Образ інтригантів: Чому вихід Карпат з Києва є принизливим.
Sport.ua - аналізує суперечності, що виникли під час матчу між "Харківом" і "Карпатами", а також вивчає витоки львівської "принциповості".
Здавалося, що "Карпати" нарешті змогли позбутися тягаря багаторічних невдач, пройшовши через справжнє чистилище, яке виявилося падінням на саме дно українського футболу. Завдяки різним обставинам, в тому числі і деяким комічним моментам, команда змогла відновитися і постати перед своїми шанувальниками в досить привабливому вигляді. В усіх відношеннях. Але це враження було короткочасним, адже невдовзі сталася ситуація з фактичним зривом матчу чемпіонату України проти "Харкова".
"Карпати" у XXI столітті - це справжнє унікальне явище. Унікальне, але й сповнене труднощів. Протягом останніх двадцяти п'яти років команда пережила два спади з елітного дивізіону, численні скандали з гравцями, випадки договірних матчів, втечу президента-вбивці від українського правосуддя та, зрештою, розділ на дві команди, що призвело до плутанини з емблемами, яка вивела нас до сучасних реалій.
Власне, більша частина того ганьбиська, в яке вляпувася львівський клуб, пов'язана з постаттю олігарха-регіонала Димінського. То його своєрідний менеджмент призвів до першого вильоту команди в першу лігу у 2004-му. То він запам'ятався зневажливим ставленням до тренерів, яких міняв, мов чоботи. То він руйнував кар'єри футболістів, які не хотіли підписувати контрактів на умовах клубу. Достатньо згадати історії Распопова, Тлумака, Сучкова, Ощипка та багатьох інших. Артем Федецький через вибрики Петра Петровича взагалі не зіграв на домашньому Євро-2012. Хоча ще восени 2011-го вважався основним правим оборонцем у команді Блохіна. Втім, не приставши на умови Димінського в "Карпатах", Артем був переведений у другу команду, навесні зовсім не мав ігрової практики і втратив місце у збірній.
Паралельно з цими подіями футболісти "Карпат" стали свідками двох матчів, що викликали підозри щодо їхньої чесності. Перший інцидент стався в 2006 році, коли команда, дивним чином, здобула перемогу над сумським "Спартаком" у Першій лізі. А в 2008 році ситуація змінилася: львів'яни програли харківському "Металісту" з рахунком 0:4, що призвело до серйозних наслідків для слобожанців — ця поразка коштувала їм місця в Лізі чемпіонів, а їх тренер Маркевич втратив посаду в національній збірній. Для "Карпат" же ці матчі обернулися лише легким стресом і незначними покараннями для деяких гравців.
Новими фарбами зелено-біла історія заграла, коли на підсилення Димінському прийшов знаний топменеджер Дедишин. Той самий, який нині обіймає посаду технічного директора Української асоціації футболу. То з його подачі влітку 2013-го "Карпати" істотно зрізали об'єм заробітних плат, а потім виставили на трансфер цілу групу футболістів, які встигли залишити вагомий слід в історії команди - Худоб'яку, Ткачуку, Голодюку, Зеньову, Кополовцю та іншим.
З цієї вакханалії і відвертої зневаги до людей, які віддали команді велику частину кар'єри, сміялася вся країна. Сміялася, може, б понині, якби в серпні 2017-го Димінський не вчинив ДТП, наслідком якого стала загибель 31-річної Наталії Тріли. Щоб уникнути відповідальності перед українським правосуддям, олігарх втік за кордон, звідки ще певний час фінансував "Карпатами" за посередництва лисих і не дуже шарлатанів, котрі дотепно назвали себе аферистами. Вже без участі Димінського ці товариші розкололи "Карпати", які понизилися до Другої ліги, на двоє - одні квартирувалися в Галичі на Івано-Франківщині, а інші з намальованою в пейнті емблемою залишилися у Львові.
Оригінальний логотип, оформлений в рамці та під склом, тодішній керівник клубу Смалійчук передав представникам фанатських спільнот львів'ян у "Кантона Пабі". Згодом, коли на основі руїн аматорської команди, завдяки фінансовій підтримці відомого підприємця Матківського, з'явилися нові "Карпати", саме ця рамочка допомогла відродженому клубу відновити зв'язок із легендарним колективом, що був заснований у 1963 році.
Оновлені "Карпати" стали символом цивілізованого розвитку. Повернувшись до елітного дивізіону, вони пройшли всі етапи, починаючи з низів українського футболу. Однак разом з їх поверненням почалися нові виклики. Ще до старту в вищому дивізіоні, хвилі революційних змін призвели до відставки легендарного тренера Мирона Маркевича, який, здавалося, був ключовою фігурою у поверненні львів'ян до УПЛ. Його місце зайняв молодий тренер Лупашко, якому спочатку віддавали належне, захоплюючись новим стилем гри. Але варто було "Карпатам" потрапити в кризу, як Лупашко також опинився в немилості. Тепер його амбіції та реформи виявилися недостатніми, і нові хвилі змін знову поклали його на лопатки.
Зміни одначе знову виявилися позитивними. Під керівництвом іспанського наставника Франа Фернандеса "Карпати" заграли у вельми привабливий футбол, який почав приносити результат. До вже звичного починаючи з 1969-го гасла "Кубок - Львову" вболівальники "зелено-білих" додали "Нам потрібні єврокубки". Навіщо в наших реаліях потрібні, враховуючи, що рандомному вірменському "Бананцу" команда на перших стадіях поступатиметься за прикладом ЛНЗ і "Полісся", проводячи домашній матч в умовному Ґданську - питання ще те. Проте факт залишається фактом.
З такими грандіозними амбіціями та після вражаючої перемоги 5:0 над "Кудрівкою" львів'яни вирушили до Києва на матч 12-го туру проти "Харкова". Однак, вони потрапили у новий скандал. Команда продемонструвала відмінну гру в першому таймі, здобувши перевагу 2:1. Проте, незабаром після початку другої половини, у Києві пролунала повітряна тривога, яка тривала більше години. Вирішивши скористатися регламентними нормами, "Карпати" не стали чекати й повернулися додому, залишивши результат матчу під питанням.
Юридично питань до "Карпат" немає. Проте є аспект морально-етичний. Не є таємницею, що грати у футбол чи будь-який інший вид спорту в реаліях повномасштабної війни - справа ризикована і хитка. Вже п'ятий сезон ми починаємо без чіткого розуміння, чи вдасться його завершити. В такій ситуації дуже важливо, аби всі учасники процесу йшли одне одному на зустріч. І виходили на поле з розумінням, що треба користатися кожною нагодою провести матч, бо змоги переграти чи дограти його може й не бути.
Однак, у "Карпат" є свої міркування з цього питання. Вони, безумовно, не обмежуються лише фінансовими розрахунками, адже результат матчу, що відбувся більше ніж на 50%, може бути збережено. У "Карпатах" грає чимало іноземців, а команду очолює закордонний тренер. В українському спорті вже були випадки, коли клуби з іноземними наставниками, як, наприклад, боснійський тренер Радован Ґачіч, відмовлялися їхати на виїзні матчі через питання безпеки. Так, волейбольна команда "Епіцентр-Подоляни" навіть пропустила гру, не зважаючи на можливість технічних поразок, що призвело до завершення їхньої понад дворічної переможної серії на внутрішній арені. І саме іноземний тренер, за словами деяких джерел, став основним ініціатором цього рішення.
Легіонерів можна зрозуміти. Вони приїхали в Україну заробляти, а не ризикувати життям. Втім, непросто виправдати клуб і вболівальників, у патріотичній позиції яких ніхто не сумнівається. Бо ж у випадку з грою в футбол у мирний час патріотизм - то зокрема взаємопідтримка, вміння піти на зустріч тим, хто з огляду на воєнні реалії змоги приймати матчі вдома не має. У наших реаліях важливі не стільки "голи-очки-секунди" й ім'я чемпіона, скільки збереження самого явища під назвою "професійний футбол". Відмови і буквоїдство за львівським прикладом цьому явно не сприяють. Наразі залишається констатувати, що "Карпати", які ледь почали позбуватися скандального іміджу, знову підпсували репутацію.
