На фронті загинув мінометник Микола Степанюк. "Я мушу йти, щоб захистити вас" - Життєві оповіді.

З дитинства він знав, що обов'язково працюватиме у поліції, а коли виріс, вивчився та служив оперуповноваженим. Взимку 2023 року Микола Степанюк приєднався до ОШБ "Лють" і став мужнім воїном.

Два роки пройшли, але біль анітрохи не зменшився. Я все ще чекаю, коли мій синочок постукає у двері та, як завжди, з радісною усмішкою скаже: "Матусю, я вдома. Так скучив за вами", - ділиться своїми переживаннями мати героя Олена Степанюк. - Коли у мене почались перейми, ми з чоловіком поспішали до пологового будинку, і нас зупинили правоохоронці. Дізнавшись, куди ми їдемо, вони жартома зауважили, що якщо народиться хлопчик, можливо, він колись стане поліцейським. І так і сталося. Я не раз розповідала цю історію синові, коли він підростав, і він завжди підкреслював, що мріє стати частиною правоохоронних органів.

З раннього віку Микола виявляв неабияку пристрасть до спорту — важкої атлетики, футболу, туризму. Він активно займався гирьовим спортом і навіть брав участь у змаганнях на всеукраїнському рівні, де здобував призові місця. Після завершення навчання у Національній академії внутрішніх справ у столиці, він почав працювати оперативником у поліції Козятина, що на Вінниччині. Саме в цей період Микола зустрів свою майбутню дружину Ілону. Під час розслідування крадіжки він завітав до магазину, щоб переглянути записи з камер спостереження, і саме тоді його увагу привернула молода продавчиня. Між ними спалахнула симпатія, і незабаром вони почали зустрічатись, а згодом узяли шлюб. У 2021 році в них народився син, і Микола відчував безмежне щастя. Він мріяв про спільні футболі з Марком та подорожі мальовничими куточками України. Але їхня спільна історія тривала недовго.

В осінні місяці 2022 року Микола Степанюк, як частина спеціального загону правоохоронців, вирушив до деокупованих районів Харківщини для підтримання правопорядку. Те, що він там побачив, справило на нього глибоке враження. "Я став свідком страждань людей. Тому не можу й не хочу залишатися осторонь, поки якийсь загарбник може знущатися з моєї дружини, вбивати мою дитину або катувати моїх батьків. Я змушений діяти, щоб вас захистити," - звернувся він до своїх близьких.

У лютому 2023 року син приєднався до штурмового полку "Цунамі" в складі Об'єднаної штурмової бригади Національної поліції "Лють". Він став гранатометником, -- розповідає батько бійця Руслан Степанюк. -- Після навчання з бойовою технікою Микола разом із побратимами вирушив у Донецьку область, до району Кліщіївки, неподалік Бахмута. Умови там були надзвичайно складними. Російські війська застосовували заборонені фосфорні бомби. Проте син ніколи не скаржився на труднощі. Ми ж постійно хвилювалися. Одного разу два дні не могли зв'язатися з Миколою, і в нас з'явилися жахливі думки. Коли він зателефонував з незнайомого номера, ми просто розплакалися від радості.

5 серпня 2024 року Микола Степанюк, відомий під псевдонімом "Сімба", отримав серйозне поранення голови на Покровському напрямку. "Під інтенсивними обстрілами моїм товаришам вдалося витягнути сина з розбитої ворожими ударами позиції та доправити його до госпіталю в Дніпрі, -- згадує мати бійця. -- Ми також поїхали туди... Пам'ятаю, як взяла Миколу за руки, і вони були такими холодними. Ми щиро молилися, сподівалися на диво... Але 8 серпня о 15:40 наш син відійшов у вічність. Це неймовірно важко щоранку прокидатися і усвідомлювати, що більше ніколи не зможемо його обійняти. Лише у снах він ще з нами".

Президентським указом воїна удостоїли ордена "За мужність" ІІІ ступеня, а також почесного нагрудного знака Головнокомандувача Збройних Сил України "Хрест Хоробрих". Крім того, Миколі Степанюку посмертно присвоїли звання "капітан поліції".