На фронті загинув Сергій Голованьов. "Він завжди підкреслював, що важливо закінчити цю війну тріумфом" - Життєві історії | Експрес онлайн.
Зображення з колекції Яни Голованьової.
"Мені бракує тебе в кожному моменті мого життя. Ти -- моє вічне кохання", -- такими щемливими словами звертається до свого чоловіка у соцмережах дружина Яна. На початку повномасштабного вторгнення офіцер Сергій Голованьов став на захист країни.
Чоловік з'явився на світ у селі Ясени, що на Сумщині, але скоро його родина переїхала до Симонівки. Сергій мав пристрасть до футболу і виступав за команду "Барса". Він також був затятим читачем, особливо захоплювався історичними книгами. Крім того, він писав пісні і володів чудовим голосом, який заворожував усіх навколо, — ділиться спогадами дружина воїна, Яна Голованьова. Після завершення навчання в Харківському національному університеті внутрішніх справ він працював слідчим у поліції Сум, маючи звання старшого лейтенанта. Багато людей, яким він надавав допомогу, згодом писали мені, висловлюючи свою вдячність.
За словами Яни, їхня зустріч відбулася на сільській дискотеці, і це стало справжнім коханням з першого погляду. "Сергій вразив мене своєю красою, турботливістю та щирістю," – ділиться вона. У 2020 році вони стали подружжям, а 1 січня 2023 року у них народилася донечка Варвара, яку Яна вважає найкращим новорічним "подарунком". Сергій був присутній під час пологів, підтримуючи її, а згодом активно допомагав у догляді за малюком. Яна з захопленням спостерігала, як він грає з донечкою, ніжно беручи її на руки. "У мене найчудовішим чоловік у світі. Він завжди приносив додому смачні частування і весь вільний час присвячував родині," – додає вона.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Сергій Голованьов спочатку служив у підрозділі "Сова". Чергував на блокпостах, у державних установах, оформляв перших полонених російських солдатів. Потім подав рапорт і перевівся до штурмового полку "Сафарі" бригади "Лють". Йому здавалося, що він недостатньо робить для перемоги, тому вирішив піти на передову.
Сергій завжди підкреслював, що ми повинні завершити цю війну з перемогою, щоб нашим дітям і внукам не довелося знову піднімати зброю, — говорить Яна. — Ми відчували справжнє горе... Одного разу моя донечка встала вночі і, крикнувши "Тато", побігла до дверей. А мені снилося, що я проводжаю Сергія на поїзд, і він купує квіти, кажучи: "Прощавай". Потім він сів у вагон, і поїзд рушив. Я намагалася прогнати всі погані думки. Наша родина молилася, щоб його обминали кулі. Але... Це сталося в Часів Ярі на Донеччині. За словами його побратимів, Сергій закрив собою боєкомплект від ворожого безпілотника, що був у підвалі. Він віддав своє життя, рятуючи друзів. Сергій загинув у день свого народження — 20 червня минулого року. Він часто говорив, що, якщо буде потрібно, він готовий віддати своє життя за побратимів. І ці слова виявилися пророчими.
Поховали 28-річного воїна на Алеї Слави у Сумах. Посмертно офіцера нагородили орденом "За мужність" III ступеня та нагрудним знаком "Комбатський хрест". Командування полку "Сафарі" зробило подання щодо присвоєння Сергію Голованьову звання Героя України. Відповідну петицію створила й дружина. "Я досі не вірю, що його немає, -- каже Яна. -- Увесь час чекаю, коли відчиняться двері й Сергій знову скаже: "Мої любі, я вже вдома".
