникнути непорозумінь, вирішив не виступати за Україну.

Проблема опорного півзахисника у нинішньому складі збірної Польщі й справді є актуальною. Тому не виключається, що Польський футбольний союз відтепер розпочне активну роботу у напрямку отримання від ФІФА необхідних дозволів для виступу Желізка за "біло-червоних". Але як буде насправді - поживемо-побачимо...

Читайте також